Літній наступ Росії та руйнівні атаки дронами по містах: що на Заході пишуть про Україну

Усе більше ознак того, що Росія готується до затяжної війни – з новою економічною моделлю, без жодних поступок і з дедалі більшим натиском на фронті. Путін ігнорує жести Трампа та посилює наступ, роблячи ставку на втому Заходу та виснаження України. Тим часом американська політика хитається, і після гучної "паузи" Пентагон знову відправляє зброю до Києва, а Білий дім – заговорив про Patriot.

24 Канал аналізує кілька матеріалів західних ЗМІ, що стосуються ситуації на фронті, в російській економіці та американській політиці. Аналітики переконані, що поки Трамп продовжує сумніватися, Путін нарощує міць та нахабніє. Найгірше, що розплачуються за це українські громадяни – на передовій та в тилу.

Як Трамп відновлює постачання "оборонної" зброї для України?

Дональд Трамп знову змінив курс щодо допомоги Україні, пише Fox News. Всього через кілька днів після того, як Пентагон оголосив про "паузу" в постачанні озброєнь, президент США заявив, що Америці все ж таки "доведеться" відправити Києву зброю, аби дати змогу українцям захищатися від російських атак.

Вони зараз під сильним ударом. Ми відправимо ще трохи зброї – передусім оборонної,
– сказав Трамп.

На момент його виступу внаслідок російських обстрілів загинули щонайменше 11 українців, ще понад 80 були поранені, серед постраждалих – семеро дітей.

Оголошення Трампа виглядає як спроба згладити шквал критики після рішення Пентагону минулого тижня заморозити поставки, включно з ракетами Patriot та 155-мм артснарядами. За даними Fox News, ці вантажі вже були на складах у Польщі, коли надійшов наказ про припинення передачі. І саме в цей час Росія здійснила наймасштабнішу повітряну атаку за всю війну. На міста України полетіли близько 500 дронів і 60 ракет всього за одну ніч.

Дональд Трамп "розчарований" розмовою з Путіним оголошує відновлення постачань зброї для України / Фото AP

У відповідь на зміну риторики з боку Вашингтона, Кремль висловив обережну реакцію. Речник Путіна Дмитро Пєсков визнав, що поставки зброї Україні з Європи "тривають активно", а щодо США – мовляв, "потрібен час, щоби остаточно з'ясувати масштаби допомоги". Водночас Пєсков підкреслив, що Москва "цінує" зусилля Трампа з організації прямих переговорів між Росією та Україною, а також "бачить потенціал" для відновлення російсько-американських економічних відносин.

Виступаючи перед пресою, Трамп знову заявив, що незадоволений поведінкою Путіна, визнаючи, що його неодноразові спроби домогтися припинення вогню не дали результату. Водночас Пентагон підтвердив, що почне нову хвилю постачань зброї, підкресливши, що всі рішення ухвалюються "в межах рамкової політики президента щодо пріоритетів America First".

Цікаво, що паралельно з новинами про допомогу Україні, з Росії надійшло ще одне повідомлення – про смерть міністра транспорту Росії Романа Старовойта, якого, за даними Associated Press, знайшли мертвим після того, як Кремль оголосив про його звільнення. Російські ЗМІ повідомляють, що відставка могла бути пов’язана з розслідуванням розкрадання коштів, виділених на будівництво фортифікацій у Курській області.

До призначення в уряд Старовойт очолював саме цю прикордонну область. Його смерть трапилась на тлі масштабного хаосу в російській авіації, коли протягом вихідних скасували сотні рейсів через загрозу ударів українських дронів.

