Перелякана пропаганда: чому російські ЗМІ бояться слова "Україна" як вогню

Ворог нас не просто боїться, а дуже боїться — боїться самого нашого імені. Стверджуючи це, філософ Володимир Ярмоленко наводить як приклад свіжий випадок, коли, повідомляючи про колапс у російських аеропортах, Росія жодного разу не назвала причиною Україну — та й узагалі, просто не вжила цього слова.

Про те, що ворог нас боїться. Дуже боїться. Він боїться навіть нашого імені.

Підглянув, що російські "медіа" пишуть про колапс свого авіасполучення через українські дронові атаки. Ось що каже сама "Росавіація", яку цитує газєта "Вєдомості": 5–6 липня скасовано 485 рейсів (!), затримано 1900 рейсів (!), 43 000 пасажирів (!) повернули квитки, 94 000 розміщені авіакомпаніями в готелях (!), видали 199 000 ваучерів на напої (!), 155 000 на харчування.

Шалені цифри. Реальні, мабуть, ще більші — бо це ж пише про себе сама пропаганда.

Як ви знаєте, частково через це над міністром Старовойтом "здійснили самогубство". Хоча потім він провів совєщаніє, а потім його звільнили з посади.

Так от — кілька "росмедіа" я проглянув, і в жодному з них не згадується Україна. Все описується як якесь абстрактне явище. Інколи вживаються прикметники "вражескій", "внєшній", часто вживаються абстрактні поняття "сбой", "чрезвичайная сітуація", "внешніє вмєшатєльства".

Важливо Час поганих хлопців: як Україні вижити у світі, де зло стали вважати добром

Слова "Україна" вони не вживають. Це слово їх лякає. Прикметник "український" — жахає. Вони бояться, що, якщо це слово проникне в публікацію, воно щось серйозне там всередині зруйнує. Як магічне слово-заклинання.

Вони описують усе абстрактними словами, щоб стерти будь-яке уявлення про субʼєкта. Це "сбой", "чрезвичайная сітуація". Не знаємо, хто і за що.

Так будується світ, де нема "хто"; бо якщо світ функціонує як світ абстрактного процесу, без субʼєктів, то й тобі не треба бути субʼєктом, то й тобі не треба діяти та брати на себе відповідальність. Бо ж і ти "ні-хто". Ти — частина "сбою". Жертва "чрезвичайной сітуації", заручник "внешнєва вмєшатєльства".

Найголовніше прагнення пропаганди — не брехати, а стирати субʼєктність. Звісно, субʼєктність ворога. Але й субʼєктність власних громадян. Вони всі мають стати замінними, щоб "отряд не замєтіл патєрі бойца".

Ще один прояв танатократії, правління через смерть.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Окупація душ та мізків. Що Росія хоче зробити з українцями і як цьому чинити опір