Олег Шандрук: Хотів би пройти стажування у Луїса Енріке та Унаї Емері

Рівненський Верес попередній чемпіонат завершив на дев’ятому місці, хоча багато хто скаже, що ця позиція могла б бути вищою: в останніх п’яти матчах сезону команда не перемагала. Влітку рівняни стали одним із головних ньюсмейкерів трансферного ринку: Верес залишило кілька лідерів, але і на вхід клуб попрацював солідно. 

Про трансферну кампанію, минулий чемпіонат, новий контракт та тренерів із якими працював і в яких би хотів повчитися, в інтерв’ю Football.ua розповів головний тренер Вереса Олег Шандрук.

"Мене турбує наша гра в захисті"

— Олеже Миколайовичу, 6 липня Верес оголосив про продовження контракту із вами на два сезони. Що відчуваєте?

— Насправді, Верес для мене рідна команда. Я щасливий, що я далі продовжую тут бути. Я також вдячний Івану Олексієвичу Надєїну за довіру та підтримку. Ми щось плануємо, тренуємо і сподіваюся, що разом продовжимо зростати.

— Якісь завдання на цю дворічну каденцію озвучили?

— Ні, наразі ми поки в стадії формування і чіткі завдання будуть поставлені вже безпосередньо перед самим початком чемпіонату.

— Нещодавно на зборах ви зіграли із Колосом та перемогли 3:2. Попри перемогу, напевно, є компоненти, у яких ваші підопічні могли б додати, чи не так?

— В нас, в принципі, є зіграний чемпіонат, який дав нам багато матеріалу для аналізу. Ми розуміємо, над чим треба працювати І ця гра у підготовчому періоді знову показала наші проблемні місця. Хотів наголосити на тому, що нам потрібно гарно попрацювати над обороною. Тут і селекція, і робота у тренувальному процесі. Бо ми — та команда, яка чимало пропускала у чемпіонаті. Знову ж таки, із Колосом рахунок 3:2, ми ніби й багато забили, а з іншого боку, два пропустили. Це мене турбує і ми приділяємо цьому багато уваги. 

— Поговоримо про кадри. Влітку команду залишили Микола Гайдучик та  Руслан Степанюк, Віталій Дахновський. Чий відхід вас здивував?

— Сказати, що якоюсь несподіванкою став відхід того чи іншого гравця, не можу. Бо я знаходжуся в команді і ці процеси не відбуваються за один день. Можливо, це виглядає несподівано для вболівальників. Кожному відходу гравця передує якась робота, якісь розмови всередині. А далі вже й відповідне рішення.

Я розумію, що команда сьогодні втратила досить багато гравців атакувального плану. Це футболісти, які формували команду минулого сезону. Не хотілося б, щоб зараз відчувалася якась паніка. У нас якісно працює Юрій Габовда на трансферому ринку. Також є гравці, які прийшли в команду, ті ж Ндукве, Бойко або Стень. Ми зараз ще в стадії формування команди, тому віримо, що Верес точно не буде слабшим на наступний рік.

— До речі, про атакувальну ланку. Марко Мрвальєвич повернувся з оренди і працює з командою на зборах. У нього все нормально?

— Так, він тренується з нами, все добре.

— Тобто, попереду не все так критично.

— Звісно, треба розуміти, що попереду трансферне вікно. Так, ми клуб, який трохи обмежений в ресурсі. В цьому плані нам трішечки більше потрібно працювати, щоб знайти підсилення для команди. Водночас, ми команда, яка живе в певних реаліях. Зміни в те чи інше трансферне вікно просто неминучі для нас.

— Повертаючись до персони Степанюка: була опція залишити його в команді? Чи це його категоричне рішення?

— Розумієте, це наша внутрішня кухня, розмова з Русланом… У нього був підписаний трирічний контракт. Було сказано, що клуб на нього розраховує. Але була ще й позиція гравця. Я би не хотів вдаватися у подробиці, чому таке рішення було ухвалено. Клуб пішов назустріч гравцю. 

