Хід на випередження. Для чого Єрмак закликав Сі Цзіньпіна зустрітися з Зеленським та як це вплине на війну

Китай неофіційно продовжує підтримувати Росію в війні проти України. Технологічна те економічна підтримка, відправка своїх громадян як найманців на лінію фронту та навіть шпигунство за українським військово-промисловим комплексом свідчить про те, що ця підтримка може лише посилюватися. На цьому тлі лідер КНР Сі Цзіньпін повинен погодитися на зустріч з президентом України Володимиром Зеленським.

Про це заявив керівник Офісу президента Андрій Єрмак в інтерв’ю виданню "The Times". Як нагадав він, з початку повномасштабного вторгнення глави держав жодного разу не проводили особистих зустрічей.

"Дивно, що президент Сі досі не зустрівся із президентом Зеленським. Думаю, вже час", — заявив Єрмак.

Крім того, він виступив із закликом до Китаю взяти на себе роль миротворця. Тож, чи вийде у КНР врегулювати російсько-українську війну, які перспективи має ця ініціатива та чи почують Єрмака в "Піднебесній"?

Який з Китаю миротворець?

Політика невтручання, яку Китай формально сповідує ще з 1955 року, зазнала трансформацій разом зі зростанням глобального впливу Пекіна. Принципи, сформульовані прем’єром Чжоу Еньлаєм на Бандунгській конференції, довгий час визначали зовнішню політику КНР: непорушність кордонів, повага до суверенітету й територіальної цілісності. Однак уже з початку 2010-х років, особливо після запуску глобальної ініціативи "Один пояс, один шлях" (BRI) у 2013-му, Китай почав активніше втручатися в конфлікти – не в традиційному сенсі, а в межах так званої "консультативної інтервенції".

Цей підхід — гібрид між пасивною позицією і прагматичною дипломатією. Китай консультується з урядами країн, уникає силових методів, пропонує платформи для діалогу й водночас використовує економічні важелі — інвестиції, гуманітарну допомогу чи доступ до кредитів — для зниження напруги. Його головна мета — не остаточне вирішення конфлікту, а кероване управління ним задля стабільності в регіонах, де Китай має економічні інтереси.

Коли та як Китай впливав на конфлікти у світі

У регіоні Центральної Азії Китай традиційно обережний. В Афганістані він допомагав організовувати переговори між урядом у Кабулі й талібами, а також підтримував діалог між Афганістаном і Пакистаном. Участь Пекіна обмежувалася створенням умов для діалогу, без прямого нав’язування рішень. Причина інтересу КНР — страх перед поширенням екстремізму, особливо в провінції Сіньцзян, і захист власних інфраструктурних проєктів у регіоні.

У сирійській війні Китай виступав за повагу до суверенітету та проти будь-якого зовнішнього втручання. Хоча Пекін фактично підтримував режим Башара Асада, його роль обмежувалась дипломатичними заявами й участю в мирних процесах під егідою ООН. Позиціонування як нейтрального гравця дозволяла Китаю підтримувати імідж держави, яка не втручається у внутрішні справи, але готова сприяти діалогу.

У 2008 році, на тлі підготовки до Олімпіади в Пекіні, Китай активно втручався у врегулювання конфлікту в Дарфурі, а також у конфлікт між Суданом і Південним Суданом. Пекін використовував доступ до своїх великих інвестицій у нафтову промисловість як інструмент впливу. Його медіація була частиною "чарівної дипломатії" (charm diplomacy) — м’якої сили, яка допомагала будувати образ Китаю як відповідального гравця.

Найяскравішим прикладом китайської посередницької ролі стала угода між Іраном і Саудівською Аравією, підписана в 2023 році в Пекіні. Після десятиліть ворожнечі ці країни відновили дипломатичні відносини, і роль Китаю як організатора переговорів стала символічною відповіддю США, які традиційно відігравали ключову роль у близькосхідній політиці. Для Пекіна це була стратегічна перемога, що закріпила його присутність у регіоні на довгострокову перспективу.

У 2024 році Китай організував підписання Пекінської декларації між палестинськими фракціями — ХАМАС і ФАТХ. Ця спроба продемонструвала дипломатичну активність Пекіна, але не призвела до суттєвих змін. Попри це, Китай продовжує наполягати на необхідності перемовин, засуджує дії Ізраїлю та наполягає на дотриманні міжнародного права. Водночас його реальний вплив обмежений — без військової чи безпекової компоненти важко забезпечити реалізацію досягнутих угод.

У західноафриканському регіоні Китай співпрацює з місцевими структурами — G5 Sahel, ECOWAS — і підтримує стабільність через економічні інструменти. Він уникає прямої участі в конфліктах, діючи через фінансову допомогу, інфраструктурні проєкти й дипломатичну підтримку. Тут Китай демонструє прихильність до принципу невтручання і водночас до підтримки "локальних механізмів".

