Поліція за те, щоб люди мали зброю, в тому числі короткоствольну. Але за певних умов, - генерал Андрій Нєбитов

Минуло 10 років з дня створення Національної поліції — органу, який мав задати нові стандарти правоохоронної діяльності та змінити ставлення простих громадян України до людей в поліцейській формі. За час війни навантаження на поліцію суттєво зросло, ба більше, тепер йдеться не лише про підтримання порядку в тилових містах та виявлення диверсантів, а й про нові функції — на кшталт евакуації населення з прифронтових зон.

Як змінилась Національна поліція в умовах війни, як планує розв'язувати питання нелегального обігу зброї, легалізації "короткостволів" та проституції? На ці та інші гострі питання в інтерв’ю головному редактору "Телеграфу" Ярославу Жарєнову відповів заступник голови Нацполіції — начальник кримінальної поліції, генерал Андрій Нєбитов.

Про рідне місто

– Ми зустрічаємось біля монумента Батьківщині-матері. Розкрию секрет: це моє місце сили. Величезний прапор, обширний вид на Київ і згоріла російська техніка — це для мене підкреслює велич і могутність української держави. Я приходжу сюди у найскладніші часи. Чи є у вас такі місця сили? Які наповнюють потрібною енергетикою?

– Старий Київ. Я люблю прогулятись історичним центром. Обожнюю пробіжки на Трухановому — 10 км, і ти в порядку. Спорт допомагає бути не лише в фізичній формі, а й ментально стійким.

– Ви родом з Донецька — які ваші найяскравіші спогади про це місто?

– Донецьк для мене — рідне місто, в якому я прожив перші 33 роки свого життя. У 2013 році я переїхав до столиці на службу в Головне управління МВС у Києві. Це було до початку вторгнення РФ, і ніхто тоді подумати не міг, що можливий сценарій багаторічної війни.

Буквально за рік до переїзду відбулась, мабуть, найяскравіша подія того періоду — чемпіонат Європи з футболу 2012. У той момент ми переймались не стільки футболом, скільки організацією безпеки гостей і роботи правоохоронних органів загалом. На той час я був вже керівником Управління боротьби з кіберзлочинністю, але роботи вистачало всім. Кожному "нарізали" свій сектор безпеки, за який ми відповідали.

Добові зведення розглядалися дуже ретельно, щоб ніякого іноземця не пограбували тощо.

– Футбол подивитись не вдалось?

– Розумієте, для правоохоронців, медиків та екстрених служб такі заходи — це ще більша концентрація роботи. Якісь матчі дивилися вже у повторі. Запам’яталися фанати, прапори, це було дійсно сильне явище в гарному місті Донецьк. 2012-2013 роки — це найбільші інвестиції, розбудова інфраструктури, місто і регіон були на піку.

Інший яскравий спогад, до речі, теж пов’язаний з футболом. У 2009 році футбольний клуб "Шахтар" виграв кубок УЄФА. Це було грандіозне свято для Донецька. Наш підрозділ територіально був відокремлений від главку, ми були поруч з "Донбас Ареною". Кінцівку матчу ми вже дивилися з колективом всі разом на роботі. І от, коли "Шахтар" переміг, це були дуже яскраві емоції, на вулицях Донецька відбувалося щось неймовірне, мабуть, всі жителі Донецька вийшли на вулиці з прапорами, співали, скандували, раділи. Фантастика!

Хоч я й не великий фанат футболу, зазначу, що в Донецьку була культура відвідування футбольних матчів родинами. Можливо, через те, що багато шахтарів підтримували місцевий клуб. В інших містах мені це не так сильно відчувалось. В Донецьку футбол був потужним брендом. Дуже шкода, що зараз і Донецьк, і футбол там в розрусі.

"Окупанти нас сильно недооцінили"

– Чи були у вас на початку війни очікування, що все може так затягнутись? Що ми пройдемо по такому краю?

– Відверто кажучи, навіть найпотужніші аналітичні інститути США та Європи не могли прогнозувати розвиток такої ситуації.

