Окупанти на межі відступу на Сумщині. Огляд з фронту

1. Сумський напрямок

Тривають запеклі бої по всьому периметру вклинення противника у прикордонній смузі Сумської області України. Його командування прагне не допустити відходу своїх передових підрозділів в західній частині буферної зони і у той же час прагне розширити її в центральній і східній частинах. Протягом останніх двох діб ситуація кардинально не змінилася, зокрема:

• У районі Кіндратівки, судячи з усього, противнику все ж-таки доведеться залишити свої позиції та відступити у північному та північно-східному напрямках. Оскільки передові підрозділи ЗСУ, очевидно, вже контролюють більшу частину населеного пункту і подальші спроби підрозділів противника утримати позиції на південь від нього фактично призведуть до їх поразки.
• У районі Олексіївки передові підрозділи противника фактично також охоплені з флангів (як із заходу, з боку Андріївки, так і зі сходу). Тим не менш, вони продовжують намагатися не лише тримати під своїм контролем саме село, а й, час від часу, навіть атакувати.

На ділянці Кіндратівка – Олексіївка діють підрозділи 155-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп), до батальйону 200-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), 30-го та 1443-го мотострілецьких полків (мсп). Протягом попередніх тижнів ці сили та засоби противника зазнали досить значних втрат у живій силі та, по суті, втратили здатність до ефективних атакуючих/штурмових дій.

Своєю чергою, передовим підрозділам Збройних Сил України вдалося, у результаті низки успішних контратакуючих дій, поставити їх у дуже складну ситуацію. На даний момент, ЗСУ мають два досить глибоких у тактичному сенсі вклинення у напрямку Варачине – Новомиколаївка та на схід від Олексіївки, що з об'єктивної точки зору загрожує противнику оточенням його передових підрозділів на цій ділянці.

Однак не можна сказати, що командування противника цього не розуміє і не вживає жодних дій у зв'язку з цим. Оскільки підрозділи 11-ї та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр) противника, що діють у напрямку Яблунівка – Варачине, посилені частиною сил (до батальйону) 1443-го мсп, вперто намагаються «зайти» в тил наших підрозділів, які прорвалися на Новомиколаївку та схід від Олексіївки. Поки що противнику не вдалося добитися відходу наших підрозділів та відновлення положення на цій ділянці. Однак він не полишає своїх спроб...

У свою чергу, у напрямку, так би мовити, «головного удару» противника, в смузі наступу його 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), що діє у складі всіх трьох її «штатних» полків (104-го, 234-го та 237-го десантно-штурмових полків), посилених окремими підрозділами зі складу 810-ї обрмп та 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) – між річкою Снагість та напрямком Локня – хутір Садки, тривають запеклі бої за село Юнаківка. Противник прагне як повністю захопити саме село, так і просунутися на південь, з позицій на захід від нього. Поки що, протягом крайніх двох діб, йому не вдалося досягти значних результатів у цій справі (він просунувся в межах Юнаківки від 100 до 150 метрів).

2. Південно-Слобожанський напрямок (також відомий як Харківський)

Силами та засобами противника зі складу його Вовчанської групи військ (11-й та 44-й армійські корпуси/АК) було проведено низку наступаючих/штурмових дій у межах міста Вовчанськ, а також на Великобурлуцькому напрямку, зокрема:

• Передові (штурмові) підрозділи 128-ї омсбр противника знову намагалися просунутися в межах Вовчанського маслозаводу, але безуспішно.
• У напрямку Мілове – Амбарне противник, використовуючи штурмові групи зі складу 45-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), а також 23-го зведеного стрілецького батальйону, намагався прорватися до села Амбарне. Щоправда, в реальності йому вдалося просунутися лише на 200 метрів у його бік.
• У напрямку прикордонного села Бологівка з території РФ намагався прорватися на територію України невстановлений підрозділ противника, однак – безуспішно для себе.

