Путіну потрібно зупиняти війну прямо зараз - Володимир Мілов

Якщо в РФ хочуть продовжувати воювати в нинішньому ступені інтенсивності, їм треба збільшувати військовий бюджет, а для цього просто немає можливості, вважає економіст.

Головне питання, яке дедалі частіше виникає і в росіян, і в путінського оточення в Кремлі: як довго Росія ще зможе фінансувати війну в Україні. У другій частині інтерв'ю Главреду російський економіст Володимир Мілов розповів, чому Кремль боїться другого витка мобілізації, звідки може прийти точка розлому і як тиск санкцій ззовні та зсередини наближає Росію до моменту, коли страх уже не зможе утримувати суспільство від вибуху.

Першу частину розмови про те, що буде, коли в кубушці не залишиться жодного рубля, чому друкарський верстат - уже не загроза, а план "Б", і чи може податковий зашморг зламати залишки економіки в РФ можна прочитати за посиланням.

Ми бачимо, що низка підприємств, зокрема державних, які раніше активно отримували гроші з бюджету, зараз або просять додаткового фінансування, або практично стоять, або вже навіть оголосили про своє банкрутство. Якщо продовжиться цей, умовно кажучи, "парад банкрутств", наскільки серйозно постраждають росіяни? На чому це насамперед позначиться?

Постраждають серйозно, звичайно. Ми, в принципі, вже бачили, які були наслідки після лютого 2022 року. Тоді відбулося досить помітне скорочення економіки, і це сильно обмежило купівельну спроможність населення. Пізніше ситуацію тимчасово виправили за рахунок вкидання державних грошей, але повторити це вже складно, тому що гроші закінчилися. Ми також пам'ятаємо і падіння доходів після 2014 року, коли Росія захопила Крим, частину Донбасу і почалися перші санкції. Видно, що за такого роду проблемами йде істотне скорочення реальних доходів населення. І я думаю, що це абсолютно ніяк не може бути зупинено цього разу.

Насправді реальна інфляція в Росії, звичайно, вища за офіційні 10%. Це окрема розмова, але це видно з безлічі джерел. Припустимо, за непрямими даними вона може становити близько 20%. А це означає, що реальні доходи населення вже знецінюються. На тлі скорочення і заморозки економіки, а також з урахуванням того, що інфляцію не вдасться перемогти, знецінення піде набагато швидше. Умовно кажучи, якщо в найближчі рік-два економіка рухатиметься тією самою траєкторією, що й зараз, то реальні доходи росіян можуть скоротитися на 10-15% за цей період. Це цілком реальний і чутливий сценарій.

Власне, перші ознаки цього ми вже спостерігаємо: триває різке падіння попиту на непродовольчі товари і товари тривалого користування - наприклад, на автомобілі та побутову техніку. У перші місяці цього року продажі скоротилися приблизно на 30%. Тобто люди переходять у режим економії, відмовляються від великих покупок.

Наступний етап - це брак грошей уже на повсякденні потреби: продовольство, одяг, базові послуги. Подібні сценарії ми вже бачили в минулі роки. Останні кілька років ці ефекти були частково пом'якшені за рахунок активних бюджетних вливань в економіку, але зараз, найімовірніше, все знову повернеться до траєкторії помітного скорочення доходів.

Але важливо розуміти, що реальна інфляція в Росії, найімовірніше, істотно вища за офіційні 10%. За різними оцінками, вона може бути в районі 20%. Це означає, що реальні доходи росіян уже знецінюються. І з заморожуванням економіки, і з тим, що інфляцію не вдається взяти під контроль, цей процес прискорюватиметься. Тобто, якщо економіка піде за тим самим сценарієм, який ми спостерігаємо зараз, то реальні доходи росіян можуть скоротитися на 10-15% протягом найближчих року-двох. Це цілком реальний і досить чутливий для населення сценарій.

Дивіться відео інтерв'ю Володимира Мілова Главреду про проблеми в економіці РФ:

Як на це можуть відреагувати росіяни? Чи варто очікувати якихось протестів?

Бачте, це непроста ситуація, тому що людей дуже сильно залякали тюремними термінами. У РФ раніше ніколи не було таких масових і великих термінів за незгоду з владою. Напевно, подібного не було з часів 1950-х років. Я не перебільшую: скажімо, за часів Брежнєва чи Андропова у в'язницях сиділо кілька сотень значущих дисидентів - людей, які свідомо виступали проти влади.

