Сину було лише 18 днів, – інтерв'ю дружини пілота Су-27, який врятував людей ціною свого життя

Льотчик винищувача Су-27 Денис Кирилюк з позивним GROUCH до останнього подиху боронив українське небо. Під час вильоту його літак уразила ППО ворога. Денис ціною власного життя врятував мирних мешканців, на домівки яких міг упасти винищувач.

У воїна залишилася дружина і двоє дітей – донечка Анастасія і син Тимур, якому було лише 18 днів, коли загинув тато. Альона Кирилюк, дружина Дениса, у рамках проєкту "Життя після втрати" поділилася з 24 Каналом історією свого чоловіка та розповіла, як боротьба за пам'ять коханого допомагає їй жити далі.

"Його очі запали мені у серце": про знайомство з Денисом

Денис Кирилюк родом з маленького села на Вінниччині. Ще бувши хлопчаком, йому здавалося просто нереальним стати пілотом винищувача. Для нього це було більше ніж мрія. Після 9 класу Денис поїхав навчатися до військового ліцею, де його оточували дуже вмотивовані хлопці. Тоді він і вирішив спробувати поступити на льотчика. У той час на 1 місце у виші претендувало 10 – 11 осіб, але він пройшов відбір.

"Його щастю не було меж. Він почав вчитися, потім будувати кар'єру. Денис втілив у реальність свою неосяжну мрію", – розповіла Альона.

Денис після першого самостійного вильоту на Су-27 / Фото надане 24 Каналу

Завдяки своїй мрії стати льотчиком Денис познайомився зі своєю майбутньою дружиною. У 2011 році, після університету, він приїхав до Миргорода на стажування до військової частини. Увечері друг вирішив показати йому місто. І так в перший день у Миргороді Денис випадково познайомився з Альоною через спільного друга.

Денис мені тоді так запам'ятався. Він мав спортивну статуру, таку гарну вимову, і його блакитні очі… Вони запали мені просто в серце,
– пригадала Альона.

Пізніше Денис знайшов Альону у соцмережах, вони почали спілкуватися. Випадково зустрічалися на вулиці, бо жили в одному районі. Так зав'язалися їхні стосунки, і через рік – у 2012 році – вони одружилися.

У цивільному житті Денис обожнював риболовлю. Щойно з'являлася вільна хвилинка між службою, відрядженнями та часом з родиною – він намагався вирватися на риболовлю. Часом брав із собою доньку. Він пишався своїми уловами – це були його "трофеї".

"Пам'ятаю, коли ми з ним лише познайомилися, прогулювались і пішли на річку. Це було влітку у нас тут, у Миргороді. Тоді він руками зловив рибу. Для мене це був такий шок! Мені здавалося, що це щось надлюдське, а він навіть і так міг", – пригадала Альона.

Денис обожнював риболовлю / Фото надане 24 Каналу

Денису вдавалося ловити рибу навіть тоді, коли був в АТО у 2016 році. Просто підручними засобами, й тоді вони з побратимами мали такі "делікатеси" на вечерю, зловлені власноруч.

Не попрощався і поїхав на останнє завдання

За час військової служби Денис виконав понад 80 бойових вильотів, 70 з них – під час повномасштабного вторгнення. Він знищував наземну техніку ворога, працював по їхніх ЗРК. За словами дружини, він уразив багато російської техніки та був одним з найкращих у цьому.

На початку великої війни Денис вивів літак Су-27 з-під авіаційних та ракетних ударів на місці постійної дислокації, що дало можливість і далі працювати на ньому. Також він обороняв повітряний простір України та брав участь у визволенні острова Зміїний влітку 2022 року.

Пам'ятаю, тоді він прийшов додому та сказав, що сьогодні бачив море. І сказав наче вдруге народився, бо по них теж працювали та пускали ракети,
– розповіла Альона.

За час великої війни у подружжя з'явився ритуал: коли Денис їхав на службу, у будь-який час доби чи пори року, Альона проводжала його до машини. А Денис, повертаючи за будинок, завжди сигналив дружині та їхав на службу.

"А в той день, коли Денчик востаннє поїхав на службу, на чергування, він не посигналив. Не попрощався і поїхав. Вже на ранок я дізналася, що його літак уразили й тривають рятувально-пошукові роботи", – пригадала Альона.

Альона і Денис разом / Фото надане 24 Каналу

"У нас напередодні народився син. Він спав, маленький ще – 18 днів було. Денис поцілував малого, я обійняла його і сказала, щоб беріг себе. Він швиденько перекусив і побіг на роботу. Такою була наша остання розмова", – поділилася Альона.

На місці падіння літака тепер озеро

27 березня 2023 року Денис виконував завдання на Півночі країни, коли його літак уразили засоби ППО окупантів. Винищувач почав стрімко втрачати висоту. Розуміючи наслідки падіння літака Су-27 на населений пункт, де живуть десятки тисяч цивільних мешканців, Денис мужньо відвів літак якомога далі від будинків людей в поле біля села Товкачівка, на Чернігівщині. Ціною власного життя Денис врятував життя багатьох українців.

На місці падіння літака утворилося озеро, яке прозвали "Денисове озеро". Місцеві жителі висадили там квіти, посіяли газон, встановили флагшток і запустили рибу.

Альона з дітьми на озері, що утворилося на місці падіння літака Дениса / Фото надане 24 Каналу

Старша донька, Ангеліна, якій тоді було 10 років, на той момент жила за кордоном з батьками Альони. Про загибель тата дівчинка дізналася з новин, бо в ЗМІ було багато інформації про загибель льотчика Дениса Кирилюка.

"Дитина була в шоковому стані. Вона втекла від моїх батьків, ми шукали її, знайшли й пізніше вже я забрала її сюди. Через два тижні батьки змогли її привезти й ми трішки налагодили її психічний і фізичний стан", – розповіла Альона.

Єдине, що дає стимул жити, – боротьба за пам'ять чоловіка

У той момент життя Альони, яка, попри страшну війну, що тривала, намагалася знаходити позитив, тішилася новонародженому синочку, рухнуло. Підтримати її приїхали з іншого міста тітка і двоюрідна сестра. Саме вони стали підтримкою у той час.

Я не була готова до такого. Хоча, звісно, розуміла, що у них складна важлива служба і що дійсно кожен день може бути останнім. Але хотілося, щоб він був серед живих. Був біль, відчай, узагалі нічого не хотілося – ані робити, ані жити. Нічого. Просто нічого…
– поділилася Альона.

П'ять місяців після загибелі Дениса минули в очікуванні. Поховати чоловіка Альона одразу не могла, адже тіла як такого не було. Тож це були місяці експертиз ДНК, розслідування і бюрократії. Далі Альона чекала поки Денису нададуть звання Героя України, що теж виявилося дуже довгим процесом. В якийсь момент їй опускалися руки, поки 20 січня 2025 Денису таки надали звання Героя України.

Саме ця боротьба за вшанування пам'яті чоловіка тримала Альону і тримає досі. Постійне відчуття боргу перед Денисом, щоб його ім'я не забули, дають їй нині стимул рухатися й жити загалом.

Бути льотчиком-винищувачем – надважка праця, і не кожній людині підвладне небо. Та Денис Кирилюк був тією людиною, яка його підкорила. Його подвиги надихали товаришів і колег. І Альона хоче, щоб українці пам'ятали, що був такий льотчик – Денис Кирилюк, який до останнього боронив українське небо і назавжди зостався там.