Заповідна природа або дитячі садочки? Чому в Карпатах б’ють на сполох через вітроелектростанції

Впровадження вітроенергетики в Карпатах триває, але тепер бізнес розглядає для розміщення саме високогір'я – природні, малопорушені ділянки гірських хребтів з цінними екосистемами. Активісти фіксують візити на гору Гостра фахівців, які перед початком робіт з підготовки до розміщення вітряків працювали на інших локаціях, зокрема, полонині Руна. Тож незабаром й тут може стартувати масштабне будівництво. І це попри спротив екологів, науковців та місцевих мешканців, які намагаються зупинити знищення унікальної природної гірської системи через порушення законодавства. Натомість компанія, що просуває вітрові електростанції (ВЕС) в цьому регіоні, наполягає на наявності дозвільних документів та пояснює поспіх з реалізацією проєкту турботою про підвищення стійкості енергосистеми.

"Телеграф" дізнався про поточну ситуацію з розміщенням вітряків на гірських хребтах та полонинах, а також потенційні переваги та реальні загрози, які має процес.

Боржава як прецедент і заповідні території як виклик

За останні тижні в соціальних мережах та медіа з'явилося кілька тривожних сигналів з Закарпаття – всі вони стосуються або підготовчих або безпосередньо будівельних робіт на майбутніх вітроелектростанціях. Так, на полонині Руна (або Рівна) – одній з найбільших в Україні, яку оточують високогірні ліси, вже споруджують дорогу та фундаменти для майбутніх вітроустановок, руйнуючи дику природу. На гірському масиві Свидовець встановили вежу для вимірювання сили вітру. А на горі Гостра помічені представники організації, що забезпечують "екологічний супровід" компаній зі сфери відновлювальної енергетики. А це, як зазначають місцеві мешканці й активісти, однозначно є частиною підготовки до розташування вітряків і в цьому місці, що викликає неабияке занепокоєння.

І недаремно, адже історія приходу вітроенергетики на Закарпаття від початку супроводжується скандалами й суперечками. Гучно про таку перспективу заговорили ще у 2017-му, коли стало відомо про плани турецького інвестора – фірми "Гюріш" (забудовник – ТОВ "Атлас Воловець Енержі") встановити 34 вітряки загальною потужністю 120 МВт на Боржаві. Ця найвідоміша карпатська полонина входить до т.зв. Смарагдової мережі Європи, тобто є природоохоронною територією, а також меккою для парапланеризму та привабливим туристичним об’єктом. На захист цієї унікальної місцини піднялись науковці, екоактивісти, спортсмени, місцеві мешканці, а для доведення незаконності будівництва ВЕС знадобилось сім довгих років. Крапку у гучній справі поставив у квітні 2024 року Верховний Суд України, і цього вдалось добитися, як зазначали представники спільноти "Врятуй Боржаву", попри "тиск, дискредитацію і спроби підкупу". Це рішення стало прецедентом, адже вперше в судовому порядку було скасовано оцінку впливу на довкілля (ОВД допомагає визначити як саме запланована діяльність може вплинути на повітря, воду, ґрунт, біорізноманіття та інші компоненти довкілля, на основі результатів дослідження визначаються заходи, які дозволяють мінімізувати негативні наслідки — Авт.) для великого "зеленого" проєкту. Чим було доведено: громадськість може мати реальні важелі для досягання цілей з захисту довкілля, а екологічні норми все-таки в пріоритеті навіть над державними інтересами, якщо ті йдуть в розріз з міжнародними зобов'язаннями. Адже Україна є підписантом Бернської конвенції, однієї з вимогою якої є створення й збереження об'єктів Смарагдової мережі, й відповідно дикої флори та фауни в їх природних середовищах існування.

