Загублений серед гір та тиші: чим вражає український хутір Перкалаба

Якщо любите подорожувати і прагнете знайти справжню незайману Україну, познайомтесь з хутором Перкалаба.Це не просто назва на мапі, а справжня легенда гуцульських Карпат, загублена серед гір та тиші.Перкалаба в перекладі - значення "Клишоногий", ведмеже місце) - найвіддаленіший населений пункт Івано-Франківської області "там, де дідько добраніч каже" - характеризують це місце тутешні жителі, додаючи жартома "в нас тут дві хати, двісті гектарів лісу і ведмідь-участковий.Тут зникає відчуття часу, натомість з'являється гармонія з природою, самобутність і дух волі. Перкалаба вражає своєю дикою красою, гостинністю та унікальною атмосферою, що приваблює мандрівників, яким замало стандартних маршрутів.Щоб не розгубитись, потрібно знати, що частина хутора географічно розташована в Івано-Франківській області, але адміністративно належить до Чернівецької. Такий випадок – єдиний в області.Перкалаба є частиною найвіддаленішого населеного пункту області - села Сарата. Сама назва місцевості походить від однойменної річки Перкалаб, яка згадується в документах ще з XVIII.Перші згадки про хутір датуються ще 1900 роком, пише Національний природний парк "Черемоський"."Перкалаба - загадкове місце на краю Чернівецької області, яке набуло популярності завдяки "дикому" туризму", - йдеться в дописі.Тоді тут був лише лісовий мисливський будинок, без жодних поселень. Заселення хутора почалося у 1940-50-х роках, коли радянська влада створила тут лісозаготівельний пункт. Людей було багато - будували гуртожитки, магазин, їдальню, пекарню, навіть баню й радіоприймачі були в кожній кімнаті.Існує міф, що тут створили лісгосп для так званих "тунеядців" (дармоїдів), але насправді - це була повноцінна структура з видобутку лісу. Проте пізніше тут дійсно організували табір для людей, яких радянська влада вважала "соціально небезпечними" - часто просто за віру чи інакодумство.Ще однією особливістю хутора є перкалабський хліб. У місцевій пекарні випікали хліб великої форми за особливою рецептурою. За переказами, його смак був настільки унікальним, що його купували навіть жителі з інших сіл."Сьогодні інфраструктури на хуторі практично немає, і населення значно зменшилось. Але Перкалаба все ще зберігає свій дух - дикий, історичний, особливий", - зазначають у НПП "Черемоський".За даними місцевих ЗМІ, на хуторі деякі сім'ї тут живуть з дітьми, а до найближчої школи - 50 км бездоріжжя. Дорога туди дуже важка навіть для позашляховиків.На хутір можна поїхати лише після того, як заздалегідь отримаєте дозвіл у прикордонної служби.