Без України неможливо створити безпекову архітектуру світу — Залужний

Україна — не просто країна, яка бореться за своє виживання, але й основа для створення стратегії безпекової архітектури світу. Тому саме зараз, навіть у період складних обставин для країни, треба формувати бачення свого майбутнього, а не просто просити підтримки. 

Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у авторській колонці, опублікованій у виданні "Українська правда", виклав своє бачення світового порядку, який формується після того, як Росія нападом на Україну у 2014 році порушила, а у 2022 році остаточно зруйнувала. 

Пріоритетність діалогу Заходу з Росією, яку в деяких столицях вважають за конструктив, створює реальні виклики для політичної й безпекової системи, констатує Валерій Залужний. На його думку, ситуація потребує негайного переосмислення. "Саме перемога України є головним чинником збереження глобального лідерства США",  наголошує він.

Скорочення підтримки України, за оцінкою Залужного, не лише посилює мотивацію Росії до агресії, а й відкриває поле для реалізації амбіцій Китаю, особливо щодо Тайваню й контролю над ключовими логістичними шляхами. Усе це створює загрозу для США втратити фактичну роль світового лідера. З урахуванням ударів по Ірану в червні 2025 року, "для США стає реальністю перспектива отримати одразу два нові театри воєнних дій — на Близькому Сході та в Азії", попереджає автор.

У цих умовах, на його переконання, саме допомога Україні здатна зупинити розгортання глобальних конфліктів. Підтвердженням цьому є і позиція західних союзників. Залужний цитує голову британської розвідки Річарда Мура: "Вартість підтримки України добре відома, але вартість її відсутності буде незрівнянно вищою".

І очевидно, що збереження саме дієвої міжнародної підтримки та побудова майбутніх альянсів є ще однією ключовою задачею дипломатії України.

Наші найближчі сусіди — Європейський Союз — попри намагання зберегти підтримку України, все ще залишаються доволі слабкими, а ще — надто залежними від США та неспроможними на швидкі й жорсткі рішення в зовнішній і оборонній сферах. Країни Європи виявилися неготовими до швидких перетворень в оборонно-промисловому комплексі, поступаючись автократичній Росії та можливостям, перш за все США. 

Деякі з них активно розпочали підготовку, як до Другої світової війни, обтяжуючи власний бюджет та не розуміючи, що війни зразка лютого 2022 року вже не буде. Очевидно, що в ЄС сьогодні відсутні достатньо потужні сили, які спроможні виробляти і втілювати жорстку силову політику, і як наслідок — консолідувати економіку цілої низки країн. Особливо, якщо ці країни мають власні амбіції або їхній кордон досить далеко від кордонів Росії. 

Також в умовах геополітичної нестабільності очевидне і переформатування самої Європи. Все це підсилюється тим, що керівництво країн Європи побоюється реакції власного електорату, який не готовий до погіршення своїх власних умов існування. За таких обставин сподіватися на довготривалу і, найголовніше, необхідну вже сьогодні допомогу потрібно вкрай обережно. 

Разом із тим, на його думку, Захід продовжує недооцінювати як перебіг, так і наслідки російсько-української війни. Саме тому Україна має перейти до активного формування майбутніх безпекових союзів. "Йдеться не лише про очікування допомоги, а про участь у творенні нового світопорядку", — зазначає Залужний. Альянси нового типу формуються вже зараз, і без участі України вони не зможуть виникнути: "Сформувати такі альянси без України сьогодні неможливо".

Залужний визнає, що досвід комунікації з партнерами під час війни був складним. Часто ініціативи України були "емоційними та реактивними", зумовленими наслідками російських атак чи міжнародною політичною повісткою. Це робило запити менш системними та менш ефективними у сприйнятті західних процедурно орієнтованих структур. Він вважає, що Україна потребує нової системної політики щодо формування й просування запитів до партнерів.

Одним з інструментів, які пропонує Залужний, є цілеспрямована експертно-аналітична кампанія на Заході. Вона має бути адресована не лише урядам, а й політичним елітам, аналітикам і широкій громадськості, особливо у США. Мета — формувати політичні смисли, які приведуть до практичної реалізації запитів, і не лише українських. "Треба довести, що саме відмова від підтримки України є головним геополітичним ризиком для США", — акцентує автор.

Окрема частина статті присвячена технологічному компоненту війни. Залужний переконаний, що "науково-технічний прогрес уже радикально змінив природу війни".

Очевидно, що головний принцип сучасної війни – коли дешеві та масові озброєння здатні виснажувати дуже дорогу та потужну зброю. Саме протиповітряна оборона потребує кардинальних рішень, які без залучення передових і вже відомих технологій просто неможливі.

Під таку кількість засобів нападу просто неможливо будувати систему ППО з надто дорогих у виробництві засобів. Звісно, терміни виробництва такого озброєння залишилися в парадигмі швидкоплинної війни з партизанами. 

Усе це, мабуть, ще не зовсім розуміють у США, проте судячи з останніх наслідків російських ударів, це добре розуміють у Росії. Сам цей факт, мабуть, є надважливим для побудови майбутнього не тільки України, а й майбутніх альянсів. Отже, міжнародна підтримка залишається не тільки ключовим фактором у збереженні нашої державності, але й фактором набуття необхідних спроможностей імовірних союзників України.

У таких умовах очевидно, що збереження саме дієвої міжнародної підтримки та побудова майбутніх альянсів є ще однією ключовою задачею дипломатії України.

Разом із тим Сполучені Штати Америки залишаються країною фактично необмежених можливостей та з найбільш розвиненою економікою. США сьогодні володіють значними запасами застарілих або готових до утилізації ракет, передача яких Україні могла б стати дієвим рішенням. Це озброєння не потребує додаткових бюджетних витрат на утилізацію, а для України є життєво необхідним. 

США повинні брати участь не лише у постачанні озброєнь, а й у створенні нових, з урахуванням українського досвіду. Він пропонує створити спільний науковий або аналітичний центр, де українські й американські експерти даватимуть незалежну оцінку подіям. Такий формат дозволить уникати політичних коливань і забезпечить "незворотну, науково обґрунтовану комунікацію".

При цьому Залужний підкреслює, що "західні системи залишаються інституційно стабільними" і передбачають обов’язкову реакцію на формалізовані звернення. Це відкриває вікно можливостей для України. Він наводить приклад Ізраїлю, який свого часу домігся статусу "основного союзника США поза межами НАТО", створивши постійну модель запитів та процедур взаємодії. Саме це зробило Ізраїль одним із головних реципієнтів військової допомоги у світі.

Завершуючи, Залужний пише: "Український солдат виборов не лише право на існування держави, а й суб'єктність у глобальному просторі. Цей шанс реалізується зараз". Успіх залежатиме від здатності України не тільки вижити, а й сформувати нову архітектуру безпеки.

"І, як не дивно, але саме наше виживання як крок до побудови нашого спільного майбутнього залишається єдиною логічною перспективою. Перспективою, яку потрібно формувати сьогодні", — підсумовує Валерій Залужний.

Раніше керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко наголошував, що українцям через небажання росіян завершувати війну потрібно прийняти те, що протягом наступних років, можливо, доведеться жити у конфлікті різних інтенсивностей. За його словами, важливе питання війни майбутнього — зміна ролі піхоти, зважаючи на те, що ШІ та автономні системи, кількість яких збільшується на полі бою, поступово замінятимуть класичного солдата.