Натомість на той час на Закарпатті вже провадило бурхливу діяльність вітчизняне ТОВ "Управляюча компанія "Вітряні парки України". Це спільний бізнес Максима Єфимова – одного з найбагатших людей Донеччини й колишнього депутата та Едуарда Мкртчана – сина голови співвласника "Індустріального союзу Донбасу". До лютого 2022 року в зоні впливу компанії були південь та схід, де в Краматорську працював і завод з виробництва вітроенергетичних установок. А з початком повномасштабного вторгнення "Вітряні парки" змістили фокус уваги на захід, зокрема, Закарпаття. Вибір регіону для реалізації планів щодо розвитку альтернативних джерел енергії керівництво управляючої компанії та виробника вітроенергетичного обладнання – ТОВ "Френдлі Вінд Технолоджі" – пояснювало тим, що тут зійшлось кілька факторів. З одного боку тут був наявний вітропотенціал та знайшлись вільні землі для розміщення індустріального парку, з іншого – місцеві адміністрації та громади запропонували прийнятні умови для перезапуску виробництва.

В цілому УК "Вітропарки України" анонсувало встановлення десятків турбін (чи то у кількості до 200, чи понад цю круглу цифру) сумарною потужністю до 1,5 ГВт. У масштабах енергосистеми це типова потужність одного енергоблоку атомної електростанції. При цьому першою "точкою" став вітропарк "Островський" на 14 вітряків на середньогір'ї, а саме території Нижньоворітської громади, на кордоні Львівської та Закарпатської області. І його будівництво вже майже завершено. А от решту потужностей компанія, за даними медіа, планувала розміщати в межах Ужгородського, Мукачівського, Тячівського району, але вже на високогір'ї, а саме вже згаданій полонині Руна (Рівна), Свидовецькому масиві та горі Гостра, а також полонинах Красна, Апецька, горі Лютянська Голиця та Вододільному хребті. Це територія Смарагдової мережі й навколо або заповідні території, або праліси, або альпійські луки тощо. В компанії, що реалізує проєкт, нібито є розуміння, що таке "оточення" накладає певні зобов'язання, принаймні на словах. Зокрема, в одному зі свіжих інтерв’ю гендиректор ТОВ "Френдлі Вінд Технолоджі" та "УК "Вітряні парки України" Владислав Єременко наголошував: "При розміщенні об’єктів [ВЕС] важливо враховувати природоохоронні зони, природно-заповідний фонд (ПЗФ), національні парки, які накладають суттєві обмеження на будівництво, зокрема й на супутню інфраструктуру – дороги, лінії електропередач тощо. Це створює додаткові виклики, які потребують комплексного підходу та балансу між розвитком відновлюваної енергетики та охороною довкілля".

Фундамент сам по собі чи ні – от у чому питання

На практиці ж ситуація зі зведенням ВЕС в частині дотримання всіх процедур та законодавчих норм, а також черговості виконання робіт виглядає дещо інакше.

- Для того, щоб вести будівництво, перше, що потрібно – отримати земельну ділянку, а друге – провести оцінки впливу на довкілля (ОВД), – пояснює в коментарі "Телеграфу" Петро Тєстов – експерт Української природоохоронної групи. – В принципі ці процеси можуть відбуватися паралельно, як, наприклад, це було на Волині (тут проєкт реалізує компанія "ОККО", а за будівництво відповідає турецька компанія "Онур Груп" – Авт.). У випадку з полониною Руною, де роботи почались у квітні, Тур’є-Реметівська сільська рада віддала в оренду на 49 років майже три десятки ділянок площею 15,6 га ТОВ "Вітряний парк Турянський", що входить до групи компаній "Вітряні парки України". Та звіту оцінки на довкілля у них на руках немає, бо розгляд документації з ОВД зупинено наказом Міндовкілля на початку року. Адже в судовому порядку розглядається позов МБО "Екологія-Право-Людина", яка оскаржує рішення сільради про затвердження детального плану території для розміщення вітрової електростанції на полонині Руна. Попри це відбулась рубка пралісів під час облаштування під’їзної дороги до майбутнього вітропарку, а згодом почалось зведення фундаментів під вітряки.