Але в будь-якому випадку, клуб і я особисто, як головний тренер, вдячний Руслану, я це завжди говоритиму. Бо з Русланом команда змінилася на краще.

"Можливо, буде ще 3-4 підписання"

— Стара істина говорить, що воротар – це половина команди. Певні зміни відбулися і на воротарській позиції: залишив команду її символ, Богдан Когут. Ви підписали Валентина Гороха. Валентин вже готовий нав’язати конкуренцію Кожухарю?

— За нагоди хочу подякувати Богдану Когуту. На жаль, час йде і всі ми не вічні… Богдан багато зробив для Вереса, він справжня легенда клубу. Інша історія починається зараз: Валентин. І те, що ми зараз бачимо, свідчить про те, що він додасть конкуренції на цій позиції. І цю конкуренцію ми відчуваємо: і в тренувальному процесі, і в іграх, які ми вже провели в підготовчому періоді. 

— Якщо Віталія Бойка, Сергія Стеня, Валентина Гороха ми бачили в матчах УПЛ і маємо уявлення про навички цього гравця, то які сильні якості має Константінос Стамуліс?

— В першу чергу, це до вищесказаного: ми хочемо додати надійності в захисті. І на нашу думку, Константінос якраз додасть нам солідності, впевненості і тієї самої надійності. Він дуже сильний в грі один в один, тактично гарно підкований в грі в захисті. А ще він фізично витривалий, що дуже важливо для цієї позиції. 

— Скільки ще гравців ви плануєте підписати в це трансферне вікно?

— Плануємо підписати ще кілька гравців. Можливо, 3-4 підписання ще буде. Як вийде, будемо бачити. 

— Ви завершували минулий чемпіонат п'ятиматчевою безвиграшною серією. Які висновки зробили для себе по завершенні сезону? Чи знайшли причини цих невдач?

— Ми аналізували це відрізок, спілкувалися між собою і в тренерському штабі, і з президентом клубу. Це цікавий досвід для всіх. Основна причина – це поставлена задача, яка у нас була: не потрапити в стикові матчі за збереження місця в УПЛ. Ми це завдання виконали за шість турів до кінця чемпіонату. І це негативно вплинуло на решту матчів.

Після того ми мали грати для вболівальників, це наша основна мотивація. Але очевидно, що із цим завданням ми не впоралися. Це і наша (тренерського штабу) проблема, і футболістів. Бо в піке потрапили всі разом. Сподіваюся, ми зробили висновки і наступного чемпіонату таке дозволити собі не можемо. 

— Те, що УПЛ залишило чотири команди і чотири команди підвищилися з Першої ліги, свідчить про те, що рівень більшості команд УПЛ та команд з верхньої частини таблиці Першої ліги приблизно рівний?

— Це не буде об’єктивно, бо ці перехідні матчі носять більше кубковий характер. А ми знаємо, що в Кубках різних країн команда з Другої ліги може і до фіналу дістатися. Тому це лише дві гри і в них команди Першої Ліги можуть показати свій максимум. Це для них шанс потрапити в УПЛ, можливо, єдиний шанс в житті. На довшій дистанції вже чемпіонат УПЛ покаже, наскільки ці слова можна підтвердити або спростувати. 

"Андрій Баль вмів вчасно розповісти якусь байку або анекдот"

— Свого часу ви пограли за одеський Чорноморець. Коли зрозуміли, що цей клуб залишає елітний дивізіон, які відчуття панували у ваших думках?

— Насправді, дійсно гарні роки провів в Одесі. Сумно, що таке місто не буде представлено в УПЛ. З іншого боку, мене тішить, що команда ставить серйозну ціль – повернення до елітного дивізіону. Продовжує працювати тренерський штаб, який, на мою думку, змінив команду в кращий бік навесні. Але забракло часу, комплектації команди… Я дуже хотів би, щоб Чорноморець повернувся до УПЛ. Принаймні, у Першій лізі я вболіватиму за цю команду. 