Очевидно, що командування угруповання військ (УВ) противника «Север» серйозно налаштовано знову окупувати східну частину Харківської області (у напрямку Великого Бурлука), звільнену ЗСУ у результаті їх наступальної операції восени 2022 року. Про це свідчить чітко синхронізована активізація російських військ «по місцю і часу» на Вовчанському, Великобурлуцькому та Куп'янському (з плацдарму на річці Оскіл, на північ від Куп'янська) напрямках.

На даний момент, говорити про те, що це «один з основних напрямків» на все літо, принаймні в оперативному сенсі, поки рано, оскільки сили і засоби противника, що діють з плацдарму на Осколі у напрямку Великого Бурлука (6-а загальновійськова армія/ЗВА), як і раніше, зосереджують свої основні сили у напрямку все ж-таки Куп'янська, а не Великого Бурлука. Своєю чергою, сили та засоби противника, які вторглися у прикордоння Харківської області у районі Мілового, а також ті, хто намагається зробити те саме у напрямку Бологівки, є досить обмеженими за масштабами.

3. Сіверський (Слов'янський) напрямок

Тут 3-тя ЗВА противника продовжує спроби проведення так званого «повзучого наступу» з метою свого виходу на ближні підступи до міста Сіверськ зі сходу та північного сходу. Однак, вочевидь, колишнім «луганським міліціонерам» робити це досить непросто. Адже доводиться вести вперті бої на доволі широкому фронті на південь від Сіверського Дінця, відбиваючи при цьому регулярні контратаки ЗСУ і часом «трохи відступаючи». Зокрема:

• Підрозділам 6-ї та 127-ї омсбр противника, незважаючи на їх вперті спроби зайняти Григорівку (так, виявляється, противник до сих пір її так і не взяв, незважаючи на те, що заявляв протилежне), а також наступати у напрямку Верхньокам'янське – Сіверськ, на південь від дороги Сіверськ – Лисичанськ, поки що, не вдається досягти бажаного.
• Більше того, на південь від Григорівки ЗСУ контратакували та вибили противника з кількох посадок, а також продовжують утримувати значну ділянку місцевості вздовж південного берега Сіверського Дінця, від Григорівки до околиць Білогорівки. До того ж, саме Верхньокам'янське, нещодавно зайняте противником, останній тримає не досить впевнено.
• Очевидно, у штабі 3-ї ЗВА противника вирішили, що настав час «Сіверськ наш» (ну, або майже «наш»), оскільки разом з «повзучим наступом» по рубежу Білогорівка – Верхньокам'янське було «активовано» і 123-тю омсбр цієї армії у напрямку Берестове – Виїмка. Однак поки що, не дуже успішно для неї.

4. Новопавлівський (ну, або Південно-донбаський) напрямок

У цьому напрямку продовжує розвиватися криза оборони ЗСУ. Протягом двох діб війська противника (УВ «Восток») зайняли територію загальною площею 9 квадратних кілометрів, подекуди вклинившись в оборону ЗСУ більш ніж на 3 км. Зокрема:

• У напрямку Піддубне – Іскра, прямо по трасі N15 (Запоріжжя – Донецьк), передові підрозділи 36-ї омсбр (з 29-ї ОА) противника просунулися одразу на 3,5 км.
• На захід від села Мирне штурмові підрозділи 37-ї омсбр противника (зі складу 36-ї ЗВА) зайняли значну ділянку місцевості, проснувшись на 2,5-26 км у бік Олександрограда
• 114-й мсп зі складу 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) 5-ї ЗВА продовжує успішно наступати на північ від села Шевченко (просунувся на 1,5 км) та веде запеклі бої за взяття села Воскресенка.
• 143-й мсп цієї ж дивізії також наступає на північ від села Зелене Поле, хоча і не так успішно, як 114-й мсп.

Отже, якщо ситуація на цьому напрямку найближчим часом кардинально не зміниться, противник, очевидно, таки зможе вийти до річок Вовча та Солона (адміністративний кордон з Дніпропетровською областю) на досить широкому фронті – від Олександрограда до, власне, Новопавлівки.