50 днів літа: чи може ультиматум Трампа зупинити наступ Росії і як це б'є по Україні

Дональд Трамп довго мовчав, натякав, ображався, пропонував "угоди століття" і погрожував "згорнути допомогу" для України. Але в якийсь момент Володимир Путін остаточно його дістав, і президент США почав говорити про постачання зброї, ракети на Москву, ультиматуми для Кремля і "жорсткі наслідки". Дехто побачив у цьому непослідовність. Інші – політичний маневр.

24 Канал проаналізував, як змінилася риторика Трампа та чому "Америка насамперед" не обовʼязково означає "Україна без підтримки", як цьому несподівано опирається Європа і чого очікувати у найближчі 50 днів.

Кремль проґавив свій щасливий квиток?

Перші місяці каденції президента США Дональда Трампа були наповнені неймовірними дипломатичними люб'язностями з російським диктатором Володимиром Путіним. Трамп казав речі, які виходили далеко за рамки публічної комунікації між президентами, що лише викликало роздратування в демократів та серйозний острах у Києві.

Дональд Трамп вважав свої особисті стосунки з Путіним вирішальними для розв'язання війни в Україні \ Фото AP

Та попри весь шквал критики з табору опонентів, агент Краснов (так за фейковою конспірологічною теорією називали нібито завербованого радянськими спецслужбами Трампа) продовжував засипати Путіна компліментами. Трамп безупинно називав його "крутим хлопцем", "дуже кмітливим" та постійно наголошував на тому, що Путін змушений робити те, що робить, бо просто "любить Росію".

Путін теж не відставав і всіляко підігравав неприязні Трампа до Європи. Коментуючи результати виборів у США, російський диктатор прямо заявив, що нарешті до влади повернувся "господар", і скоро всі європейські лідери "стануть біля його ноги та ніжно помахуватимуть хвостиком". Потім почалися телефонні дзвінки, які, як зазначив один із російських чиновників, були настільки чудовими, що "жоден з президентів не хотів першим класти слухавку".

З метою остаточно потішити "патріотичні прагнення" свого російського візаві, Дональд Трамп зробив Путіну ту саму пропозицію, від якої неможливо відмовитися. Згідно з витоками в ЗМІ, Трамп був готовий піти навіть на визнання російського статусу окупованого Криму, фактично відкривши двері американському бізнесу на півострів.

Нейтралітет і відсутність гарантій безпеки для України йшли в комплекті, від чого в українських спостерігачів настрій ставав усе більш меланхолійним.

Та зрештою те, що могло стати сюжетом нового баді-муві десь на Нетфлікс, розбилось об відверте нахабство та одержимість Володимира Путіна. Чим більше Трамп намагався піти на поступки, тим гіршою ставала ситуація в українських мирних містах. Згідно з даними спостережень, кількість обстрілів та повітряних атак кратно збільшилася з початком миротворчої діяльності президента США.

Українець збирає на своєму подвір'ї залишки від російських ракет / Фото Getty Images

Такий розклад кидав тінь не лише на Сполучені Штати, підриваючи авторитет країни на міжнародній арені, а що більш важливо в наш час – дискредитував самого Дональда Трампа, виставляючи його просто дурнем, якого росіяни водять за ніс. У результаті авторитет Трампа, схоже, похитнувся не лише для зовнішнього спостерігача, а навіть всередині його власної родини.

Україна отримала несподіваного союзника в лиці першої леді США

Якщо Дональд Трамп щось і не терпить – так це виглядати наївним у власній історії. Тим паче, коли на телефоні в тебе Владімір Путін, а вдома за твоїми діями пильно стежить перша леді. Та схоже Меланія Трамп не розділяє зачарованості чоловіка російським диктатором і прямо або опосередковано корегує дії президента США у відносинах з Росією.

Я приходжу додому та кажу, що ми з Володимиром сьогодні чудово поговорили. А Меланія каже – так, тільки-но ще одне українське місто обстріляли,
– розповів Трамп журналістам в Овальному кабінеті.

І хоча сказане президентом США звучить як чергова "анекдотична деталь", насправді за нею криється цілий пласт геополітичного приниження.

