Дрони на ШІ: долітають і перехоплюють, та ще не мислять

Керувати роботами на відстані тисяч кілометрів, вражати цілі, не боячись РЕБ – вже реальність. Будуть кошти – проривні рішення масштабують

Просто зараз спецпредставник Дональда Трампа Кіт Келлог, перебуваючи з візитом у Києві, знайомився з продукцією нашої оборонки. Панові генерал-лейтенанту, зокрема, показали дещо з новинок БПЛА і ось що написав він у соцмережі Х: «Я на власні очі побачив, як створюються та розробляються дрони українського виробництва. Неймовірні інновації, особливо у сфері дронів». Каже – у цій новій епосі війни українці лідирують і «наша оборонно-промислова база повинна звернути на це увагу та адаптуватися». І це, схоже, мало б сенс. Днями в NYT вийшла стаття про невдалі випробування БПЛА на Алясці під заголовком «Дрони зараз є ключем до перемоги у війнах. США їх майже не виробляють». А за словами Володимира Зеленського, у розмові з ним Дональд Трамп заявляв, що хотів би купувати українські безпілотники.

А вони зараз виходять на новий технічний рівень, розробники опановують ШІ і будують плани, як дрони стануть самостійними одиницями на полі бою. Ми розбирались, що нового вдалося досягти у цій сфері вже.

НА РІВЕНЬ ПОПЕРЕДУ США

Чотири дні у червні два американські виробники дронів (два з чотирьох фіналістів, які отримали фінансування від Пентагону) проводили випробування безпілотників великої дальності, здатних годинами літати без GPS і оператора. У дрона компанії Dragoon, стартапу з Аризони, виникли проблеми з двигуном і навігацією і він не влучив у ціль. Дрон компанії AeroVironment взагалі не зміг злетіти. А далі наробив лиха: врізався в гору (його систему навігації заблокували) і ледве не зачепив групу солдатів із засобами радіоелектронної боротьби.

Засоби РЕБ теж підкачали – електронні глушники сигналів управління дронами майже не діяли, не спрацювали й найновіші засоби знешкодження дронів, вмонтовані в рюкзаки. «Чотириденне випробування в диких умовах Аляски показало, наскільки американські військові та виробники дронів відстають від Китаю та Росії у цій технології», – зробив висновок автор публікації у NYT. Пізніше і міністр оборони Піт Гегсет визнав, що країна відстає, і оголосив низку нових політик та інвестицій у сферу безпілотників, щоб скоротити відставання.

У цей час в України проблеми вже геть інші. Днями очільник Мінцифри, а нині – перший віце-прем’єр Михайло Федоров розповів в інтерв'ю «РБК-Україна», що наші розробки зараз прямують до максимально дистанційного керування БПЛА і їх автономності. «Задача стоїть така, щоб оператор міг керувати дроном на полі бою з будь-якого міста країни», – пояснив міністр. І хоча до повної самостійності безпілотників ще можуть минуть роки, та вже зараз впроваджується використання ШІ для декодування знімків, аби знаходити цілі та декодувати трансляції у режимі реального часу. Донаведення на ціль на основі ШІ широко зустрічається навіть на FPV-дронах.

ПЕРЕХОПИТИ І ПОЦІЛИТИ

Технології, про які говорив пан Федоров, використовуються вже досить широко, каже Валерій Яковенко, співзасновник і керуючий партнер групи компаній DroneUA. Керування операторами певними об’єктами на відстані тисяч кілометрів від них – не новинка і в комерційній сфері (так управляють промисловим обладнанням тощо), пояснює він. «Українці ж застосовують частину цих технологій у безпековому секторі, – пояснює він. – Але коли говоримо про ШІ, важливо не узагальнювати, не прив’язувати до нього все підряд. Зараз використовуються лише певні елементи технологій ШІ». Донаведення на останні десятки метрів до цілі – один з прикладів таких технологій, і вони стали стандартом ще у 2023-му. «Вже тоді, судячи з тендерної документації на ПроЗорро, закупівлі обладнання для Сил оборони дуже часто проводилися з можливістю включення в комплектацію модулів донаведення та інших пристроїв, що можуть замінити оператора на кінцевих ділянках маршруту, коли ворожий РЕБ починає дошкуляти», – пояснює експерт.