– Згідно з їхніми прогнозами, ми мали програти спершу у 2014-му, а потім і у 2022-му…

– Вони аналізували військові потенціали. І з точки зору математики, ми дійсно мали небагато шансів. Однак ні ці аналітики, ні ми самі не могли уявити, що війна зайде в таку глибоку і затяжну фазу. Росіяни сподівались, що завдяки агентурі вони зможуть легко нас захопити. Я думаю, що якби ми у 2014-му піднялися усі, як це було в лютому-березні 2022-го, то ми могли б не допустити великої війни й великої крові. Але це питання, звісно, вже філософське.

– Який ключовий фактор допоміг Україні зберегти суверенітет і попри весь тиск росіян контролювати понад 80% своєї території?

– Не беруся стверджувати за всю країну, але можу чітко сказати, що вплинуло на ситуацію в Київській області на початку повномасштабного вторгнення. Один з ключових факторів — люди. Росіяни намагались декількома одиницями техніки заскочити в Київ, але в них не вийшло. Бо люди об’єднались. Стояли в чергах, щоб отримати автомати. Передавали нам з окупації дані про переміщення російських військ і всюди героїчно стримували натиск.

Отримання зброї та створення блокпостів дало змогу зупинити диверсійну діяльність, яка могла відбуватися всередині Києва. Якби диверсійні групи в більшій кількості проникли в різні райони Києва, то ми б мали суттєві проблеми. Окупанти нас сильно недооцінили. Вони не могли навіть подумати, що ми вирішимо роздавати зброю прямо на вулицях!

І, звісно, росіяни недооцінили діяльність Збройних сил України, які вибили їх з території аеропорту Гостомель. Саме там вони планували велику десантну операцію. Але плани були зірвані, і все посипалось. Окремо відзначу місцевих жителів, які навіть в окупації передавали нам інформацію про розташування військ противника. Вони (окупанти. — Ред.) не могли ніде сховатись.

– Починаючи з 2014 року, деякі силовики переходили на сторону ворога або принаймні не виконували свої безпосередні обов’язки. У 2022-му теж таке спостерігалось. Чи є якась цифра, скільки поліцейських в Київській області перейшли на бік ворога після повномасштабного вторгнення РФ?

– Попри те, що був прорив кордону і стрімка окупація північних районів, жоден працівник поліції Київської області не перейшов на бік ворога, не очолював окупаційні правоохоронні органи. Я дуже пишаюсь цим показником і ціную вклад, зокрема, моїх підлеглих-поліцейських, які брали участь в обороні області.

Це в тому числі затримання тих військових РФ, які втікали з Гостомеля після звільнення аеропорту. Лише поліцейські затримали 15 військових РФ і передали їх СБУ.

Про теракти в тилу

– Перейдемо до сьогодення. За останній час стало більше терактів в тилу.Росіяни в таких цілях використовують в тому числі неповнолітніх. Наскільки критична ця ситуація? Що росіяни обіцяють виконавцям і як залучають працювати на ворога?

– Якщо ми беремо теракти, це підрив, вироблення саморобних вибухових пристроїв і вчинення терористичних актів стосовно, наприклад, підрозділів територіальних центрів комплектування або поліцейських підрозділів. Лише цього року можу сказати, що попереджено 22 теракти в Україні. Задокументована участь 17 неповнолітніх, які готували теракти на "замовлення" ворога.

– В масштабах великої війни, здається, не так і багато…

– Окремо слід звернути увагу на диверсійні дії — підпал автівок військових та волонтерів, спалення залізничного обладнання і таке інше. Цього року вже відбулось 244 таких підпали, 161 з них розкрито. За їх скоєння затримано більше сотні осіб, серед яких 40 неповнолітніх.

– Чи є якийсь портрет потенційного диверсанта? Підлітки хочуть заробити гроші, а дорослі?

– Це дуже різні люди. Загального портрета немає. По-перше, здебільшого росіяни обіцяють великі гроші за скоєння таких дій. По-друге, залучивши до виконання спершу нескладних завдань, вони надалі можуть шантажувати наших людей передачею інформації про їх діяння в поліцію або СБУ. І змушують робити наступне завдання. Інколи шантажують розповсюдженням особливо чутливої інформації тощо.

Найчастіше вони використовують соціальні мережі на кшталт Telegram і розділяють завдання на різних виконавців. Один купує елементи для вибухівки, інший виготовляє, третій — встановлює. Хтось фотографує важливі об’єкти, збирає інформацію.

