Чи є фемінітиви до слів «гепард» і «носоріг»? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Сьогодні поговоримо про акцентуацію. Вона в українській мові складна і розмаїта, а деякі випадки наголошення ще й мають сумну історію.

На відміну від так званих репресованих слів, більшість із яких нікуди не зникала, є репресовані українські наголоси. Тобто ті, що тепер марковані як один із двох можливих або повністю вилучені. Наприклад, у словах «простий» і «також» навіть сучасні словники (Головащука та онлайн-словник Українського мовно-інформаційного фонду НАН України) фіксують двоякий наголос. Утім, історія мови свідчить, що колись там був один наголос: прóстий, такóж. Потім їх наблизили до російських (порівняймо простóй, та́кже). 

Те саме й зі словом «подушка». Історично українській мові притаманний наголос на префіксі у приставкових словах: пóдружка, зáкладка, зáкрутка, зáставка тощо. У словниках, виданих до 30-х років ХХ століття, широко зафіксований наголос на префіксі: по́душка. З таким наголосом лексему подає словник Грінченка, правописний словник Голоскевича, російсько-український академічний словник Кримського і Єфремова, а в сучасних словниках уже тільки подýшка. Те саме у слові «помилка». У сучасних словниках тут двоякий наголос, але краще наголосити на першому складі, а не на другому за зразком російського «ошибка». 

У радянському словнику Погрібного з двояким наголосом подається слово «висіти», але словник Головащука 1995 року вже подає тільки один наголос, слава Богу, питомо український – ви́сіти. Порівняймо: українське ви́сіти і російське висéть (звідти прийшло висíти). А от у слові стáрíти в усіх сучасних словниках двоякий, хоча схоже, що наголос на другому складі перекочував із російської (старéть). Аналогічна ситуація зі словом набережна: зараз наголос двоякий (нáберéжна), а колись був тільки на третьому складі, про що свідчать словники Кримського і Єфремова, Шелудька і Садовського: наберéжна.

Тобто навіть коли в сучасному словнику маємо двоякий наголос, варто замислитись, котрий із двох варіантів справді питомий, а не насаджений. Відроджуймо своє!

• 1 •

Наталія Ковшун: Чи правда те, що слова «садовина» й «городина» були репресовані, вилучені зі словників?

Ні. Вони є в радянському тлумачному словнику, а отже, нікуди не зникали. Узагалі варто розібратися, що мають на увазі під спекулятивним поняттям «репресовані слова». Деякі слова не вилучали, а ставили другими в синонімічному ряді. Наприклад, слово «ґава» у словниках тлумачили «те саме, що ворона». Тут справді можна запідозрити уніфікацію з російською. А от з «городиною» і «садовиною» ситуація інша. Тлумачний словник подає так: «городина – це городні плоди та зелень, які є продуктами харчування (капуста, огірки, морква та ін.); овочі»; «садовина – це садові дерева (переважно плодові); саджанці плодових дерев; плоди садових дерев; фрукти». Тобто основне значення слова «городина» – це городні овочеві плоди, а не будь-які; а у слова «садовина» взагалі чотири значення, з яких «фрукти» – останнє. Отже, записування «овочів» і «фруктів» у росіянізми, а «садовини» й «городини» у репресовані слова – це бздура. І ще зверніть увагу: у словнику припустилися помилки, назвавши садовину «продуктами харчування». Правильно казати «харчові продукти» або «харчі». Натомість «продукти харчування» – це продукти життєдіяльності організму, перетравлені рештки їжі.

• 2 •

Віра Кваша: Поясніть, будь ласка. Якщо однакові імена – це тезки, а якщо однакові прізвища – чи можна теж сказати, що вони тезки? Як буде правильно?

Однофамілець і однопрізвищник. «Однофамілець» є у словнику Ізюмова (1930 рік). Також там є прикметниковий варіант «однопрізвищний (з кимось)». До речі, українською тезка – це ще й тезко́.

• 3 •

Галина Булавка: Якщо слон, то слониха, пес – собака (чи як правильно він / вона?), кабан – свиня, козел – коза, баран – вівця, жираф – жирафа, тигр – тигриця... А от наприклад носоріг (він), а вона – самка носорога? Верблюд – верблюдиця? Рись? Орел – орлиця? Гепард, ягуар...? Щиро дякую!