- На полонині Руні "Вітропарки України" застосовують ту саму схему, що вже була реалізована при будівництві ВЕС біля Нижніх Воріт, – своєю чергою пояснює Наталія Вишневська – голова громадської організації "Зберегти Пікуй". – Тоді ми на громадських слуханнях обговорювали оцінку впливу на довкілля за цим об’єктом, при цьому вже заливались бетонні фундаменти під турбіни. Що зробила компанія? Вона подавала до Державної інспекції архітектури та містобудування повідомлення про початок виконання будівельних робіт на кожну вітроустановку з класом наслідків СС1 (тобто незначних, збитки у разі припинення експлуатації або втраті цілісності будуть мінімальними, як і вплив на життя та здоров'я людей на об'єкті або поряд з ним – Авт.). І ДІАМ видавала відповідний дозвіл. При цьому фундамент вітряка розглядається як самостійна окрема споруда, що проєктується незалежно від самої установки й нібито не вимагає висновку ОВД.

Й дійсно таке формулювання ДІАМ вживає у відповіді на запит Української природоохоронної групи й зазначає: "Наявність фундаментного майданчика не скасовує у майбутньому необхідності отримання дозвільних документів на встановлення інженерної споруди вітрової турбіни, монтаж якої розглядається як будівництво і потребує законного оформлення згідно зі статтями 34-37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та здійснення процедури ОВД".

Натомість у Департаменті екологічної оцінки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України дотримуються протилежної думки. А саме трактують будівництво вітрової електростанції як планову діяльність, що охоплює спорудження окремих турбін (ВЕУ), їх фундаментів, ліній електропередач, підстанцій та іншої супутньої інфраструктури, як цілісний єдиний техніко-функціональний комплекс. "Відтак, жоден з елементів саме такої діяльності, у тому числі будівництво фундаментів під ВЕУ, не може здійснюватися до завершення процедури ОВД та отримання відповідного рішення про провадження планової діяльності згідно з вимогами ст. 3, 9, 11 ЗУ "Про оцінку впливу на довкілля", – підкреслюють у міністерстві у відповідь на звернення активістів.

- Забудовники, спираючись на дозволи ДІАМ, формально роблять все – будують дороги, комунікації, знищуючи вертикальний ландшафт гір, проводять буріння, навіть фундаменти заливати. Тільки не можуть поки встановити самі турбіни, – говорить Наталія Вишневська. – Зараз вони облаштують 30 таких фундаментів на полонині Руна, потім перейдуть до нашої Жденіївської громади, де хочуть розміщати вітряки на горі Гострій та Вододільному хребті. Гори будуть зруйновані, й ліквідувати ці споруди вже буде неможливо пр будь-якому рішенні, вони лишаться в Карпатах назавжди. При цьому є звернення до правоохоронних органів, за якими відкриті кримінальні провадження, є позиція Міндовкілля, але роботи продовжують виконуватися. До речі, оскільки розгляд документації по ТОВ "Парк Турянський" зупинено, забудовник запустив нову процедуру оцінки впливу на довкілля, де вже фігурує ТОВ "Вітряний парк Полонина Руна-1".

Як відзначають журналісти "Закарпаття.онлайн", хоча формально за всіми будівництвами ВЕС стоять ТОВ "УК ВІтрові парки України", на кожному окремому об'єкті "працюють" окремі маленькі фірми. Наприклад на станції у Нижніх Воротах їх аж вісім. На думку медійників, така схема застосовується свідомо, аби "розмити" відповідальність за можливі порушення та прибрати прив'язку до кінцевих бенефеціарів.

Це як в Києві на Хрещатику не можна побудувати висотку

Активісти та науковці, які системно займаються питанням захисту високогір’я Карпат і в розмові з "Телеграфом", і в численних інтерв'ю, повідомленнях та матеріалах на цю тему в медіа та соціальних мережах наголошують: вони не проти альтернативних джерел енергетики як таких. Але за те, щоб при їх запровадженні інвестори та забудовники дотримувались законодавчих норм, а особливого природоохоронного аспекту, і здорового глузду.