– І що в результаті очікує тих, хто потрапляє в цю "гру"?

– Маю наголосити, що люди, яких ми затримали, не отримали від росіян якісь гроші. Їх обманюють. Для росіян такі "агенти" — розхідний матеріал. І люди, потрапляючи в доволі складну ситуацію, залякані. Вони можуть навіть не знати, що і куди їх просять, наприклад, занести. І в фіналі росіяни можуть підривати "кур’єрів" разом з пакунком.

Нещодавно був випадок у Рівному — дівчатам в Telegram запропонували попрацювати кур’єром. Обіцяли великі гроші. Вони могли думати, що у пакунку, наприклад, наркотики. Передали його іншій людині, яка сіла в таксі, і пролунав вибух.

Щоб запобігти таким випадкам, наразі ведеться масштабна превентивна робота — і поліції, і спеціальних служб, і журналістів. А головне — батьків! І вона дає свої результати. У 2024 році ми отримували лише поодинокі повідомлення щодо спроб вербування на таку небезпечну роботу, за яку неочікувано багато платять. Вже цього року показники суттєво вищі — за 6 місяців поточного року отримали вже понад півсотні таких повідомлень.

Що робити, якщо потрапили на гачок російських спецслужб

– В моєму рідному місті Звягель школяр повідомив у поліцію про спробу вербування, поліція приїхала і нагородила його в школі.

– Це теж наш спосіб протидії вербуванню. Важливо показувати це на реальних прикладах.

– Тоді складне питання: якщо хтось потрапив на гачок російських спецслужб і вже зробив якісь незаконні дії. Але потім зрозумів, що потрапив у цю пастку. Росіяни його шантажують, що повідомлять в поліцію і в нього будуть проблеми. Що робити?

– Однозначно — повідомляти в поліцію або СБУ. Це дасть можливість допомогти державі та врятувати себе від можливого летального фіналу. Ми знаємо, що росіяни доволі вміло психологічно тиснуть, але нашим громадянам варто пам’ятати, що їх можуть використати та знищити під час виконання. Тому радимо: які б ви дії вже не вчинили, завжди є можливість зупинитися, доки не настали серйозні небезпечні наслідки — і для людей, і для всієї держави.

– Чи можуть вони таким чином уникнути відповідальності?

– В рамках співпраці з правоохоронними органами людина може бути звільнена від відповідальності, залежно від характеру дій, які відбулись. Зокрема, й залежно від віку, якщо дитина неповнолітня. Якщо людина оступилась, але буде з нами співпрацювати й допоможе викрити ворожу мережу, то вона не буде притягатись до відповідальності.

Про обмеження використання Telegram

– Ви зачепили тему використання Telegram, ним дійсно доволі широко користуються російські спецслужби. Яка позиція поліції й ваша особиста щодо заборони цього месенджера?

– У 2024 році відбулося засідання РНБО, де заслуховували доповіді всіх Сил безпеки та оборони. Я представляв Національну поліцію України, доповідав про проблеми, які сьогодні створює Telegram.

За нашою інформацією, цей месенджер використовується в системі розповсюдження наркотичних засобів, дитячої порнографії, нелегального обігу зброї. Додаток дозволяє зловмисникам максимально приховати свої дані та зберегти анонімність. Також цей месенджер використовується для розповсюдження ворожого ІПСО.

Враховуючи сказане, ми прийняли рішення обмежити використання Telegramна пристроях державних служб. На моїх гаджетах немає Telegram, я ним взагалі не користуюся. Нам відомо, як росіяни використовують його для проведення DDOS-атак, намагаються зламати спершу користувача, потім гаджет, а потім і всю систему.

Поки ми не маємо рішення про повну заборону цього месенджера, Нацполіція вживає заходів для офіційного спілкування, в тому числі в рамках розслідування конкретних кримінальних проваджень, пов'язаних з розповсюдженням дитячого порно, наркотиків та з розповсюдженням зброї. Вся зібрана інформація в рамках міжнародного правового доручення надсилається в їхній офіс.

Про боротьбу з наркозлочинністю

– Тоді питання щодо наших партнерів: наскільки вони переймають наш досвід? Очевидно, що Україна зараз є форпостом, не просто заради гарного слова, це країна, яка бореться з дуже багатьма новими загрозами.