Але такого, щоб звичайних людей висмикували через чийсь донос чи коментар у соцмережі і давали тюремний термін у 6, 7, 10 років, не було буквально зі сталінських часів. Це для людей дуже нова історія - вони сильно цим налякані. І це - фактор, який ускладнює прогнозування протестів.

Ми бачимо, що на тлі труднощів влада завжди закручує гайки: мовляв, вам буде важче, але ми будемо активніше вас саджати, тому не висовуйтесь. Але з іншого боку ми бачимо: незважаючи на все це, в регіонах Росії періодично, з помітною регулярністю, спалахують якісь протестні настрої.

Досить стихійно, але помітно. Один із нещодавніх прикладів - Гірський Алтай, де відбулися доволі масові протести проти губернатора. І, як правило, все це завжди пов'язано, по-перше, із наступом ось цієї олігархічної економіки на людей: у когось забирають права, десь щось починають будувати - і люди виступають проти.

Але це дуже швидко переростає в загальне невдоволення - низьким рівнем життя, економічними проблемами, а потім і в політичні гасла проти влади. Тобто видно, що якийсь підземний вогонь весь час тліє. Невдоволення в суспільстві є.

З іншого боку, воно стримується безпрецедентними репресіями - люди просто реально бояться. І ще один важливий момент - влада знищила всю організаційну інфраструктуру. Адже для того, щоб протест відбувся, потрібні активісти: хтось має сказати, куди, коли і навіщо виходити. Але цих активістів викошують превентивно. У підсумку росіяни залишаються самі з собою, організувати їх нікому.

Тож у цій ситуації щось прогнозувати складно. Але якщо звернутися до історичного досвіду, можна сказати: щоб люди масово наважилися вийти на вулицю, вони повинні побачити явне ослаблення режиму - момент, коли влада вже не справляється з базовими функціями. А для цього, звісно, потрібно продовжувати і військовий, і санкційний тиск на Путіна. Щоб можливостей підтримувати контроль над ситуацією у Путіна ставало дедалі менше, а економічна ситуація ставала дедалі гострішою.

І ось десь у цьому процесі - ми не знаємо точно де - влада ослабне, а люди вже почнуть переставати боятися. Ці дві криві йдуть назустріч одна одній - і завдання зараз у тому, щоб вони зустрілися якомога швидше.

Як ви вважаєте, скільки часу може піти на те, щоб ці дві криві зустрілися?

Ніхто не знає. Це може статися досить швидко, а може зайняти якийсь час. Чесно кажучи, я вважаю, що намагатися поставити собі якийсь "таймер" і прогнозувати - це не зовсім правильно. Знаєте чому?

Тому що якщо ви поставили собі, припустімо, термін - рік або два - і він минає, а нічого не відбувається, ви починаєте розчаровуватися: мовляв, ось, я чекав на протести, а вони не сталися. Але це зовсім не означає, що вони не відбудуться. Це всього лише означає, що ви даремно поставили собі психологічний таймер. Треба продовжувати тиснути - все може статися трохи раніше або трохи пізніше.

На початок липня 2025 року видно, що тиск на Путіна працює. Усі ті кризові явища, які неминуче мали проявитися, дійсно почали проявлятися. Усе розвивається приблизно за тим сценарієм, про який давно говорили. Єдине - доводиться чекати трохи довше, отже, треба просто закатати рукава, запастися терпінням і продовжувати тиснути.

Усі ці сценарії, за якими авторитарні режими, що розв'язали війни, потрапляють у кризи - давно відомі. І в цьому сенсі те, що зараз відбувається з Росією, мало чим відрізняється від подібних історичних прикладів. Тому тиск потрібно продовжувати. Я не можу дати точний прогноз за часом, але історія показує: тріщини з'являються неминуче. І, як ми бачимо на прикладі сучасної путінської Росії, чудес не буває - нескінченно утримувати ситуацію під контролем вони не зможуть. Отже, треба просто тиснути далі й сильніше.

Путін нещодавно, на зустрічі в Мінську, заявив, що 6,3% ВВП на війну - це нібито забагато, і що протягом трьох років ці витрати потрібно скорочувати. У зв'язку з цим виникає питання: чи може криза, що посилюється в цивільному секторі, підштовхнути російську владу до зниження військових витрат у найближчому майбутньому - скажімо, протягом найближчих двох-трьох років - і, можливо, до пошуку політичного виходу з війни?

Продовження війни навіть у нинішньому ступені інтенсивності (не кажучи вже про якийсь повномасштабний наступ, який, на мій погляд, неможливий через брак людей) вимагає постійного і різкого збільшення військових витрат - на кілька трильйонів рублів на рік. Грошей постійно не вистачає.

