Арифметика війни: чому дешеві дрони-перехоплювачі — це дуже дорого

На брифінгу в Римі президент і Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський заявив, що Україна готова збивати до тисячі російських шахедів щодня (щоночі) з допомогою дронів-перехоплювачів. Питання, як сказав Верховний, тільки у фінансуванні, і якщо партнери допоможуть грішми, то Україна зможе виробляти такі потрібні зенітні дрони серійно, просто сьогодні, й усе збивати, крім балістики, звісно.

Тема зенітних дронів нині особливо актуальна (противник уже готується запускати до тисячі «шахедів» на добу), але далеко не нова. Перші FPV-дрони українські волонтери демонстрували верховному командуванню ще в серпні 2014 року. Я брав участь у тій презентації, під час якої з'ясувалося, що ударні дрони за 600 дол. — це добре, але надто дорого. Тепер це надзвичайно дешево… В 2014–2021 роках було багато випадків, коли українські дрони збивали дрони противника (бувало й навпаки), однак ані розвитку, ані уваги держави й фінансування ця тема не одержала. У той же час (просто нагадаю) в Ізраїлі вже створили спеціалізовані підрозділи, які FPV-дронами збивали аеростати й повітряних зміїв палестинців, з допомогою яких ті підпалювали поля.

Здавалося б, бери, вивчай, впроваджуй і масштабуй досвід, але у фатальний 2022 рік Україна вступила без власних дронів-перехоплювачів, і взагалі FPV-дронів, без яких уже неможливо уявити сучасну війну та на яких, власне, тримається нині фронт. І знову про добровольців і волонтерів — до літа 2022 року розробку й виробництво FPV-дронів із китайських комплектуючих (фактично недорогих гоночних коптерів із боєголовкою) було розгорнуто в багатьох містах, гаражах і ангарах України. В ініціативному порядку, без жодної підтримки держави FPV-дрони почали активно застосовувати на фронті, зокрема як дрони-перехоплювачі розвідувальних безпілотників противника, таких як «Орлан», «Суперкам», «Зала» та інші.

У цей же час, у другій половині 2022 року, перші іранські «шахеди» стартували в Україну. Спочатку до нової загрози поставилися скептично, навіть зарозуміло, з глузуванням, просто відмахнулися й намагалися «шахедів» не помічати. «Не дивіться вгору!» — казав дехто.

На початку 2023 року роль FPV-дронів на фронті стала очевидною, головною, разом із дронами-бомберами й універсальними «мавіками», які тодішній міністр оборони Рєзніков назвав «весільними дронами». На фронті дрони ставали головною зброєю війни, але держава, високопоставлені й дорого оплачувані чиновники завзято не помічали революції дронів у військовій справі та робили ставку на німецькі танки й американські ракети. Помилка коштувала дорого, коли запланований і широко розрекламований «контрнаступ» із тріском розбився об лінію Суровікіна й поховав у південноукраїнських степах десятки тисяч прекрасно підготовлених солдатів і сотні одиниць техніки.

У той час нальоти «шахедів» на українські міста, військові, логістичні, енергетичні об'єкти набирали оборотів. Росіяни закінчували будівництво величезного заводу в Єлабузі й готувалися переходити від викруткового складання іранських дроно-комплектів до максимальної локалізації та широкомасштабного виробництва.

Однак українська ППО, як і раніше, будувалася на застарілій концепції протидії пілотованій авіації противника, крилатим і балістичним ракетам, а також на ідеї всесвітнього жебрацтва. «Шахеди» таки помітили, але обмежилися створенням мобільних груп ППО, озброєних великокаліберними кулеметами, й глушінням сигналів супутникових навігаційних систем. Спочатку це спрацювало, але й «шахедів» іще було мало.

До кінця 2023 року, особливо коли Конгрес США призупинив допомогу Україні, роль FPV-дронів помітили навіть в офісі президента. Було оголошено про закупівлю мільйона дронів 2024 року, але про дрони-перехоплювачі, дрони на оптоволокні нагорі ніхто нічого тоді не говорив.

2024 рік — рік тріумфу FPV-дронів на оптоволокні — проти нас. Неприємний кривавий сюрприз. Ще один неприємний сюрприз — нарощування противником виробництва й запуску «шахедів» та помітна вже нездатність кулеметної ППО впоратися із цим напливом. Противник почав змінювати тактику, «шахеди» стали літати на різних висотах, різними маршрутами, самі ударні дрони зробили досконалішими.

2024-го українські Сили оборони з допомогою волонтерів почали активно використовувати FPV-дрони для перехоплення ворожих безпілотних літаків-розвідників і коптерів-бомбардувальників. Ми могли бути першими й у широкому застосуванні дронів на оптоволокні (технологія не нова), але не було горезвісної «потреби», кабінетні лампасні вчені не бачили в оптоволокні жодного сенсу й не виділяли фінансування. При цьому FPV-перехоплювачі, на відміну від дронів із котушкою оптоволокна, нічим не відрізнялися від стандартних FPV, не потребували додаткового фінансування, їх широко рекламували вірусні відеоролики збиття ворожих дронів.

