Уряд знову очолила Юлія. Досьє на Свириденко

Україна отримала новий уряд. Колишній перший віцепрем’єр-міністр економіки Юлія Свириденко піднялася сходинкою вище та змінила на прем’єрській посаді «вічного» Дениса Шмигаля. Останній також не йде з уряду, а очолює надважливе Міністерство оборони.

39-річна Свириденко стала другою жінкою у патріархальній політичній історії Україні, яка очолила уряд, після ще однієї Юлії – Тимошенко. Проте якщо Тимошенко виборювала собі це крісло в політичних боях як самостійний гравець, то у нової прем’єрки – геть інша історія. Та й сама ця посада за нинішньої конфігурації влади істотно втратила у вазі…     

Про заміну Шмигаля на фаворитку голови Офісу президента Андрія Єрмака активно говорили ще рік тому. Але тоді «зелене світло» цій ротації не дав президент: Зеленський вважав претендентку недостатньо «прокачаною» для такої посади. Рік потому глава держави таки наважився на перезавантаження уряду.

Власне, те, як була обставлена сама звістка про нового прем’єра, тільки підкреслило, за ким було останнє слово. Новина про те, що Свириденко запропоноване нове крісло, мимохідь з’явилася на офіційних президентських сторінках у соцмережах 14 липня. «Я запропонував Юлії Свириденко очолити уряд України та суттєво оновити його роботу, – лаконічно написав глава держави. – Очікую на представлення програми дій нового уряду найближчим часом».

При цьому президент просто проігнорував виписану в законі процедуру. За Конституцією пропозицію кандидата у прем'єр-міністри робить парламентська коаліція (в поточній ситуації – монобільшість), і лише після цього кандидатуру на розгляд народних депутатів подає президент. На Банковій поставили воза поперед коня, хоча формально процедура була виконана: вже постфактум монобільшість подала президенту заздалегідь озвучену ним кандидатуру прем’єра, президент вніс її до зали, а депутати дисципліновано її освятили …. голосами.

Ще до офіційного внесення своєї кандидатури парламентом Свириденко заявила, що найближчим часом озвучить пропозиції стосовно кандидатів у міністри. Але з’явилися вони лише напередодні голосування, причому остаточний розклад у середу ввечері оприлюднив голова монобільшості Давид Арахамія після зустрічі президента з фракцією «Слуга народу».

Уряд Юлії Свириденко

• Юлія Свириденко – прем’єр-міністр
• Михайло Федоров – перший віце-прем’єр-міністр—міністр цифрової трансформації
• Олексій Кулеба – віце-прем’єр-міністр з відновлення, міністр розвитку громад та територій
• Тарас Качка – віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
• Матвій Бідний – міністр молоді та спорту
• Герман Галущенко – міністр юстиції
• Світлана Гринчук – міністр енергетики
• Денис Улютін – міністр соціальної політики, сім’ї та єдності
• Наталія Калмикова – міністр ветеранів
• Ігор Клименко – міністр внутрішніх справ
• Оксен Лісовий – міністр освіти і науки
• Віктор Ляшко – міністр охорони здоров’я
• Сергій Марченко – міністр фінансів
• Олексій Соболев – міністр економіки, довкілля та сільського господарства
• Андрій Сибіга – міністр закордонних справ
• Денис Шмигаль – міністр оборони

Фактично усі «нові-старі» міністри (і сам експрем’єр) або зберегли свої місця, або перекинуті на нові ділянки роботи. На додачу на Банковій знову згадали практику об’єднання міністерств, від якої то відмовляються як від помилкової, то знову беруть на озброєння.

Мабуть, найбільш ресурсним тепер стає Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства, яке з’явилося на місці трьох різних відомств. Для Свириденко важливо, що на таке важливе міністерство вдалося провести свою людину – її колишнього першого заступника в Мінекономіки Олексія Соболева. Новий міністр раніше працював радником ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського, очолював держпідприємство «Прозорро. Продажі». У Мінекономіки працює з 2023 року і має непогану професійну репутацію навіть в середовищі опонентів влади.