- Якщо ви хочете все-таки розміщати вітростанції на хребтах, то, будь ласка, дотримайтесь законодавства, почніть поводитися порядно хоча б в цьому, – говорить Наталія Вишневська. – Але в цілому екологи проти того, щоб будівництво ВЕС відбувалось в гірських екосистемах, які є дуже крихкими, і яких в Україні мало – 3% від загальної площі. І всі ці хребти або вже є об'єктами Смарагдової мережі, або претендують на те, що б такими стати. Це означає, що вони фактично зарезервовані для того, щоб зберегти всеєвропейське довкілля. І коли ми говоримо про те, що вітроенергетика – це рішення щодо питань зменшення викидів CO2 (завдяки тому, що не виробляє парникових газів під час роботи – Авт.), безумовно. Але збереження гірських екосистем також цьому сприяє.

І ще одне питання, яке є до забудовників: чому не розглядаються альтернативні території для розміщення ВЕС, що передбачено ЗУ "Про оцінку впливу на довкілля"?! Адже можливо, було б, наприклад зводити вітроелектростанції у сусідніх областях – Львівській, Волинській, де більший вітропотенціал. Чи використати сонячний потенціал, який дуже високий на Закарпатті, і розміщати такі парки можна було б на деградованих територіях, землях, які не придатні для здійснення сільського господарства, – зазначає голова ГО "Зберегти Пікуй".

- В Україні насправді багато місць, де можна було б будувати вітроелектростанції, – зазначає Петро Тєстов. – І їх розміщення на високогір'ї невиправдано, адже в Україні таких територій небагато, на них сформувалась унікальна екосистема. Для неї має руйнівне значення проведення масштабного будівництва, адже сам по собі вітряк це одне, але його встановлення потребує облаштування доріг, інженерних мереж тощо. І втрата кожної високогірної території – це велика проблема. І другий основний негативний вплив і ризик будівництво ВЕС має з погляду туризму. Тому що фактично ти заходиш на гору і навколо себе бачиш самі вітряки, чуєш гул від їх роботи, відповідно й питання шумового забруднення теж присутнє. Є й інші негативні наслідки, тож наразі немає можливості побудувати ВЕС на високогір’ї так, щоб це не нашкодило довкіллю. Це, наприклад, як в Києві на Хрещатику не можна побудувати висотку, щоб вона не знищила культурний комплекс.

Представник організації "Екодія" Богдан Кученко у дописі на Facebook зазначає, якщо для ВЕС біля Нижній Воріт обрана "досить освоєна територія, ще й вздовж міжнародної траси "Київ-Чоп", на висотах 800-850 метрів над рівнем моря, що робить проєкт більш-менш прийнятним, то для полонини Руна (Рівна), розміщеній на високогір'ї, наслідки можуть бути катастрофічні. "Візьмемо для прикладу будівництво доріг, яке триває повним ходом. Ширина рівчака, що був знесений бульдозером для дороги, складає біля 12 метрів, а його глибина відносно краю урвища сягає 1,5 м. Капітальна дорога планується! На кожен кілометр такої дороги повністю знищується більше 1 га цінних високогірних оселищ, Якщо вірити звіту з ОВД, таких доріг тут планується до 28 км, ось тільки їхня ширина мала б складати 5 м, а не кільканадцять. Додайте сюди ще 0,5-0,6 га (майже як футбольне поле), що вирівнюються бульдозерами під кожний вітряк (нагадаю, що їх планується аж 30), і отримаєте реальні масштаби впливу на природу цієї території. І це вже не кажучи про знищену ДП "Ліси України" ділянку 200-річного пралісу під будівництво дороги, яка за цікавим "збігом обставин" веде прямо до будмайданчика на полонині Рівній (Руна)", — наголошує екоактивіст.