Росія посилює дронові атаки проти українських міст

Та поки Дональд Трамп вагається стосовно своїх дій щодо Москви, у Києві знову здригалися будинки, повідомляє BBC. І знову, як кілька днів тому, як тиждень тому, не від вибухів на фронті, а від сотень дронів, які Росія запускає по українських містах у гігантських, добре спланованих хвилях. Лише за перші девʼять днів липня по Україні вже випустили понад 2 тисячі дронів. А в червні, за офіційними даними, було зафіксовано абсолютний рекорд – 5 429. Це не одиничні удари, а системна кампанія, мета якої – виснажити ППО, тероризувати цивільних і підірвати моральний дух країни.

Люди змушені ховатися, дехто проводить ночі у ванній, дехто – в метро, дехто – у підвалах своїх будинків. Психологічна атака доповнюється фізичним руйнуванням.

За даними місії ООН, червень став найсмертоноснішим місяцем для цивільного населення за три роки: 232 загиблих, понад 1300 поранених. І мовиться не лише про прифронтові райони. Ракети та дрони падають на житлові квартали, офіси, транспортну інфраструктуру.

Удар по Луцьку, масована атака на Київ, "Шахеди" над Львовом – це вже не виняток, а нова реальність.

Знищена в Києві квартира внаслідок російської дронової атаки / Фото EPA

З технічної точки зору ці дрони – не найскладніша зброя. Але модернізовані БпЛА Shahed мають дальність до 2500 кілометрів, більшу висоту польоту, і несуть удвічі потужніший заряд – до 90 кілограмів вибухівки. Часто половина з них – це "обманки", що мають заплутати систему ППО. Інші летять по чітко розрахованих траєкторіях, як ракети, завдаючи реальних руйнувань. І всі вони – це приклад того самого принципу, який приписують Сталіну: "кількість – це теж якість".

У Росії темпи виробництва дронів лише зростають. Аналітики вже говорять, що Москва готується до сценарію, за якого зможе випускати понад тисячу дронів і ракет за одну ніч. Україна – фізично не встигає все це збивати.

Це війна ресурсів. Чим більше дронів, тим швидше вичерпуються наші ракети, тим частіше доводиться запускати винищувачі в повітря, тим складніше втримати небо,
– пояснює Сергій Кузан із Українського центру безпеки та співпраці.

Колишній офіцер розвідки Іван Ступак прямо каже, що "якщо ми не знайдемо спосіб, як справлятись із цими дронами – 2025 рік стане дуже важким". Частина дронів, дійсно, летить на військові цілі. Але інші – просто бʼють по містах. І від цього не менше руйнувань, болю та страху.

Тому Київ не припиняє просити про допомогу. Не лише про Patriot, хоча без них нікуди, а й про різні типи ППО, які можна розгортати швидко та масово. Минулого тижня Британія оголосила, що передасть Україні понад 5 000 ракет для систем ППО. Але цього замало, бо кожна нова хвиля ударів показує, що навіть найстійкіше суспільство не витримує тиску, якщо кожної ночі з неба летить 500 дронів.

Росія проводить масштабний "літній наступ"

Наступ Росії влітку 2025 року – це водночас і найкривавіший, і, можливо, найвідчайдушніший етап війни, стверджує The Economist у своїй фронтовій аналітиці. За супутниковими знімками NASA, видання буквально в режимі реального часу відстежує пожежі, вибухи та артобстріли – і малює карту російського наступу, який більше схожий на м’ясорубку, ніж на переможну ходу.

Росіяни вкотре б’ють по всій лінії фронту. На півночі – облога Сумщини, де 50-тисячне російське угруповання намагається прорватися через українську оборону. На північному сході – просування до Сіверська і Борової, важливих тактичних точок на шляху до Донбасу. Але найважче – на сході.

Покровськ і Костянтинівка – критично важливі для української логістики – під шквальним вогнем. Саме там, схоже, вирішується доля всього східного фронту.

Динаміка російських втрат суттєво збільшилась за останні місяці / The Economist

Полонені російські офіцери кажуть, що цей наступ їм продали як "останній ривок". Путін, схоже, справді намагається зламати український дух і врешті показати бодай якусь "перемогу" після трьох із лишком років війни. І він платить за це разючу ціну.