Меланія Трамп під час зустрічі свого чоловіка з Володимиром Путіним у Хельсінки, 2018 рік / Фото AP

Меланія Трамп, перша леді зі словенським корінням і природною недовірою до Росії, стала неочікуваним голосом сумління в Білому домі. Як пише The Times, вона виросла за Залізною завісою, щиро співпереживає Україні та "нагадує чоловіку про ціну авіаударів". Згідно з журналістськими розслідуваннями, Меланія практично не з’являлась у Вашингтоні, залишаючись у Нью-Йорку біля сина, але продовжувала впливати на політичні рішення. Можливо, саме її позиція стала тією краплею, що переповнила чашу терпіння Трампа щодо Путіна.

Та й сам Трамп почав розуміти, що його дипломатична "дружба" з Кремлем – це радше гра в одні ворота. 3 липня він зателефонував Путіну, сподіваючись на прогрес у перемовинах. А наступного дня Росія запустила найбільшу ракетно-дронову атаку на Київ за всю війну. Трамп, м’яко кажучи, не оцінив такого жесту.

Я дуже розчарований Путіним. Він сипле на нас купу лайна, якщо хочете знати правду,
– сказав він після розмови.

І хоч колишній президент завжди любив похвалитися своїм умінням "укладати угоди" з диктаторами, цього разу ситуація стала особистою. Публічна зневага, кількість жертв серед цивільних, що зростає, натяки від дружини – усе це склалося в один пазл. І схоже, Трамп вирішив, якщо вже не вдалося підкупити Путіна добрим словом, доведеться спробувати зробити це через новий оборонний контракт з Україною.

Непередбачуваний чи послідовний: в чому полягає тактика Трампа?

Після кількох місяців невизначеності, натяків і відвертих нападок на Президента України Володимира Зеленського, позиція Дональда Трампа щодо війни в Україні почала набувати реальних обрисів. І виявилось, що це були не лише імпульсивні рішення президента‑егоцентрика, а доволі чіткий – хоч і жорсткий алгоритм.

Спочатку – шанс на мир, але лише з позиції сили. Потім – ультиматум. І нарешті – "great deal". Усі кроки вкладаються в рамки бізнесової логіки, де "всі хочуть виграти, тож або ти погоджуєшся, або я змінюю умови".

Ще напередодні другої каденції Трампа, його команда опублікувала план, згідно якого США попереджали обидві сторони конфлікту, що у випадку, якщо Україна не погодиться на "мирний план", підтримка буде скорочена. Але якщо Кремль зірве переговори – Київ отримає більше зброї. Тривалий час ми спостерігали реалізацію лише першої половини цієї погрози та здавалося, що так зрештою і залишиться.

Адже Україна отримувала "паузи" у постачаннях навіть за умови повної згоди на будь-які мирні ініціативи американського президента. Та вже в липні у Трампа урвався терпець, тож він публічно попередив Путіна.

Ми дамо 50 днів. Якщо нічого не зміниться – наслідки будуть дуже неприємні,
– пригрозив президент США.

Законопроєкт пропонує запровадження 100% тарифів на закупівлю російських енергоресурсів третіми країнами / Фото AP

Законопроект про вторинні санкції щодо російських енергоресурсів вже на фінальному етапі. Конгрес вже на низькому старті, залишається лише дочекатися завершення встановленого дедлайну. Але Трамп на цьому не зупинився і пообіцяв здійснити перше масштабне постачання зброї для України. Поки що винятково оборонної, зате надзвичайно ефективної та дорогої.

Ми надішлемо їм Patriots, які їм життєво необхідні. Але платити буде Європейський Союз. Ми нічого не платимо. Це буде бізнес для нас,
– заявив Дональд Трамп журналістам.

Один із найяскравіших індикаторів перетворення Трампа на "воєначальника бізнесового формату" – його питання під час зустрічі 4 липня. За даними Financial Times, знайомих із розмовою, президент США поцікавився, чи зможе Україна ефективно вдарити по критичних об’єктах Росії за допомогою далекобійних ракет, або ж взагалі – завдати удару по Москві або Санкт-Петербургу. Білий Дім поспішив спростовувати слова Трампа, ніби це було вирвано з контексту, а президент просто "поцікавився". Однак подібні "інфобомби" все одно відображають не лише злість Трампа на Путіна за невиконані обіцянки, а й готовність зайти далі, якщо це допоможе досягненню мети.