Тарас Качка – ще один заступник Свириденко в Мінекономіки, працював в міністерстві з 2019 року. Качка є торговим представником України в Євросоюзі, займався процесом імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, тож його переміщення на посаду віцепрем'єра з питань євроінтеграції замість Ольги Стефанішиної, яка отримала підозру, є цілком логічним. Щоправда, у Качки не буде свого міністерства. Мін’юст, який очолювала Стефанішина, перейшов до рук ексміністра енергетики Германа Галущенка, а Міненерго очолила близька до нього Світлана Гринчук, яка в попередньому уряді була міністром екології. Це, мабуть, одна з найзагадковіших перестановок у новому Кабміні, яка вже обросла гроном пліток.

Новий міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін більшу частину своєї кар’єри в Кабміні «підносив патрони»: з 2010 по 2016 роки працював в Апараті прем’єр-міністра, з 2016 по 2018-й був керівником Патронатної служби Мінфіну, в 2019-му – обіймав заступника держсекретаря Секретаріату Кабміну, а в 2020-му був призначений на посаду першого заступника міністра фінансів. Тепер в Улютіна новий фронт робіт – соціалка, до якої, до того ж, додали багатостраждальне Міністерство єдності. «Зашквареного» ексголову Мін’єду Олексія Чернишова з його кримінальною справою, звісно, в новому Кабміні нема.   

Тепер весь цей корабель, пасажири якого здебільшого перейшли з каюти в каюту, попливе під керівництвом нового капітана.

Між Черніговом та Китаєм

Юлія Свириденко народилася 25 грудня 1985 року у Чернігові. Її батько – вже покійний Анатолій Свириденко – майже 20 років очолював Чернігівське обласне відділення Антимонопольного комітету, був також депутатом місцевої облради. Мати працювала в апараті Чернігівської облради.

У 2003 році Свириденко закінчила Чернігівську загальноосвітню школу №1 з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2008-му – отримала диплом з відзнакою у Київському національному торговельно-економічному університеті, за спеціальністю «менеджмент антимонопольної діяльності». Після навчання вступила в цьому ж університеті до аспірантури за спеціальністю «економіка та управління національним господарством». Також в її освітньому портфелі – закінчення програми навчання менеджерів у Німецькій академії управління Нижньої Саксонії у 2016 році та програми стратегій зростання приватного сектору, яку організувало Шведське агентство з питань міжнародного розвитку Sida у 2017-му.

Після університету Свириденко працювала економісткою в Україно-андоррському спільному підприємстві АТ «АМП». А в 2011 році змінила рядову роботу в комерційній фірмі на міжнародну діяльність: очолила Постійне представництво Чернігові у китайському місті Усі, яке відкрив тодішній мер Чернігова Олександр Соколов. Свириденко курсувала між Україною і Китаєм та намагалася залучати інвестиції до рідної Чернігівщини. «Українцям було б варто повчитися у китайців цілеспрямованості, працелюбності, орієнтованості на результат», – ділилася враженнями від нової країни Свириденко та зізнавалася, що найбільше за все в Китаї їй не вистачало українського шоколаду. Кар’єра майбутньої прем’єрки продемонструвала, що під час своєї «китайського періоду» вона намагалася увібрати в себе всі притаманні тамошнім мешканцям риси. Принаймні претензій щодо її працездатності та цілеспрямованості за роки роботи в уряді чути не доводилося.

