Політолог Олексій Кошель про новий уряд: У нас навіть немає розуміння, що у країні - управлінська криза

Україна отримала новий уряд. Чи призведе це до позитивного результату, яким би мав бути уряд в ідеалі і чого слід від нього очікувати, журналіст Коротко про дізнавався у політолога Олексія Кошеля.

З'являться два «мегаміністерства»

- Президент Зеленський, як ніхто з його попередників, експериментує з урядом - перетасовує та реорганізовує міністерства. Чого він цим домагається?

- Це може бути пошук ефективних менеджерів та управлінців, але тут виникає питання: наскільки це вдається? Будь-яка заміна Кабінету Міністрів передбачає зміни внутрішньої структури. Це цілком нормальна практика, коли прем'єр має вплив на формування власної команди і будує модель відповідно до своєї команди, основних напрямків і пріоритетів у роботі.
Однією з ключових ознак цього уряду є створення двох мегаміністерств. Це Міністерство оборони, до якого може бути приєднано Міністерство стратегічних галузей промисловості, а це - понад 50% бюджету, фактично держава в державі. І друге – це посилення економічного блоку уряду, яке очолить колишній заступник Юлії Свириденко – Олексій Соболєв.

- В уряді залишиться вісім старих міністрів, то яке ж це «оновлення влади», яке анонсували в Офісі президента?

- Проблема не тільки в тому, яка кількість міністрів залишається чи не залишається. Серед цих восьми є досить успішні і сильні. Проблема в тому, що у нас не працює система прийняття рішень, і ми вже не перший рік спостерігаємо глибинну управлінську кризу. І на превеликий жаль, у нас навіть немає розуміння того факту, що у країні є управлінська криза.

До складу нового уряду не увійшли люди поза межами системи, навряд чи там будуть представники бізнесу, попередніх владних команд, і тому говорити про оновлення та посилення Кабміну на сьогодні немає жодних підстав. А зараз все йде до того, що почнеться мова про «свіжу кров», кілька місяців буде потужна медійна кампанія про це, буде величезна кількість медіаприводів, а на ділі нічого не зміниться.

Загалом, ідеальний Кабмін мав би виглядати так: максимальна самостійність прем'єр-міністра у формуванні команди. Тому що ми зараз бачимо якісь незрозумілі кроки, наприклад, ліквідація Міністерства національної єдності, хоча нас кілька місяців тому переконували, наскільки важлива ця структура. І вона вкрай важлива в умовах такої великої кількості трудових мігрантів і біженців, яких ми зараз спостерігаємо – близько 7,5 мільйона чоловік.

Знову ж таки, у мене виникає питання, для чого зараз потрібне Міністерство спорту, для чого були потрібні багаторічні ігри з Міністерством культури, коли до нього приєднували стратегічні галузі. Логіки в цьому я, чесно кажучи, не бачу.

Кабмін фактично перетворений на департамент Офісу президента

- Ви згадали про Міністерство національної єдності, яким керував міністр Чернишов. Чи не здається вам, що часто нові міністерства створюються не для покращення функціоналу уряду, а під конкретних людей?

- Звичайно, такий факт має місце при багатьох урядах. А зараз, коли Кабмін фактично перетворений на департамент Офісу президента, ми бачимо, що дійсно окремі міністерства створюються під конкретних людей або для збереження конкретних людей. Окремі парламентські комітети також створюються під конкретних людей, і це негативно впливає на взаємодію уряду з парламентськими комітетами для вирішення проблем законодавчої роботи.

Наприклад, парламент не підтримує дві третини урядових законопроєктів, але уряд не бачить у цьому проблеми.

У Кабміні не хочуть розуміти, що, наприклад, зміни до законодавства про мобілізацію, яке він розробив, запізнилися в часі мінімум на півтора року. І тому зараз проблеми, які ми бачимо з мобілізацією, – це один із наслідків того, що рішення не було прийнято своєчасно.

