Зв'язки з Деркачем і удари по енергетиці: хто такий Герман Галущенко – новий міністр юстиції

17 липня 2025 року Україна отримала новий уряд, у якому в якості міністрів опинилися давно знайомі персонажі. Один із них – новий міністр юстиції Герман Галущенко, що в попередньому Кабміні був міністром енергетики.

24 Канал пояснює, чому ця на перший погляд дивна зміна не має дивувати, а також розповідає біографію пана Галущенка.

Біографія Германа Галущенка

Герман Валерійович Галущенко народився 1 травня 1973 року у Львові. Він випускник 1995 року Львівського університету (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка), має диплом із відзнакою за спеціальністю "Правознавство". Також він у 2001 році закінчив Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі та отримав диплом магістра міжнародного менеджменту.

У тому ж 2001 році Галущенко на юрфаці Київського національного університету захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Темою роботи молодого юриста стали міжнародні договори України про правову допомогу в цивільних справах. При цьому автор зазначав, що не лише висвітив проблему чинності норм міжнародних договорів та їхнього співвідношення з нормами внутрішнього законодавства, але й запропонував новий підхід щодо структури міжнародних договорів України.

Прокуратура у Львові, Банкова, МЗС і скандали

Думати над вирішенням важливих міжнародних юридичних колізій Герман Галущенко почав після звільнення з прокуратури в рідному Львові, де він був помічником прокурора в Прокуратурі Львівської області, та після переїзду до Києва. У столиці України Герман Галущенко почав працювати в Міністерстві закордонних справ, при чому, на найнижчих посадах, був аташе, а згодом третім секретарем договірно-правового управління МЗС.

Пробувши в міністерстві менше року, але побувши представником України в комітеті Ради Європи по боротьбі з корупцією, Галущенко далі йде на кар’єрне підвищення до секретаріату президента України та затримався на Банковій на довгі 13 років, де встиг попрацювати з Кучмою, Ющенком та Януковичем. Щоправда, не напряму, а на неполітичних і, якщо хочете, технократичних посадах.

Герман Галущенко / фото mev.gov.ua

У структурі, яка нині перетворилася на Офіс Президента, Галущенко послідовно працював старшим консультантом, головним консультантом, завідувачем відділу, та дійшов до заступника керівника департаменту. За роботу в АП Герман Галущенко почесне звання "Заслужений юрист України" (2004) та державну нагороду Орден Данила Галицького (2009), підставою для отримання якої є "значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу".

Важливе про скандали! Під час згаданого "служіння" чиновник АП на громадських засадах був помічником також нардепа 6-го скликання (2007-2012) від тоді модної, а нині забороненої "Партії регіонів" Юрія Каракая. Нині цей факт в офіційній біографії чиновника не згадується, натомість згадки про нього залишилися на сайті "Чесно". Втім, на цей період припадають і більш "зашкварні" справи.

Зокрема, журналісти видання "Лівий берег" стверджували, що в 2006 – 2007 роках Галущенко нібито "таємно" очолював юридичну службу "Енергоатому", якою тоді керував скандальний син голови СБУ часів Кучми Андрій Деркач (нині – офіційно викритий СБУ як російський шпигун і чинний сенатор Росії). Нібито Галущенко входив до групи впливу Деркача і довгі роки був "його людиною". Сам Галущенко ці закиди заперечує, при цьому доказів ніхто з численних критиків чиновника так і не надав.

У 2011 році Галущенко залишив АП і перейшов на "пониження" до Міністерства охорони здоров'я України, де працював головним юридичним консультом ДП "Державний експертний центр". Втім, вже через кілька місяців пан Герман залишив МОЗ і перейшов до роботи у Міністерстві юстиції, де обіймав посаду помічника міністра юстиції Олександра Лавриновича, а згодом директора департаменту судової роботи.

Його головним профілем діяльності були міжнародні спори та арбітражі з іноземними інвесторами. Зокрема, в цей час тривала справа "Татнафти", коли росіяни подали позов проти України через втрату контролю над Кременчуцьким НПЗ.

