Украине "простили" реформы: как встреча в Риме создала Зеленскому победу и проблемы

Очільники 13 урядів, 3 президенти, президенти Єврокомісії і Євроради та 6 єврокомісарів, десятки міністрів з різних країн – такий високий рівень представництва є ознакою успіху для будь-якої міжнародної конференції, а тим більше – сфокусованої на одній державі.

Цього разу – йдеться про Україну та про Ukraine recovery conference (URC), яка завершилася у п'ятницю у Римі.

В уряді Мелоні так прагнули об'єднати міжнародні зусилля навколо України, що не розрахували масштаб і відверто "не вивозили" організаційні зусилля – не вистачало то вільних рук, то бейджів, то фарби для їхнього друку, що два дні було приводом для жартів та обурень у виставковому центрі La Nuvola у Римі.

Утім, увага до України – це не те, чим можна когось здивувати.

Та й цього разу URC принесла офіційному Києву інші, значно конкретніші речі.

Зеленський отримав чіткий сигнал: Захід готовий заплющити очі на "злам" БЕБ.

Попри очевидне порушення закону та намагання зруйнувати одну з пріоритетних для ЄС реформ; попри те, що уряд навіть не намагається "замаскувати" свої дії під правомірні – партнери обрали тактику замовчування проблеми.

Тепер Україна – на роздоріжжі.

Все залежить від подальших дій Києва.

Позитивний шлях – існує лише у теорії.

Звісно, Київ може прибрати суть проблеми, призначивши керівником БЕБ переможця конкурсу Цивінського, відповідно до вимог закону.

Втім, це є украй малореальним.

Відсутність критики з боку партнерів у Римі зменшила цю імовірність практично до нуля.

Є украй негативний шлях, і він, навпаки, є дуже імовірним.

За цього сценарію йдеться не лише про зрив конкурсу в БЕБ.

Зустріч у Римі довела, що в Євросоюзі існує вето на критику України, а це підштовхує Київ до наступних кроків з розвороту реформ – знову і знову не маючи реального опору цим діям ані з Брюсселя, ані з Вашингтона.

А те, що це вбиває майбутнє і будує стіну на шляху до ЄС (адже окремі країни-члени, на відміну від лідерів ЄС, не готові заплющувати очі на проблему) – лишається поза фокусом уваги Банкової.

Втім, є й альтернативний шлях, який дозволить уникнути руйнування майбутнього України до ЄС.

Здобувши перемогу зі "збивання" Цивінського з конкурсу (чомусь таку важливу для Банкової), Київ може розпочати іміджеву гру, щоби компенсувати ламання цієї реформи прогресом за іншими.

Це дозволить уникнути негативних наслідків для євроінтеграції та заспокоїть ті столиці, які є чутливими до стану демократі.

Утім цей шлях можливий лише у разі, якщо для президента особисто і для Банкової загалом європейське майбутнє є важливим – насправді, а не лише за риторикою.

Та чи стане у влади мудрості припинити рух до катастрофи? І чи знайдуться ті, хто пояснить наслідки її чинних дій? Відповіді на ці питання лишаються відкритими.

Американська конференція в Європі.

Преш ніж перейти до головної теми, яка стило описана вище, варто наголосити: для офіційного Києва, та й для України загалом конференція у Римі виявилася дійсно успішною.

Не в останню чергу через компоненту, яка не дотична ані до ЄС, ані до конференції як такої.

Зустріч у Римі відбулася у момент, коли у Сполучених Штатах Америки знову відбувається суттєва зміна позиції щодо України.

Після спроб змусити Київ до поступок, близьких до капітуляції задля "завершення війни"; після обіцянок (чи то спроб шантажу) припинити будь-яку участь у врегулюванні агресії – адміністрація Трампа дійшла до розуміння того, що обидва підходи не працюють.

Трамп анонсував відновлення військової допомоги України, погодився на збереження і навіть на певне посилення тиску на РФ тощо.

Але головною політичною сенсацією цих днів по лінії США стало те, що США долучилися до зустрічі "коаліції рішучих" – уперше за час існування цього формату.

Кілька місяців тому Трамп був категоричним, що Вашингтон не буде долучений до роботи коаліції і не готовий надавати їй навіть політичну підтримку.

Ця позиція США, по суті, призвела до м'якої "заморозки" формату, адже для європейських країн підтримка США, принаймні політична, була важливою.

