Битва за Донбас. Що відбувається на Торецькому напрямку?

7–10 липня 2024 року противник значно посилив атаки біля Торецька, зокрема, в районах Нью-Йорка, Південного, Курдюмівки й Озарянівки. 12–15 липня почав масовані штурми з широким застосуванням авіації, артилерії, бронетехніки, щоб прорвати українську оборону навколо Торецька. У серпні місто опинилося під загрозою оточення, а оборона нашого ОТУ «Луганськ» на південь і схід від нього зазнала високого тиску.

Перекидання наприкінці квітня – на початку травня цього року головних сил 8-ї армії рашистів (прибули 20-та, 150-та МСД, 238-ма АБр) можна вважати початком літньої наступальної кампанії противника на Південно-Західному ТВД.

Кісткою в горлі російських планів залишається так званий пояс фортець, куди ворог рветься вже не перший рік, наче там Большой театр з балетом, цирком і конями, але нічого не виходить. Найближча мета — Костянтинівка, яка вписується у вислів «лікоть близько, але не вкусити». Намагання 98-ї десантної дивізії противника вкусити через Часів Яр поховані на підступах до цього міста. Тому вороже командування перейшло до нового плану — прорватися на Констаху з півдня, уздовж шосе Покровськ — Бахмут й одночасно від Торецька вздовж річки Кривий Торець і вздовж шосе Ясинувата — Костянтинівка.

Цим планам дуже сильно заважають водосховище Клебан-Бик, котре викопали не там, де зручно агресору, наче знали, що воно розсікатиме ворожі бойові порядки навпіл, уперта оборона ОТУ «Луганськ» у самому Торецьку й поряд з містом і запеклі бої на рубежі Русин Яр — Романівка.

Кілька слів про противника: на фронті від Білогорівки до Новоекономічного (по прямій десь 90 км) наступає УВ «Юг» у складі 8-ї (20-та, 150-та МСД), 51-ї (1-ша, 5-та, 9-та, 110-та, 132-га ОМСБр) армій, частини військ 68-го АК (39-та ОМСБр). 51-ша армія буксує на правому фланзі УВ «Юг», у Торецьку й поряд, 8-ма армія і 68-й корпус — на лівому фланзі. УВ посилене шістьма полками мобрезерву, причому 1219-й, 1436-й і 1465-й МСП МР приписані до 20-ї дивізії, але 10-й ТП дивізії чомусь діє в операційній зоні 3-ї армії десь на Сіверському напрямку.

Наприкінці травня 51-ша армія за підтримки частин 150-ї дивізії завдала головного удару в загальному напрямку Торецьк — Плещіївка і далі на Костянтинівку, тобто обходячи Клебан-Бик зі сходу. Росіяни атакували на напрямках Дружба — Деліївка (вздовж залізниці, що веде на північний захід) і Торецьк — Плещіївка. 132-га бригада ворога просунулася метрів на 250 у районі терикону шахти «Торецька», намагаючись обійти український район оборони в Кримському. Сили оборони утримали позиції в районі терикону шахти № 12, шахти «Фомиха» та відвалу шахти № 10, чим заблокували просування противника в північно-західному напрямку. 150-та дивізія захопила Леонідівку й почала готуватися до атак на Щербинівку й Новоспаське.

10 червня у противника намітився успіх у районі на північ від Воздвиженки, тому з-під Торецька туди перекинули штурмові підрозділи 1-ї та 9-ї ОМСБр 51-ї армії. Передові підрозділи 20-ї дивізії з рубежу Зоря — Романівка проривалися до району Яблунівки з півдня та заходу і південного заходу, атакуючи у напрямках Новооленівка — Яблунівка й Олександропіль — Яблунівка. Результату трохи більше за нуль. 102-й МСП і 168-й ТП 150-ї дивізії спробували прорватися до Полтавки, щоб прикрити фланг підрозділів, які закріпилися в районі села Малинівка, атакуючи в напрямку Шевченка Першого та Попового Яру, просунулися до 1,5 км, але повністю своєї задачі не виконали.

14 червня в районі Воздвиженки, де ворогу вдалося вклинитися, 20-та дивізія атакувала всіма своїми полками на широкому фронті в напрямку Новооленівка — Яблунівка і з рубежу Зоря — Романівка в напрямку Олександро-Калинового і просунулася на 2–2,5 км.

