Фицо между двух огней: почему Словакия блокирует санкции против РФ и что хочет взамен

"Ми були дуже близькі до досягнення угоди зі Словаччиною.

Тепер м’яч на словацькому боці", – заявила 15 липня після завершення зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Євросоюзу головна дипломатка ЄС Кая Каллас.

Єврокомісія була дуже близька до того, щоб Братислава відмовилася від ветування 18-го пакета санкцій проти РФ.

Зрештою, на таку можливість напередодні натякав словацький прем’єр Роберт Фіцо.

Коливання словацької влади мають суто внутрішній характер.

Санкції проти РФ не подобаються чималій частині ядерного електорату Роберта Фіцо.

А разом із тим – гостро критикуються його партнерами по коаліції.

Чому ж тоді словацький прем’єр спочатку натякав на зміну своєї позиції, однак потім вчинив інакше?.

Скільки може тривати таке блокування санкцій з боку Братислави?.

І за яких умов Фіцо готовий їх підтримати?.

Радимо також подивитися нещодавнє відео "Євро.

Правди" про внутрішню та зовнішню політику Словаччини – з поясненнями, чим Роберт Фіцо відрізняється від свого угорського колеги та іншого "друга Путіна" Віктора Орбана.

@video=//www

Що вимагає Фіцо?.

"Представник Словацької Республіки отримав вказівку сьогодні попросити про відтермінування голосування щодо 18-го пакета санкцій, з огляду на позицію словацького політикуму", – заявив вранці 15 липня Роберт Фіцо.

Тим самим він спростував очікування, що Єврокомісії вдалося домовитися з ним про зняття вето.

Про таку можливість напередодні заявляла Кая Каллас.

Запропоновані санкції стосуються як російського фінсектора (зокрема, пропонується розширити заборону на користування системою SWIFT, а також запровадити санкції проти Російського фонду прямих інвестицій), експорту (в тому числі – продукції машинобудування, металургії та хімії), проте ключові обмеження стосуються енергетики.

Єврокомісія пропонує знизити верхню межу ціни на російську нафту з 60 до 45 доларів за барель, запровадити заборону на імпорт нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти, додати у санкційний список ще 77 кораблів російського "тіньового флоту", а також запровадити заборону на транзакції щодо "Північного потоку-1" і "Північного потоку-2" (тобто закрити всі можливості для планів відновити їхню роботу).

Як раніше зазначалося, Єврокомісії вдалося зняти всі побоювання Словаччини щодо впливу цих санкцій на її економіку.

Проте у Братиславі знайшли іншу причину для блокування.

Новим об'єктом критики словацької влади стали наміри ЄС відмовитися від закупівель російської нафти та газу з 2028 року.

Ця ініціатива впроваджується в рамках проєкту ЄС REPowerEU, яку Фіцо не може заблокувати напряму, а тому намагається використати будь-яку можливість, щоб виторгувати собі або винятки з цих вимог, або інші послаблення.

Зокрема, у листі до президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн Фіцо пише, що розглядає цю ініціативу як "санкцію" і пов’язує її з 18-м санкційним пакетом.

Як раніше заявляв словацький прем’єр, "найкращим вирішенням цієї ситуації" був би дозвіл Словаччині виконати контракт з російським "Газпромом" до його закінчення у 2034 році.

Проте він визнає, що такий крок є неприйнятим для Єврокомісії, "оскільки схвалення цієї пропозиції суперечило б суті антиросійських санкцій".

А тому компроміс від Фіцо виглядає таким чином: Єврокомісія має надати гарантії, що з 2028 року зміна постачальника енергоресурсів не призведе до збитків для Словаччини.

Звичайно, гарантувати це просто неможливо.

Адже у подібній ситуації опинилися й інші центральноєвропейські країни.

Проте їхні уряди, на відміну від уряду Фіцо, займалися цим питанням і знайшли альтернативу за прийнятну ціну.

Тож виходить, що пропозиція Фіцо просто полягає в тому, щоб інші країни ЄС заплатили за те, щоб компенсувати бездіяльність словацького уряду.

У відповідь на це в Єврокомісії запропонували свою допомогу Словаччині у вирішенні проблеми забезпечення енергоресурсами з 2028 року.

Проте без гарантій фінансових компенсацій.

Фактор виборів.

Словацька народна партія – молодший коаліційний партнер Фіцо – вже встигла виступити із заявою, підтримавши дії прем’єра з блокування санкційного пакета.