За оцінками The Economist, упродовж цього наступу, що стартував 1 травня, росіяни вже втратили близько 31 тисячі солдатів убитими. А загальні втрати Росії за війну можуть сягати 1,3 мільйона осіб, якщо рахувати зниклих, поранених та вбитих.

Українські дані менш повні, але видання дає орієнтовні цифри – від 73 до 140 тисяч загиблих солдатів за час повномасштабної війни. Це при тому, що Україна продовжує тримати лінію оборони проти армії, яка переважає її як числом, так і боєприпасами.

Попри майже рекордне просування влітку 2025 року, через значні втрати Росія не здатна переломити ситуацію на фронті / The Economist

Втім, масштаб "успіхів" Кремля виглядає вкрай мізерно. В середньому – 15 квадратних кілометрів на день. Це трохи менше, ніж площа аеропорту в Лос-Анджелесі. Із такою швидкістю захоплення всієї України тривало б 89 років. А щоб просто вийти на адміністративні межі чотирьох "анексованих" регіонів, Росії доведеться наступати ще як мінімум до 2029 року.

Інтенсивність бойових дій постійно зростає. Лише 9 липня Росія запустила 700 дронів, більшість із яких летіли в бік Луцька – всього за кількадесят кілометрів від польського кордону. Це стало рекордною атакою за всю війну.

Попри все це, Путін, здається, й не збирається зупинятися. Армія Росії щомісяця набирає на 10 – 15 тисяч солдатів більше, ніж Україна. І робить це не через масову мобілізацію, а через грошові бонуси та інші виплати. Україна ж, на відміну від Росії, змушена дедалі частіше покладатися саме на мобілізацію.

Американська зброя, попри затримки, все ж починає надходити. І якщо у Вашингтоні це сприймається як черговий маневр перед виборами, то для Києва це – питання виживання.

Нерішучість американців схиляє Путіна йди ва-банк

Путін не злякався слів Трампа та пішов на ескалацію війни, пише The New York Times. Навіть після публічного роздратування Дональда Трампа, російський президент не тільки не згортає наступ проти України, а навпаки – посилює його, переконаний, що саме зараз настав сприятливий момент для прориву.

За інформацією людей, наближених до Кремля, Путін вірить, що український фронт от-от завалиться, а перевага російської армії зростає щодня. Саме тому російський диктатор переконаний, що говорити про припинення бойових дій, без великих поступок з боку України – для нього просто "не на часі".

Аналітики називають це остаточним розривом із надіями, які ще навесні підживлювалися в Москві темою можливого перемир'я. Тоді Трамп щойно повернувся до Білого дому та обіцяв закінчити війну за 24 години. Його агресивний курс на зближення з Кремлем, конфлікт із Зеленським в Овальному кабінеті, симпатія до "сильних лідерів" – усе це виглядало як шанс для Путіна.

Достатньо було прийняти перемир'я на нинішніх лініях фронту – і, можливо, Захід "закрив би очі" на анексоване. Санкції, інвестиції, вплив на Європу – цього чекали в Кремлі. Але російський президент захотів більшого.

Тетяна Станова з Carnegie Russia Eurasia Center переконана, що "Путін не жертвуватиме своїми цілями в Україні", щоб потішити Трампа. І ці цілі, як стає зрозуміло, давно виходять за межі захопленої території.

• Мовиться про вимогу змінити статус України, як держави – зробити її "нейтральною", обмежити розмір армії, закріпити особливе становище російської мови.
• На додачу, Путін прагне добитися від НАТО гарантій, що Альянс не розширюватиметься на схід і навіть згортатиме свою присутність у регіоні.

Поки ж Трамп висловлює розчарування, подекуди в доволі грубій формі, Путін публічно продовжує "залицятися". Він робить Трампу компліменти, пропонує енергетичні угоди, заявляє про готовність до посередництва на Близькому Сході. Але все це – без жодних поступок по Україні. І, як визнають навіть у Кремлі, він був готовий до того, що Трамп у якийсь момент "вибухне" і, можливо, навіть піде на нові санкції.