З іншого боку, буквально наступного дня Трамп наголосив журналістам, що "Україна не має цілити в Москву", уникаючи публічного рішення про постачання наступальної зброї. Натомість президент США підтвердив готовність надіслати українським військам Patriot через НАТО, фундаментально дотримуючись моделі "Америка насамперед" та залишаючись прихильником оборонного формату ведення війни з боку України.

Така логіка стала шоком для багатьох європейських дипломатів. Усі боялися, що повернення Трампа до Білого дому здатне зруйнувати НАТО. Але, схоже, президент США просто вирішив змінити правила гри. У результаті, замість того щоб залишити союзників напризволяще, Трамп просуває нову "ефективну модель" Альянсу, де США — не "банк" для слабших, а "постачальник із чіткими умовами". І хоч це звучить цинічно, у короткостроковій перспективі це вигідно Україні – адже американська зброя продовжуватиме надходити, хоч і під новими прапорами.

Утім, варто пам’ятати, що подібна "підтримка за розрахунком" зникає так само швидко, як і з’являється – достатньо лише, щоби Трамп відчув себе ображеним або відновив позитивні стосунки з росіянами.

У MAGA – панікують, республіканці – підтримують

Як тільки Дональд Трамп оголосив, що США знову постачатимуть Україні зброю, передусім Patriot, частина його бази просто вибухнула. У соцмережах почався справжній апокаліпсис, із коментарями в дусі: "Я не за це голосував" або "Що, чорт забирай, відбувається?".

Конгресвумен Маржорі Тейлор-Ґрін взагалі виплеснула цілий потік критики на свого шефа, та написала в Х, що "МАГА не голосували за постачання зброї для України". Водночас, у коментарі для New York Times, вона наголосила, що проблема не лише в Україні, а загалом в усіх закордонних війнах, в яких фігурує американське озброєння або армія.

Марджорі Тейлор-Грін – один з найгучніших голосів MAGA-руху / Фото Getty Images

Але соцопитування демонструють трохи іншу картину, яка точно не до вподоби Тейлор-Грін та іншим MAGA-радикалам. За даними дослідження Vandenberg Coalition, яке цитує республіканське видання New York Post – 77% республіканців підтримують посилення санкцій проти Росії, 75% – нові обмеження, і 70% вважають важливим стримування агресії Росії в Європі.

Тобто хоч MAGA-ядро (в особі блогерів, активістів і конспірологів) і бачить у діях Трампа "зраду", загалом у Республіканській партії спостерігається поворот до твердішої лінії стосовно Росії. Про це свідчить і просування в Конгресі нового пакету санкцій проти покупців російських енергоносіїв, який підтримали лідери республіканців у Палаті представників і Сенаті — Майк Джонсон і Джон Тун.

Трамп опинився між двох вогнями, коли його ядерний електорат прагне повного ізоляціонізму, а більш стримані політичні союзники – рішучості щодо Росії та Путіна. Поки що Трамп намагається зберегти вплив і серед одних, і серед інших. З одного боку він ухвалює рішення про передачу Україні ЗРК Patriot та питає Зеленського чому він ще не розбомбив Москву, а з іншого – постійно підкреслює, що його дії вкладаються в рамки політики America First, де всі американські поставки будуть тим чи іншим способом оплачені союзниками.

Чому Європі не подобається план Трампа з озброєння України?

Запроваджена Дональдом Трампом схема "США виробляють – Європа платить – Україна отримує" мала стати сильним компромісом між його ізоляціоністською риторикою і необхідністю стримувати Кремль. Але вже на старті в ній почали проявлятися прогалини.

Проблема в тому, що Франція відмовилась фінансувати закупівлю американських систем озброєння для України, заявивши, що в пріоритетах Парижа – розвиток власного оборонного виробництва. Французи прямо натякнули, що підштовхувати європейські держави вкладатись в американський ВПК, замість європейських підприємств, – стратегічна помилка.