Втім, і це стало не єдиною зміною.

Позицію Білого дому представив спецпредставник Кіт Келлог, який прочитав з листа програмну промову, яка кількаразово наголошувала, що це – позиція Білого дому (а не особиста думка Келлога).

Келлог, зокрема, заявив, що США ставлять за мету досягнути не тимчасового перемир'я, а лише стійкого, тривалого миру (що додатково підтвердило, що наразі вихід США з процесу вже не на столі).

Утім, одна деталь, привертає особливу увагу.

У короткому переліку умов миру генерал Келлог назвав на першому місці збереження суверенітету України у її рішеннях.

Спецпредставник Трампа підкреслив цей пріоритет яскравими аналогіями зі США, згадавши про конституційне право американського, а отже і українського народу на суверенні рішення.

Він, втім, не став уточнювати, що саме є у фокусі його уваги – чи йдеться, наприклад, про право України обирати суверенний шлях до ЄС і НАТО (саме про це зазвичай йдеться у контексті суверенітету України у мирному процесі), лишивши простір невизначеності.

Утім, немає сумніву, що у дипломатів та урядовців така аналогія сплила на думці.

Чи не змінять США свою думку вже завтра? Звісно ж, гарантії немає, особливо за чинної адміністрації.

Але наразі фактом є те, що у дні конференції у Римі США продемонстрували нову позицію щодо України і ці зміни є позитивними.

Європа "на позитиві".

Втім, позитив був не лише від американців.

Та що там говорити – від усіх.

За два дні на жодній з п'яти офіційних сцен форуму, де дискусії проходили паралельно, тема проблем із реформуванням України – не звучала взагалі.

У виступах високопосадовців, у том числі іноземних, йшлося лише про неймовірні успіхи, які Україна вже продемонструвала.

Єдиним, хто взагалі згадав, що реформи мають тривати і далі, став німецький канцлер Фрідріх Мерц, але і його заява звучала радше позитивно.

"Ми повністю підтримуємо Україну на її шляху до членства в ЄС, зокрема у зміцненні верховенства права та боротьбі з корупцією, і закликаємо наших українських друзів продовжувати рухатися цим шляхом, який веде до свободи та процвітання в Європейському Союзі", – заявив канцлер.

Ця історія стала показником відмінності у сприйнятті в Україні і серед партнерів.

Зверніть увагу на цитату Мерца, наведену дослівно, і спитайте себе, чи містить вона хоча б натяк на критику влади України щодо реформ? Напевно, є згода, що ні.

Однак серед європейських політиків поширене протилежне сприйняття.

У дискусіях у кулуарах URC "Євро.

Правді" не раз доводилося чути – мовляв, "ми не мовчимо про проблеми, послухайте заяву Мерца, там абсолютно чіткий сигнал на адресу Києва!".

Ця проблема – не нова.

Українські посадовці віддають перевагу чітким та однозначним сигналам.

Якщо треба щось сказати – скажи прямо, навіщо придумувати натяки та аналогії? Втім, реальність інша.

І йдеться не лише про публічну критику.

Як вдалося з'ясувати "Євро.

Правді", навіть у переговорах віч-на-віч це питання не постало.

Навіть з боку Мерца, який проводив окрему зустріч віч-на-віч з Зеленським.

За її підсумками обидва лідери визнали, що говорили лише про зброю – що безумовно, є питанням головної ваги для України зараз, але… А у спілкуванні з журналістами після зустрічі німецький канцлер не став згадувати про реформи взагалі.

А від посадовців ЄС головний месидж був рівно протилежним.

Урсула Фон дер Ляєн у промові захоплено розповідала про "швидкість реформ" в Україні.

А комісарка з розширення Марта Кос, підтримавши риторику щодо реформ, знову пообіцяла відкриття всіх кластерів до кінця року на вступних переговорах з Україною (лишивши інтригу щодо того, як це планується зробити за збереження угорського вето).

Та ще більш показовий епізод стосувався конкретно "зламу" реформи БЕБ.

Напередодні URC Марта Кос провела зустріч з українськими експертами, які просувають реформи.

Вони прийшли на зустріч у футболках із написом "Нема БЕБ – не буде відновлення".

Який сигнал це надіслало Україні – питання риторичне.

Тому є підстави говорити, що "реформістська" конференція у Римі стала подією, після якої шанси на успішне завершення конкурсу на призначення керівника БЕБ відповідно до закону – зменшилися практично до нуля.

