Відновити Україну як Європу після Другої світової: чи реальним є "план Маршалла" від людини Трампа

Міжнародні партнери мають допомогти Україні у повоєнному відновленні, запровадивши для неї новий "План Маршалла". Однак реалізація такої ініціативи буде вкрай складною.

Про це заявив спеціальний представник президента США з питань України Кіт Келлог.. Він виступив під час дискусії напередодні міжнародної конференції з відновлення України URC-2025.

Келлог нагадав, що після завершення Другої світової війни Сполучені Штати реалізували масштабну програму економічної допомоги для Європи — план Маршалла. На його думку, аналогічну підтримку слід надати і Україні:

"І я думаю, ми маємо зробити те саме для України", — наголосив він, зауваживши, що це буде складне завдання.

Американський представник висловив переконання, що першочерговим кроком на цьому шляху має стати припинення вогню. Він високо оцінив дії президента Володимира Зеленського та його команди, підкресливши, що вони діють "розумно".

За словами Келлога, припинення вогню здатне стати реальним кроком до завершення війни. "Як колишньому солдату мені важко усвідомити масштаби насильства, яке зараз переживає Україна… Коли втрачаєш понад мільйон солдатів — це вбивство в промислових масштабах", — заявив він, додавши, що також гинуть цивільні й руйнуються цілі міста.

Що таке план Маршалла

План Маршалла (офіційно — European Recovery Program) — це ініційована США програма економічної допомоги країнам Європи після Другої світової війни. Вона була представлена державним секретарем США Джорджем К. Маршаллом 5 червня 1947 року під час виступу в Гарвардському університеті, а почала діяти 3 квітня 1948 року після ухвалення відповідного закону Конгресом США.

Програма передбачала надання фінансової та технічної допомоги 18 європейським країнам і територіям. Загальний обсяг фінансування за чотири роки реалізації становив близько 13 мільярдів доларів (еквівалент понад 150 мільярдів у сучасних цінах). Близько 90% допомоги були надані у формі грантів, які не підлягали поверненню. Найбільшими отримувачами коштів стали: Велика Британія (26%), Франція (18%) та Західна Німеччина (11%). Обсяг допомоги розподілявся з урахуванням демографічних і промислових показників, а також політичної орієнтації країн. Учасниками програми стали:

Австрія, Бельгія, Велика Британія, Західна Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Вільна територія Трієст, Туреччина, Франція, Швеція, Швейцарія.

Основною метою плану було відновлення зруйнованої війною економіки, стимулювання виробництва, модернізація промисловості, скорочення міждержавних бар’єрів, а також політична стабілізація регіону через стримування комунізму. Серед вимог США до країн-учасниць — відмова від включення комуністичних партій до складу урядів.

В рамках плану значні ресурси були спрямовані на реконструкцію інфраструктури, забезпечення продовольством, розвиток енергетики та транспорту. Програма також сприяла поглибленню економічної інтеграції Європи, зокрема через зниження тарифів і валютну координацію. У 1950 році ці процеси отримали подальший розвиток у вигляді створення Європейського об’єднання вугілля і сталі (план Шумана), що стало прообразом Європейського Союзу.

Попри запрошення приєднатися до плану Маршалла, СРСР відмовився від участі та заблокував доступ до програми для країн Східного блоку. У відповідь радянське керівництво оголосило про власну альтернативу — "план Молотова", який, однак, не був реалізований через економічну слабкість після війни.

Критики зазначають, що безпосередній внесок плану у зростання ВВП країн-реципієнтів становив менш як 0,5% на рік. Проте стратегічно програма заклала основи для економічного "буму", модернізації управління, посилення середнього класу та зменшення політичної нестабільності в Західній Європі. Вона також закріпила домінування США у повоєнному світовому порядку, тоді як Велика Британія остаточно втратила статус провідної світової держави.