Остаточного рішення по справі Галущенко не дочекався, бо не знайшов спільної мови з новою міністеркою та яскравою представницею донецької юридичної школи Оленою Лукаш і звільнився, а вже в липні 2013-го став виконавчим директором з правового забезпечення ДП НАЕК "Енергоатом".

Галущенко не затримався довго й тут – чиновник звільнився з цієї посади у квітні 2014 року (не чекаючи на ухвалення закону про люстрацію чиновництва часів Януковича) та зосередився на приватній практиці (був керуючим партнером адвокатської компанії "ІЛА") та викладацькій діяльності, яку розпочав ще в 2012 році в Інституті міжнародних відносин (в народі цей виш відомий за російськомвною абревіатурою КІМО) Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

• У провідному дипломатичному виші країни Герман Галущенко отримав позицію доцента кафедри міжнародного приватного права.

• Крім того, Герман Галущенко долучився до міжнародної команди юристів на чолі з американською компанією Covington & Burling LLP та брав участь як експерт у справах, що розглядав Міжнародний суд ООН за порушення росіянами конвенцій про фінансування тероризму (Донбас) та расову дискримінацію (Крим).

• Експерт Представляв Україну на міжнародних переговорах та конференціях, зокрема, був залучений як арбітр від України у Міжнародному центру вирішення інвестиційних справ у Вашингтоні.

Служба за президентства Зеленського і "незаконні премії"

На державну службу Галущенко повернувся вже за президента Зеленського. У 2019 році він був одним із кандидатів на посаду держсекретаря в Міністерстві економіки, але не пройшов за конкурсом. Натомість у травні 2020 року йому пощастило більше й він отримав призначення на посаду віце-президента "Енергоатому".

Зверніть увагу! Тоді ж Галущенка звинуватили, що він нібито незаконно отримав 278 000 гривень премії, на яку не мав права. Нібито Галущенко заднім числом склав іспит з радіаційної безпеки, що й стало приводом для призначення фінансового заохочення. Але бюрократичні розбірки завершились нічим. Не в останню чергу через скандальну репутацію персонажів в особі народних депутатів і одночасно "зливних бачків", які цю історію розганяли.

Не знайшли підтвердження й заяви громадського активіста та політичного лобіста Віталія Шабуніна про те, що Галущенко зробив "Енергоатом" збитковим на догоду компаніям олігархів Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського та нібито дозволив їм заробляти по 65 мільйонів гривень на тиждень.

Вже через рік, 29 квітня 2021 року – він був призначений міністром енергетики України. На цій позиції Галущенко замінив Юрія Вітренка, який перебрався в "Нафтогаз".

"За" призначення Германа Галущенка міністром віддали свої голоси відразу 305 народних обранців. При цьому, схоже, далеко не всі з них знали, за кого віддають свій голос, адже, наприклад, тодішній спікер Разумков не з першого разу назвав прізвище кандидата на посаду й Галущенко в нього став "Галушком". Щоправда, це ніяк не нашкодило голосуванню.

У новій якості Герман Галущенко став частим гостем в Офісі Президента – на фоні інших чиновників доцент КІМО виглядав білою вороною, а комунікабельність і талант пояснювати складні речі простою мовою зробили його фаворитом в очільників держави, зокрема, першого помічника президента Сергія Шефіра (сам Галущенко це категорично заперечує).

Він був неодноразово учасником робочих нарад щодо ситуації в енергетиці й зарекомендував себе як професійна людина,
– голова фракції "Слуга Народу" Давід Арахамія пояснює, чому Офіс Президента зробив ставку на Галущенка.

Саме тому, коли з'явилась необхідність провести рокірування у "Нафтогазі" та замінити Коболєва на Вітренка, кандидатура Галущенка з'явилась чи не першою у якості нового міністра енергетики. Перед призначенням депутати дали чиновнику дружній наказ "зменшити тарифи". З відповіддю юрист-атомщик не забарився і пообіцяв завдання виконати, ба більше, він заявив, що вже має чіткий план, як це зробити.