Кілька тижнів тому парламент ухвалив дуже важливий законопроєкт про ввезення оптоволокна для дронів без ПДВ і мит, що прискорить процес ввезення цих матеріалів для виробництва дронів. Але цей законопроєкт подавав не уряд, а депутати. По-друге, прийняття цього законопроєкту запізнилося в часі мінімум на пів року. Тобто це була не просто бездіяльність, а злочинна бездіяльність. Але тоді уряд не зрозумів цієї проблеми, і зараз також розуміння немає. Але про це ніхто не думає.

- А навіщо, наприклад, об'єднали Міністерство економіки, аграрне та екологічне міністерства?

- Мені складно сказати, тому що в умовах тих надзвичайно серйозних викликів, які стоять під час війни, в тому числі з розмінуванням сільськогосподарських земель, з питаннями нових ринків збуту, аграрне міністерство мало б зберігатися.

- Загалом виглядає так, що міністрів просто переставляють з місця на місце. Чому колишнього прем'єра Шмигаля ставлять очільником Міноборони, а міністр енергетики Галущенко стає головою Міністерства юстиції?

- Я схильний вважати, тут логіка в тому, що за кілька років керівництва виконавчою владою Денис Шмигаль все-таки набув певного фахового досвіду щодо військових питань та військово-оборонних закупівель, підписання контрактів. І тому очевидно, що є певний сенс, що його пропонують на посаду очільника Міністерства оборони.

Ключова проблема – це відсутність досвідчених управлінців та антикризових менеджерів.

- А яка логіка була в бажанні призначити вже колишнього міністра оборони Рустема Умєрова послом України в США?

- Мені завжди не подобалася ця логіка, коли, наприклад, звільняють з посади генпрокурора Ірину Венедиктову і відразу призначають її послом у Швейцарію. Тому що дипломатичні посади – це не спосіб дякувати своїм політичним соратникам, а тим більше за неуспішну роботу.

Але незалежно від формату війни чи миру, у нас повинна домінувати логіка професіоналізму. Ось зараз я вважаю, що і в цьому уряді буде ключова проблема – це відсутність досвідчених управлінців, відсутність антикризових менеджерів.

І, скажімо, коли ми беремо директора підприємства, де працюють 15-20 тисяч людей, і директора, який пройшов через низку торговельних війн, економічних протистоянь, то він вже розуміє, як працюють логістичні процеси. А в уряді критично не вистачає на посадах міністрів, заступників, представників центральних органів влади саме людей з таким досвідом.

Друге джерело, звідки могли взятися ці управлінці, це старі владні команди. Я вважаю, що у нас був успішний прем'єр Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк, і їх залучення, принаймні як радників, могло б лише посилити владну команду. Крім цього, ми можемо називати ще десятки прізвищ успішних міністрів, яких потрібно залучати до роботи і не дивитися, якого кольору у них партійні прапори.

- Але Гройсман і Яценюк мають політичні амбіції, це потенційні конкуренти президента Зеленського.

- Так, якраз проблема в тому, що низка управлінських рішень проводиться, виходячи з виборчої та політичної логіки. Ця проблема у нас також має місце, в тому числі це стосується і кадрових призначень.

- Як не дивно, але найскладнішим у реорганізації уряду стало Міністерство культури – консультації щодо його керівника досі тривають. Чому?

- Це можуть бути якісь внутрішні інтриги, хтось хоче протягнути свого кандидата. Така собі підкилимна боротьба. Це характерно для будь-якого процесу призначення, не тільки цієї влади, а й попередніх владних команд також.

- Може виникнути таке звинувачення: зараз війна, потрібні кошти, а тут створюються нові міністерства. Звідки кошти на це?

- Питання створення нових міністерств чи їх реорганізації - це не надто великі витрати. Нам потрібно економити на інших речах. Перш за все, припинити практику викидання грошей на вітер. Мені здається, що державна програма підтримки вітчизняних виробників "Національний кешбек", коли громадяни можуть отримати 10% від вартості придбаних вітчизняних товарів, – це економічне безумство. Але це було започатковано, коли Юлія Свириденко була міністром економіки.

Зараз першим пріоритетом уряду має стати максимальна акумуляція коштів на сектор безпеки і оборони. А не витрати на капітальне будівництво, фасади, тротуари, благоустрій з боку органів місцевого самоврядування.