— У вас навесні був досить цікавий матч із Чорноморцем, у Рівному…

— Так, десь після нього у нас і почалося те круте піке…

— Впродовж вашої ігрової кар'єри ви багато працювали із різними тренерами: найбільше, певно, із Віталієм Кварцяним. Він відомий своєю експресією, але що з його методик ви впроваджуєте у свою тренерську роботу?

— Насправді, з методик Кварцяного я не взяв нічого. А ще, з цим тренером я працював найменше. Бо в мене був період з Віталієм Володимировичем, коли я в юному віці приїздив до Волині з Шахтаря-2. Це був 2003 рік. І другий раз, коли я потрапив до Волині, це було в 2010 році після Чорноморця. Я пробув в команді тоді півтора місяці.

Відповідно, якщо я так швидко пішов з команди, то я не хочу вдаватися в подробиці, але щось не склалося. Можна зрозуміти, що у мене трохи інше бачення футболу. Це не значить, що в когось воно краще чи гірше. Просто ми з Віталієм Володимировичем по-різному дивимося на футбол. 

— У Чорноморці ви працювали під орудою Андрія Баля. Він один з архітекторів найбільшого успіху в історії українського футболу: 1/4 фіналу ЧС-2006. Які поради Андрія Михайловича вам згадуються, коли ви працюєте зі своїми підопічними?

— Напевно, поради я вже не згадаю, все ж, 15 років минуло. Але я можу згадати про Андрія Михайловича тільки хороше. Чому? Бо він був дуже інтелектуальною, вихованою та простою людиною, що одразу підкуповували. З ним було дуже легко. Не кожному головному тренеру так вдається, щоб футболісти могли себе спокійно почувати в діалозі.

А ще, почуття гумору. Він завжди вмів вчасно згадати якусь байку або анекдот. В нього їх було доволі багато і на різний смак. Це так запам’яталося, бо в спорті високих досягнень все працює на максимум. І дуже важливо мати це почуття гумору. 

— В той же сезон Андрій Баль тренував Чорноморець як головний тренер, а Олег Блохін був спортивним директором. Олег Володимирович мав вплив на тренувальний процес чи взагалі не втручався? Знаючи характер Олега Блохіна, припускаю, що зовсім байдужим до цього він не міг бути.

— Олег Володимирович, звичайно, не міг не втручатися, це ви правильно підмітили. Але я так думаю, що успіх ¼ фіналу ЧС-2006, це підсумок співпраці двох абсолютно різних спеціалістів — Баля і Блохіна — дала такий результат. Стиль Олега Блохіна я би назвав лагідним авторитаризмом. А от Андрій Баль – це ліберальна людина. І поєднання цих двох людей якраз тримало золоту середину. Це дозволило досягти такого результату. 

— Один час серед українських тренерів було популярним їздити на стажування до світових клубів та тренерів. Арсен Венгер, Дієго Сімеоне та інші ділилися досвідом, як мінімум, із Юрієм Вернидубом, Юрієм Віртом. А у кого зі світових тренерів хотіли б пройти стажування ви?

— Однозначно, Луїс Енріке. І другий — Унаї Емері. Звісно, є хороші тренерські школи – португальська, або німецька. Але Луїса Енріке назву тому що мені просто дуже імпонує те, як він знаходить слова та мотивацію для гравців атакувальної ланки, щоб вони працювали в захисті. Це для мене відкриття, бо в ПСЖ і до цього були зібрані гарні футболісти атакувальної ланки, але раніше вони не могли досягнути цьогоріч. Здається, вони не помічають нікого. Це велика заслуга Луїса Енріке, мені хотілося б подивитися на це зсередини і поспілкуватися із ним.

А Унаї Емері – бо десь його тренерський шлях починався з низів. Десь з третьої ліги починав, не хапав зірок з неба. Але своєю працею, відданістю, пристрастю, розумінням футболу, досягнув дуже багато. Мені цікаво за ним спостерігати зараз.