Чималий поштовх для просування Свириденко сходами державної служби дало знайомство з ексголовою Чернігівської обладміністрації Валерієм Кулічем. Свого часу за доньку перед ним замовив слівце її впливовий у регіоні батько – він попросив Куліча взяти Юлію на практику в його аграрне підприємство. А вже після доволі успішної роботи Свириденко в Китаї, під час якої вона теж перетиналася з Кулічем, той не забув про неї, коли був призначений головою ОДА у 2015 році. Свириденко спочатку була радницею голови, а за кілька місяців очолила департамент економічного розвитку. Крім економічних питань, Куліч «навісив» на свою юну протеже питання децентралізації. З тих пір на держслужбі вона перебувала виключно на керівних посадах.

У тому ж 2015 році відбувалися місцеві вибори і Свириденко як представник влади балотувалася від Блоку Петра Порошенка до місцевої ради за мажоритаркою. Вибори програла та пішла в декрет (народилася донька Софія), з якого завчасно вийшла вже виконувачкою обов’язків першої заступниці голови ОДА. Її попередник Леоніда Сахневич накликав на себе гнів тодішнього прем’єра Володимира Гройсмана під час селекторної наради, тож главі ОДА довелося терміново шукати йому заміну. На той час флагманським проєктом Гройсмана була децентралізація, і Куліч попросив Свириденко продовжувати займатися цим напрямком вже у новій ролі.

У 2018-му під звільнення потрапив сам Куліч, причому готової заміни йому у Банкової не було. Свириденко несподівано стає вже виконувачкою обов’язків голови ОДА і проводить у цьому статусі чотири місяці. Саме на цей період прийшовся інцидент, який додав би сивого волосся і більш досвідченому чиновнику – масштабні вибухи на військовому арсеналі в Ічні. Свириденко як керівниця області дуже старалася, але Порошенко ці старання достатньо не оцінив. У 2019 році Юлія повернулася до агробізнесу Куліча – очолила спільне українсько-естонське підприємство «Сідко Україна», яке виробляє корм для диких та садових птахів.

Перші кроки в уряді

Після приходу до влади Володимира Зеленського Свириденко повернулася на держслужбу – стала одним з численних заступників міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова. Протекцію майбутній прем’єрці перед Миловановим склав нинішній перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. У зону відповідальності Свириденко в уряді входила, зокрема, Держслужба з питань праці та реформа трудового законодавства. Невидима до певного часу наполеглива технократка певною мірою урівноважувала у відомстві епатажного та непосидливого Милованова.

Хоча уряд Олексія Гончарука протягнув ледь більше пів року, працелюбна Свириденко зберегла місце в Мінекономіки і після відставки Милованова, що сталася в березні 2020 року. Ба більше, наступний міністр Ігор Петрашко оцінив системний підхід Юлії та зробив своїм першим заступником.

Паралельно таланти Свириденко помітили в Офісі президента. У травні 2020-го вона була включена до складу української делегації у Тристоронній контактній групі як представниця з соціально-економічних питань. А у грудні 2020-го голова Офісу президента Андрій Єрмак висмикнув її з уряду, аби зробити своєю заступницею. Замінила Свириденко на цій посаді Юлію Ковалів, яка перейшла Єрмаку у спадок від опального ексголови Офісу Андрія Богдана.

На Банковій Свириденко займалася, природно, насамперед економікою і вела одразу кілька напрямків – «протиковідні» заходи, сприяння малому та середньому бізнесу, запровадження «антиолігархічного» закону, створення Бюро економічної безпеки… Як представниця держави вона також входила до наглядової ради «Нафтогазу».

За цей час Свириденко зарекомендувала себе як «універсальний солдат», який уважно вислухає всіх, але не зробить зайвих рухів без чіткої вказівки згори. У подальшій роботі в Кабміні ця її виконавська манера роботи тільки відточилася. А головне – її дуже оцінили і голова Офісу, і сам президент.

Друга людина в Кабміні

Друге пришестя Свириденко в уряд сталося у листопаді 2021 року – вона посіла місце міністра економіки після того, як її попередник Олексій Любченко остаточно втратив довіру Банкової. До того ж, до міністерської посади Свириденко додалася ще й приставка – «перший віцепрем’єр». Тобто номінальна вона ставала другою людиною в Кабміні після прем’єра. Давній соратник президента і незмінний член уряду ще з 2019 року Михайло Федоров такого звання удостоївся тільки зараз.

