Унікальна, але майже забута: історія глаголиці, літери якої українці використовують досі

У Західній Європі користувалися латиною для богослужіння, тому розвиток тамтешніх національних мов був загальмований аж до епохи Відродження. Однак князь Володимир обрав візантійську версію християнства, яка відрізнялася ліберальністю в цьому питанні. Таким чином, як підкреслили у "Читомо", його можна вважати не лише релігійним реформатором, але й покровителем писемності й літератури.

Кирилиця — основна абетка для українського народу ще з часів Русі. Однак глаголиця відсутня у сучасній культурі, мало уваги їй приділяють навіть у шкільних підручниках з історії.

Власник дизайн-студії й автор статті Павло Салига поділився, що й сам дізнався про неї завдяки радянській енциклопедії, де побачив таблицю з цією абеткою.

"Літери були такими дивовижними, що відразу хотілося спробувати написати щось цим тайнописом. Якщо більшість абеток у світі створювали на базі попередніх (наприклад, наша кирилиця наслідує грецьку), то глаголиця унікальна, і науковці не можуть визначити звідки вона походить. Вважають, що це абсолютно авторський проєкт, результат креативу святого Кирила", — зазначив він.

На думку науковців, кирилиці вдалося витіснити глаголицю в тому числі через складне написання. Однак Салига спробував попрактикуватись у каліграфії, і виводити глаголичні літери пласким пером виявилося легше, ніж капітальні та унціальні літери латинського письма.

Глаголиця визнана найдавнішою слов’янською абеткою, яка виникла у IX столітті. За припущеннями істориків, її створили святі Кирило і Мефодій, яких у 863 році візантійський імператор відправив у Велику Моравію. Там вони мали поширювати християнство й перекладати книги для богослужіння старослов’янською мовою.

За кількістю і порядком літер глаголиця та кирилиця збігаються, але їхнє графічне виконання — різне. Звична для українців абетка є вторинною, але більшість літер запозичені з грецькою. Водночас літери Ш, Щ, Ч, Ц, Юс походять з глаголиці. Ймовірно, кирилиця була вигадана послідовниками Кирила, зокрема її приписують Клименту Охридському.

Виділяють два основні види книжної глаголиці:

• давнішу "круглу" (також відома як болгарська) — для неї характерні округлі та складні елементи;
• пізнішу "ламану" або "углату" — з більш кутовими та ламаними лініями, досі обмежено використовується в богослужінні, особливо в Хорватії.

В Україні зберігаються глаголичні листки IX-X ст. — сім пергаментних аркушів, які містять фрагмент старослов’янської меси римського обряду. Нині листи зберігаються в Національній бібліотеці України імені Вернадського, написані "круглою" глаголицею. Пізніша ж версія абетки розвивалася на Балканах, її можна побачити на Башчанській плиті приблизно 1100 року.

"Як і будь-яка абетка, що активно використовується, глаголиця продовжувала трансформуватися, коли виникла потреба писати швидко. Тому у неї є і різноманітні варіанти "скоропису". При цьому вони дуже варіативні. Через особливу графіку глаголичні літери дуже ефектно поєднуються у лігатури, що перетворюють текст на декоративну "в’язь"", — пояснив Салига.

Наступний рівень розвитку глаголиці — перехід у технологічну епоху другу. Першим став "Глаголичний римський міссал", опублікований у 1483 році — на 8 років раніше за кириличний "Октоїх". Однак найбільшого розвитку абетка досягла у Хорватії, де впроваджувалась учнями Кирила і Мефодія у IX столітті.

Глаголиця стала важливим компонентом національної ідентичності у хорватській культурі, як от руни для скандинавів. У країні навіть 22 лютого відзначають День глаголиці, на честь виходу друком першої книги Missale Romanum Glagolitice. Окрім того, літери саме цієї абетки використовують для пам’ятників та знаків з назвами міст, а глаголична лігатура хр викарбувана на хорватських монетах номіналами 1, 2 та 5 євроцентів.

Нині глаголиця доступна для використання на гаджетах, нею можна друкувати текст навіть на iPhone чи Android, лише треба встановити відповідну клавіатуру. Автор матеріалу запевнив, що писати нею не так важко, як здається, адже потрібно лише запам’ятати літери. Важче буде знайти того, хто розумітиме написане.

Однак не усі сучасні українські літери мають старословʼянські відповідники, зокрема йдеться про Е, Є, І та Й. Дослідники наводять різні графеми на позначення цих літер, тож можна обрати на свій смак — у випадку з не нормованою законами абеткою таке допустимо.

У підсумку князь Володимир приніс на українські землі не лише нову релігію, але й писемність. Тогочасне суспільство обрало кирилицю, а глаголиця "загубилась" у культурі, хоча ця унікальна абетка заслуговує на пам’ять про неї.

Нагадаємо, вчені виявили традицію, якої гості вечірок дотримувались ще 11 тисяч років тому на заході Ірану. Це негласне правило актуальне й досі.

У Східній Африці приблизно 1,8 млн років тому двоє предків людини спростували твердження, що померти двічі неможливо. Дослідники вважають, що вони належали до виду Homo habilis.