Варто також наголосити, що науковці, екологічні активісти та журналісти, що висвітлюють проблеми з будівництво ВЕС в Карпатах, зазнають тиску і погроз. Про це, зокрема, повідомила в розмові з нашим виданням Наталія Вишневська — голова громадської організації "Врятуй Пікуй". За її словами, біля дверей квартири, де наразі мешкають її родичі, наприкінці червня невідомі лишили гнилу рибу, тваринні рештки, а стіни "прикрасили" образливими написами. Крім цієї громадської діячки, за даними Zmina, "атаки" зазнали вчена-біолог Оксана Станкевич-Волосянчук і медійниця Олена Мудра.

В Українській природоохоронній групі також наголошують, що в рамках плану Ukraine Facility, за яким ЄС надає фінансову допомогу Україні, є пункт про необхідність дотримання принципу "не завдавати суттєвої шкоди" (DNSH) під час будівництва енергетичних об’єктів.

Привернути увагу українських посадовців, які мали б опікуватися захистом природи, намагається й Greenpeace Україна. В повідомленні від 25 червня щодо розміщення на Свидовецькому хребті щогли для вимірювання вітру поруч з льодовиковим озером Апшинець наголошено: "Відновлювальні джерела енергії мають надзвичайне значення для зеленого енергетичного переходу України. Вітрові електростанції, зокрема, здатні поповнити дефіцит електроенергії і зменшити залежність від викопного палива. Але проєкти зі спорудження вітряків не мають порушувати законодавство і мають відповідати важливим природоохоронним вимогам: розміщуватись за територіями цінних природних екосистем та поза шляхами міграції птахів та рукокрилих; не встановлюватися вище 1200 метрів над рівнем моря".

Спротиву немає, заповідні території треба інвентаризувати

З огляду на публічні заяви керівництва ТОВ "Френдлі Вінд Технолоджі" та ТОВ "УК "Вітряні парки України" воно наразі не бачить перешкод в продовженні реалізації своїх планів в Карпатах. Зокрема, і в позиції екологічних організацій та науковців. Так, гендиректор компаній Владислав Єременко в одному з інтерв’ю наголошує: громадського спротиву немає, лише є "певні люди, хто намагається протистояти цьому процесу". Він також впевнений, що більшість місцевих мешканців розуміють "позитиви від появи в їхніх громадах інвестиційних проєктів і, зокрема, виробництва електроенергії".

В цьому випадку йдеться, очевидно, про створення робочих місць та фінансове підживлення, що може посприяти формуванню такої думки. А саме перерахування до бюджету громади, де працює ВЕС, 3% від доходу з продажу електроенергії, згенерованої вітровими турбінами. Так, Нижньоворітська громада від серпня 2024 року вже отримала 1,2 млн гривень. Про плюси у вигляді реконструкції навчальних закладів – гімназії та дитячого садочка, підтримки дітей військовослужбовців тощо, говорять і в Тур’є-Реметівській громаді.

Як наголосили в коментарі "Телеграфу" в Українській вітроенергетичній асоціації "УК "Вітряні парки України" наразі перша компанія, яка запровадила таку унікальну модель соціального партнерства. "Таким чином, громада стає повноцінним учасником енергетичного проєкту, отримує матеріальну вигоду, бере участь у розвитку, контролює процес і бачить результати", – вважають в УВЕА. При цьому в Асоціації також відзначають важливість розвитку вітроенергетики з огляду на те, що триває повномасштабна війна. Адже традиційна енергетична інфраструктура зазнає нищівних ударів, а більшість вітроенергетичних потужностей – 69% з 1,92 ГВт опинилось на окупованих територіях.

З огляду на це й "виникла гостра потреба у прискореному будівництві або розміщенні нових об’єктів розподіленої генерації". А відбувається воно в рамках Національного плану дій з відновлювальної енергетики до 2030 року. "До цього часу вітроенергетична потужність України має досягти 6,2 ГВт, тобто кожен рік, починаючи з 2025, Україна має вводити в експлуатацію по 800 МВт нових вітроенергетичних потужностей. На жаль, темпи розвитку такої важливої для країни вітрової генерації значно відстають від планів", – констатують в УВЕА.