Процес пішов, і наприкінці 2024-го ролі та значення FPV-перехоплювачів уже ніхто не заперечував навіть в офісі президента, хоча, як і раніше, за звичкою (бо так простіше й думати не треба) робили ставку на безрозмірну й бездонну американську допомогу. Ніхто не припускав, що Трамп так безапеляційно й жорстко нас (їх) кине.

Водночас нальоти «шахедів» ставали дедалі більш масованими й болісними.

Власне кажучи, покладатися на американську диво-зброю було нерозумно і за президента Байдена — в США просто немає сьогодні ефективної, адекватної за критерієм «ціна—вартість операції» зброї проти «шахедів». Десятки років після закінчення Другої світової війни та з розвитком реактивної авіації американська система ППО будувалася на концепції боротьби з високошвидкісними, висотними або такими, що летять на гранично низьких висотах, пілотованими апаратами, крилатими й балістичними ракетами, кількість яких у противника завжди обмежена через їхню високу вартість, і тому вартість самої ракети-перехоплювача не має жодного значення, головне — результат. Якби сьогодні Росія запускала по Штатах 500 «шахедів» на добу, то через десять днів Америка залишилася б без ППО — всі ракети скінчилися б. У цьому корінь проблеми сучасної системи ППО та секрет успіху «шахедів».

Зрозуміло, що в такій ситуації сподіватися на американців, а тим більше на європейців, у яких ще менше можливостей щодо ППО, безглуздо. Змучений постійними нальотами народ вимагає ефективних рішень, і нагорі раптом побачили FPV-коптери-перехоплювачі. Чергова диво-зброя сподобалася своєю простотою й доступністю. Президент заявив, що ми можемо збивати тисячі «шахедів» на добу, що в нас є дрони-перехоплювачі, але немає грошей…

Гаразд, подивімося, що буде, якщо (коли) щедрі партнери дадуть нам гроші на дрони-перехоплювачі, щоб відбити атаку 1000 «шахедів» на добу.

Проста арифметика. Нормальний коефіцієнт ураження цілей у ПВО — 0,5. Тобто для враження однієї цілі потрібно 2 ракети або 2 дрони-перехоплювачі. Це дуже оптимістичний коефіцієнт, тому що сьогодні, щоб збити один безпілотник-розвідник противника в денний час, потрібно в середньому 5 дронів-перехоплювачів. У нічний час — 10. Чому? Тому що час польоту FPV-дрона дуже обмежений — не більш як 25 хвилин. Якщо ціль перебуває на великій висоті, то політ може скоротитися до 10 хвилин, з яких половину часу треба витратити на підйом до необхідного ешелону і ще 5 хвилин — на пошук цілі й наведення на неї. Недивно, що лише кожен п'ятий дрон під керуванням добре підготовленого оператора знаходить ціль. У нічний час — кожен десятий, і то за умови, що попередньо на ціль його виводять наземні оператори зенітних радарів.

Продовжуємо рахувати. Денний зенітний дрон із цифровим каналом управління і передачі відео, з нормальною оптикою (більш-менш) коштуватиме приблизно 2–3 тис. дол. Нічний — мінімум удвічі дорожче (від 4 тис. дол.), тому що тепловізор. Тобто, щоб збити безпілотник ворога вдень, потрібно мінімально 10 тис. дол. із коефіцієнтом один до п’яти, у нічний час — 40 тис. дол. із коефіцієнтом один до десяти.

Реальність геть інша. Візьмемо для прикладу реальний наліт на Київ 10 липня 2025 року. Атака тривала понад десять годин, противник застосував понад 400 «шахедів». Приймемо для спрощення, що кожен оператор керує 10 дронами за час нальоту «шахедів». Пам'ятаємо, що тільки кожен десятий дрон влучає в ціль. Тобто аби збити дронами 400 «шахедів», треба 400 досвідчених операторів, це крім інших членів команди. Вартість операції тільки за ціною дронов 40 000х400=16 000 000 дол. — 16 млн дол. за одну ніч! Якщо прийняти вартість одного «шахеда» у 80 тис. дол., то вартість російської атаки тільки за ціною безпілотників становитиме за одну ніч 32 млн дол. Тобто ми витрачатимемо лише вдвічі менше грошей на знищення «шахедів», ніж росіяни на їхнє виробництво й запуск, при тому що наші доходи як мінімум у десять разів менші. Перемога?

І це ще не все. Обов'язковими умовами успішної атаки дрона-перехоплювача вночі є такі.

1. Ефективне управління всією системою протиповітряної противодронової оборони, що включає зенітно-ракетні комплекси, авіацію ППО, радари, численні мобільні групи. Кожна мобільна група з дронами-перехоплювачами має чітко знати, в який час, в якому місці їй треба працювати та по якій цілі, куди й коли переміщатися.
2. Точне наведення на ціль з допомогою мікрохвильового радара. Тобто, простіше кажучи, нам потрібно 400 радарів на 400 операторів. Здається, такої кількості радарів для виявлення безпілотників Україна не одержала від самого початку війни.
3. Перебування мобільної групи дронів-перехоплювачів у потрібний час у потрібному місці — на шляху прольоту «шахеда». Інакше вся операція від самого початку буде приречена на провал, тому що час польоту перехоплювача дуже обмежений. При цьому «шахеди» зараз уже не літають по прямій і часто маневрують, — мобільним групам із дронами-перехоплювачами доведеться переміщатися, що зменшить кількість імовірних атак.
4. Наявність підходящої погоди. У сильний дощ, снігопад, сильний вітер дрони-перехоплювачі не літають. А «шахеди» літають.