На Корейському півострові Китай — не активний посередник, а скоріше фасилітатор. Він підтримує діалог між КНДР і США, але уникає прямого тиску на Пхеньян. Головна мета — збереження статус-кво. Китай не хоче колапсу північнокорейського режиму, адже це створить гуманітарну й безпекову кризу на його кордонах, а також відкриє шлях до посилення американської присутності в регіоні.

Китай планує провести масштабні урочистості з нагоди 80-річчя завершення Другої світової війни. На цьому тлі Пекін хоче прийняти одночасно Дональда Трампа і Володимира Путіна, аби посилити свій міжнародний вплив, переписати історичну пам’ять і створити картинку "тріумвірату" великих держав.

За інформацією The Times, Сі Цзіньпін розраховує використати вересневу військову ходу на площі Тяньаньмень як майданчик для саміту лідерів США, Росії та Китаю. Путін уже погодився приїхати. Тепер Пекін не виключає і візит Трампа. Варто зазначити, що саме 2 вересня збігає 50-денний термін, який відвів американський лідер для підписання мирної угоди між Росією та Україною.

Україна зіграла на випередження

Політолог Володимир Фесенко в коментарі "Телеграфу" позитивно оцінив публічний заклик Андрія Єрмака до лідера Китаю Сі Цзіньпіна зустрітися з президентом Володимиром Зеленським. За його словами, це продуманий дипломатичний хід, який був адресований одразу кільком гравцям.

"Китайці почують, посольство Китаю в Україні точно це почує, передасть сигнали до Пекіна. І в Пекіні, і у Вашингтоні цю заяву точно візьмуть до відома", – сказав Фесенко.

На його думку, українська влада зробила цей крок невипадково – на тлі інформації, що Дональд Трамп прагне зустрічі з Сі Цзіньпіном, а також хоче виступити ініціатором припинення війни між Росією та Україною.

"Це якраз спроба зіграти на цьому контексті. Наше керівництво використовує ситуацію правильно. Заява правильна по суті", – зазначив політолог.

Він наголосив, що прямої відповіді від Сі Цзіньпіна чекати не варто, оскільки лідер Китаю реагуватиме тільки на заяви Трампа. У Пекіні, за його словами, діють за власними "статусними правилами", іноді навіть більш формальними, ніж у Москві чи Вашингтоні.

"Китай може відповісти через МЗС — щось абстрактне про мир, про необхідність переговорів. Пряма реакція навряд чи буде", – вважає Фесенко.

Він підкреслив, що заява Єрмака мала іншу мету — зробити припинення війни темою потенційних переговорів між Трампом і Сі. Саме тому, на думку експерта, це був "хід на випередження", який створює правильний фон і сигналізує обом лідерам, що завершення війни має бути у фокусі.

"Без Китаю цю війну завершити буде важко"

Політолог Володимир Фесенко вважає, що заява Єрмака про китайських найманців має передусім стратегічний підтекст — це спроба нагадати Пекіну про його потенційну роль у завершенні війни й підвищити геополітичну значущість Китаю напередодні можливих перемовин із США.

"Це знов нагадування, що без Китаю цю війну завершити буде важко. Я думаю, що китайці це відчують і зрозуміють правильно, тому що це піднімає їхню політичну вагу", — сказав Фесенко.

Він вважає, що прямої публічної реакції від Сі Цзіньпіна не буде, адже Пекін дотримується інших дипломатичних правил, однак сигнал із Києва точно буде враховано в майбутніх переговорах між Китаєм і США.

"Це заява не для того, щоб Китай офіційно відповів. Це для того, щоб завершення війни стало однією з тем перемовин між Трампом і Сі. Наше керівництво діє на випередження", — пояснив експерт.

На його думку, попри відсутність прямої реакції, дипломатія продовжить працювати з обох боків, оскільки Пекін побоюється неконтрольованої ескалації, яка загрожує торгівельним інтересам із Заходом.

"Китай не хоче ескалації війни. Вони розуміють, що якщо ситуація вийде з-під контролю, це буде проблемою і для торгівлі з США, Європою та навіть з Росією", — зауважив Фесенко.

Він переконаний, що Сполучені Штати не запроваджуватимуть жорсткі торгівельні мита проти Китаю, якщо курс Вашингтона залишатиметься на переговорах. У такому контексті Китай здатен відіграти конструктивну роль, навіть якщо поки що не демонструє цього відкрито.

"Не варто чекати швидких, негайних відповідей. Коли йдеться про Китай — там усе відбувається не поспіхом, а системно. Тут потрібна кропітка дипломатична робота — як з китайцями, так і з американцями", — підсумував він.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що Пекін не лише не остерігається ослаблення Росії, а навпаки — використовує його у своїх інтересах. Китай діє прагматично й не розглядає Москву як рівноправного союзника, тож нині Росія фактично втратила залишки самостійності у взаєминах із Пекіном.