Під першого віцепрем’єра був створений ключовий урядовий комітет – з питань економічної, фінансової та правової політики, паливно-енергетичного комплексу, стратегічних галузей промисловості та правоохоронної діяльності. Фактично він курував роботу всіх ключових міністерств.

У Свириденко при вступі на посаду були певні плани, але вони швидко відкорегувалися з початком повномасштабного вторгнення. У перші місяці війни довелося займатися не довгостроковими проєктами, а терміновими завданнями на кшталт релокації українських підприємств із зон бойових дій чи вирішення паливної кризи.

З досягнень Свириденко виділяється узгодження з західними партнерами Ukraine Facility Plan, який передбачає отримання Україною 50 млрд євро від Євросоюзу. Окрема історія – підписання багатостраждальної угоди із США про корисні копалини. Кінцевий результат (хоча неоприлюднений повністю навіть для нардепів) вийшов куди більш прийнятним, ніж попередні ультиматуми американської сторони. Багато хто звернув увагу, що від української сторони такий історичний документ підписувала саме перший віцепрем’єр під пильним наглядом Єрмака, а не голова уряду. Вже тоді багато хто вважав це свідченням, кого саме готують до нового кар’єрного стрибка.

Свириденко ще у статусі першого віцепрем’єра (і вже «майже прем’єра») очолювала українську делегацію на нещодавній Конференції з відновлення України – у Римі було підписано близько 200 угод та меморандумів на загальну суму 11 млрд євро. Зокрема, Свириденко привезла додому угоду про створення найбільшого європейського фонду для інвестицій у відбудову. 

Але Банкова скидала на Юлію не тільки позитивні для іміджу завдання:  саме Свириденко, а не Шмигалю, довелося підписувати скандальне подання до РНБО щодо санкцій проти Петра Порошенка.

Громадські активісти стверджували, що в тому числі руками представника Мінекономіки в комісії зривався конкурс з відбору нового керівника БЕБ. Проте без такої демонстрації лояльності Свириденко навряд чи досягла б  вершин, на які її занесло сьогодні.

Хто нашіптує на вухо новому прем’єру?

Ще навесні 2025 року «Главком» випустив серію матеріалів про радників нині відправленого у відставку Кабінету міністрів, зокрема, звільнених міністрів та ексочільника уряду Дениса Шмигаля. Тоді редакція не приділила достатньо уваги постаті Юлії Свириденко та пулу її радників. Нині з’явився хороший привід актуалізувати цю інформацію.

Теперішня прем’єрка Юлія Свириденко, займаючи посаду першого віцепрем’єра-міністра економіки, користувалася порадами 13 людей. З них лише троє (Ніна Агафонова, Гліб Стрижко та Ігор Фоменко) перебували поза штатом. Решта десять числилися штатними радниками і утримувалися за бюджетні кошти. 

Андрій Гаценко – до вторгнення багато років працював редактором відділу економіки у виданні «Комсомольська правда–Україна». Власником цього ЗМІ записано харків’янина Дмитра Крікберга. Після втечі до Росії олігарха часів президента Януковича Сергія Курченка його медійні активи дивним чином потрапили до рук Дмитра Крікберга. Наприклад, «Український медіа холдинг», який, за даними аналітичної системи YouControl, володіє 84,99% акцій «Комсомольської правди Україна».

За 2022 рік штатний радник Свириденко Андрій Гаценко задекларував 470 тис. грн доходів, у тому числі 174,4 тис. грн зарплати у Міністерстві економіки.

Олена Кагал – досвідчена медійниця. До появи у Мінекономіки (осінь 2024-го) трудилася на каналі «Інтер» на посаді начальниці відділу регіонів. Майже 10 років тому Кагал була редактором шоу на «1+1» «Найрозумніший. Дорослі ігри». Наприкінці грудня 2023 року теперішня радниця Свириденко ще шукала роботу на сайті work.ua.

