Верховный суд готовят к "чистке": какой судебной реформы ждет ЕС от Украины

Про те, що питання верховенства права є одним з ключових у процесі руху України до ЄС, добре відомо.

На цьому наголошують європейські посадовці, про це йдеться у рішеннях ЄС та навіть у "переговорній рамці" – тобто головному документі, який регулює порядок руху України як держави-кандидатки до вступу.

У розпорядженні "Європейської правди" на конференції URC у Римі опинився непублічний документ, у якому Єврокомісія описала своє бачення продовження судової реформи.

Цей документ, підписаний профільним директоратом ENEST, був переданий Україні більше місяця тому, стверджують джерела "ЄП".

Він стосується конкретного урядового законопроєкту, що присвячений продовженню судової реформи (а також альтернативним проєктам від депутатів).

Цей етап реформи присвячений кваліфікаційному оцінюванню та "очищенню" найвищих судів України від суддів, доброчесність яких викликає сумніву.

Єврокомісія, по суті, не погоджується з жодним із варіантом реформи від влади, хоча й визнає, що урядовий проєкт кращий за "альтернативний".

Також ЄК пропонує своє бачення – у разі, якщо Україна хоче, щоб реформа була реальною.

Варто наголосити: Брюссель дуже рідко зважується наполягати у діалозі з Києвом на своєму баченні щодо конкретної реформи.

Поява такого документа свідчить, що ці зміни стали для ЄС особливим пріоритетом.

Зважаючи на суспільну вагу тематики, "Європейська правда" вирішила опублікувати повний текст цього документа.

Також додаємо редакційні коментарі та пояснення до документа синім курсивом.

* * * * *.

Головні рекомендації DG ENEST Єврокомісії.

Передбачити процедуру перевірки суддів вищих судів,.

включно з тимчасовою, але змістовною процедурою перевірки за участі незалежних експертів, як це рекомендовано в кластерному звіті 1 та Звіті про розширення ЄС за 2024 рік.

Наполегливо рекомендуємо залучити Громадську раду міжнародних експертів (ГРМЕ) або інший орган, до складу якого входять незалежні експерти, призначені міжнародною спільнотою, для забезпечення найвищого рівня довіри та якості перевірки.

Залучення Громадської ради доброчесності (ГРД) до цієї функції, як це передбачено у проєкті закону 13165, може спричинити практичні труднощі з огляду на поточне високе навантаження на ГРД та її дуже обмежені інституційні спроможності.

Це, напевно, найжорсткіша можлива лексика, як для посадовців ЄС.

Коли у листі з Єврокомісії на адресу Києва йдеться про те, що Брюссель "наполегливо рекомендує" щось зробити – це означає, що інші варіанти європейські посадовці вважають неприйнятними.

Тут критично важливо те, що Єврокомісія вимагає від Києва, щоб оцінку топсуддів здійснювали "міжнародники", тобто експерти, призначені західними партнерами України.

Ця вимога стає ще більш актуальною після історії з обранням керівника БЕБ, де українські члени комісії продемонстрували очевидну для ЄС упередженість і керованість з боку влади.

Крім того, зазначаємо, що проєкт закону 13165-2 не передбачає спеціальної процедури перевірки декларацій доброчесності суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного суду.

Ще одна важлива деталь: ЄС таким чином вимагає, що реформа має стосуватися також Верховного суду.

Реформа ВС, проведена у 2017-2019 роках, викликала значні зауваження експертів; багатьох суддів ВС призначали на ці посади попри негативний висновок ГРД щодо їхньої доброчесності.

Цей документ фіксує позицію Єврокомісії про необхідність "очищення" Верховного суду.

Скасувати обмеження щодо періоду, який охоплює перевірка, у проєкті закону 13165-2.

Відсутність часових обмежень, як це збережено у проєкті 13165, підвищить ефективність перевірки та рівень підзвітності суддів, оскільки дозволяє комплексно оцінити дотримання ними стандартів доброчесності протягом усієї кар'єри.

Можливість перевірки за весь період кар’єри не порушуватиме принцип правової визначеності, адже сама перевірка не тягне за собою притягнення судді до відповідальності.

Крім того, трирічний строк давності з моменту вчинення проступку для накладення дисциплінарного стягнення Вищою радою правосуддя продовжить застосовуватися.

Перевірка доброчесності суддів найвищих судів має блокувати також тих, щодо кого є докази їхньої недоброчесності у минулому – наприклад, у період президентства Януковича.

Поновити чинну норму, яка класифікує несвоєчасне подання декларації або навмисне зазначення у ній недостовірної інформації як серйозний дисциплінарний проступок.

Видалення цієї норми, як передбачено у проєкті 13165-2, суттєво знижує стримуючий ефект механізму перевірки та послаблює підзвітність.

Додатково рекомендуємо запровадити норму про зупинення перебігу строку давності для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на час проведення перевірки.

Ще один елемент, який є в урядовому проєкті і який спробували "вичистити" у депутатському.

Доповнити перелік відомостей, що мають бути включені до декларації доброчесності, положеннями з проєкту 13165.

Перелік у проєкті 13165-2 є надто вузьким.

Ширший перелік, передбачений у проєкті 13165, краще відповідає вимогам кроку 3.5 (це – назва пункту "плану України", який вимагає від Києва продовжити судову реформу).

Інші пропозиції щодо вдосконалення законопроєкту.

Розглянути можливість делегування окремих процедурних питань щодо перевірки декларації доброчесності до Правил процедури Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Обмежити винятки щодо публічного доступу до результатів перевірки декларацій лише тими випадками, які є суворо необхідними та чітко визначеними в законі.

Розглянути можливість включення вмотивованого рішення ВККС до суддівського досьє, навіть у випадках, коли рішення може бути оскаржене, для забезпечення повноти й прозорості.

Забезпечити, щоб відсутність судді, якого перевіряють, під час засідання ВККС не перешкоджала ухваленню рішення про результати перевірки.

Включити до проєкту закону чітке положення про можливість урахування висновків ВККС щодо недостовірних, неповних або несвоєчасних декларацій під час процедур просування по кар'єрі, призначення або добору суддів.

Уникати запровадження норми, яка автоматично виключає члена ВККС, що ініціював перевірку, з її подальшого розгляду, якщо тільки не встановлено об’єктивних і доведених підстав конфлікту інтересів у конкретному випадку.