Тупик «Слуги народу». Привид Андрія Богдана наздогнав президентську партію

Цього тижня має бути обраний новий Кабмін. В прогнозах щодо кандидатур, які його сформують, є одна характерна деталь. Серед можливих претендентів в міністри нема прізвищ діючих народних депутатів від «Слуги народу».

Для порівняння: у перший уряд при президенті Зеленському, який очолював Андрій Гончарук, пішла ціла група нардепів-«слуг» (Михайло Федоров, Денис Малюська, Владислав Криклій, Олексій Оржель, Ганна Новосад). Активно залучав кадри з Верховної Ради і уряд Дениса Шмигаля, що трансформувався за останні п’ять років вже кілька разів.

Те, що зараз перехід нардепів-«слуг» не тільки до Кабміну, а й до інших держорганів навіть не розглядається, пояснюється не тільки тим, що кадровий резерв пропрезидентської фракції за ці роки вичерпався. Є й більш пікантна причина: керівництво «Слуги народу» не бажає пускати до парламенту наступних за списком соратників, які могли б замінити тих, хто складатиме мандати.

Хто ж ці небажані люди?

Купол не відпускає

Показовий приклад – небажання мегафракції відпускати з парламенту маловідому «слугу» Анну Колісник. Вона подала заяву на складання депутатських повноважень ще 12 травня, регламентний комітет розглянув її 2 червня і рекомендував Верховній Раді прийняти відповідне рішення. Але минуло більше місяця, і за цей час парламент так і не спромігся відпустити на волю колежанку. Можна було б припустити, що депутати були зайняті важливішими справами, якби за цей час вони не встигли позбавити мандата одіозного нардепа Олеся Довгого за його ж бажанням. Причому сталося це в рекордні терміни: 18 червня Довгий написав у «фейсбуці», що подав заяву, а вже 19-го (!) парламент 244 голосами її задовільнив.

Причина такого вибіркового ставлення – очевидна. Довгий представляє депутатську групу «Воля народу», що складається переважно з мажоритарників. Група часто підставляє монобільшості плече, але втрата одного нардепа, замість якого ніхто не зайде, не є критичною для влади. Хай після складання повноважень Довгим парламент і оновив антирекорд за кількістю депутатів – тепер їх лише 398 (при конституційному складі в 450).    

Куди відчутнішою буде чергова пробоїна у лавах «слуг». Одразу після виборів Верховної Ради ІХ скликання фракція «Слуг народу» налічувала 254 депутати. Тоді це дало можливість вперше в історії створити монобільшість.

Але парламент через всім відомі причини істотно пересидів свій конституційний термін. Усередині мегафракції за цей час відбулися метаморфози: дехто пішов на посади у виконавчій владі, когось через «зашквари» вигнали з фракції, хтось вийшов з неї сам чи взагалі пішов з депутатства…

Частину «списочників», що залишали парламент, регулярно замінювали наступними кандидатами у списку. Проте станом на липень 2025-го у монобільшості – лише 231 депутат. До того ж, частина з них, лишаючись формально у «Слузі народу», є членами міжфракційного об’єднання «Розумна політика» ексспікера Дмитра Разумкова, який наразі перебуває в опозиції до влади та будує власну політичну силу. Плюс у складі монобільшості досі числяться нардепи, які давно перебувають за кордоном (Олександр Куницький, Андрій Одарченко).

Якщо кількість депутатів «Слуги народу» стане меншою, ніж 226, можна буде фіксувати, що монобільшості нема не тільки де-факто, але й де-юре. А це означає, що «слугам» потрібно створювати коаліцію з іншими фракціями. Нові партнери почнуть висувати свої умови, і тут навіть комунікаційних талантів Давида Арахамії може не вистачити, аби втримати ситуацію під контролем. Тож краще просто не доводити кількість нардепів «Слуги народу» до критичної межі.

Ще в січні 2024-го Арахамія попереджав депутатів, багатьом з яких остогидла роль роботів-кнопкодавів, що монобільшість просто не буде давати голоси за складання мандатів (окрім випадків, пов’язаних зі станом здоров’я). Щоправда, з тих пір з парламенту вдалося вирватися «слузі» Ірині Кормишкіній, яку підозрювали у незаконному збагаченні та внесенні неправдивих даних до е-декларації.

Анна Колісник, що мріє залишити парламентську клітку, за майже шість років у парламенті потрапила на радари журналістів лише в далекому 2021 році. Тоді нардепка була вражена виступом з трибуни тодішнього головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака, який попереджав, що Росія нарощує присутність військ поблизу кордону з Україною. Журналісти з парламентського балкона підгледіли, як Колісник писала на телефоні своєму співрозмовнику фразу «Треба звалювати з цієї країни». Потім нардепка виправдовувалася, що мала на увазі лише виїзд на відпочинок на травневі свята і скаржилася, що журналістів не цікавить її робота в комітеті та поза стінами парламенту.