– Першочергово до Нацполіції партнери звертаються з питань протидії диверсійній діяльності. Їх цікавить те, як ми побудували роботу: як вираховуємо диверсантів, як відбувається вербування агентів ворогом, як нам вдається попереджувати всі ці злочини, як розкриваємо цілі групи.

Варто розуміти, що коли ти дуже довго знаходишся в стані безпеки й тривалого миру, то всі, включно з правоохоронцями, розслабляються. Наразі наші партнери не мають практичного досвіду протидії диверсантам в умовах гібридної війни нового типу. Нас же війна змусила перебудуватися. Тому в цьому плані ми для них джерело неоціненного досвіду та реальних практик.

Окремо вони зацікавлені перебудовою наших підрозділів боротьби з наркозлочинністю. Тут важливий момент — використання Telegram-каналу і безконтактного спілкування злочинних організацій між собою. Вони цікавляться, як нам вдається розкривати весь ланцюжок від закупки прекурсорів до виготовлення, великого збуту та власне закладок.

Для прикладу, минулого року ми передали інформацію нашим польським колегам про те, що до них поїхали два так звані реактори для виготовлення амфетаміну. На території України ми провели певні оперативні дії, вже розуміли на той момент, де вони знаходяться на території Польщі, хто організатор та скільки людей залучено.

П’ятеро учасників схеми були на нашій території, а інші там. Злочинці ставили за мету виготовлення синтетичних наркотиків в промислових масштабах, найбільших в Європі. Ну і, звичайно, перекидання якоїсь частини до України. Завдяки нашій співпраці ця група була затримана. Звісно, після цього взаємна довіра між правоохоронцями двох країн зростає.

– Яка зараз роль України у світовому наркотрафіку? Ми виготовляємо, ми транзитна зона? В умовах закритого кордону з Росією та Білоруссю та доволі щільно закритого західного кордону, мені здається, ситуація за останні роки мала змінитись.

– Ви правильно зауважили — логістичні шляхи через війну змінились. Наркосиндикати використовують Україну для збуту, десь для виготовлення. Можу сказати, що деякі злочинні організації перенесли виробництво в країни Євросоюзу.

Про торгівлю людьми, порно та легалізацію проституції

– Ще до 2014 року ви готували наукові роботи щодо питання сексуального насильства і торгівлі людьми. Очевидно, в нинішніх умовах роль України теж змінилася. Яка зараз ситуація? Як часто українці стають об'єктами торгівлі людьми, можливо, органами. Чи є взагалі якась така статистика?

– З початком повномасштабного вторгнення РФ ризики торгівлі людьми зросли в рази. Масовий виїзд українців за кордон, внутрішнє переміщення, втрата житла й роботи — все це суттєво підвищило вразливість до різних форм експлуатації.

Впродовж останніх двох-трьох років ми максимально сконцентровані на співпраці з європейськими колегами, щоб якнайшвидше реагувати на злочини відносно наших громадян, а також запобігати їм.

Кримінальна поліція активно взаємодіє з правоохоронними органами країн ЄС та США. У 2024 році Україна долучилася до створення двох міжнародних оперативних груп з протидії торгівлі людьми. В рамках міжнародної операції вдалося ідентифікувати 3 222 потерпілих у 116 країнах.

Консолідація зусиль — критично важлива умова ефективної боротьби з торгівлею людьми.

– Як ви ставитесь до легалізації проституції в Україні?

– З огляду на євроінтеграційний курс України та практику країн ЄС ми опрацьовуємо можливість часткової депеналізації комерційних секс-послуг, проте, це має бути поєднано з чітким і суворим механізмом їх регулювання і контролю. Тут не повинно бути вседозволеності. Поясню чому. Проституція є підґрунтям для сексуальної експлуатації та торгівлі людьми. Надто часто контроль над наданням інтимних послуг перебуває в руках організованої злочинності.

Наголошую, що в межах імплементації норм права ЄС, вже готуються зміни до нашого законодавства, які впроваджують принцип непритягнення до відповідальності жертв торгівлі людьми. У нашому випадку це стосуватиметься осіб, яких трафікери примусили надавати комерційні секс-послуги.