Та поки цього не сталося. Адміністрація Трампа за пів року не ввела жодного нового санкційного пакету за війну проти України. І хоча президент США пообіцяв відновити постачання зброї, реальних змін у балансі сил це поки не створило. Аналітики переконані, що без "зростання зусиль ішої сторони", Путін не бачить потреби змінювати свою поведінку.

За словами співрозмовників The New York Times, російське керівництво давно готувалося до найгіршого сценарію: санкції, зрив діалогу, навіть військова ескалація з боку США. Але водночас – залишало в кишені сценарій "великих торгів". Мовляв, одного дня Путін таки буде готовий завершити війну – і тоді можна буде виторгувати з Трампа зняття обмежень і новий розподіл впливу в Східній Європі.

Поки ж Трамп, попри всю жорсткість риторики, не дає Путіну того, чого той хоче. Він не погоджується розділити питання миру в Україні та відновлення стосунків між Москвою і Вашингтоном. А головне – не обіцяє "велику угоду" про нову архітектуру безпеки в Європі, яка легітимізує російські завоювання. І саме це, на думку Станової, змушує Путіна грати ва-банк.

Якби Трамп міг і хотів дати Путіну все – щодо НАТО, озброєнь у Європі, інфраструктури, – він би був набагато гнучкішим щодо України. Але такої опції наразі не існує,
– каже експертка.

Путін збирає з російського бізнесу "дань" на продовження війни

Росія з 2022 року конфіскувала властність десятків західних компаній / Фото Bloomberg

У Росії відбувається масштабний перерозподіл власності, пише Reuters. За останні три роки держава конфіскувала активів щонайменше на 50 мільярдів доларів. Частину – в західних компаній, які залишали ринок після початку повномасштабної війни. Частину – у власних бізнесменів, які з тих чи інших причин більше не вписуються в логіку "воєнної економіки". Це не поодинокі випадки – це ціла система, яку в Росії вже називають "економікою-фортецею".

Після 2022 року Путін підписав низку указів, що дозволили забирати майно іноземних компаній. Деякі змусили продати активи своїм же менеджерам, інші – просто відібрали. Удар припав по глобальних брендах: від Carlsberg до Mercedes. Але зачепило й своїх. Наприклад, зараз прокуратура намагається відібрати частку у великого золотодобувного бізнесу, який належав одному з російських мільярдерів. Формально це робиться через підозри в порушеннях, але всі розуміють, що головний фактор тут – контроль.

Юридична компанія NSP оцінила масштаби цієї нової націоналізації у 3,9 трильйона рублів. Це не просто цифра – це знак того, що приватна власність у Росії більше не захищена. Якщо держава вирішить, що компанія "потрібна для стратегічних цілей" або її власник "поводиться неправильно" – бізнес можуть просто забрати.

Це радикальна зміна курсу, адже ще 15 років тому Путін підтримував приватний сектор, ріст економіки, та прагнув інтегрувати Росію в глобальну систему. Тепер все навпаки. Кремль відкрито каже, що економіка має служити війні. "Бізнес по-російськи" – це не про конкуренцію чи розвиток, а про те, хто лояльний до системи. Формально в Кремлі пояснюють усе "відповіддю на ворожі дії Заходу". Мовляв, якщо Європа та США вводять санкції – ми будемо забирати їхнє майно. Але в підсумку постраждали й ті, хто до санкцій не мав жодного стосунку.

Російська економіка справді не розвалилась, як сподівався Захід, але й розвиватися в звичному сенсі вона більше не може. Її тримають на плаву держзамовлення, переорієнтація на Китай і нарощування виробництва зброї. Це вже не ринок, це швидше командна економіка з авторитарним обличчям. І формується не тимчасово, а на десятиліття вперед.