Зміна позиції Трампа щодо війни цинічна й неоднозначна. Україна та її союзники повинні цим скористатися — The Economist

Протягом останніх шести місяців президент США Дональд Трамп постійно змінював свою позицію щодо війни РФ проти України. Він казав, що може зупинити війну за 24 години. Потім, під час переговорів з Росією, погрожував зупинити постачання зброї Україні. А минулого тижня глава Білого дому продемонстрував новий ентузіазм у підтримці Києва. Його різка зміна тону супроводжується неоднозначністю, театральністю та цинізмом. Проте вона створює для України та її союзників шанс стабілізувати послаблення своєї позиції, і цією можливістю варто скористатися, пише The Economist.

Спочатку Трамп називав російського диктатора Владіміра Путіна “генієм”, звинувачуючи Україну у війні та принижуючи українського президента. Нова позиція президента США, викладена після зустрічі з генсеком НАТО 14 липня, є дещо іншою. По-перше, Трамп каже, що “розчарований” главою Кремля, який проігнорував його заклики до миру, відправляючи більше військ “у м'ясорубку” й обстрілюючи українські міста.

По-друге, Трамп заявив, що дасть Росії 50 днів, аби вона погодилася на припинення вогню, інакше будуть запроваджені нові економічні санкції проти РФ та додаткові мита для країн, які торгують з Москвою, зокрема, купуючи російські енергоносії. Крім того, він оголосив про схему, за якою європейські союзники купуватимуть у США зброю для подальшої її передачі Україні.

Як розцінювати цей “розворот”? Мінливість Трампа “вражає”: він відмовився від деяких своїх заяв уже через день. 

“Я ні на чиєму боці”, — сказав він 15 липня. 

ЗМІ спочатку писали, що Трамп схвалює удари України вглиб Росії, але потім глава Білого дому сказав українському президенту Володимиру Зеленському не атакувати Москву і заявив, що не планує надавати Києву ракети великої дальності.

Його погрози “суворими” вторинними тарифами також виглядають не дуже переконливо. Теоретично Трамп міг би запровадити санкції, які зменшили б експортні доходи Росії, не впливаючи істотно на ціну на нафту. Але якщо ці заходи були б достатньо суворими, щоб “задушити” експорт енергоносіїв Кремля, ціна на нафту різко зросла б, що спричинило б інфляційний шок, який Трамп вважав би нестерпним. Основними покупцями російської нафти є Китай (47%) та Індія (38%).

Президент США відмовився від тотальної торговельної війни з Китаєм і веде тарифні переговори з Індією. Показово, що інвестори не вірять у ризиковану політику Трампа. Після того, як він пригрозив Росії, ціна на нафту впала.

Проте один елемент нової позиції США є цінним: постачання зброї. Замість того, щоб прямо надавати Україні американську зброю, як це робив Джо Байден, Трамп хоче, щоб європейські союзники купували її та передавали Києву. Логіка тут хаотична. За словами Трампа, це буде “вигідний бізнес”. Проте, оплачуючи зброю, Європа могла б заповнити військові прогалини. Не всі європейські лідери охочі до цього, але вони могли б покрити витрати, використовуючи заморожені російські активи. 

Оскільки така нова домовленість базується на слові Трампа — її не можна вважати надійною. Проблеми з виробництвом означають, що навіть якщо Америка готова продавати зброю, а Європа — купувати, деяких видів озброєння може не вистачати.

Але все це має виграти час, дозволивши Європі збільшити виробництво всього, від снарядів до супутників, а Україні — розробити нові способи запобігання російським ударам по цивільному населенню. Якщо Україна знайде спосіб захистити свої міста від повітряних ударів, Путін опиниться в пастці війни на виснаження. За останні два роки війська РФ досягли лише незначних успіхів, заплативши за це велику ціну.

Зрештою, Європа багата і здатна стримати Росію. Мрія Трампа про швидке укладення мирної угоди виявилася фантазією. Хоча його слова мало що значать, Україна і Європа повинні скористатися зміною позиції глави Білого дому, щоб створити механізм, який не потребує щоденних президентських рішень для функціонування.

Чим насправді керується Трамп у своїй політиці щодо України, аналізував у статті "Трамп проти себе: хто переможе — "домінатор" чи "геній оборудок"?" Олег Шамшур.