Макрон прагне концентрувати увагу на розвитку оборонних можливостей Євросоюзу / Фото Getty Images

Чехія також публічно заявила про небажання брати участь у "трампівському" проєкті, хоч і не відмовляється від допомоги Україні загалом. Прем'єр-міністр Петр Фіала пдкреслює прихильність чеській ініціативі із закупівлі боєприпасів для України, проте відмовляється долучатися до оборудок Дональда Трампа.

Та дещо північніше – інша картина. Скандинавські країни – Данія, Норвегія, Швеція, а також Нідерланди – уже розпочали консультації з НАТО щодо спільного фінансування великої партії ЗРК Patriot та перехоплювачів, які вироблятимуться в США, але оплачуватимуться з європейських бюджетів.

Німеччина, попри традиційний обережний підхід до постачання озброєнь, цього разу не стала гальмувати процес, а навіть навпаки – стає рушійною силою відновлення постачань американської зброї. За повідомленнями німецької преси, Берлін готовий взяти на себе левову частку фінансування нової партії озброєнь для України, зокрема закупівлю систем Patriot. Навіть якщо Франція й Чехія відмовляються, Німеччина бере відповідальність і виходить на передову нової моделі підтримки України.

Фрідріх Мерц і Дональд Трамп під час саміту НАТО в Гаазі / Фото AFP

Якщо підсумувати, ми маємо не одностайність, але й не повний провал. Альянс, який Трамп колись погрожував зруйнувати, тепер може стати інструментом його власної зовнішньополітичної гри. Проте цю гру Європа прагне вести за власним сценарієм.

Натомість Україні доведеться ретельно стежити за балансом. Якщо кілька великих гравців, як-от Франція, Іспанія або Італія остаточно відмовляться, ефект "європейського плеча" буде меншим, а лінії постачання – вужчими. У такому разі навіть розгорнута мережа закупівель через НАТО не гарантує швидкості та масштабів майбутніх постачань.

Чи здатні дедлайни Трампа зупинити Путіна?

Дональд Трамп знову вирішив зіграти у свою улюблену гру – "Дедлайн заради миру". Цього разу Путін отримав рівно 50 днів, аби погодитися на "чесну угоду". Інакше – санкції, 100% тарифи на російські енергоносії та повне відкриття збройних складів США для України.

Проблема лише в тому, що Путін дедлайнів не боїться – він їх використовує. І поки Вашингтон міркує, скільки ракет видати і через кого їх оформити, Москва атакує в повну силу. У ці 50 днів Кремль спробує максимально просунутися на фронті. Літній наступ росіян розпочався, і закінчувати вони його поки не планують.

Експерти оцінюють літню наступальну кампанію Росії як "останній ривок" із загостренням бойових дій вздовж всієї лінії фронту / Фото Getty Images

Сама схема Трампа схожа радше на політичну відмазку, ніж на справжню стратегію. Він розповідає, що це "війна Байдена" а він лише намагається "вийти з цього хаосу". Водночас Володимир Зеленський в інтерв'ю американському консервативному каналу Newsmax вочевидь вирішив трохи підіграти Трампу і також провів аналогію з Байденом, де підкреслив, що саме Дональд Трамп здатен покласти край цій війні, чого не вдалося його попереднику.

Зовні дії Трампа виглядають як різка ескалація. Натомість внутрішньо це більше схоже на маневр для випередження критики. Частину допомоги обіцяно через Європу, але навіть тут не все гладко: Чехія та Франція вже відмовилися фінансувати американські закупівлі. У Пентагоні – тимчасове зволікання, у НАТО – дипломатичне жонглювання.

Натомість на лінії фронту все просто: росіяни наступають, а українці чекають обіцяного заліза. 50 днів в політиці це майже нічого, а у війні – сотні або й тисячі втрачених життів. Тож навіть якщо Трамп справді розчарувався в Путіні і вирішив з ним трохи "посваритися", – Україні від цього поки не легше. Бо "трохи посваритися" – це не те ж саме, що вчасно дати ракети.