А відсутність будь-яких заяв з боку G7 з цього приводу додатково свідчить на користь цього припущення.

У групі, де рішення ухвалюються одностайно, просто немає консенсусу з цього приводу: є ті, хто готові сказали Києву "досить", і ті, хто вважають, що саме зараз треба відмовитися від критики, бо момент невдалий.

Євросоюз належить до останніх.

А Сполучені штати, які тривалий час відігравали роль "злого поліцейського" і особливо фокусувалися на реформі правоохоронних органів – за нової адміністрації вийшли з гри і не переймаються реформами.

Іншого "злого поліцейського", готового критикувати і тиснути на Банкову задля реформування України, серед партнерів не з'явилося.

Ілюзія перемоги.

Утім, відсутність критики з боку ЄС у підсумку може зіграти проти України.

Європейці мають непублічне пояснення своєї обережності: зараз почалося нове, данське головування у Раді ЄС, і Данія намагається домовитися про відкриття першого кластера у переговорах про вступ України в ЄС, наразі заблокованого Угорщиною – тож, мовляв, у цей період дуже шкідливо робити заяви, що ставлять під сумнів дотримання верховенства права Україною.

Ця логіка дійсно може мати місце.

Але, по-перше, вона не скасовує того, що ключові рішення у процесі розширення ЄС ухвалюють держави-члени, і блокувати рух до членства може не лише Угорщина.

Політика уряду України, яка суперечить міжнарожним зобов'язанням; а також руйнування урядом одієї з ключових реформ, що була ухвалена торік (а 2024-й, будемо відверті, виявився не дуже багатим на реформістські зусилля) – це те, що виключай запитання у багатьох європейських столицях.

Та ще більш небезпечно інше.

Як зробити, щоби у Києві не виникло відчуття безкарності, яке відкриває двері для наступних порушень?.

Навіть реформатори у владі визнають, що це – непроста задача.

"Ніхто не хоче шкодити Україні.

Буквально щодня йде складна боротьба з пошуку балансу (між відвертістю у визначенні проблем і бажанням не виносити їх у міжнародну спільноту –ЄП)", – цього Анастасія Радіна, очільниця антикорупційного комітету ВР.

Радіна виступала дискусії на полях URC, яку провели у данському посольстві у Римі, і це стало єдиною офіційною подією з програми конференції, де обговорювали питання БЕБ (а також згадали про обшуки у Шабуніна, які на той час саме закінчилися; втім, інформації для обговорення було мало).

А керівник Transparency International Ukraine Андрій Боровик додав своє пояснення того, чому у Римі взагалі не було критики України.

"Спершу я також був шокований мовчанкою про БЕБ.

Було дивно чути від Урсули фон дер Ляєн, що, мовляв, "Україна робить реформу за реформою".

Втім, насправді, URC – це просто не те місце.

Просто треба прийняти, що ця конференція – вже не про реформи.

Це головний піар-івент України за кордоном, і було би дивно очікувати критику саме тут лунатиме критика".

Чи таким самим є розуміння у тих хто стоїть за зламом реформ?.

Це – під питанням.

Радіна, зокрема, визнає, що замовчування матиме негативні наслідки для країни.

"Ми розуміємо, наскільки ми залежні від наших партнерів, і що може статися так, що (після відвертої критики -ЄП) нам Україні буде ще важче долати корупцію і взагалі виживати – через брак бюджетних ресурсів.

Утім, це не означає, що можливо і правильно взагалі мовчати.

Адже важливо, щоби ті, хто мають корисливий інтерес, не отримували сигнал про вседозволеність", – поділилася міркуваннями вона.

А відповідь на запитання про те, який наслідок матиме мовчанка у Римі, стане зрозуміла вже за кілька місяців або тижнів.

Якщо розвиток йде за негативним сценарієм, то ми побачимо наступні кроки геть від реформ.

І тоді, у разі якщо ЄС не прокинеться і не виставить Україні жорсткі умови – цей процес лише наростатиме, аж до незворотних наслідків, включно з блокадою руху до членства з боку держав-членів ЄС.

Якщо ж влада виявиться достатньо мудрою, щоби зрозуміти, які наслідки це матиме – то процес має зупинитися.

Київ має простір для того, щоби показати прогрес у проведенні реформ.

Але наявність цієї мудрості – далеко не гарантована.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди", з Риму.