Донаведення вже реалізовано по наземних цілях, і йдеться вже про самостійний політ дрона на сотні метрів, каже Анатолій Храпчинський, авіаційний експерт і заступник гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ (хоча правильніше, за його словами, тут говорити не про технології ШІ, а про певний набір алгоритмів). Так, українська компанія The Fourth Law вже має модуль (TFL-1), камера якого за 400 м захоплює ціль і далі керує дроном до влучання. Тобто ті 400 м дрон летить самостійно, без будь-яких дій з боку пілота. І це активно використовується на лінії бойового зіткнення. Залишається масштабувати застосування.

«Зараз намагаємося реалізувати донаведення в режимі повітряної цілі, – розповідає Анатолій Храпчинський. – Днями ми працювали активно на полігоні на Сході – відпрацьовували дрони-перехоплювачі, які будуть захоплювати ціль, відслідковувати її, і навчаються так, щоб потім можна автоматично знешкоджувати». Деякі елементи для цього вже працюють.

Вже є розроблені автоматичні турелі зі штучним інтелектом, здатні в автоматичному режимі перехоплювати шахеди, розповідає Храпчинський. «Так, платформа United 24 збирає зараз кошти на автоматичні турелі, які можна буде поставити на певних ділянках, інфраструктурних об’єктах або десь поза містом», – каже він. Певним чином вони замінять (чи підкріплять) мобільні вогневі групи. Система може бути теж мобільною або стаціонарною. «Автоматично захоплює ціль за допомогою відеокамери і автоматично відпрацьовує по цій цілі – стріляє гарматою, як і мобільні групи, – пояснює експерт. – Оператор комп’ютера натискає на «гачок» і дає команду стріляти». Диво техніки в тому, що штучний інтелект у системі «розуміє», куди йому потрібно повернути турель, під яким кутом підняти гармату і коли почати вогонь, щоб перехопити «Шахед». Це все виконує штучний інтелект, а розрахунок – оператор – контролює процес.

GPS – ВЖЕ НЕ ВІРНИЙ ПОМІЧНИК

Маловідома, але дуже складна технічно сфера застосувань додаткових технологій ШІ – класифікація даних. Щоденно вони збираються у обсягах, вимірюваних петабайтами (одиниця вимірювання інформації, 1 петабайт дорівнює 1024 терабайт, – ред.), і стільки інформації жодна людина в світі не здатна обробити та розпізнати. «Це пошук на картах, фото- та відеоматеріалах певних елементів, за якими розпізнають приховані загрози чи ворожу техніку, – розповідає Яковенко. – Ця класифікація стала можливою саме завдяки ШІ і з’явилася після 2022 року».

Окремий блок застосування новітніх технологій – навігація. За словами пана Валерія, зараз ми вже фактично знаходимося в умовах GPS-denied environments (місця, де сигнали глобальної системи позиціонування (GPS) не можуть досягти приймача або їхнє отримання ускладнене, неможливе, – ред.) Україна всьому світові продемонструвала, що GPS-навігація і класичні інструменти навігаційних пристроїв себе дискредитували і на цю технологію вже не можна розраховувати. «На лінії зіткнення немає GPS і це ускладнює роботу, наприклад, у режимі класичного підходу (проліт по навігації), – пояснює Храпчинський. – Є інші елементи  навігації, які дозволяють це робити».

«Необхідні інші механізми, щоб об’єкти досягалися чи маршрути виконувалися з субметровою точністю (похибка до метра, – ред.) і на це не впливали будь-які завади чи відсутність сигналів з супутників», – пояснює Яковенко. А навігація – це саме про можливість дронів бути автономними, ухвалювати певні рішення на борту, знаходити себе у часі і просторі, аналізувати стан своєї поточної роботи тощо. «Зараз дрони вміють орієнтуватися по картинці, будуючи цифрову модель простору, орієнтуючись в ній і знаходячи шлях назад, – розповідає фахівець. – Це не щось надзвичайне, технології досить прості, але поки не коментуємо їх детально з міркувань безпеки». «Візуальна навігація – це теж штучний інтелект, або ж набір алгоритмів, – зауважує Анатолій Храпчинський. – Тобто поодинокі елементи ШІ уже активно використовуються нашими військовими-інженерами».

