Зникаючі смуги на Марсі. Вчені поклали край десятиліттям спекуляцій

У рамках нової роботи вчені проаналізували 500 тис. таких утворень на планеті й з'ясували, що смуги на Марсі утворюються внаслідок сходження сухого пилу зі схилів. Дослідження провели Валентин Терціус Бікель із Бернського університету та Адомас Валантінас з Університету Брауна, пише Earth.com.

Протягом майже 50 років учені намагалися пояснити природу темних смуг, які тягнуться на сотні, а то й тисячі кілометрів марсіанськими схилами. Згодом ці смуги безслідно зникають з лиця Червоної планети. Тривалий час обговорювалася ідея про те, що ці темні смуги — цівки солоної води, які стікають зі схилів пагорбів. Дехто навіть припускав, що в них можуть міститися мікроби.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Якби йшлося про рідку воду, тоді ці місця на Марсі вимагали б суворих правил планетарного захисту. Нове ж дослідження доводить відсутність води, тим самим знімаючи з порядку денного всі побоювання з приводу марсіанського життя і змінює пріоритети майбутніх місій на Марсі.

Команда вчених відсканувала 86 000 фотографій, зроблених апаратом Mars Reconnaissance Orbiter. Їм вдалося створити перший каталог півмільйона марсіанських смуг.

Судячи з нещодавно створеної карти, загадкові темні смуги вкривають менше 0,1% поверхні Марса. Більша частина цих смуг розташована між 40 градусами північної й 20 градусами південної широти. Там розташовуються найбільш запилені низини, у яких відбивна здатність висока, а розмір частинок малий.

Кількість яскравих, старих смуг приблизно в 37 разів перевищує кількість нових, темних, що свідчить про поверхню, яка продовжує змінюватися через довгий час після закінчення вулканічної та водної епох.

Вітер та удари

Вчені кажуть, що їхня робота не виявила жодного зв'язку між смугами на Марсі та будь-якою вологістю, а також підземним льодом. Натомість дослідження показало, що щільність смуг різко зростає в районах, де швидкість верту перевищує середні показники по планеті та свіжими ударними кратерами.

Такі дані дають змогу припустити, що марсіанські смуги пов'язані з вітром і ударами астероїдів, які просто здувають покриви найдрібнішого пилу зі схилів.

"Після того, як у нас з'явилася ця глобальна карта, ми змогли порівняти її з базами даних про температуру, швидкість вітру та активність зсувів. Потім ми змогли знайти кореляції в сотнях тисяч випадків", — говорить один з авторів дослідження Бікель.

На деяких знімках орбітального апарату навіть видно каскади пилу, які обсипаються вниз через кілька хвилин після удару метеорита. Також експерименти в лабораторії показали, що такі порошки, як марсіанський пил, можуть текти подібно до рідини в умовах слабкої гравітації.

Нагадаємо, марсохід NASA вперше сфотографував гігантські павутини на Марсі. Марсохід Curiosity вперше з близької відстані отримав фотографії незвичайних скельних утворень на Червоній планеті, які нагадують павутини, створені гігантськими павуками.