При цьому достатньо оригінально реагує керівництво ТОВ "Френдлі Вінд Технолоджі" та ТОВ "УК "Вітряні парки України" на питання щодо екологічного складника своїх проєктів. Так, на думку, Владислава Єременка в згаданому інтерв’ю, серед об'єктів природно-заповідного фонду, національних парків є такі, що "існують тільки на папері, без реального розвитку чи належного управління". Й нібито це є викликом не тільки при будівництві ВЕС, а й інших сферах господарської діяльності, тож варто інвентаризувати такі території, визначити їх екологічну та господарську цінність і потім вирішувати, що з ними робити.

Щодо поточної ситуації тут і зараз на високогір'ї Карпат, де вже тривають фактично роботи зі створення ВЕС, "Телеграф" намагався дізнатися позицію Державної екологічної інспекції України. Але у відомстві запит лише переадресували до власного підрозділу в Закарпатській області. А там дивним чином відповіли тільки на окремі питання. Зокрема, повідомили: в результаті позапланових перевірок ТОВ "Вітряний парк Полонина Руна" та ТОВ "Вітряний парк Турянський", які здійснюють будівництво ВЕС на Полонині Руна, було виявлено "псування земель комунальної власності земель Тур’є-Реметівської громади". А це є порушенням п.Г ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використання та охороною земель". За це на посадових осіб фірм складені адмінпротоколи. На питання щодо знищення пралісів при будівництві дороги до майбутньої вітроелектростанції в еколоінспекції зазначили, що проводять позаплановий захід державного нагляду (контролю).

В Міндовкілля ж поки не знайшли часу, щоб відповісти на ключові питання щодо забудови високогір'я Карпат вітроелектростанціями. Крім того, відомо, що громадськість Закарпаття звернулась до нещодавно призначеного генерального прокурора Руслана Кравченка з проханням розібратися з "незаконним будівництвом і нищенням природи на полонині Руна". Колективне звернення, за повідомленням сайту Закарпаття.онлайн, зареєстровано і направлено на розгляд до розгляд Спеціалізованої екологічної прокуратури.

***

Наразі будівництво ВЕС в Карпатах виглядає як джерело гострої суспільної напруги. На одній чаші терезів – потреба України розвивати "зелену" енергетику, на іншій – ризик незворотного пошкодження екосистем унікального гірського регіону та втрат туристичного потенціалу регіону. А підсилюють конфлікт між бізнесом та екоспільнотою непрозорі процедури та порушення черговості (спочатку всі дозволи, й тільки потім виконання робіт), нехтування законодавством про оцінку впливу на довкілля і формальний підхід до залучення громад до обговорення.

Знизити точку напруги могло б кілька кроків, й перш за все повне дотримання прописаних у законодавстві екологічних процедур. А саме – всі етапи від вибору ділянки до видачі дозволу мають проходити із активним залученням громадськості. Змінювати землекористування можна тільки на основі висновків ОВД, які при цьому мають містити реальні альтернативи до визначених ділянок для будівництва.

Друге – долучення до проведення оцінки впливу довкілля незалежних експертів, щоб дозволило бачити реальну картину ризиків для природного середовища.

Третє – це виключення зони Карпат із потенційного будівництва ВЕС через високу природоохоронну цінність (відношення до загальноєвропейських мереж природоохоронних територій – Смарагдової мережі й Natura 2000). Натомість зосередження вітроенергетики в регіонах низької щільності населення та менших ризиків для біорізноманіття. Про необхідність такого кроку говорять, зокрема, експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.

Четверте – розробка на рівні уряду інтерактивної карти допустимих територій для розміщення ВДЕ-об’єктів на основі екологічних, соціальних та економічних критеріїв, щоб зменшило конфлікти ще на етапі планування.

Як повідомляв "Телеграф", будівництво ГЕС — ще одна загроза для природи Карпат, зокрема, наразі існує загроза зведення греблі під унікальною природною пам’яткою "Княжі скелі".