Чому смарт-окуляри досі не стали масовим гаджетом: головні бар’єри й перспективи

У 2013 році Google Glass пророкували появу епохи, коли люди зможуть гортати Instagram на прозорому дисплеї перед очима, а персональний штучний інтелект даватиме поради щодо покупок і життя. Проте замість технологічної революції світ отримав лише меми про «Glassholes», скандали через приховані камери й провал продукту, який Google згодом перевів у корпоративний сегмент.

Технологічні виклики: чому смарт-окуляри не прорвалися на ринок

Минуло понад десять років, і ринок розумних окулярів поступово відроджується: Meta разом із Ray-Ban, Apple з перспективними AR-окулярами, над якими працюють уже кілька років, Samsung, Google, Xiaomi та низка стартапів обіцяють нову еру. Однак для більшості людей ці пристрої залишаються дивиною для гіків та підприємців.

Масовий прорив, подібний до смартфонів чи TWS-навушників, досі не відбувся. Причини глибші за технічні нюанси — це комплекс технологічних компромісів, соціальних бар’єрів і відсутність унікальної функції, заради якої користувач готовий змінити звичний спосіб життя.

Попри потужні обіцянки, реальні носимі гаджети нагадують бета-версію майбутнього. Основна проблема — технічна трилема: компактність, потужність і автономність у межах однієї оправи.

Виробники намагаються впихнути в оправу товщиною 5 мм камери, дисплеї, процесори та батарею, яка має тримати не пів години, а хоча б робочий день.

Батареї забезпечують лише 2–3 години роботи з AR-ефектами або до 8 годин у пасивному режимі — цього замало для заміни смартфона. Потужні чипи (Snapdragon AR, Apple M-серії) здатні обробляти складні AI-задачі, але спричиняють нагрів пристрою, що робить його некомфортним для носіння. Дисплеї на основі waveguide-оптики та MicroLED — технології майбутнього, проте або занадто дорогі, або недостатньо яскраві для використання на сонці.

Waveguide-оптика дозволяє проектувати зображення безпосередньо в полі зору користувача, але супроводжується низкою недоліків: низька яскравість, спотворення по краях лінзи та висока вартість виробництва.

На концептах усе виглядає ідеально: окуляри показують навігацію, сповіщення, прогноз погоди просто перед очима. На практиці ж — це компроміс між амбітною ідеєю та реальними можливостями пристрою.

Соціальні бар’єри та відсутність проривних застосунків

Технічний прогрес — лише частина проблеми. Головний виклик — соціальне сприйняття. Після скандалів із Google Glass, коли користувачів виганяли з барів або підозрювали у прихованій зйомці, приватність стала найбільшим бар’єром для масового прийняття смарт-окулярів. Навіть сучасні моделі від Meta та Ray-Ban не змогли подолати недовіру: багато людей відчувають дискомфорт, перебуваючи поруч з кимось у таких окулярах. Для зміни сприйняття потрібні роки роботи над етикою, довірою та соціалізацією носимих пристроїв.

Ще одна проблема — відсутність справді затребуваного застосунку, який би виправдав купівлю пристрою. Сьогодні смарт-окуляри виконують ті ж функції, що і смартфон: показують сповіщення, підказують маршрут, дозволяють фотографувати. Це не дає переконливої причини для переходу на новий гаджет.

Немає «killer app» — застосунку, який змусить кожного сказати: «мій телефон більше не потрібен, хочу окуляри».

У корпоративному сегменті окуляри на кшталт HoloLens 2, Vuzix чи Magic Leap справді допомагають підвищити продуктивність, проте навіть тут виробники відмовляються від масового виробництва: Microsoft припинила виготовлення HoloLens 2 у жовтні 2024 року. Частково розробку взяли на себе інші компанії (наприклад, Anduril для військових), але це скоріше виняток, ніж тренд.

Без масового застосування AR-окуляри залишаються нішевим продуктом, незважаючи на технічні інновації.

Вартість та майбутнє ринку смарт-окулярів

Ще одна причина низької популярності — висока ціна. Повноцінні AR-окуляри коштують від $1500 до $2500 і більше, що дорівнює вартості флагманського смартфона. Більш прості моделі, наприклад аудіоокуляри від Ray-Ban Meta чи Xiaomi, теж недешеві — $300–400 за гаджет, який по суті є навушниками з камерою. Враховуючи, що у більшості користувачів вже є смартфон і навушники, смарт-окуляри залишаються експериментом для ентузіастів і компаній. Масове зниження цін можливе лише через 3–5 років, коли технології стануть дешевшими, а ринок — більш конкурентним.

Чи є надія на прорив?

Незважаючи на всі бар’єри, великі компанії продовжують інвестувати у розвиток смарт-окулярів. Основна ставка — на MicroLED-дисплеї, waveguide-оптику, автономних AI-помічників та прориви у батареях (твердотільні акумулятори). Ринок зараз перебуває на стадії експериментів — як це було з першими смартфонами. Втім, навіть масштабні інвестиції не гарантують успіху, якщо споживач не бачить реальної користі від пристрою.

Серед додаткових бар’єрів експерти виділяють енергозатратність ШІ, складності з масовим виробництвом нових типів батарей, тривале формування нового соціального стандарту та відсутність унікального практичного сценарію використання.

Таким чином, ринок смарт-окулярів стоїть на роздоріжжі між новим технологічним проривом і черговим розчаруванням. Якщо виробники зуміють запропонувати дійсно зручний і корисний продукт із доступною ціною, до 2030 року смарт-окуляри можуть стати буденним аксесуаром, як смартфон або TWS-навушники. Але поки що вони лишаються нішевими пристроями для ентузіастів, бізнесу та стартапів — і наступні п’ять років покажуть, чи стане ринок справжньою золотою жилою, чи поповнить колекцію техноілюзій.