Вчені нарешті з’ясували, як утворюються гігантські поклади міді

Нещодавнє міжнародне дослідження пролило світло на один із найбільших геологічних парадоксів: чому найпотужніші порфірові родовища міді, такі як ті, що розташовані в південному Тибеті, сформувалися не під час океанічного субдукційного процесу, а в умовах глобального зіткнення континентів.

Що виявили вчені?

Дослідники з Університету Західної Австралії та інших установ досліджували магматичні породи з району Гандесе — одного з найбагатших у світі «мідно-молібденових поясів». Зазвичай такі родовища асоціюються із зонами океанічної субдукції, однак тібетські поклади сформувалися через десятки мільйонів років після закінчення субдукції.

Як це відбулося?

Ключовим фактором стала величезна кількість окисливих мінералів (карбонатів, сульфатів), закладених у морських осадках Лавини Індійської плити. Вони були занурені глибоко в мантію під час зіткнення Індії та Азії. Ці окислювачі сприяли формуванню магм з високим вмістом окислених компонентів, що є критичним для концентрації міді.

Коли субдукція припинилася і Індійська плита почала «рватися» під Лхаскою блоковою зоною, з’явилися канали для підйому гідратованих магм — багатих на воду, калій і інші леткі речовини. Це дозволило магмам досягати нижньої кори, де вони накопичували тепло й воду, стимулюючи плавлення і формування порфірових тіл із значними родовищами міді.

Чому це важливо сьогодні?

1. Оновлені моделі пошуку родовищ. Тепер геологи можуть цілеспрямовано шукати мідні багатства не лише в зонах сучасної субдукції, а й у місцях давніх плиткових зіткнень, таких як Тибет, Каракорум чи Альпи.
2. Критична мідна база для зеленої енергетики. Мідь залишається незамінною для електродротів, сонячних панелей і є ключовим металом у переході до відновлюваних джерел енергії.
3. Геологічное розуміння Землі. Відкриття підкреслює важливість взаємодії кори й мантії у формуванні ресурсів — навіть після завершення океанічної субдукції.

Конкретний приклад — родовище Цзяма

Цзяма (Jiama) — одне з найбільших порфірових родовищ Тибету, що містить близько 10 млн тонн міді. Його походження часто розглядається як кейс-стаді глибокого підземного магматичного процесу: субдукційна система лише підготувала кору, аї справжнє «багатство» виникло завдяки зіткненню плит у міоцені (приблизно 22–12 млн років тому).

Висновок

Континентальні зіткнення — новий фактор у геології ресурсів. Апокаліптичне зіткнення Індійської та Азійської плит не лише підняло Гімалаї, а й створило фундамент для утворення одних із найбагатших у світі родовищ міді. Це відкриття відкриває шлях до нових геологічних моделей і перефокусування пошуку стратегічних ресурсів у регіонах давніх тектонічних подій.