Після завершення плану Маршалла у 1951 році його функції частково перейшли до нових механізмів американської зовнішньої допомоги, зокрема Закону про взаємну безпеку. Історики неодноразово намагалися адаптувати цю модель до інших регіонів світу (наприклад, для Балкан після війни 1990-х чи Іраку після 2003 року), однак успішність оригінального плану залишилася винятковим прикладом.

Келлог не був першим, хто озвучив цю ідею

Вперше на глобальному рівні ідею створення сучасного аналога "плану Маршалла" для України було озвучено у травні 2022 року під час підготовки до Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Президент ВЕФ Берге Бренде закликав міжнародну спільноту до формування коаліції провідних держав, яка могла б стати "кістяком" масштабної програми відновлення. Він підкреслив, що таке стратегічне інвестування має забезпечити не лише економічне відновлення держави, а й довгострокову стабільність усього регіону Центральної та Східної Європи.

З ініціативою офіційно виступив і президент України Володимир Зеленський. У своєму зверненні до учасників Давоського форуму він заявив, що "план Маршалла" для України має включати не лише фінансову допомогу, а й постачання технологій, участь міжнародних фахівців, створення нових можливостей для економічного зростання.

"Це буде інвестиція у стабільність всієї Центральної та Східної Європи. Відбудова України має стати таким же історичним прикладом з нашого часу, як і відбудова європейських країн після Другої світової війни", – заявив тоді президент.

Наскільки реалізація цього плану є реальною

На думку директора Інституту соціально-політичного проєктування "Діалог" Андрія Миселюка, ідея впровадження "плану Маршалла" для України залишається переважно декларативною. У коментарі "Телеграфу" він зазначив, що попри публічні заяви, ініціатива не наблизилася до реального втілення з моменту свого озвучення ще у 2022 році. Експерт пояснює це відсутністю низки ключових передумов.

"Щоб така програма стала реальністю, мають бути виконані три основні умови. Перша — має бути хоча б на горизонті реальне завершення війни. Друга — наявність пулу інвесторів, готових вкладати значні кошти в українську економіку. І третя — створення чітких, прозорих процедур, які гарантують ефективне використання зібраних ресурсів", — наголосив Миселюк.

Водночас він визнав, що окремі кроки у цьому напрямку вже здійснюються. Зокрема, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга нещодавно повідомив про створення реєстру "недружніх держав", що підтримують Росію і будуть виключені з участі у повоєнному відновленні України.

"Це рух у правильному напрямку, але цього недостатньо, щоб говорити про реальну перспективу запуску плану Маршалла вже зараз", — підсумував експерт.

Західні партнери не будуть в захваті

Політолог Олексій Голобуцький вважає, що ідея "плану Маршалла" для України наразі залишається радше політичною риторикою, ніж реальною стратегією. В коментарі "Телеграфу" він нагадав, що після Другої світової війни США фактично контролювали Німеччину, сприяли становленню демократичних інституцій та проводили економічні реформи — саме на цьому ґрунті й був реалізований оригінальний план.

"А у нас, наприклад, навіть голову Бюро економічної безпеки не можуть призначити. Очевидно, що західні партнери не будуть від цього в захваті", — зазначив експерт. На його думку, відсутність подібних інституційних рішень в Україні викликає настороженість у міжнародних партнерів.

Голобуцький також нагадав, що раніше лунали заяви про необхідність від $1 до $2 трильйонів на відбудову країни, але конкретні кроки у цьому напрямку згодом зійшли нанівець.

"Пам’ятаєте, як Шмигаль озвучував суми? Тепер ці розмови затихли", — додав він.

Однак експерт вважає, що участь потенційної адміністрації Дональда Трампа у розробці українських надр, якщо такі домовленості за укладеною "Угодою про корисні копалини" будуть збережені, може стати "технічною складовою" економічного відновлення.

"Але поки йде війна, це все лише наміри", — підсумував Голобуцький.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що у середу, 9 липня, президент України Володимир Зеленськийрозпочав робочий візит до Італії. У рамках поїздки він, зокрема, провів переговори зі спеціальним представником президента США з питань України Кітом Келлогом.