Як стверджують деякі члени комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, Колісник до подачі заяви досить активно брала участь в онлайн-засіданнях свого комітету, де займалася питаннями гармонізації українського законодавства з європейським. А от в парламентській залі, судячи зі статистики реєстрацій в системі «Рада», востаннє була у лютому цього року та взагалі після початку повномасштабного вторгнення перебувала на робочому місці лічені рази. «Ми розмірковуємо так – вона все одно не ходить та не голосує, так що хай просто числиться», – каже «Главкому» співрозмовник з керівництва «слуг».

Тобто втрата Колісник мандата може тільки позитивно відбитися на голосуваннях фракції, якщо на її місце прийде більш дисциплінований депутат. Нардепка потрапила до парламенту за списком «Слуги народу», а не з мажоритарки, тож проблем з її заміною бути не має. Але не все так просто…

Хто ж там далі?

Наступний кандидат зі списку, який мав би заходити замість Колісник, – голова пресслужби фракції «Слуга народу» Юлія Палійчук (№150). Але вона ще в жовтні минулого року відмовилася від потенційного мандата. Тепер черга дійшла до журналіста Дмитра Слинька (№151), який працює в штабі «Слуги народу». Але посувати список в монобільшості не поспішають.

Пояснення цьому – на поверхні: якщо в лояльності Слинька сумнівів особливо немає, то от подальші кандидати зі списку у разі отримання ними мандатів у майбутньому можуть стати головним болем для керівництва фракції. Одразу троє з них (до того ж, йдуть вони один за одним) пов’язані з фігурою колишнього експресивного голови Офісу президента Андрія Богдана.

Специфічний характер та стиль роботи Богдана призвели до низки конфліктів в «молодій команді», президент від бурхливої діяльності голови свого Офісу досить швидко втомився і знайшов йому заміну в особі більш поміркованого та не надто публічного юриста та кінопродюсера Андрія Єрмака. Богдан же потрапив у відверту опалу та втратив колишній вплив у Зе-команді. І, як це часто буває, став відкрито критикувати владу, яку ж сам ще вчора лобіював і представляв.

Зачистити від Богдана та багатьох його людей команду Зеленського вдалося відносно швидко. Однак знешкодити орієнтованих на колишнього голову Офісу президента нардепів від «Слуги народу» виявилося набагато складніше. А з урахуванням того, що до складання різношерстого виборчого списку «слуг» Богдан докладався особисто, його креатури спливають в ньому й досі. І всі вони – міни уповільненої дії серед

Після №152 Володимира Тригуба, що відмовився від мандата ще в 2023 році, під №153 маячить фігура Романа Кравця, який асоціюється зі скандальним телеграм-каналом «Джокер». Мало кому відомий Кравець балотувався в Раду як «заступник директора з інформаційних технологій та безпеки дніпровського ТОВ «ССЛ Консалтинг». Її власником значиться Артур Корбан – син відомого дніпровського бізнесмена, ексзаступника голови Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана. Мер Дніпра Борис Філатов згадував, що ще у віці 20 років Кравець познайомився з оточенням Геннадія Корбана, який балотувався на проміжних виборах до Верховної Ради по округу в Чернігові, та займався в його штабі SMM-технологіями. До речі, Богдан також співробітничав з Корбаном як його адвокат.

Згідно з розслідуванням «Громадського», Корбан та Кравець разом створювали канал «Джокер», який, зокрема, займався «дрібним хуліганством» – записом «пранків» з чиновниками та натхненно копирсався у брудній політичній білизні. Але згодом Кравець, що займався адмініструванням каналу, посунув Корбана від «Джокера» та повністю перебрав управління скандальним каналом на себе. Справи у спритного SMM-ника йшли вражаюче: журналісти з’ясували, що він має люксові автівки, пересувається в супроводі охоронців та час від часу навідується у бізнес-центр «Парковий», де знаходиться штаб-квартира «Слуг народу». За свідченням багатьох джерел, в список пропрезидентської партії Кравця свого часу вписав особисто Богдан.

Вже після того, як ексголова Офісу президента відійшов від справ, Кравець, який знявся з військового обліку та регулярно виїжджає з країни, зустрічався з Богданом за кордоном. Так, журналісти у 2024 році зафіксували їхню спільну трапезу у лобі віденського готелю Ritz.

Обидва учасники віденської зустрічі саркастично стверджували, що темою їхніх розмов були «продажні журналісти». Також Кравець заявляв, що канал «Джокер» він давно продав за $2 млн криптовалютою, але кому саме – не зізнавався. Щоправда, додав, що перебуває у дружніх стосунках з новим власником каналу і навіть досі може впливати на його контент.

