Олександр Козак: Я засидівся в Інгульці — перший місяць в Кудрівці пішов на адаптацію

Історія Української Прем’єр-ліги з нового сезону поповниться ще одним ім’ям: ФК Кудрівка. Поки колектив з Чернігівщини готується до свого дебютного сезону в еліті українського футболу, півзахисник команди Олександр Козак дав ексклюзивне інтерв’ю Football.ua.

"Перед пенальті з Ворсклою нагадав Льопці, як ми проходили Карпати у Кубку"

— Сашко, на фоні клубного чемпіонату світу зараз триває багато дискусій щодо насиченого ігрового графіку та можливих травм гравців впродовж наступного сезону. Для вашої команди було достатньо часу на відновлення після сезону, враховуючи те, що довелося грати плей-оф за право виходу до УПЛ із Ворсклою?

— Може для когось це й було вперше, але я вже таке проходив. Ми залишалися грати перехідні матчі із Інгульцем. У фізичному плані ми все одно встигли відпочити, навіть після перехідних матчів. Тим не менш, все одно хотілося б трохи більше часу на повноцінне відновлення. І все ж, якщо порівняти із клубним чемпіонатом світу, то у нас відпустка ще більше тривала, ніж у команд, які грають там. Нам гріх жалітися.

—  Як твоє фізичне самопочуття? Як початок зборів позначається на здоров'ї?

— Та ми ж вже повністю взимку пройшли збори із нашим головним тренером Василем Анатолійовичем. Відтак, нічого нового тут немає. Добре почуваюся, хоч і ноги не в найліпшому стані, бо по два тренування на день. І все на максимальних швидкостях. Усі стараються, всі добігають у кожному епізоді. Гадаю, все правильно робимо і на чемпіонат вийдемо у 100% готовності. 

— Ти долучився до Кудрівки цієї весни. Наскільки швидко ти адаптувався в новій команді?

— З одного боку, я багато років був в одному клубі і, на мою думку, засидівся там. Можна було йти і раніше. Але кожного разу так виходило, що я там залишався. І коли я вже перейшов до Кудрівки, перший місяць у мене дійсно пішов суто на адаптацію до нових облич, до нової бази… Та і взагалі, все було нове. Бо щороку ти бачив одну й ту саму картинку, а тепер все інакше. Звісно, якийсь період часу на адаптацію пішов.

— За Кудрівку свій перший м'яч ти забив лише у плей-оф, в матчі проти Ворскли. Не закрадалися сумніви на кшталт "Чи правильно я все роблю", коли мав тривалу безгольову серію у новій команді?

— Та є таке. Звісно, всі футболісти хочуть забивати або віддавати гольові передачі. Усі копирсаються в собі, хочуть грати, якнайкраще. Хотілося відзначатися і в попередніх матчах. Але якщо так вийшло, то я залишив голи на найважливіші матчі. Це жарт, звісно, але може це й була та сама адаптація, щоб зігратися із партнерами. Все одно має пройти певний час. Можливо, це позначилося на моїй результативності.

— Як-то кажуть, в кожному жарті лише доля жарту, правда?

— Авжеж, ця ситуація десь і є тому підтвердженням.

— Ворсклу ви пройшли в серії пенальті. Перед виконанням 11-метрових була якась чуйка, що цю серію ви вже не відпустите?

— Пацани не дадуть мені збрехати: коли завершився основний час та овертайми, ми стояли на бровці всі разом, зробивши символічне коли, то я сказав одну фразу. Я промовив воротареві: "Льопа, згадай, ті емоції, які ти відчув в Інгульці, коли ми пройшли Карпати по пенальті у чвертьфіналі Кубка України. Зараз все те ж саме. Ти відіб’єш, я впевнений в тобі!". Звісно, потім ми всі стояли і дуже хвилювалися, особливо, коли наш гравець не забив. Але усі вірили в найкраще і ми перемогли.

— Добре те, що добре завершується. А в серії пенальті твоїм партнерам по команді довелося протистояти Павлу Ісенку. А він якраз став відомим завдяки своїм навичкам відбиватися 11-метрові. Психологічно таке реноме воротаря суперника хитало нерви чи ви були впевнені в тому, що переможете?

— Та ні, ніякого впливу це не мало. Про це навіть ніхто не думав. Особисто я ніколи не думаю, хто там на воротах стоїть. Та й тим паче, хіба Ісенко багато пенальті відбивав? Я пам’ятаю, що колись він феєрив на "точках", але це було досить давно. Відтак, хлопці про це не думали, та й слава Богу, що зайвих думок не було в голові.

