Класика, крізь яку видно людину: як Джудіанна Маковскі створювала образ нового Супермена

За нове переосмислення образу Людини зі сталі, Лоїс Лейн, Лекса Лютора й інших героїв відповідала Джудіанна Маковскі — номінантка на премії «Оскар» і BAFTA, авторка костюмів до стрічок «Гаррі Поттер і філософський камінь», «Голодні ігри», «Капітан Америка: Перший месник». Вона розповіла про натхнення, виклики й те, як виглядає правда в костюмах майбутнього.

Образ Супермена — один із найвідоміших у кінематографі. Але навіть за своєї «класичності» кожна нова екранізація ставить перед художником із костюмів нове завдання: як зберегти канон і водночас запропонувати щось свіже, актуальне? Джудіанна Маковскі зізнається, що відчула тиск одразу після прочитання сценарію Джеймса Ґанна:

«Коли я читаю сценарій, це завжди жах. [Сміється] Супермен — настільки культовий персонаж, і його вже багато разів блискуче втілювали. Тож як ми зробимо це цього разу? Ми знали, що хочемо певну класику, але водночас — це величезна відповідальність. І це, щиро кажучи, лякає».

У перших розмовах із режисером художниця чітко зрозуміла, що новий Супермен має бути не глянсовим богом, а людиною в уніформі — героєм, «який іде на роботу», як усі:

«Ми точно знали одне: жодних накладних м’язів. Джеймс не хотів бачити фальшиві об’ємні м’язи, що просвічуються. Він говорив: це має бути уніформа, а не якесь чарівне диво з дивного матеріалу. Супермен вдягає її, як будь-хто вдягається на роботу».

Ця «земна» логіка поширюється не лише на головного героя. У фільмі є ціла низка метагероїв — від Зеленого Ліхтаря до Інженерки — і завдання полягало в тому, щоб об’єднати їх в одну стилістичну систему. Кожен має свою індивідуальність, але всі — частина єдиного всесвіту:

«Техніка, тканини — майже ті самі для всіх. Банда Справедливості носить корпоративну уніформу, тож усі костюми пошито в один спосіб з одного матеріалу. Наприклад, у Зеленого Ліхтаря є і його символ, і логотип LordTech. Те саме — в Орлиці. Це команда, яка ще не стала повністю єдиною, але вже візуально об’єднана».

Одним із найскладніших викликів стала Інженерка, Анджела Спіка — героїня, тіло якої «живе» нанітами. Щоби передати це на екрані, команда Маковскі створила складну багатошарову конструкцію з незвичних матеріалів, натхненну артом і фізикою:

«Джеймс із самого початку не хотів рідкий метал. Його бачення було інше — графітові стружки, що ніби виступають зі шкіри. Ми використали 3D-тканину під шкірою, лазерно вирізали верхній шар, щоб здавалося, ніби вони “ростуть” зсередини. Це було щось зовсім нове — багато проб і помилок, але виглядає це фантастично».

Навіть Метаморфо — персонаж, зроблений з елементів, — спершу планувався як цифровий. Але режисер вирішив: усе має бути «наживо». І команда створила практичний костюм, який майже не потребує доопрацювання:

«Ми думали зробити його за допомогою технології захоплення руху. Але Джеймс хотів реальний костюм. І в результаті вийшло настільки добре, що його навіть не треба було “підтягувати” в графіці. Це справжній костюм — і він справді прекрасний».

Образ Кларка Кента у виконанні Девіда Коренсвета — це не просто візуальна трансформація, а уважно зібрана мозаїка деталей. Маковскі наголошує: все починалося з вивчення коміксів, попередніх екранізацій і розуміння незграбності самого Кларка:

«У Джеймса було своє бачення того, ким є Кларк — це точно. Але, знаєте, хороший актор завжди додає більше, і я дотримуюся філософії, що робота художника з костюмів — не про мене, а про те, що працює для фільму».