– Поліція неодноразово ставала об’єктом для насмішок у плані "контрольних закупок на OnlyFans" і звітування про "затримання жінок, які поширюють еротичний контент". Для чого?

– Один з основних обов’язків поліції – це протидія кримінальним правопорушенням. Відповідно до Кримінального кодексу України, виготовлення, збут чи розповсюдження порно є кримінальним правопорушенням (ст. 301 ККУ). І в контексті викладеного поліцейські виконують свої обов’язки, подобається це комусь чи ні.

Захейтити поліцію за те, що вона примушує до виконання чинних законів, багато зусиль не треба. А можна піти іншим шляхом і розібратись у деталях. Спробую пояснити. Оперативна закупка забороненого контенту – це різновид контролю за вчиненням злочину, її регламентує стаття 271 Кримінального процесуального кодексу. Якщо простіше, то це інструмент отримання доказів у розслідуванні. І вона не означає, що поліцейський отримує сексуальні послуги. Таке можуть казати лише люди, які не обізнані в Кримінальному кодексі, кримінальному процесуальному законодавстві та методології проведення контролю за вчиненням злочину.

Підкреслюю, що в Україні наразі дозволено саме еротичний контент: працюють стриптиз-клуби або спеціалізовані магазини товарів сексуального призначення. Телебачення теж дає доступ до еротичного контенту за умов, передбачених Законом України "Про медіа". Тому важливо розділяти "еротичний контент" та "порно", бо саме за порно сьогодні передбачена відповідальність.

Варто додати, що в більшості країн світу комерційне порно введено у легальний обіг, який контролює держава. Це про ліцензії, реєстрації, податки та механізми захисту тих осіб, які беруть участь у його створенні. Так само введено чіткі механізми відповідальності за порушення у цій сфері, зокрема, за різноманітні супутні злочини – від порнопомсти й розповсюдження порно без згоди особи, яка у ньому зображена, до порушення авторських прав і навіть торгівлі людьми.

Вважаю, що це один із гарних прикладів цивілізованого розв'язання цього питання без хейту та звинувачень.

Про легалізацію зброї

– Вбивства та замахи на відомих активістів підняли тему легалізації короткоствольної зброї. Поліція історично захищає монополію держави на силовий вплив, однак, враховуючи кількість зброї, яка вже є на руках і яка буде зростати, — чи не на часі змінити правила гри?

– На жаль, є випадки, коли навіть досвідчені військові, маючи із собою зброю, не встигають її навіть дістати під час раптових нападів.

З початку повномасштабного вторгнення Міністерством внутрішніх справ України та Нацполіцією зокрема уже впроваджено деякі механізми. Коли почалась велика війна, громадяни нашої держави за бажанням могли отримати зброю і стати на захист нашої Батьківщини.

Після звільнення Київщини та інших областей на деокупованих територіях залишилась певна кількість нелегальної зброї, що потрапила до рук цивільного населення. Державою надано можливість задекларувати цю зброю. Сьогодні людина може прийти, зареєструвати вогнепальну зброю і мати її легально до кінця воєнного стану і 90 днів після.

Нам слід розуміти, що у щоденних зведеннях є інциденти, які пов’язані з використанням нелегальної зброї. Десь підліток влаштував стрілянину з автомата, який хтось привіз з фронту. Минулого місяця на Миколаївщині жінка знайшла гранату у свого чоловіка, принесла її на подвір’я до подруги й підірвалась. Загинула сама і вбила трирічну дитину. Нелегальна зброя — це завжди небезпека. Бо навіть якщо ви вмієте поводитись зі зброєю, то діти, підлітки, родичі — можуть не вміти. І все це матиме трагічні наслідки.

Але зверніть увагу — наразі легально зброєю в Україні володіють майже 1,1 млн людей. В них на руках 1,36 млн одиниць зброї, переважно це мисливська вогнепальна зброя, спеціальні засоби, у тому числі 250 тисяч так званих "травматів".

– Це багато чи мало?

– Кожна людина має право на захист і самозахист. Міністерство концептуально за те, щоб люди мали зброю, в тому числі короткоствольну. Але за певних умов. Перше — створення культури поводження людей зі зброєю. Це передбачає і наявність особистої відповідальності, і можливості навчання, як з нею треба поводитись, які є заходи безпеки тощо. Друге — при реалізації права на придбання короткоствольної зброї ми повинні забезпечити право на безпеку інших громадян.