Тобто для успішного перехоплення 400 ворожих «шахедів» нам треба як мінімум 4000 дронів-перехоплювачів, 400 мобільних груп, 800 автомобілів, 400 досвідчених пілотів і 400 радарів, гарна погода без дощу, снігу й сильного вітру. І це тільки для Києва!

Можливо, згодом коефіцієнт успішних атак удасться поліпшити до 1:5, оператори візьмуть на себе зобов'язання запускати за ніч не по десять, а по двадцять дронів-перехоплювачів і погода завжди нам сприятиме. Але якщо противник справді почне запускати не по 400–500, а по 1000 ударних дронів щоночі? При цьому слід пам'ятати: якщо масовані атаки будуть щоночі, то людям знадобиться заміна, тобто кількість пілотів-операторів має бути як мінімум вдвічі більшою.

Дрони-перехоплювачі довели свою ефективність у боротьбі з одиночними розвідувальними безпілотниками противника, ударними «ланцетами» і «молниями» у прифронтовій смузі, важкими коптерами-бомбардувальниками й навіть із FPV-дронами. Успішні разові застосування дронів-перехоплювачів проти «шахедів» не мають вводити в оману, бо для відбиття масованої атаки далекобійних ударних дронів ця технологія не підходить — надто витратна, фактично дорожча за застосування зенітних ракет типу «Стінгер» із коефіцієнтом ураження цілі 0,8–0,9 і вартістю ракети до 100 тис. дол. (деякі джерела помилково заявляють, що «Стінгер» коштує 700–800 тис. євро).

Боротьба з «шахедами» — комплексне завдання, для вирішення якого не варто шукати одну універсальну та, здавалося б, недорогу диво-зброю.

Поглянемо, що робить наш противник у боротьбі з українськими ударними дронами. По-перше, він перестав глушити супутникову навігацію на всьому шляху від кордону (лінії фронту) до умовної Москви. Навіщо, якщо сучасні «шахеди» і «люті» прекрасно летять під керуванням інерціальної системи навігації в напрямку цілі. Відмова від глушіння дає можливість ефективно використовувати мобільні групи зі стрілецько-гарматним озброєнням і бойову авіацію проти дронів на всьому шляху аж до близького Підмосков'я. Там дрони, які прорвалися, вже зустрічають «Панцирі», що прекрасно зарекомендували себе як ефективний протидроновий зенітно-ракетний комплекс (особливо новітній «Панцир-СМД-Е»), з мікрохвильовими радарами, автоматизовані й оснащені 40 недорогими (до 40 тис. дол. за штуку) зенітними ракетами. Кожен такий комплекс до перезарядження може збити до 35 дронів протягом 50 хвилин у радіусі 20 км, і обслуговують його лише кілька людей.

Те ж саме в ізраїльтян — зенітно-ракетна система «Залізний купол», оснащена відносно недорогими ракетами та здатна відбивати масовані нальоти ворожих ракет і дронів, прикриває значний район, її обслуговує нечисленний персонал, і працює вона за будь-яких погодних умов.

Україні потрібен свій зенітно-ракетний комплекс на кшталт того ж «Панцира» для відбиття нальотів «шахедів» і крилатих ракет. Низька вартість ракети «Панцира» зумовлена застосуванням ракет учорашнього дня — без дорогої голівки самонаведення (як у «Стінгера», наприклад). У «Панцирі» ракета управляється по радіоканалу, керування здійснюється автоматично за даними радіолокатора або тепловізора.

Україна може створити такий комплекс ППО, використовуючи готові серійні компоненти — локатори, ракетні двигуни, системи управління. Такий комплекс можна було створити ще 2014 року, 2022-го, не пізно створити його й зараз.

Безумовно, дрони-перехоплювачі, особливо багаторазові, з бортовим озброєнням, з великим часом і дальністю польоту, знайдуть своє місце в системі протидронової оборони разом із мобільними стрілецькими групами, вертольотами й літаками для боротьби з «шахедами». Тут усі засоби хороші, крім піару.

Використання недорогих FPV-дронів для боротьби з «шахедами» економічно невигідне й організаційно неможливе (немає стільки людей). Таку пропозицію, здається, лобіюють великі компанії — складальники FPV-дронів із готових китайських комплектів, які бачать тут великий ринок і надзвичайні прибутки. Адже якщо для відбиття лише однієї атаки «шахедів» в одну ніч треба 16 млн дол., то за рік вийде близько 6 млрд дол. Гроші непогані, але було б великою помилкою їх сліпо слухатися.