Спочатку нагадаю, що фемінітив – це іменник на позначення всіх істот жіночої статі, навіть тварин. Більшість назв ссавців мають фемінітив: слон – слониха, кит – китиха, заєць – зайчиха, їжак – їжачиха, вовк – вовчиця, ведмідь – ведмедиця, тигр – тигриця, лев – левиця, верблюд – верблюдиця тощо. Деякі навіть не мають маскулінатива: рись – тільки вона, а він – самець рисі. Собака – слово спільного роду. Тобто можна сказати «собака прийшов» і «собака народила». Пес і псиця – інша пара слів. Фемінітив до «носоріг» – «носоріжка». До «гепарда» і «ягуара» словники не фіксують фемінітивів, але у Кримського і Єфремова є «леопардиця». Тоді логічно, що може бути й «гепардиця». У назвах птахів теж усе неоднорідно: папуга – спільний рід, чайка і сорока – тільки жіночий, а ворон і ворона – узагалі різні птахи. Це як кравець і кравчиня: кравець – взуттєвих справ майстер, чоботар, а кравчиня шиє одяг. Отже, під спільний знаменник фемінітиви для всіх тварин не підведеш.

• 4 •

Марія Солоденко: Підкажіть, чому «чтиво», а не «читво»? Також цікавить фемінітив до слова «читець».

«Читво» бачила тільки в Караванського, ще й з наголосом на останньому складі: читво́. У старих словниках та сучасних академічних цього слова немає. Не бачу потреби замінювати ним узвичаєне старе слово «чтиво». А фемінітив до «читець» – «чтиця» (ось вам і звʼязок із «чтивом»).

• 5 •

Оксана Прудь: Прочитала в однієї педіатрині: «коли дитина бадьорить», тобто не спить. Хіба це правильно? Вона має на увазі російське «бодрствовать». 

Українською «бодрствование» – це неспання, а не бадьоріння. За тлумачним словником «бадьорити» – це надавати енергії, сили; створювати бадьорий настрій. Тому кажемо так: «коли дитина не спить; у період неспання». 

• 6 •

Ольга Мазурець: Як українською сказати «невменяемый сосед» та «уязвленное самолюбие»?

Очманілий, одурілий сусід; уражене самолюбство.

• 7 •

Ірина Курій: Добрий день! Досі виникають проблеми з перекладом багатьох російських слів і фраз, так глибоко вони в усіх нас живуть. Допоможіть перекласти сталий вираз «чтобы неповадно было».

У словниках Кримського і Єфремова та Вирган і Пилинської – щоб невнадно було; щоб не кортіло.

• 8 •

Сергій Бондаренко: Пані Олю, у книжці видавництва «Віхола» побачив слово «пожурить». Ну явний же москалізм. А як правильно?

У тлумачному словнику «журити» – це «викликати в кого-небудь важкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати»: «Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій» (Леся Українка). А значення «вказувати кому-небудь на його помилки» має примітку «рідковживане». Тобто є кращі варіанти, які не відгонять калькою. У словнику Кримського – «картати когось». 

• 9 •

Ігор Нефідов: Пані Ольго, ви могли б прокоментувати правило чергування «у» та «в» на початку слів? Це нормально, що зараз раптом всі почали скрізь чергувати ці букви? Замість «вважати» тепер читаєш «уважати», замість «втратив» тепер «утратив». Мені це ріже вухо. Ось два приклади з нонфікшн перекладної літератури: «Люди з Уолл-стрит уважали його за щирого чоловіка. Потім перейшов у Merill Lynch і одразу ж утратив 250 млн».

Чергування за принципом милозвучності у/в, з/із/зі та і/й закріплене правописом. Але, на щастя, там є примітки. До § 23: «У художньому тексті трапляються відхилення від правил уживання прийменників у, в і початкових у-, в-, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора». Наприклад, я рідко використовую варіант «уже». Мені подобається тільки «вже», і його немає в росіян. До того ж заміна «в» на «у» може змінити значення: наприклад, вразити (справити враження) / уразити (завдати ураження). Є примітка і до § 24 (без згадки, що тільки в художній літературі): «Трапляються відхилення від правил уживання сполучників, часток і, й та і-, й- на початку слів, що зумовлено вимогами ритму або мовними вподобаннями автора». І подібна примітка до § 25: «Трапляються відхилення від правил уживання прийменника з і його варіантів із, зі, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора». Усі ці примітки розвʼязують нам руки. «Уважати», «утратити» – це гіперкорекція.

• 10 •

Ілона Гончар: Пані Ольго, у новинах пишуть: «Помер зірка серіалу «Усі жінки – відьми». Тобто зірка – він?

Так. Це виняток. Слово «зірка» в контексті людини набуло спільного роду за зразком слів «староста», «сирота». Так само спільного роду набуло слово «суддя», але поки що не у словниках.

«Главком»