Початкову ідею — однобортний коричневий костюм у стилі 30-х — доповнили ширшими формами та світлішим тоном. Надихаючись образом Джорджа Рівза (одного з перших виконавців ролі Супермена), команда створила нову версію класики, яка підкреслює незручність Кларка у повсякденному образі:

«Джеймс із самого початку хотів, щоб костюм був йому завеликий — щоби було видно, що йому некомфортно, що він не знає, як має сидіти костюм. Тож ми подумали: зробімо його ще більшим. Додали штани у стилі 40-х із модернізованими защипами, щоб дати обʼєм, і двобортний піджак. І вирішили, що світло-сірий колір виглядатиме ще краще. Зрештою ми створили абсолютно новий костюм».

Ключовий момент настав, коли Коренсвет прийшов на примірку після тренування, з розкуйовдженим волоссям, йому підібрали окуляри — і магія спрацювала.

«Джеймс підійшов, подивився і сказав: “Вперше я можу повірити, що Кларк Кент — це інша людина, ніж Супермен. Він має зовсім інший вигляд”. Це був справді захопливий момент. Ці примірки були дуже веселими, бо ми справді відкривали для себе, ким є Кларк».

У роботі над Лоїс Лейн команда трималася тієї ж реалістичної лінії. Маковскі та Рейчел Броснаган хотіли створити образ справжньої репортерки — не глянцевої зірки, а жінки, яка працює в полі. Стилізація містила лише кілька змін образів, але кожен мав бути вивірений до дрібниць. Один із знакових елементів — фіолетовий светр — довелося фактично створити вручну:

«Лоїс — справжня польова журналістка. Вона не ікона моди. Вона має виглядати так, ніби виходить у світ і працює на місцях. Ми знайшли білий светр, пофарбували його, трохи змінили крій — і вона приміряла його буквально за день до знімання сцени».

Кожна прикраса, навіть підвіска на намисті, була частиною характеру. А Рейчел, за словами Маковскі, була ідеальною партнеркою — уважною, вимогливою і готовою до експериментів:

«Вона була дуже залученою й відкритою — приходила на примірку хоч кожні 10 хвилин, якщо я просила. Їй було байдуже. Це було чудово».

Лекс Лютор у виконанні Ніколаса Голта — ще один персонаж, якого Джудіанна наділила глибоким стилістичним кодом. Його костюми пошиті на замовлення з тканин, які водночас розкішні, але не «перевантажені коміксами». Джеймс Ґанн хотів бачити Лекса витонченим і стриманим — і це відобразилося в дизайні: вузькі лацкани, костюми темно-зеленого й винного кольору, легкий відтінок стилю 60–70-х років.

«Це мали бути розкішні тканини, але не надто “коміксові” — хоча всі вони є тонкою варіацією на тему того, що є в коміксах. Ми намагалися відтворити знайоме, але зробити це реальним і сучасним».

Фонова масовка — мешканці Метрополіса — стала ще одним інструментом для створення світу. Маковскі описує цей процес як живопис — формування простору, що керує поглядом глядача. Надихаючись американською модою 60–70-х із вкрапленнями 30-х, команда створила впізнаваний, але позачасовий світ.

«Ти використовуєш фон, як у живописі, щоб спрямовувати погляд туди, куди потрібно — так само, як Бет (Мікл — художниця-постановниця — ред.) робить це зі своїми декораціями. Це не фільм про минуле — в персонажів є iPhone — але відчуття часу все одно присутнє».

Кольорова гама фільму — ще один інструмент, через який творці передають атмосферу Метрополіса та його мешканців. Разом із художницею-постановницею Бет Мікл Джудіанна продумала окрему палітру для кожної локації.

«Ми переглянули багато американського живопису. Це переважно осінні кольори, але трохи яскравіші. Від початку нам сподобалися гарбузові відтінки, а також гама зеленого, жовтого, золотого й коричневого з вкрапленнями інших кольорів».

Одне з принципових рішень — жодних класичних синіх джинсів. Такий матеріал здавався надто сучасним і не вписувався в стилістику міського простору, який команда хотіла створити.

«Ми не використовуємо сині джинси — це було моє рішення. У кількох сценах є чорні джинси, але ми вирішили, що денім робить усе надто сучасним і недостатньо “міським”».

З огляду на продуману палітру, костюми й вагомі режисерські рішення, «Супермен» обіцяє бути не лише видовищним, а й візуально глибоким фільмом.

Фільм уже в кіно — не проґав!

Фото: Jessica Miglio, Courtesy of Warner Bros. Pictures