Ігор Розкладай: «От коли “Труха” почне занепадати — це буде дуже хорошим сигналом медіаграмотності»

Про найдієвіші способи протидії дезінформації, захист від брехні та загрозу дипфейків, небезпеку анонімних телеграм-каналів і роль журналістики у цій протидії «Детектор медіа» поговорив з Ігорем Розкладаєм, головним експертом з медіаправа Центру демократії та верховенства права.

— Пане Ігорю, останні роки соцмережі стали для багатьох головним джерелом новин. Чому, на вашу думку, так сталося?

— Насправді розвиток соцмереж в Україні пов’язаний, скажімо, з розвитком інтернету як такого. Тобто перші соцмережі, які були ще в другій половині нульових, пов’язані з тим, що почав розвиватися якісний домашній інтернет. Ми перейшли з того «діалапа» на якусь «виділенку», на більш швидкісний інтернет. Другий етап — після Революції гідності, коли нарешті розблокували створення 3G і 4G, тому що тривалий час їх стримували абсолютно штучно. Це була монополія, пов’язана з «Укртелекомом» і його тодішнім власником.

• Читайте також: Медіаграмотність як основа інформаційної стійкості. Чи стали українці більш обізнаними за роки великої війни

Дуже чітко видно за всіма графіками, що з 2015 року почалося різке зростання споживання онлайну взагалі. Тобто ми говоримо й про новинні сайти, й про соцмережі, й про все інше. І одночасне падіння споживання телебачення. Тобто якщо у 2015 році телебачення дивилися приблизно 80% людей в Україні, то зараз — десь на рівні 30%. За десять років ми маємо таку динаміку падіння споживання класичних медіа і повний перехід до онлайн-медіа.

Другий фактор — вибори 2019 року, коли почали розганяти телеграм-канали, які підтримувалися росіянами. Це всі оці «Джокери», які грали на тому, що начебто вони знали якусь правду, яку не говорять медіа. І звісно, дуже сильно вплинув коронавірус, який посадив людей у власних домівках, їм не було чим зайнятися. Так вони почали більше споживати контенту. Третій фактор — це повномасштабне вторгнення, коли тільки телеграм-канали давали найбільш оперативну інформацію про прильоти.

— Наскільки, на вашу думку, дипфейки є реальною загрозою?

— Були приклади, коли в перші дні війни намагалися зробити абсолютно недолугі дипфейки Зеленського. Потім робили дипфейки Залужного, але вони теж доволі були очевидні. Якісніші, набагато якісніші, але все одно очевидні. Тобто я не пам’ятаю якихось серйозних дипфейків. Але це не означає, що вони не є загрозою.

Наприклад, зараз у нас поширений тип шахрайства — реклама «фуфломіцинів». І в цьому типі шахрайства надзвичайно багато використовується дипфейків. Це можуть бути голосові дипфейки, коли, наприклад, беруть Аллу Мазур і вона начебто розказує в новинах, що лікарі — брехливі сволоти, які приховують правду від людей. Голос абсолютно її, зрозуміло, що ШІ навчений на зразках. Бачив доволі непогані дипфейки з Мосійчук, хоча здебільшого поки що шахраї промишляють так: беруть реальні відео, підставляють туди своє аудіо. Можливо, виходить не дуже якісно. Але з урахуванням того, що такий контент споживається на телефоні, де недоліки значно менш помітні, ніж на комп’ютері, дипфейки працюють. Тому шахраї зараз не сильно заморочуються з якістю. Але технології все одно тестуються, розвиваються. Очевидно, що в якісь критичні моменти, наприклад, майбутніх виборів, ці технології можуть чудово використовувати.

• Читайте також: Вадим Міський: «ШІ ставить нас в умови, коли не можна вірити нічому, що ми бачимо і чуємо»

— Які конкретні інструменти чи ресурси ви рекомендуєте для перевірки достовірності інформації в соцмережах?

— Ми з ЮНЕСКО видали посібник для журналістів із порадами, які інструменти можна використовувати для аналізу. Але треба розуміти, що жоден інструмент не є стовідсотковою гарантією. Тобто вони можуть вам підказати, що ось це — підробне фото, але теж не завжди. Якщо це явна підробка, вони побачать, а якщо неявна — тут можуть бути проблеми. По суті, ми маємо говорити про інструменти реверсного пошуку. Якщо з’являється фотографія, ми закидаємо цю фотографію в Google Lens і шукаємо, де вона вперше з’явилася.

Але і тут іноді виникають складнощі. Наприклад, коли я намагався зрозуміти, де так звана «Церква всемогутнього бога» взяла фотографії військових, то мені навіть довелося через VPN заходити на «Яндекс». Тому що пошук показав, що це вкрадені фото з закинутих профілів українців у «ВКонтакті». Тобто іноді, на жаль, навіть доводиться і до ворога влазити.

Але загалом треба поєднувати різні інструменти. Чим більш щось сенсаційне, чим більш щось емоційне, тим більше має бути підозра. Я, наприклад, просто вичікую. Наприклад, побачив новину про щось, вона мені здалася підозрілою. Я почекав, потім уже народний депутат написав про цю історію, що дійсно вона була. І є історії складніші, вони потребують глибокого дослідження. Цим займаються наші фактчекери. Тому роль журналістів зараз (хай би хто не казав, що є блогери, що взагалі медіа вже нікому не потрібні), їхній внесок в перевірку інформації мають тільки зростати.