А разом із тим – закликавши Фіцо "зробити все можливе, щоб повністю заблокувати цей пакет, і не вірити оманливим іграм Європейської комісії".

Ця заява – ілюстрація пастки, куди потрапив словацький прем’єр.

На відміну від угорського колеги Віктора Орбана, Роберт Фіцо досі не міг собі дозволити піти на відвертий конфлікт із Єврокомісією та ключовими країнами ЄС.

А тому ніколи не блокував ініціативи ЄК, включаючи санкційні пакети проти РФ.

Проте всередині країни Фіцо спирається на антизахідний та часто проросійський електорат.

А відповідно, його риторика, спрямована на внутрішнього споживача, часто є антиукраїнською.

Проте ці заяви часто залишаються просто словами.

Саме тому європейські дипломати навіть зараз впевнені у тому, що Фіцо рано чи пізно зніме своє вето.

Мовляв, йому просто треба показати внутрішньому виборцю, що він не прогинається перед Брюсселем.

А тому для того, щоб погодитися на санкції, він вимагає щось, що можна "продати" як доказ перемоги.

Проте ця логіка не враховує одного моменту.

Чим далі, тим складніше уряду всидіти у такому шпагаті.

Особливо якщо не контролюєш всю коаліцію.

Поширене у Словаччини припущення полягає у тому, що Роберт Фіцо всерйоз міркує про дострокові вибори.

Зокрема, його партія Smer-SD закуповує банерні місця у першому кварталі наступного року.

Роберту Фіцо, чий уряд лише підходить до свого "екватора", дійсно потрібні дострокові вибори для того, щоб відновити керованість коаліцією.

Проте остаточне рішення він прийме, лише якщо повірить, що здатний виграти ці вибори, а наразі такої гарантії немає.

Одна з причин необхідності цих виборів – конфлікт зі Словацькою народною партією (СНП) та її лідером Андреєм Данко.

Наразі рейтинги СНП не дозволяють їй сподіватися на проходження у нове скликання парламенту.

Як наслідок, Фіцо все менше рахується із цією політсилою.

Зокрема, саме СНП стала головною жертвою останнього урядового переформатування.

У відповідь Андрей Данко почав гостру критику Фіцо.

І на відміну від прозахідної коаліції, критикує прем’єра саме за невиконання передвиборчих обіцянок заблокувати санкції проти РФ.

Це достатньо болючі удари по партії Фіцо, особливо зважаючи на його наміри провести дострокові вибори.

Адже Данко намагається перехопити проросійського виборця – і це є прямою загрозою для Фіцо та його партії.

Так чи інакше, така критика робить погодження нових санкцій ЄС ще проблемнішим, аніж раніше.

Проте і опція надалі блокувати санкції та піти на гучний конфлікт із ЄС також не виглядає для очільника словацького уряду гарною перспективою.

А можливостей "проскочити між краплинками" не так і багато.

Стратегія затягування часу.

Остання ініціатива словацького прем’єра – скликання обговорення ситуації навколо нового санкційного пакета з усіма парламентськими фракціями, включаючи опозиційні.

Це дуже незвична для нього тактика – досі Фіцо уникав співпраці з опозицією.

А тому така пропозиція виглядає як спроба перекласти на опозицію всю відповідальність.

Мовляв, це вони наполягають на приєднанні до санкцій, тож і вони несуть відповідальність за потенційні проблеми.

В опозиції цю тактику чудово розуміють.

А тому відмовляються від консультацій.

Вони наполягають на тому, що саме уряд Фіцо, відмовляючись шукати альтернативи російським енергоносіям, довів ситуацію до такого стану, тож нехай він і шукає вихід з неї.

В ситуації, коли перекласти відповідальність не виходить, а ЄК наразі не готова йти на такі поступки, які можна без проблем "продати" проросійському виборцю, в уряду Словаччини залишається одна стратегія – тягнути час.

Зрештою, віднедавна до блокування санкцій долучилася і Мальта.

І це дає Фіцо шанс – якщо й інші країни почнуть вимагати від ЄС певних поступок, блокуючи санкції, то питання доведеться зняти.

А відповідальною за це буде не Словаччина, чи принаймні не лише вона.

Проте, якщо цей план не спрацює і в Єврокомісії не послаблять тиск – Фіцо доведеться повернутися до більш конструктивної позиції.

І сподіватися, що у Брюсселі знайдуть можливість для нього "зберегти обличчя".

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".