Приміром, ви знаходитесь в ресторані або гуляєте в парку, і у вас немає бажання, щоб людина поруч знаходилась зі зброєю. Це треба врегулювати. Тому, можливо, будуть визначені місця, куди не можна буде проносити зброю. Наразі законодавці і експерти займаються опрацюванням цих питань.

Національна поліція діє в полі закону: буде прийнято нове законодавство – ми будемо його виконувати.

– Чи погодитесь ви з тим, що після війни нас чекає певна лібералізація в питаннях отримання, легалізації та користування зброєю?

– 200%. Але поки зарано говорити про якісь конкретні часові рамки. Війна триває. На сьогодні ті, у кого є бажання користуватись вогнепальною зброєю, можуть долучитись до лав Нацполіції, СБУ, ЗСУ та інших структур. Захищати свою землю і мати доступ до зброї.

– Нещодавно було дуже резонанснеподвійне вбивство в Софіївській Борщагівці під Києвом. Офіційно поліція стверджувала, що військовий нібито продав майбутньому вбивці автомат, який привіз із зони бойових дій. Однак сусіди стверджують, що там був довгий конфлікт, і версію продажу відкидають. Чи відомо детальніше, що відбулось?

– Відомо, що військовий продав автомат сусідові за 1000 доларів і в якийсь момент хотів отримати додаткові кошти. Це загострило конфлікт і призвело до трагедії.

Хочу додати: в порівнянні з 2021 роком ми фіксуємо в п’ять разів більше фактів торгівлі зброєю. Раніше було 200 фактів за рік, а зараз — понад 1000. У 2021 році ми вилучали 156 нелегальних автоматів, а зараз — 1581 (2022 р.), 1567 (2023 р.), 1721 (2024 р.). Зростання обсягів вилучень нелегальної зброї в десятки разів. Загалом, абсолютно вся нелегальна зброя колись була легальною. В тому числі трофейна, яка була закріплена за конкретною військовою частиною в Російській Федерації. Раніше ця зброя була на складах, обліковувалась. А зараз — нам треба її шукати.

– Щодо пошуків зброї, яка вивозиться з зони бойових дій: посилені перевірки призводять до збільшення кількості конфліктів з військовими. Не лише на блокпостах, а й на вокзалах та в інших громадських місцях. Військові стомлені, нервують, поліцейські також. Чи є у поліції бачення, як знизити градус конфлікту?

– Росіяни з використанням елементів ІПСО масштабують проблему, бо це в їхніх інтересах. Важливо розуміти, що поліція діє перш за все в інтересах громадян – щоб зброя з фронту не потрапляла нелегальними каналами в тилові міста і не скалічила життя. Таких трагічних прикладів, на жаль, багато. І коли в мирному місті від такої зброї гинуть люди, діти, то перше питання у громадян одразу до поліції: як допустили? Тому намагаємось не допускати зброю туди, де їй не місце. Маю на увазі саме зброю, яку намагаються провезти нелегально.

Цьогоріч на блокпостах виявлено 238 осіб за фактом незаконного перевезення зброї, в яких вилучено 78 одиниць вогнепальної зброї, 353 гранати та понад 40 тисяч набоїв.

І так, ви праві, є накопичена втома, яка дається взнаки. Ми розуміємо, що інколи через дії одного конкретного поліцейського страждає образ усієї поліції — цього, на жаль, не уникнути. Так само як не уникнути й безпідставних звинувачень у бік поліцейських. Саме тому поліція використовує бодікамери, щоб ми розуміли реальну ситуацію в кожному окремому випадку. Також на блокпостах залучено Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та військовослужбовців Національної гвардії України.

Крім того, поліцейські вивчають іноземний досвід спілкування з ветеранами, зокрема, практики Ізраїлю та США. В Америці, наприклад, використовують спеціальні позначки на автомобільних номерах, які сигналізують, що за кермом – учасник бойових дій. І поліцейський під час зупинки транспорту звертає на це увагу.

– Ну це все одно що тавро ставити. В умовах російської агресії це прям мішень для диверсантів і ворожих агентів.