Галущенко з представниками МАГАТЕ / фото з фейсбук-сторінки політика

Але реалізації амбітних планів новому міністру завадило повномасштабне російське вторгнення. Після провалу під Києвом та Харковом, а також втрати Херсону росіяни перейшли до стратегії ракетних і дронових ударів по об’єктам критичної інфраструктури.

Відтак – НПЗ, ТЕЦ, ГЕС, а подекуди навіть АЕС стали для росіян основними цілями атак. Щоб справдити давню мрію російської пропаганди про “Україну, що замерзає”, окупанти спрямували тисячі ракет і дронів. Втім, їх план провалився і "хохли не замерзли".

Герман Галущенко / фото з фейсбук-сторінки політика

Завдяки ЗСУ і силам ППО, мужності та подвигу героїв з ДСНС та їхніх побратимів енергетиків, міжнародним партнерам, гуманітарним організаціям і всім людям доброї волі українська енергетична система вистояла і не впала.

За всі ці роки Германа Галущенка сварили та критикували, подекуди – справедливо, але також справедливим є визнання факту, що за 3,5 роки повномасштабного вторгнення саме він очолював Міністерство енергетики, а значить має повне право розділити з іншими героями відповідальність за, без жодної іронії, подвиг.

Галущенко в компанії Зеленського, Єрмака і Шмигаля / фото з фейсбук-сторінки політика

Сам міністр, йдучи з посади, надав детальний звіт за підсумками своєї роботи, вказавши, що головним результатом бачить не лише відновлення зруйнованого росіянами, але створення стратегічного фундаменту європейського енергетичного майбутнього – без залежності від російських ресурсів.

Ми вистояли. І йдемо далі – сильніші, досвідченіші та більш згуртовані, ніж будь-коли,
– Герман Галущенко прощається з Міністерством енергетики.

У липні 2025 року на Германа Галущенко чекає нова зміни роботи. Він став міністром юстиції в Уряді Юлії Свириденко. Призначення людини, яка добре знає роботу цієї установи зсередини, а державну службу – буквально з самих низів, виглядає цілком логічним. Також слід зважати на неабиякий рівень експертизи Галущенка в царині міжнародного права, що безумовно стане в нагоді в світлі не лише майбутніх позовів до Росії та виплаті нею репарацій, але й для євроінтеграції нашої держави та отримання нею членства в ЄС та НАТО.

Тож призначення Галущенка – це не синекура і не "відпочинок" після "проклятої вахти" в Міненергетики, а запрошення до нового раунду інтенсивної роботи.

Родина, особисте життя та декларація

Герман Галущенко був одружений на Ользі Богдановій. У пари троє дітей – Максим, Вероніка та Стефанія. Втім, у декларації міністра за 2022 рік відомостей про дружину вже не має, натомість в декларації за 2023 рік є четверта дитина – хлопчик на ім'я Лев. Зазначено, що він народився у Швейцарії.

• У власності Герман Галущенко має житловий будинок у престижному селищі Велика Солтанівка у Фастівському районі площею 319,7 квадратних метрів (придбав 2014-го року за 835 541 гривень або 67 тисяч доларів), квартира у столиці на 45,5 метри, а також 3 земельні ділянки у Великій Солтанівці з розмірами 1885, 2112 і 927 квадратних метри відповідно.

• У чиновника був Mercedes GLS-350 2017 року випуску, у розпорядженні дружини – Range Rover Velar 2018 року, придбаний за понад 2,2 мільйона гривень. Втім, в останній декларації відомості про відсутні.

• Зарплатня міністра за 2024 рік становить 1 594 463 гривень, за викладання у КІМО він додатково заробив ще понад 200 тисяч гривень. Ще 3,135 мільйона гривень прибутку Галущенко задекларував як гонорари та інші виплати за цивільно-правовими договорами, від Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті.

Грошові активи, задекларовані Галущенком, становлять:

• 169000 доларів і 604 000 гривень готівкою;
• 4 904 025 гривень і 5072 євро на рахунку в "Ощадбанці";
• 34 805 гривень і 63 675 доларів на рахунку в "Приватбанці".

Згідно з державними реєстрами, Герман Галущенко є засновником чи бенефіціаром кількох ГОшок.