18 червня 20-та дивізія продовжувала наступ у напрямках Новооленівка — Яблунівка й Романівка — Олександро-Калинове. 150-та дивізія, 39-та і 110-та бригади почали атаки на Попів Яр у напрямку Малинівка — Новоекономічне і Миролюбівка — Миколаївка. Зауважимо, без значного прогресу.

На початку липня командування УВ «Юг» засумувало через відсутність просування й почало перегруповувати війська. Інтенсивність бойових дій упала. Попри це, 150-та дивізія продовжила атакувати в напрямку Романівка — Катеринівка, а свіжа 4-та ОМСБр 51-ї армії була уведена в операцію в напрямку Диліївка — Біла Гора (тобто назустріч військам 3-го АК, що діє на Краматорському напрямку). Зібрана в єдиний кулак 8-ма армія зосередилася на просуванні з Новооленівки до Яблунівки та з Романівки до Катеринівки, сподіваючись прорватися до Костянтинівки з півдня. 51-ша армія, яка застрягла в боях у Торецьку, почала атаки на Білу Гору, Плещіївку та Катеринівку.

Рішення командування УВ «Юг» наштовхують на висновок про погано організовану розвідку й хибну оцінку місцевості в операційній зоні. Військам уже два місяці доводиться активно маневрувати між напрямками, наштовхуючись то на потужний район оборони ОТУ «Луганськ» у Щербинівці, то на водосховище Клебан-Бик, котре начебто з космосу видно.

Водночас на суміжному, Покровському напрямку 150-та дивізія і 39-та бригада захопили Коптеве й Малинівку і загрузли у кривавих боях за Новоторецьке й Новоекономічне, нав’язаних Силами оборони. 20-та дивізія повзе вздовж шосе Покровськ — Бахмут від Новооленівки до Яблунівки, поступово зменшуючи темп. Заморився слимачок, видохся. Тоді як Сили оборони вчепилися в Попів Яр і Полтавку, загрожуючи контратаками у фланг, просто по печінці.

Командування противника присіло на розтяжку, розв’язуючи дві проблеми — прорватися в район селища Родинське, щоб обійти Покровськ з півночі й північного заходу, і вийти на ближні підступи до Костянтинівки через Яблунівку, щоб обійти водосховище Клебан-Бик із заходу. І отут ми вчергове втрачаємо розуміння планів російського штабу: він наступає в напрямках, що розходяться. А це розкіш в умовах такої оперативної обстановки, браку ресурсів і, головне, часу. Ворог не зосереджує зусиль на напрямку головного удару, не масує сил і засобів, не діє рішуче, тобто порушує принципи оперативного мистецтва. А це шлях до поразки. Єдине, що відтерміновує цю поразку — брак людей і засобів у Сил оборони і частково значна перевага в силах і засобах у противника.

Як може розвиватися ситуація?

Сили оборони зараз утримують плацдарм, спираючись на шосе Покровськ — Бахмут, з переднім краєм по рубежу Ступочки — Курдюмівка — Романівка — Русин Яр.

Противнику конче треба на Констаху, але заважають Клебан-Бик, ставки між Осиковим і Довгою Балкою та війська ОТУ «Луганськ», котрі не збираються полишати плацдарм. Певний вплив матиме здатність ворога закріпитися на рубежі Малинівка — Нова Полтавка.

Командуванню противника на ТВД, котре і завдає удару суміжними флангами своїх УВ, доведеться обрати напрямок подальшого наступу — просування з південного заходу і заходу на ближні підступи до Костянтинівки або прорив у бік Покровська з боку Новоекономічного й Мирнограда.

Якщо оберуть варіант Покровськ, то УВ «Центр» доведеться посилювати військами 51-ї армії, котра і без цього застрягла в Торецьку, бо треба розвинути успіх на ділянках Воздвиженка — Гродівка і Миколаївка — Промінь, де штурмові підрозділи росіян дещо скисли. Якщо ми почуємо, що 20-та дивізія включена до складу УВ «Центр», то це означатиме наступ на Мирноград і далі на Покровськ зі сходу.

Сьогодні обстановка свідчить, що противник обрав рух на Костянтинівку і сідати на оперативний шпагат не планує. Але ж ми маємо справу з цирком і акробатами, тому пильнуємо.

Автор:  Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій

Джерело:  LB.ua