"Думав навіть зіграти прощальний матч за Інгулець, але не склалося"

— Сашко, якщо подивитися на твою статистику, то найбільшу кількість матчів ти відіграв у Першій лізі – 115. Чи відчуваєш ти різницю між Першою лігою та УПЛ зараз, враховуючи те, що чотири команди з УПЛ вилетіли, а чотири команди з Першої ліги підвищилися в класі?

— З одного боку, це можна назвати збігом обставин. І нам пощастило, і Металіст 1925 вигравав весь свій матч із рахунком 1:0. Там і Лівий Берег міг зрівняти. Дві команди вилетіло, дві зайшло… Але я не думаю, що рівень УПЛ прямо впав, так просто співпало. Я впевнений, що рівень Прем’єр-ліги не впав і ми зараз це на собі відчуємо.

— Свого часу здавалося, що ти та Інгулець – це нероздільні поняття. Ти був лідером тієї команди і виступав за неї практично сім років. Психологічно тобі було боляче залишати цю команду?

— Цю історію досі не завершено. Ми все ще судимося з цим клубом. Звісно, не хотілося так розлучатися із клубом, який і мені дав багато, і я йому віддав найкращі роки своєї кар’єри. Сумний осад, авжеж, є. Чесно кажучи, я навіть думав провести прощальний матч за Інгулець, але не судилося…

— Зараз, коли минуло півроку після того, як виникла ця конфліктна ситуація… Чи знайшов ти для себе пояснення: а що це було насправді?

— Так, все насправді дуже просто. Я би не хотів навіть ще раз до цього повертатися, бо вже і час минув, і хочеться дивитися вперед. Але раз ви спитали, то прийшов новий тренер, у нього своє бачення. Він хотів прибрати весь кістяк команди. Впевнений, він не думав, що дійде до такого. Напевно, він припускав, що ми просто тихо підемо та й все. А вийшло все навпаки: постраждає у підсумку клуб. Бо правда на нашому боці.

— У Кудрівці ти встиг зіграти 8 матчів у Першій лізі, два з них – проти Епіцентра. На твою думку, ви з Епіцентром не загубитесь в УПЛ?

— Звичайно, легко сидіти та гадати перед чемпіонатом. Можна сказати, що “ні, ми всім дамо бій”. Але я реаліст, тому думаю, що треба відштовхуватися від підготовки. У нас ще купа матчів на зборах попереду. Сподіваюся, все буде добре. Але й Епіцентру зичу удачі: знаю багато хлопців у цій команді, тому бажаю їм легкого старту. Тим паче, вони починають із Шахтарем. Кожен буде думати про себе, тому сподіваюся, що ці хлопці не просто так із великим відривом вийшли до УПЛ. На поле все буде видно.

"Для мене принциповими будуть матчі з Карпатами та Металістом 1925"

— Вам у першому турі доведеться грати із срібним призером попереднього чемпіонату – Олександрією. Могло бути гірше чи це комфортний суперник для початку чемпіонату?

— Та знаєте, у нашій команді багато хлопців лише дебютують в УПЛ. Тому календар у нас міг бути й гіршим. Але будемо намагатися з усіма брати очки.

— З ким у Кудрівки могла б бути заруба у новому чемпіонаті?

— Наскільки я знаю, Василь Анатолійович багато працював зі Скрипником. Можливо, для нього матчі із Зорею будуть принциповими. Для мене ж, кожен матч матиме велике значення.

— Хочеш щось довести в УПЛ?

— Якщо заглибитися, то для мене найбільш цікавими будуть матчі із Металістом 1925 та Карпатами. Бо я з цими тренерами ще грав разом за одну команду, добре їх знаю. Тому ці матчі для мене принципові.

— Чи є у тебе персональна задача на майбутній сезон? Забити 10 голів, віддати 15 передач чи відіграти усі матчі чемпіонату?

— Звісно, хотілося б зіграти усі матчі. Це був би хороший показник. Бо суто фізично усі, хто грав від дзвінка до дзвінка, знають, як це важко. Хотілося б зіграти усі ігри і в кожній з них відзначитися або м’ячем, або гольовою передачею. 

— В історії світового футболу є або було кілька футболістів на прізвище Козак: екс-форвард Лаціо, Астон Вілли та збірної Чехії Лібор Козак, екс-півзахисник збірної Словаччини та Вест Гему Ян Козак. Або ж форвард Олександрії Артем Козак. Так от, хто з Козаків крутіший: ти чи вони? 

— Почнемо з того, що КозАк, а не КОзак. Тому може чимось і відрізняюся від них. Певно, що наголос неправильно ставлять. Сподіваюся, що після цього інтерв’ю будуть правильно говорити моє прізвище, як експерти, так і коментатори.