Війна, рейс «Фінляндія-Австралія». Частина І

Примітка редакції. Дякуємо дружній ініціативі «Твій Intermarium» за переклад тексту з-під чужого пейволу. Ділимо надвоє, бо стаття дійсно величезна.

Путін нарощує сили вздовж кордону з Фінляндією, де людей менше, ніж у Росії будівельників. Водночас Дональд Трамп загрожує економічним інтересам Фінляндії. Чи може ситуація тут бути схожою на події в Австралії?

За словами президента Фінляндії Александра Стубба, вони настільки схожі, що інтереси двох країн щодо безпеки тісно пов’язані.

«Я відчуваю, що, знаєте, хоч ми й далеко одна від одної, Австралія та Фінляндія, наші сфери безпеки практично тісно пов’язані. Тому що маємо справу зі схожими проблемами — загрозами. Чи то Китаю для вас, чи Росії для нас». А для всіх союзників США проблемою є Дональд Трамп.

Дві процвітаючі демократії з відносно малочисельним населенням. Обидві з великими сусідами, які прагнуть домінувати. І обидві перебувають під тиском економічної ворожості Трампа та нестабільності союзів. Австралійський прем’єр-міністр Ентоні Албанез навіть літав до Пекіна, щоб говорити із Сі Цзіньпіном.

То чи може Фінляндія запропонувати уроки для Австралії? Керівник Коледжу національної безпеки Австралійського національного університету, професор Рорі Медкалф, вважає саме так: «Фінляндія довела, що малі країни можуть захистити себе в невблаганному світі, залишаючись вірними демократичним принципам».

Медкалф опублікував статтю, де Фінляндію позначено як орієнтир для Австралії в плані розвитку національної стійкості. Фінляндію вважають взірцем для набагато більших європейських держав. А Стубб нещодавно здобув репутацію «шептуна Трампа» — одного з небагатьох іноземних лідерів, яким удалося змінити думку президента США.

Тож що робить Фінляндія стосовно тиску з боку Путіна? Росія колись анексувала Фінляндію та нападала на неї кілька разів упродовж семи століть. І готується зробити це знову. «Я знаю, що це звучить дивно, — каже Стубб в інтерв’ю в офіційній літній резиденції президента на березі озера, — але наразі ми досить розслаблені».

Коли Фінляндія відмовилася від нейтралітету та вступила до НАТО у відповідь на напад Путіна на Україну в 2022 році, той погрожував їй. Певної шкоди російський лідер уже завдав. Росія спрямувала хвилю біженців із Близького Сходу через сухопутний кордон до Фінляндії, намагаючись посіяти хаос. У Гельсінкі змінили власні закони та закрили вісім пунктів перетину кордону. Країна економічно відрізала себе від Росії.

Це завдало шкоди господарству Фінляндії. Вона досі відновлюється. Все-таки Росія постачала 10% енергоносіїв. «Це було дуже важко», — зазначає генеральний директор Конфедерації фінських промисловців Юрі Хакаміес. Однак фінські компанії та підприємці разом працювали, щоб розв’язати цю проблему.

Фіни щодня уважно стежили за ціною на електроенергію. І коригували свою поведінку. Наприклад, за потреби вони відкладали зарядку автомобіля або відмовлялись від святої для фінів справи — походу до сауни. Хакаміс стверджує, що зелена енергетика і своєчасна поява нового ядерного реактора закрили цю прогалину.

Росію підозрюють у перерізанні підводних кабелів, що з’єднують різні європейські країни, зокрема Фінляндію і Німеччину. У Гельсінкі затримали одне таке судно. Китай звинувачують у аналогічному пошкодженні кабелів у Тайванській протоці.

Почали проступати обриси можливих майбутніх дій Путіна. У травні на супутникових знімках було зафіксовано нову військову інфраструктуру, яку росіяни будують уздовж кордону з Фінляндією. Це ангари для винищувачів, вертолітні бази, склади для бронетехніки та військові табори. Триває нарощування військової міці з боку РФ.

Спільний кордон протяжністю 1340 км — найдовша лінія дотику між Росією та будь-яким членом НАТО. Фінський генерал Самі Нурмі заявив, що країна як член Альянсу виконує свою роботу, щоб «готуватися до найгіршого». Важко зрозуміти, як фіни знову здобули титул найщасливішого народу у світі в тіні такої небезпеки.

Як будь-який лідер може розслабитися в такій ситуації?

«Наш базовий сценарій дуже простий, — каже Стубб. — Упродовж наступних 5–10 років для Росії будуть актуальні дві речі. По-перше, вона не повернеться до мирної демократії. А по-друге, вона продовжить нарощувати військову силу». Ці припущення можна так само легко застосувати до Китаю.