Іван Пальчевський – у 2018-2021 роках працював керівником проєктів і програм управління стратегічних комунікацій та зв’язків зі ЗМІ департаменту комунікацій Нацбанку. До появі у Міністерстві економіки (осінь 2024 року) основним місцем роботи було ТОВ «Сульпо-Фуд».

Ірина Саєвич – у відкритих джерелах її підписують як менеджерка комунікаційної команди міністра економіки Юлії Свириденко.

Віктор Солодуха і Михайло Хороших – штатні радники Свириденко та бізнес-партнери. За відомостями аналітичної системи YouControl, у вересні 2023 року Солодуха і Хороших заснували столичне ТОВ «База Ейдженсі», основним профілем якого є організація конгресів і торговельних виставок. Хороших досі є керівником цієї організації. Іще до кінця листопада 2023 року Михайло Хороших очолював благодійний фонд «Місто добрих справ», який має стосунок до мережі «Аптеки низьких цін».

Крім того, на сайті ТОВ «База Ейдженсі» зазначено, що компанія була залучена до продакшену низки грантових та урядових проєктів на кшталт «Зроблено в Україні» та «Власна справа».

Окремо у свій актив «База Ейдженсі» зарахувала роботу над соціальним проєктом Soul of Soil 2.0 («Душа землі 2.0»), до якого долучилися Міністерство економіки, Програма розвитку ООН та мережа «Сільпо». У рамках проєкту було створено особливий Великодній кошик, який Юлія Свириденко подарувала британському принцу Гаррі. В цілому, Soul of Soil 2.0 покликаний привернути увагу до проблеми забруднення території України мінами та іншими вибухонебезпечними предметами.

Еміль Бахтиєв – ще один штатний радник Свириденко. До цього працював ФОП, спеціалізувався на виробництві кіно- та відеофільмів, телевізійних програм.

Наприкінці весни 2025 року Бахтиєв, Солодуха і Хороших зрежисерували та  презентували короткометражний фільм «Тиха земля» про людей, які працюють над очищенням українських територій від мін. Партнером стрічки виступало Міністерство економіки.

Гасанова Джаміля Ейваз кизи – «перекочувала» до Юлії Свириденко з Міністерства цифрової трансформації. Там вона обіймала посаду головного спеціаліста відділу впровадження проєктів у сфері цифровізації освіти.

Анастасія Косинська – прийшла в Мінекономіки з бізнесу. Косинська позиціонує себе лекторкою з питань маркетингу у «Київській академії медіа мистецтв».

Олег Терещенко – працює радником Свириденко з 2023 року. До того займався підприємницькою діяльністю.

Що кажуть депутати

У монобільшості, з якою тепер Свириденко працювати як прем’єру, далеко не всі є її прихильниками. Так, голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев прямо виступав з критикою економічного блоку уряду. Він дорікав Міністерству економіки падінням темпів відновлення ВВП, провалом розпіарених проєктів «Зроблено в Україні» та «Національний кешбек», гальмуванням дерегуляції, недостатньою увагою до ОПК… «Якщо воно (Мінекономіки) не почне працювати якісно, професійно і відповідально, то про прискорення відновлення України годі й говорити», – ставив діагноз Гетманцев, зокрема, й майбутньому прем’єру.

Не дивно, що Свириденко, наряду з залученням своїх людей в уряд (Соболев, Качка) ставила і негласні умови щодо заміни голів клчових комітетів. І Гетманцев, що очолює ресурсний фінансово-податковий комітет, – одна з кандидатур на виліт у «списку Свириденко». У нового прем’єра вже навіть є готова заміна – заступник голови комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський. Але поки що чутливу для депутатів тему переділу комітетів вирішили не чіпати. Принаймні до того, як утрясуться всі перестановки в уряді.