Я вже згадував Сергія Чемезова, главу "Ростеха", найбільшого виробника озброєнь у Росії. Він наприкінці червня опублікував статтю на РБК, у якій прямо говорить, що у військової промисловості мінімальна рентабельність, вони ледве зводять кінці з кінцями. Це була широко цитована заява - її легко знайти.

На це впливає ціла низка чинників: ізоляція від світових ринків, санкції, зростання витрат. Звісно, працює фактор монополізму, корупції та непрозорості. Взагалі, в принципі, вся сумна історія військової промисловості за часів Путіна, полягає в тому, що вони весь час нарощують витрати, і набагато більше, ніж йому хочеться, і це виходить за всі можливі плани і береги.

Інфляція вимагає постійної індексації виплат військовим, підвищення грошового забезпечення. А якщо Путін хоче, щоб хтось продовжував воювати - доводиться платити. Тому навіть не зниження, а хоча б стабілізація військових витрат - це вже величезна проблема. І щоб уникнути їхнього подальшого експоненціального зростання, Путіну треба зупинити бойові дії просто зараз, бо продовження вимагає нових і нових грошей. Я вже не кажу про те, що у них, наприклад, катастрофічна ситуація з бойовою технікою, і їм треба різко нарощувати виробництво, і нові інвестиції потрібні, щоб усі ці втрати заповнювати. Військова промисловість працює на межі, там немає вільних потужностей, вони всі задіяні, працюють там у три, а народ уже жартує, що і в чотири зміни.

Тому ресурсів не вистачає вже за нинішнього рівня військових витрат. Якщо вони хочуть продовжувати воювати в нинішньому ступені інтенсивності, їм треба збільшувати військовий бюджет далі, а для цього просто немає можливості, окрім як друкувати гроші.

Я не хотів би забігати наперед і якось інтерпретувати путінські висловлювання, тому що він шахрай, і він увесь час намагається казати різним аудиторіям різне. Але факт у тому, що якщо вони хочуть стримати зростання військових витрат, їм треба зупиняти бойові дії. Це очевидна історія, але, подивимося.

Поки що в мене відчуття, судячи з комплексу подій, що Путін поки що буде продовжувати, просто піддрукує грошей, думаючи, що це не сильно позначиться на економіці і не призведе до якихось поганих наслідків.

Мені здається, що зараз Путін перебуває в такому уявленні: мовляв, якщо нічого страшного не станеться, то можна просто додрукувати 2-3 трильйони рублів, закрити військовий дефіцит - і ще повоювати, скажімо, до першої половини 2026 року. Тобто просто продовжувати робити те, що вони роблять зараз. Думаю, що саме так вони і вчинять. Можемо, до речі, перевірити мій прогноз уже буквально за кілька місяців.

Найімовірніше, це призведе до поглиблення всіх тих проблем, які вже є: до погіршення інфляційної ситуації, до того, що не реалізуються очікування зниження ключової ставки - адже всі чекають, що Центробанк почне її знижувати, а цього не станеться. Це зі свого боку призведе до ще жорсткішого заморожування економіки, зниження доходів бюджету і, відповідно, до ще більшого дефіциту.

Я, до речі, процитую Германа Грефа, главу Сбербанку. Він нещодавно сказав, що, за їхньою оцінкою, перша половина 2026 року буде важкою. Тобто поки вони ухвалять новий бюджет - найімовірніше, з елементами емісійного фінансування - і сподіватимуться, що завдяки цьому зможуть закрити дефіцит.

Але в якийсь із наступних місяців неминуче прийде усвідомлення: все це призводить до негативних наслідків, і далі так продовжувати не можна - з цим треба буде щось робити.

Я б не став сильно екстраполювати якісь окремі висловлювання Путіна, але, тим не менш, тема необхідності зупинки війни і бойових дій весь час присутня - вона вже ніби міцно прописалася десь на бекграунді російської дискусії. І ми бачимо, яким був сплеск оптимізму - і на російському ринку, і в громадському обговоренні - коли з'явився Трамп і виникла перспектива якоїсь мирної угоди.

Це було дуже чітко видно - абсолютно всі дуже хотіли б, щоб бойові дії зупинилися, і це допомогло б зняти гостроту цілої низки проблем. Тобто ця тема скоро вийде на перший план. Є розвилка: або продовжувати посилювати труднощі, посилюються труднощі, або, відповідно, швидко зняти напругу з низки найважчих проблем, просто зупинивши бойові дії. Ця розвилка вже зараз стає очевидною, а найближчими місяцями вона проявиться ще яскравіше.