Китай і Росія почнуть війну на два фронти: три фактори, які прискорять ескалацію

На початку липня міністр закордонних справ Китаю прямо заявив главі зовнішньополітичного відомства ЄС Кайє Каллас, що Пекін зацікавлений у тому, щоб Росія виграла — або, принаймні, не програла — війну проти України. Незабаром після цього генеральний секретар НАТО Марк Рютте попередив, що Росія і Китай можуть спільно атакувати Захід. І цей сценарій цілком реальний, пише NZZ.

Ескалація, якої так бояться США і ЄС, уже відбувається, але на інших фронтах. З початком повномасштабної війни в Україні вісь Москва-Пекін перетворюється на союз двох автократій з імперськими амбіціями. Об'єднуючим фактором слугує відмова від ліберально-демократичних цінностей.

Китай, Росія та їхній зв'язок з єменськими хуситами

Окремі конфлікти зливаються воєдино, а суб'єкти, які беруть у них участь, тісно переплітаються. Хусити в Ємені — яскравий приклад такого розвитку подій: вони отримують підтримку від Ірану, який тісно співпрацює з Росією. Китай, своєю чергою, надає технологічну підтримку не тільки Ірану, а й самим хуситам. Червоне море стає геополітичною і глобальною економічною точкою.

І хусити борються не тільки за панування в Ємені. Своїми нападами на вантажні судна вони порушують торгівлю між Європою та Азією. Це одна з причин, через яку США вже кілька місяців регулярно завдають авіаударів по позиціях у Південному Ємені. Ситуація не змінилася навіть після зміни влади у Вашингтоні. Адміністрація Трампа продовжує справу, розпочату за Байдена, хоча Дональд Трамп часто говорить про свою неприязнь до попередника.

Ескалація останніх тижнів і місяців на Близькому Сході сковує політичні та військові сили Заходу. Увага громадськості, дипломатичні зусилля та американські сили зосереджені на трикутнику Іран-Ізраїль-Ємен. У результаті війна в Україні відходить на другий план. Такий розвиток подій вигідний Росії. Тим більше, що в України закінчуються боєприпаси, поки президент США Дональд Трамп намагається переконати свого російського колегу Володимира Путіна погодитися на припинення вогню. Спроби ці провалилися. І США останніми місяцями скоротили військову допомогу.

Як і де Росія може атакувати країни НАТО

Ба більше, Кремлю вдалося інтернаціоналізувати свою війну на виснаження Заходу: Північна Корея постачає солдатів і боєприпаси, Іран допомагає безпілотниками, а Китай надає технології та супутникові дані. Але США вирішує зосередити свою увагу на Тихоокеанському регіоні, вважаючи, що до 2027 року Китай нападе на Тайвань.

Але дедалі тісніша співпраця між Москвою і Пекіном таїть у собі величезний потенціал для ескалації. У разі військового нападу на Тайвань, Китай зацікавлений у тому, щоб Росія одночасно загострила конфлікт з Європою. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте не виключає цього сценарію.

Те, як могла статися ця ескалація, можна побачити на прикладі дій Росії в Криму і на сході України в 2014 році. Аналогічний підхід можливий у кількох місцях у Європі. Часто згадується "Нарвський сценарій": озброєна група ймовірних повстанців може захопити ратушу в естонському місті Нарва й оголосити про незалежність. Нарва розташована на крайньому північному сході Естонії, члена НАТО, безпосередньо на кордоні з Росією. 97% населення розмовляють російською мовою як рідною.

Така таємна операція Кремля стала б викликом для Естонії та НАТО загалом, оскільки поставила б питання про відповідну відповідь. Однак ескалація необов'язково має відбутися в Нарві. "Зелені чоловічки" могли б з'явитися в латвійському регіоні, що межує з Росією або Білоруссю, де проживає багато російськомовного населення, наприклад, у районі Резекненського залізничного вузла.

Архіпелаг Шпіцберген із російським шахтарським містечком Баренцбург також може стати підходящим кандидатом для ескалації через свій особливий статус відповідно до міжнародного права. У Молдові Росія вже може впливати на самопроголошену республіку Придністров'я. Хоча Молдова не входить ні в ЄС, ні в НАТО, збройний конфлікт у безпосередній близькості від Європи створює ризики.

Скоординована ескалація на кількох театрах воєнних дій відповідала б інтересам авторитарної осі Москва-Пекін. США довелося б відповісти на напад Китаю на Тайвань, але також виявилися б втягнуті в конфлікт на східному фланзі Європи через НАТО.

Західні спецслужби вже кілька місяців побоюються, що Кремль може найближчими роками розпочати операцію з перевірки єдності НАТО. Це був би логічний наступний крок з огляду на зростаючу конфронтацію, до якої прагне Росія із Заходом. Підрив підводних кабелів, військові провокації, підпали і більш агресивні кампанії впливу свідчать про те, що Кремль все більш відкрито атакує Європу.

З європейської точки зору, три фактори можуть значно прискорити ескалацію

Російський прорив в Україні: поки що ЗСУ вдається стримувати атаки. Російські війська просуваються дуже повільно і зазнають великих втрат. Однак якщо зусилля РФ увінчаються успіхом, то це посилить політичний і військовий тиск на Київ. Європа, ймовірно, зіткнеться з більш масштабною хвилею біженців, що також може вплинути на політичні настрої в ЄС.

Конфлікт ЄС і США: Відносини між ЄС і США різко охололи з моменту повернення Дональда Трампа в Білий дім. Суперечка про тарифи нині перебуває на піку. Серйозної ескалації всередині НАТО поки вдалося уникнути. Однак розбіжності з приводу тарифів або витрат НАТО можуть у будь-який момент перерости в більш масштабний конфлікт. Якщо ця співпраця припиниться, Захід буде ослаблений — на велику радість авторитарних режимів.

Криза всередині ЄС: Останніми роками в низці країн посилилися позиції правих і лівих популістів, які виступають проти ЄС. Це чинить на ЄС серйозний тиск. Це ускладнює проведення послідовної політики. У той час як геополітична ситуація стає дедалі непередбачуванішою, а загроза ліберальному Заходу зростає, ЄС зайнятий тільки собою. Альянс між лівими і правими популістами в Німеччині може серйозно підірвати європейську єдність.

Європейські держави стикаються з необхідністю одночасно переозброїти власні збройні сили і допомогти Україні вийти зі складної військової ситуації. Можливо, для цього необхідно визнати, що Європа вже перебуває у стані війни з Росією — або принаймні у відкритому конфлікті.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про те, чому Дональд Трамп все-таки вирішив дати відсіч Володимиру Путіну. І мова тут не про Україну.

А 14 липня постпред США при НАТО Метью Вітакер повідомив, що Америка більше не надаватиме Україні озброєння безоплатно.