Тим більш, що не всі «слуги», більшість з яких традиційно поставили перед фактом в останній момент, оцінили сенс «перестановки ліжок» в уряді.

«Чим не влаштовував Шмигаль і чим Юля буде краще за нього, окрім того, що її більше люблять в Офісі, – ми так і не зрозуміли, – знизує плечима співрозмовник «Главкома» у монобільшості. – Якщо Шмигаль, умовно кажучи, втомився і «вигорів», то нащо його відправляти в серйозне та проблемне Міноборони?».

Якщо такі не надто оптимістичні настрої у соратників президента, то що казати про опозицію?

«Свириденко, як і міністр фінансів Марченко, швидше за все, більше  займатиметься міжнародним напрямком, – прогнозує нардепка від «Європейської солідарності» Ніна Южаніна. – У них це добре виходить: якщо Марченко їде за кордон говорити за гроші і їх дають, то він, напевно, ефективний. Але як у організаторів, як керівників виконавчої влади, у них просто нема сильних сторін. Вони не є генераторами нових можливостей і навіть не захищають тих реальних платників податків, що вже працюють в Україні і потерпають. Та й назвати Свириденко суперменеджером, діловим, активним, напористим, з яскравою харизмою – дуже важко».

На думку нардепки, новій прем’єрці буде куди складніше впоратися з депутатським корпусом, ніж її попереднику.

«Зараз вона потоне в тому потоці ходоків, які будуть намагатися повирішувати свої питання, – прогнозує Южаніна. – Флегматичний характер Шмигаля і взагалі той стиль роботи і життя, який він вибудував, дозволяли йому бути таким спокійним виконавцем і так довго протриматися. Чи зможе взагалі ще хтось витримати таке – не впевнена».

Давній соратник іншої легендарної Юлії, яка була двічі прем’єром, – Сергій Соболев з «Батьківщини» – розповідає, що нинішня «прем’єріада» нагадує йому часи ще «допомаранчевої» ери. «Посада прем'єра зараз не є посадою коаліції, адже коаліції взагалі не існує, – констатує він. – Це – не класична ситуація, яка була у прем’єра Тимошенко, коли закон про регламент чітко описував, як формуються більшість, уряд, хто подає кандидатури за класичною європейською моделлю. Монобільшість давно розвалилася, є ситуативні союзники – ОПЗЖ, які голосуватимуть за все, що завгодно, і низка груп, пов'язаних із бізнесом, який дуже залежний від уряду. На жаль, спрацьовує стара схема, яка діяла фактично до Помаранчевої революції 2004 року. Тоді прем'єри ситуативно змінювалися, їх призначали або глава Адміністрації президента, або безпосередньо президент. І, на жаль, ми повертаємось до старих недобрих часів, а не рухаємось вперед до європейської моделі».

До речі, цікавий момент пов’язаний з висуванням кандидатури нового прем’єра монобільшістю. Наразі в партії «Слуга народу» – 231 депутат. З них – частина входить до опозиційного міжфракційного об’єднання «Розумна політика», двох депутатів давно нема в країни, а серед тих, що лишилися – не всі у захваті від Свириденко. Принаймні голосував за її призначення лише 201 «слуга народу». Всі інші потрібні голоси дала «група підтримки» монокоаліції. Напередодні, у середу, поки Денис Шмигаль покірно чекав на звільнення, групу «Довіра» довелося в авральному порядку стимулювати на голосування за новий Кабмін відверто лобістськими правками про запровадження 10% мита на експорт сої та ріпаку, які вигідні великим переробним підприємствам.

Чи реально було в таких умовах знайти в «Слузі народу» 226 підписів за нового прем’єра – питання зі зрозумілою відповіддю. Але на такі дрібниці мало хто у владі звертає увагу, як і на перевернуту з ніг на голову процедуру призначення та юридичну колізію – чи можна звільняти прем’єра під час воєнного стану.

