Путін б'є по Заходу: чому Європа має поставити собі запитання — а що, якщо Україна впаде

Протягом 40 жорстоких і кривавих місяців Україна бореться з російським загарбником. З лютого 2022 року її народ зазнає безжальних і руйнівних атак. Десятки тисяч людей було вбито або поранено, мільйони втратили свої домівки. Українські заводи, магазини, школи, лікарні та електростанції горять, родючі сільськогосподарські угіддя спустошені. Діти залишилися сиротами, отримали психологічні травми або були викрадені. Попри неодноразові заклики, світ не зміг зупинити цю бійню. І все ж Україна, попри чисельну та збройну перевагу противника, продовжує чинити опір.

Український героїзм на тлі жаху став настільки звичним, що сприймається майже як належне. Але в міру того, як президент Росії Володимир Путін посилює війну, нагрянувш на Київ та інші міста нічний терор, використовуючи рекордні хвилі озброєних безпілотників, в міру того, як підтримка і мирні зусилля США слабшають, а перевантажені фронтові солдати України стикаються з виснаженням, таке самовдоволення виглядає дедалі недоречнішим. Спочатку гіпотетичне питання стає все більш реальним і нагальним: що, якщо Україна впаде?

Відповідь: Розпад України, якщо він станеться, стане епічним стратегічним провалом Заходу, який можна порівняти або перевершить катастрофи в Афганістані та Іраку. Негативні наслідки для Європи, Великої Британії, трансатлантичного альянсу і міжнародного права будуть воістину страхітливими. Одна ця думка має сконцентрувати уми.

З останніх днів 2023 року, коли її контрнаступ застопорився, стало очевидно, що Україна не перемагає. Протягом більшої частини нинішнього року російські війська невблаганно просувалися вперед у Донецькій області та інших регіонах, попри жертви. За оцінками, кількість російських втрат нещодавно перевищила 1 мільйон убитих і поранених. Але вони продовжують наступати. Хоча великого прориву з боку Росії не відбулося, для притиснутих до землі захисників України, які не отримують достатнього постачання, війна перетворилася на щоденну боротьбу за існування. Те, що їм взагалі вдається триматися, просто вражає.

Скільки ще Україна зможе чинити опір на полі бою, в небі, а також дипломатично і політично, перебуває під великим питанням. У неї не вистачає людей, боєприпасів і ракет-перехоплювачів. Проте, вона здатна завдавати потужних ударів у відповідь. Окупація Курської області Росії і знищення минулого місяця стратегічних бомбардувальників, що базуються в глибині Росії, були чудовими. Але такі тимчасові успіхи не змінюють ні основного дисбалансу сил, ні загального напрямку руху.

Україні дедалі частіше бракує надійних друзів, хоча, можливо, так було від самого початку. Путін зібрав свою власну "коаліцію охочих" — Китай, Іран, Північну Корею та інших — для підтримки своєї військової машини. Аналог цього — західна коаліція, очолювана Великою Британією і Францією — перебуває в підвішеному стані. Розгортання військових "сил забезпечення" не може бути продовжено. Через непоступливість Путіна і некомпетентність Дональда Трампа припинення вогню не підтримується і не передбачається.

Важливо Путін кинув виклик Заходу: що означає поява військового корабля РФ біля берегів Великої Британії

Виступаючи в Лондоні минулого тижня, президент Франції Емманюель Макрон і прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер повторювали знайомі обіцянки про непохитну підтримку. Це легко. Ефективна військова допомога складніша. Як і інші європейські країни, Велика Британія і Франція не мають у своєму розпорядженні сучасних озброєнь і військової техніки в необхідних кількостях, які можуть забезпечити тільки США.

Намагаючись заповнити цю прогалину, Фрідріх Мерц, канцлер Німеччини, пропонує купити американські батареї Patriot і подарувати їх Києву. Однак, як і для ЄС загалом, і для учасників саміту НАТО минулого місяця, пріоритетом Мерца є національна самооборона.

Трамп залишається головним дипломатичним головним болем Києва. Його однобокий 30-денний план припинення вогню був відкинутий Москвою, як i запропоновані американо-російські комерційні угоди. Після кількох місяців наклепу на президента України Володимира Зеленського та підлизування до Путіна "дуже стабільний геній" дійшов висновку, що російський лідер, засуджений воєнний злочинець, говорить "нісенітницю" і йому не можна довіряти. Уявляєте?

Тепер Трамп каже, що відновить обмежене постачання оборонної зброї Києву і, можливо, підтримає додаткові санкції. Але річ не в політиці чи принципах. Його его пошкоджено. Його почуття зачеплені. Одне утішне слово від усміхненого кремлівського брата може вмить перевернути його. Як і всі задираки, Трамп інстинктивно віддає перевагу сильнішій стороні. Не дивно, що Путін вважає, що зможе вимотати Україну, пересидіти Захід і виграти війну.

Але ще не все втрачено. З Трампом або без нього НАТО може зайняти жорсткішу позицію, встановивши повітряні зони відчуження над неокупованою Україною і націливши на противника свої ракети та безпілотники. Військова позиція зрозуміла, юридичні та гуманітарні аргументи незаперечні. Росія часто порушує суверенітет сусідів по НАТО. Спроби ядерного шантажу Путіна, які так стривожили Джо Байдена, гідні презирства. Якби тільки в НАТО вистачило сміливості, він міг би довести це.

У будь-якому разі, слід негайно запровадити нові санкції США та ЄС, спрямовані на експорт російської нафти. Мільярди кремлівських доларів, що зберігаються в західних банках, мають бути експропрійовані, щоб оплатити озброєння і відновлення України. Тих, хто не приєднався, як-от Індія, які відмовляються запроваджувати санкції проти Кремля і хочуть отримувати прибуток від війни, слід ознайомити з новою шокуючою доповіддю Європейського суду з прав людини про жорстокість російських воєнних злочинів — і запропонувати обрати сторону.

Зараз найімовірнішими видаються два результати: вічна війна в глухому куті або розпад України. Поразка України та врегулювання на гегемоністських умовах Путіна стало б поразкою Заходу загалом — стратегічним провалом, який провіщає еру постійного конфлікту, що розширюється по всій Європі. Для росіян ні той, ні інший результат не стане міцною перемогою. Необхідно докласти більше зусиль, щоб переконати російських політиків і громадськість у тому, що цю війну, яка так дорого обійшлася їхній країні в життях і ресурсах, можна закінчити шляхом переговорів, що законні інтереси безпеки будуть враховані, що альтернативи набагато гірші.

Але спочатку вони повинні відмовитися від того, хто це затіяв. Головний архітектор цього жаху, головний автор ганьби Росії має бути знешкоджений, повалений і відданий міжнародному правосуддю. Путін, а не Україна — ось хто має впасти.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Захоплення Балтії, пастка для поляків: як Росія воюватиме з НАТО і підкорятиме Європу