«І коли війна в Україні закінчиться (а це станеться на певному етапі), вам доведеться поставити собі запитання: куди подіти 1,2 млн солдатів? Дехто піде на пенсію, дехто займатиметься чимось іншим. Але все одно будуть бази. А де Росія будує ці бази? Звичайно, вони все побудують і відправлять солдат туди — до кордону з Фінляндією...

Тож нічого нового. Ми можемо спостерігати за ними, бачимо пересування солдатів, розбудову інфраструктури. Це нормально. Ми зробили те саме».

Не те щоб фіни були інертними. Минулого тижня Стубб офіційно оголосив про вихід Фінляндії з Оттавської конвенції про заборону використання наземних мін. Згодом у Reuters повідомили, що Фінляндія разом із Литвою наступного року почне виробляти наземні міни. Ще Гельсінкі будує 200-кілометровий бар’єрний паркан уздовж однієї ділянки кордону з Росією.

Важливо, що Стубб абсолютно не піддається тривозі. Хоча Трамп спочатку назвав вторгнення Путіна в Україну «геніальним», Стубб оцінює російського лідера дещо інакше. Він вважає Путіна стратегічним дурнем і військовим невдахою: «Окремі політики намагаються роздути загрозу», — підкреслює він у своїй резиденції поблизу курортного містечка Наанталі.

«Я не думаю, що Путін перевірятиме статтю 5», — каже Стубб про положення договору НАТО, яке оголошує напад на будь-якого члена Альянсу нападом на всіх. Відданість Стубба Альянсу є особистою. Десятиліттями він закликав Фінляндію вступити до НАТО, але країна зобов’язалася дотримуватися нейтралітету як принципу віри. Тоді йому не вдалося заручитися підтримкою.

Як зазначає житель Гельсінкі, британець Джонатан Клементс: «Фінляндія 70 років навіть не наближалась до НАТО. Здавалося поганою ідеєю налаштовувати її проти Росії. Та ще 1939 року фіни на власному гіркому досвіді переконалися, що можуть залишитися самі у боротьбі з російським агресором, маючи лише "думки та молитви" від решти світу».

Путін майже за одну ніч змінив погляд Фінляндії. «Після вторгнення в Україну фіни вирішили, що їм варто продовжувати, і кардинальна зміна цього ставлення застала зненацька багатьох людей, у тому числі й мене», — розповідає Клементс.

Раптом ідеї Стубба виправдались. Він обіймав посади дипломата, міністра закордонних справ, міністра фінансів, прем’єр-міністра, а потім пішов із політики, щоб працювати в приватному секторі. І вирішив балотуватися на президентських виборах лише тоді, коли Путін наказав своїм військам захопити Київ.

Тоді Стубб пояснював: «Коли Росія напала, наша думка змінилася. Можливо, було б корисно мати президентом Фінляндії когось, хто був на правильному боці історії в цьому конкретному питанні».

Виборці довірили йому шестирічний термін. У фінській системі виконавча влада належить прем’єр-міністру, та президент має певні повноваження у сфері зовнішньої політики, а також є головнокомандувачем. Як і прем’єр-міністр Петтері Орпо та його уряд, Стубб є членом правоцентристської Національної коаліційної партії.

Він зневажливо ставиться до Путіна: «Цього року він просунувся, захопивши 0,25% української території і втративши по 167 солдатів на кожному кілометрі. Це висока ціна… Я б стверджував, що це найбільша тактична та стратегічна помилка в сучасній історії — він прагнув захопити Україну, але вона стане членом Євросоюзу, а зрештою — й НАТО…

Путін мав на меті демонтувати НАТО, але лише збільшив удвічі кордон з Альянсом. Він прагнув зруйнувати трансатлантичне партнерство. Та ми збільшуємо витрати на оборону до 5% ВВП [упродовж 10 років]. Він бажав розвалити Євросоюз? Що ж, я ще ніколи не бачив ЄС більш об’єднаним. Тож Путін зазнав невдачі за всіма напрямами».

Фіни відомі своєю запеклою боротьбою проти переважальних радянських військ у Зимовій війні 1939–1940 років. Наполегливість 275 тисяч погано озброєних фінів принизила могутню Червону армію чисельністю понад мільйон осіб і змусила Москву сісти за стіл переговорів.

Фінляндія поступилася десятою частиною своєї території, але Сталін був змушений відмовитися від планів анексувати сусіда. Тож фіни зберегли свою незалежність, попри всі труднощі. Фінське слово «sisu» увійшло до міжнародного лексикону як синонім незламної сили волі. Або, як сказав Клементс: «Величезна радянська армія перетинає кордон, а фіни просто стоять і кажуть: ні». Сьогодні, наголошує він, Україна є живим прикладом sisu.

Далі буде.