Юлія Свириденко та її лобісти на Банковій можуть сьогодні святкувати історичну подію – першу зміну прем’єр-міністра після початку великої війни. Хай і мало хто поки бачить в цьому великий сенс, окрім, власне, Офісу президента, який замість стовідостково лояльного голови уряду отримав лояльного на 1000%.

Скандали

У порівнянні з деякими членами попереднього (Олексій Чернишов, Ольга Стефанішина) та навіть міністрами оновленого Кабміну (Герман Галущенко), урядова кар’єра Свириденко досі проходила без помітних скандалів.

З того, що з натяжкою можна назвати скандалом, варто згадати хіба що декларування урядовицею понад 3 млн грн, отриманих за викладацьку діяльність у приватній Київській школі економіки у 2024 році. Цей гонорар перевищує її зарплату за основним місцем роботи більше, ніж удвічі. Пікантності ситуації додавав той факт, що цією Школою керує Тимофій Милованов – колишній начальник Свириденко в Мінекономіки. Злі язики припустили, що таким чином Милованов тепер «віддячує» урядовиці за його просування в наглядові ради держпідприємств.

Керівник вишу заявив, що сам в шоці від таких великих гонорарів колишньої підлеглої, але пояснив аномалію заплутаними прайсами для запрошених викладачів високого рівня в своєму закладі.

Свириденко розповіла, що викладає в КШЕ з 2023 року на різноманітні теми, надає консультації, веде дослідження, але тільки у позаробочий час (пізно ввечері або на вихідних). За що своєю чергою отримала звинувачення в соцмережах щодо великої кількості вільного часу під час війни.

Ще одну неприємну для Свириденко історію їй нагадали якраз в розпал «прем’єріади». Нардепка Мар’яна Безугла у своєму «фейсбуці» запитала у майбутньої прем’єрки: чому її брат Віталій Свириденко, що з 2021 року є керівником Чернігівської обласної федерації стрільби, виїхав вчитися до Лондона і не повернувся до України. Показова деталь: квартиру, дім та земельну ділянку у Британії Віталій Свириденко купив вже після широкомасштабного вторгнення.

Юлії Свириденко нагадали, що її брат Віталій вже під час повномасштабного вторгнення переїхав жити до Великої Британії

При цьому Віталій Свириденко у 2020 році обрався до Чернігівської облради від «Слуги народу», але наразі його профайл з сайту ради зник.

Особисте життя

Чоловіком Юлії Свириденко є Сергій Ігорьович Дерлеменко. Він керує ТОВ «ДКС-Групп» та ТОВ «Дітел» – компаніями, які займаються будівництвом, ремонтом, телекомунікаціями та обслуговуванням мереж зв'язку. У 2015 році Дерлеменко балотувався до Чернігівської міської ради від партії «Самопоміч», але не пройшов. У подружжя є донька Софія.

Статки

У 2024 році заробітна плата Свириденко в Кабміні становила 1 205 771 грн плюс скандальні гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими угодами від Київської школи економіки – 3 102 506 грн. Вона отримала також дохід від надання майна в оренду – 133 тис. грн та банківські відсотки – 66 (не тис.!) грн. У нового прем’єра – понад 377 тис. грн на банківських рахунках і $4 тис. готівкою. Також на кінець року Свириденко мала борг у $10 тис.

Задекларована автівка у родини одна – BMW X3 2016 року випуску.

Нова керівниця Кабміну володіє квартирою у Києві (33,5 кв. м), квартирою у Чернігові (74,3 кв. м) та ще 25% квартири у Чернігові (загальна площа – 87,5 кв. м), а також орендує квартиру у столиці (119,8 кв. м). У прем’єра є земельна ділянка  у Чернігівській області (1 496 кв. м) і паркомісце у Києві (23 кв. м).

Павло Вуєць, Віталій Тараненко, «Главком»