• Читайте також: Штучний інтелект і дезінформація: як російський агітпроп використовує дипфейки у війні з Україною

— Які платформи є найбільш вразливими до фейків, на вашу думку? Чому телеграм є однією з найбільш небезпечних?

— По-перше, це мережа російського походження. Понад те, для ЄС вони декларують, що їхні сервери з даними європейських користувачів начебто в Нідерландах. Для людей поза ЄС сервери взагалі незрозуміло де. Адміністрація — в офшорі на Британських Віргінських островах, так звана «команда» — в Дубаї. По суті, сама мережа за замовчуванням є архітектурно непрозорою. Ми розуміємо, хто її власник чи розробник. З власником теж є проблеми, тому що хто їх фінансував реально? Є багато розслідувань, які чітко вказують на російський слід, на зв’язок із російськими олігархами (представники Телеграму й сам Павло Дуров це заперечують — «ДМ»).

Друга історія — це відсутність правил. У телеграмі, на відміну від інших платформ, немає чогось схожого на стандарти спільноти. У неї є чат, у якому вони намагаються щось пояснити. Але в телеграмі ви спокійно можете побачити відео, на якому вибухом відриває росіянину голову. Такий контент жодна інша платформа не допустить. Тому що він несумісний із міжнародними стандартами. У телеграмі, особливо в останні пів року, дуже багато є жертв зламів. І це пов’язано з тим, що просуваються, наприклад, лінки. Тобто вони дозволяють робити лінки звичайною мовою HTML. Особливо це поширене в телеграм-преміум — тобі приходять посилання начебто від друга з повідомленням, що у тебе є можливість отримати безплатно телеграм-преміум. Коли ти дивишся з комп’ютера на цей лінк, ти чітко бачиш, що він веде узагалі кудись зовсім не в телеграм. Але людина в додатку цього не побачить.

У цьому теж є велика проблема, що скам, хакінг, купа іншої злочинної діяльності в телеграмі процвітає. І немає належної співпраці платформи з урядом щодо боротьби з цим. Є і технічні історії: телеграм не шифрує дані на серверах. Чати за замовчуванням не шифровані, на серверах дані не зашифровані, плюс невідомо, де ці сервери, плюс є свідчення про доступ ФСБ до листувань — всі ці фактори вказують на особливу небезпеку телеграму (Телеграм всю інформацію про доступ російських спецслужб заперечує та заявляє про безпеку месенджера — «ДМ»).

• Читайте також: Кирило Буданов назвав Telegram загрозою національній безпеці України

Є при цьому одна дуже серйозна дилема, на яку у мене немає хорошої відповіді — це комунікація з окупованими територіями. Як правило — і це, до речі, теж ще один важливий натяк, — єдиний месенджер, який не блокують на окупованих територіях — це телеграм. Там сповільнюється ютуб, інстаграм працює з перебоями, інші взагалі не працюють. А телеграм чомусь працює. І комунікація з нашими людьми в окупації — це величезна проблема, тому що їх реально дуже сильно відрізають від нас.

— «Анонімуси» у 2022 році стали союзниками України в кіберпросторі. Як ви оцінюєте їхні дії та роботу інших хакерів під час цієї війни?

— У мене є підозра, що в «Анонімусах», напевно, є й українці. І є шар війни частково видимий і частково не видимий. Видимий — це наші блогери, які в тих же чат-рулетках просто показують всю «прелєсть» росіян. Я говорю про того ж Східного Прометея, про Морозенка, про інших блогерів, які працюють на цьому фронті в жанрі публічної дискусії, Це показує, наскільки мислення росіян імперське та примітивне. Є групи кіберармії, які займаються безпосередньо хакінгом, тобто вони зламують бази даних. Тобто ця кібервійна теж триває, хоч вона і дуже тиха, тому що ти бачиш тільки час від часу повідомлення, що там щось зламали, видалили чи «злили» в інтернет. Але ця війна триває — і у багатьох країнах, бо ми знаємо, що росіяни атакують й інші країни. І окрім фізичного поля битви, де відбуваються ці обстріли, є ще поле битви кібервійни, де намагаються вивести з ладу комунікації та вкрасти дані тощо.

— Чи бачите ви прогрес у цифровій медіаграмотності українців за останні кілька років?

— По суті, я бачу розвиток із часів появи інтернету. Я в інтернеті, як я сміюся, ще з минулого тисячоліття. Звісно, якщо порівняти розуміння, навіть уміння користуватися комп’ютерами в нульових і зараз, то буде помітна дуже велика різниця. Я бачу навіть у соцмережах, коли хтось пише щось дике — на нього вже налітають інші користувачі й починають критикувати за джерело чи неперевірену інформацію. Тобто навіть на рівні самоорганізації ситуація змінюється. І для мене це дуже хороший показник, що люди не з медійного простору вже розуміють необхідність перевірки інформації. Тобто ми пройшли цей етап, коли всі споживали все підряд. Але для мене якісним критерієм є кількість підписників «Трухи». От коли «Труха» почне занепадати, це буде дуже хорошим сигналом медіаграмотності.