– Ми говоримо про післявоєнний період. В США цей механізм працює, він допомагає поліцейським краще розуміти, з ким вони говорять.

Сьогодні іноземні фонди пообіцяли нам міжнародних спеціалістів, які працюватимуть над покращенням навичок поліцейських комунікувати, надавати психологічну й іншу підтримку. В тому числі військовим та ветеранам.

Про поліцію, ТЦК та ухилянтів

– Окрім іншого, поліція зараз займається доставкою військовозобов'язаних, які порушують правила військового обліку, до будівель ТЦК та СП. В соцмережах вбачають в цьому певну змову — поліція допомагає затримувати ухилянтів, а сама залишається виконувати задачі в тилу. Як ви всередині поліції комунікуєте це питання?

– Це не мій напрямок роботи, але спробую пояснити логіку. Кримінальна поліція займається встановленням місцеперебування і доставленням до ініціатора розслідування тих, хто самовільно залишив військову частину. Це люди, які вже вчинили злочин. Згідно із законодавством вони для нас є звичайними розшукуваними. Кримінальна поліція виконує доручення органу досудового розслідування щодо встановлення місцеперебування таких осіб.

Фактично, якщо люди вчинили адміністративне правопорушення — не встали на облік, не з'явилися за повісткою, звичайно, до них виникають питання.

По кожному окремому випадку ДБР проводить відповідне розслідування. Тому, звичайно, порушення законодавства складно уникнути, але туди не потрапляють люди, які не вчинили адміністративне правопорушення та стали на облік. Треба пам'ятати : кожний, хто самовільно залишив військову частину, – це послаблення тих військових, які на нього розраховували на лінії фронту. Що значно знижує їх шанс мати успіх у бою.

– Але така робота так чи інакше дає тінь на всю поліцію.

– Держава у війні. Якщо громадяни будуть дотримуватись законодавства, ставати на облік, оновлювати дані, то конфліктних ситуацій не буде. Поліція ж продовжує діяти в межах закону.

Щодо змови, то жодної секретної домовленості не може бути. Десятки тисяч поліцейських несуть службу, пов’язану з відсіччю збройної агресії РФ, – як у складібойових підрозділів Нацполіції "Лють", "Хижак", КОРД, стрілецьких батальйонів, так і виконуючи поліцейські функції у прифронтових регіонах. Бойові підрозділи виконують задачі на найскладніших напрямках. На відміну від інших бригад, вони поповнюють свої втрати (пораненими й вбитими) за рахунок наших колег-поліцейських з усіх регіонів України. Це вчорашні оперативники, слідчі, криміналісти. Поліція воює. І, на жаль, втрачає на війні наших колег. Крім того, поліція займається евакуацією населення з гарячих точок — спецпідрозділ "Білий янгол". Їх робота — теж дуже небезпечна місія. Кінологи Національної поліції України шукають загиблих під завалами, допомагають у розмінуванні, виявленні наркотиків, зброї та вибухівки. Ця робота потребує не лише професіоналізму, а й людяності та великої витримки.

– Ми сьогодні обговорили багато аспектів, які будуть впроваджені в післявоєнний період. Яким ви бачите закінчення війни?

– Те, що роблять сьогодні Сили оборони, Національна поліція, неможливо порівняти з іншими країнами. Це той досвід, якого немає більше ні в кого. Я очікую справедливого миру. Коли країна не лише на папері, а й за здобутками, рівнем життя буде займати справедливе місце у світі.

Сподіваюсь, що люди не втратять ту єдність, яку ми мали у 2022 році, яку було видно неозброєним оком. Відтоді російські спецслужби конче намагаються цю єдність зруйнувати, розділити нас, використовують для цього всі доступні їм методи, і, на жаль, інколи їм це вдається. Але виграти битву – не означає виграти війну. А ми вже знаємо, на що здатні в критичний момент.

Хочеться, щоб ми всі разом і надалі відчували себе тією згуртованою, міцною нацією, яка поважає свою країну і робить все для того, щоб вона стала кращою. В освіті, спорті, культурі тощо. Кожен зробить себе кращим – і країна стане кращою. Це більш дієвий варіант — Україна починається з кожного з нас.