Тепер цей неординарний персонаж перебуває у двох кроках від того, аби взяти депутатський мандат від пропрезидентської сили. І, попри розмови про нібито співробітництво Кравця з Офісом президента та дружбу з Арахамією, у владній команді не горять бажанням відкривати «Джокеру» двері до парламенту. Хоча існує чимала ймовірність, що Кравець, який завжди віддавав перевагу домовленостям подалі від зайвих очей, сам відмовиться від публічної депутатської кар’єри.

Ще один не дуже бажаний для влади кандидат йде у списку одразу за Кравцем – Богдан Козуб (№154). Це – юрист, який працював помічником судді Господарського суду міста Києва, а також юрисконсультом в ТОВ «Гельд-Енергія». Ця фірма була замішана у бізнес-справах, які вів Андрій Богдан.

Програма «Наші гроші з Денисом Бігусом» ще в 2019 році розслідувала кредитну аферу, яку виявив Фонд гарантування вкладів і на підставі якої було відкрито кримінальну справу. В оборудці брала участь офшорка «Айдельберг ресорсіс ІНК.» («Idelberg resources INC.») з Віргінських островів – Богдан свого часу був головою цієї компанії за довіреністю. Схема полягала в тому, що «Айдельберг ресорсіс», за даними слідства, допомогла «Світловодському маслосиркомбінату» з групи «Клуб сиру» не розрахуватися за кредит у банку «Фінанси та кредит». Від імені офшорки, якою керував Богдан, касаційну скаргу до Вищого господарського суду подавала така собі Зоя Касперчик – один зі спонсорів президентської кампанії Зеленського. Вона є співвласницею ТОВ «Гельд-Енергія», де також працював потенційний народний депутат Богдан Козуб. А директором цієї фірми, яка згодом змінила назву на ТОВ «Лілмікс», був діючий нардеп від «Слуги народу» Роман Бабій.

І Касперчик, і Бабій були також зареєстровані в реєстрі адвокатів в офісі компанії «Пукшин та партнери», де працював і Богдан. Тож дуже багато збігів, які вказують на те, що Козуб, якщо візьме депутатський мандат, може поповнити «групу Богдана» у президентській фракції.

Богдан Козуб у 2025 році був кандидатом на посаду судді і подавав декларацію. Згідно з нею, минулого року він працював у приватній газовидобувній компанії «Укрнафтобуріння».

У випадку з №155 у виборчому списку «слуг» – Сергієм Москаленком – таких хитромудрих зв’язків з Богданом не треба навіть шукати. Москаленко балотувався до Верховної Ради, власне, як радник голови Офісу президента. Після того як Богдан вже пішов з державних посад, Москаленко у 2021 році увійшов до наглядової ради «Укрзалізниці» як представник держави і перебував в ній до 2024 року. Його замінив на цій посаді ексголова правління «Укрзалізниці» та ексміністр із питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін.

Історія повторюється

Цікаво, що у 2016 році в пастку, аналогічній тій, в якій зараз опинилася «Слуга народу», потрапив правлячий тоді Блок Порошенка. Фракція тодішнього президента не хотіла посувати список, аби до Верховної Ради не потрапив наступний кандидат від БПП під номером 74. І цим кандидатом був… Андрій Богдан. Він тоді стійко асоціювався у владної команди з Ігорем Коломойським, з яким у Порошенка геть зіпсувалися відносини. Ба більше: присутність Богдана у списку заважала переформатуванню уряду, бо призначення хоч одного депутата БПП в Кабмін, гарантувало отримання «людиною Коломойського» депутатського значка. Тоді соратникам експрезидента таки вдалося на закритому з’їзді виключити Богдана зі списку, і той потім судився з Центральною виборчою комісією, вимагаючи повернути його до лав БПП. Тепер Богдан таким саме чином – але цього разу не особисто, а через своїх людей – заважає вже нинішній владі.

І повторити фінт з зачисткою списку заднім числом у «слуг» вже не вийде. «Справа в тому, що цей парламент обирався ще по старому виборчому законодавству, але вже після його обрання став діяти новий Виборчий кодекс, – нагадує екснардеп БПП та один зі співавторів кодексу Олександр Черненко. – А в ньому можливість змінювати списки заднім числом відсутня».

Ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера додає, що частина третя статті 105 статті закону «Про вибори народних депутатів», яка дозволяла партії виключити кандидата зі свого виборчого списку у будь-який час після виборів, у 2017 році була скасована Конституційним судом. І на сьогодні виборче законодавство «чистки» списків від небажаних кандидатів після виборів не передбачає.

Звісно, за бажання юристи «слуг» можуть пуститися в казуїстичні манівці та обґрунтувати що завгодно. Але такий скандал на рівному місці, який тільки витягне ексголову Офісу президента з політичного небуття, – найменше, що зараз потрібне партії влади.

Павло Вуєць, «Главком»