МАЙБУТНЄ – ЦЕ ВІЙНА МАШИН  І РИНКІВ

Найперспективніша сфера, що постійно зростає і демонструє найпомітніші досягнення – це НРК. «Роботи вже на 100% заміняють людей на полі бою, а люди лишаються  в безпеці, – говорить Валерій Яковенко. – Йдеться про досвід захоплення ділянок з використанням винятково робототехніки 3 штурмової (бригади, – ред.) і він буде масштабуватися. НРК у комбінації з повітряними засобами та далекобійною артилерією та іншими підрозділами, зокрема, живої сили – це все те, на думку експерта, що буде зменшувати ризики для людей і підвищити ефективність на полі бою. Мова йде про війну машин – не лише війну дронів, а роботів, робототехніки, – вважає Яковенко. – Це те, куди рухається все, що бачимо навколо екосистеми інженерів в Україні».

А як же дрони на оптоволокні, на які ще навесні не могли дати ради? Вони будуть застосовуватися і надалі, де це буде доцільно. «Якщо у ворога якісна система протидії побудована і ти хочеш гарантовано знищити, а туди точно не зможе залетіти роботизовано система, можна підійти точково», – пояснює пан Анатолій. Але, як раніше зауважували експерти в коментарях Укрінформу, це тупикова гілка розвитку, її не вдосконалиш. Прогрес грунтуватиметься саме на технологіях ШІ. «Ми рвонули в дрони на оптоволокні, почали гнатися за Російською Федерацією, але забули, що в ШІ дозволяє просто відпустити дрон і він виконає задачу», – звертає увагу Анатолій Храпчинський. Дрон на оптоволокні – це мінімум один оператор, який ним керує, і 20 хвилин часу на виконання бойової задачі. 20 хвилин часу, один дрон, один постріл. А коли у нас буде один оператор і 20 дронів на штучному інтелекті, то це – 20 ударів за 20 хвилин.  Це як порівнювати FPV та артилерію: класичними камікадзе неможливо за 20 хвилин виконати те, що й артилерія, тобто 5 – 8 пострілів.

Наразі всі поодинокі способи реалізації новітніх технологій – це набір алгоритмів, який ми умовно називаємо «штучний інтелект», наголошує пан Анатолій. «Поодинокі рішення є і загальна концепція є, відбувається створення єдиної архітектури, – каже він. – А от коли ми надамо дронам право самостійно приймати рішення вбивати чи не вбивати, або керувати групами дронів, тоді це будуть справді складні алгоритми, і комп’ютер буде вчитися самостійно виконувати покладені завдання».

Жодний робот сьогодні не може бути на 100% автономним, завжди є людина – оператор з безпеки, що контролює його високорівневі завдання. «Автоматична навігація, пошук цілей, робота за дуже чіткими завданнями може бути виконана автономно, але коли говоримо про місію, вона завжди задається людиною», – каже співзасновник DroneUA.

Хоча і групове управління дронами, і рої вже є реальністю, а не прототипом, зауважує Валерій Яковенко. «Можливо, ми чогось поки і не бачимо, але воно працює і не може бути реалізовано масово з певних причин», – каже він. – Але ринок України вільний, висококонкурентний і дуже багато гравців намагаються отримати до нього доступ, стати постачальниками для нашої оборонки. Тому він здатний на дива. «Це динамічний ринок, який за місяці проходить еволюцію, на яку західні країни витрачали роки», – каже Яковенко.

У той же час ринок росіян – це «переклейка наклейок», спроби обходу санкцій побудови ланцюжків постачання через підсанкційні країни-союзники, характеризує ситуацію він. «У кількісному і якісному еквіваленті вони відстають. Подекуди – на 5-6 місяців у технологіях, а головне – за рівнем локалізації, – розповідає експерт. – Україна стала першою країною у світі, яка аж настільки перестала бути залежною від країн Південно-Східної Азії, локалізувавши процеси виробництва робототехніки». Сьогодні ми – найбільший виробник дронів та робототехніки на планеті, впевнений пан Валерій. «Технологічно ми попереду і це нас рятує, ми через це живі, – каже він. – А у ворога є гроші, він за них намагається наздоганяти, перекривати нам ланцюжки постачання, підвищувати ціни і, на жаль, не безуспішно».