Рогатка Трампа

У світі щодня стається більше подій, ніж можна було уявити років десять тому. Втім, на те й потрібні ЗМІ, блогери та експертні гості, щоб відділяти важливі речі від полови. Ми таким фахівцям дали цілу добу, аби виговорились.

Зараз спробуємо поринути в старі добрі часи, коли про політику писати доводилось в рази частіше, ніж про війну в її будь-якому форматі. Були часи. А замість публічних обіцянок, яких стає все більше, ми візьмемо за основну сюжетну лінію законопроект Грема-Блюменталя. Той, який збирались прийняти на днях. Ну як, автори збирались.

Здавалося б, усе знову відклали. Це добре чи погано? Залежить від ракурсу.

Давайте подивимось на ситуацію очима авторів законопроекта. Або з позиції Джона Туна, який очолює більшість у Сенаті США. Що відбувається навколо, щоб прикинути свої сили та працювати над просуванням законопроекту?

Трамп зосередив у власних руках певну свободу дій. Бере на себе відповідальність за наслідки (навіть якщо цього не визнає), оскільки шанс причепити до цього поїзда вагон із авторами законопроекту особисто відкинув.

Гляньте без прізвищ. Президент дає ворогу певний період на згортання бойових дій, у разі незгоди обіцяє запровадити вторинні тарифи. По 100% на горби тим державам, які далі торгують із РФ.

І все це – у тому разі, якщо в Україні не буде досягнуто перемир'я. Тобто не «якщо», а «коли», самі розумієте.

Росія припинила бойові дії? Прикольно. Отже, згорнула і плани на перезапуск військової інфраструктури вздовж кордону з країнами НАТО, припинила формувати цілі воєнні округи, передумала розгортати бригади у повноцінні дивізії. Прикинула – та й навіщо збільшувати випуск дронів, там ось-ось торгівля постраждає. Росія ж завжди думає про економіку. Про комфорт для цивільних. Так-так, звісно.

Надворі середина липня. Ворогу дали 50 днів.

Якщо дивитись на це очима автора законопроекта – одразу згадується, що 1 серпня Сенат йде на канікули, і запас часу величезний.

Їдеш у Майамі чи ще кудись. Тягаєш там дівчат за фартух, лежиш під сонечком догори пузом і попиваєш мохіто. Що б за цей час не сталось, твоїй репутації політика нічого не загрожує, бо воно ляже на президента. Якщо дивом все вийде, все одно примажешся до загальної слави за рахунок партійної прописки. А якщо (тобто «коли») не вийде, ти повертаєшся з канікул не лише добре засмаглим.

Тоді вийде, що влада награлась та терміново шукає спосіб вийти з чергового мирного заходу. Бажано з гордо піднятою головою та чистими штанами.

Чий законопроект стане в нагоді? Правильно.

Будьмо відверті, авторам немає сенсу за щось переживати. Вони в дамках за будь-яких умов. Навіть якщо уявити, що Вашингтон захопили інопланетяни і терміново оголосили вибори, на яких республіканці програли – у пана Ліндсі Грема за будь-якої влади знайдуться прихильники, яким подобається вводити санкції проти Росії.

Трамп отримує бажаний шанс усе контролювати власноруч. Таку собі рогатку замість арбалета. Коли виявиться, що рогатка не бере танк – йому захочеться взяти до рук одразу ПТРК. У цій ситуації найкраще бути їх виробником.

Це ми так про законопроект. Тепер дивимось, що ще відбувалось навколо.

Під час зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте, де Трамп наголосив, що «вторинні тарифи – дуже потужний інструмент».

Американські тарифи будуть спрямовані на країни, які купують російські енергоносії, зокрема Китай, Індію та Бразилію.

Axios каже, Україні передадуть не лише ППО, а й наступальне озброєння. В тому числі, далекобійні ракети. Інша річ, що заявам ми вірити не можемо – ані приємним, ані навпаки. Можемо лише поставити галочку в блокноті та чекати реалізацію цих планів уже на практиці.

Паралельно Трамп оголосив про угоду з НАТО, за якою США вироблятимуть зброю для України, а європейські країни платитимуть за неї.

Український міністр оборони під час зустрічі зі спеціальним представником США Кітом Келлогом наголосив на важливості американської підтримки. Було акцентовано увагу на локалізації виробництва зброї в Україні та Європі, зокрема систем ППО, і запропонували фінансувати проекти за рахунок заморожених російських активів.

Одним з чинників рішень Трампа буцімто стала телефонна розмова з Путіним. 3 липня російський очільник чітко дав зрозуміти, що планує ескалацію війни: у наступні 60 днів він хоче повністю загарбати чотири частково окуповані області України.

Зеленський після розмови з Трампом назвав її «хорошою» і підкреслив важливість захисту цивільних від російських атак.

По умовах дедлайну ні в кого питань немає, Росія не виглядає пацифістом. Будь-яка конструктивна критика б'є лише по заявлених строках. Наприклад, верховний представник ЄС із закордонних справ Кая Каллас назвала його «занадто довгим». При всьому цьому законопроект не влаштовує президента США лише в одному. Замість 500% мит він хоче 100%. Дуже велика різниця (насправді ні).

Законопроект, за яким стоять 85 сенаторів, і у якого із кожним днем російського затягування часу може стати більше послідовників.

Але аж ніяк не менше.