Пам’яті командира взводу Романа Орищенка

Роман народився 28 січня 1978 року в Тальному на Черкащині. У 1997 році він став одним із засновників "Пласту" в області, виховав чотири гуртки юнаків у Черкасах. 

У 2002 році чоловік здобув фах викладача історії в Черкаському національному університеті, вивчав німецьку, білоруську та болгарську мови. Він мав ІІ розряд зі спортивного туризму та зі спортивного багатоборства. 

Роман був організатором-комендантом та інструктором багатьох таборів, вишколів, заходів, став одним з ініціаторів та організаторів кінного пластування. 

Чоловік брав активну участь у Помаранчевій революції. 

«Його знали всі, але в новинах про нього не писали. У 2004 році саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі», - розповів доброволець, майор у відставці, який раніше очолював "Пласт" Юрій Юзич. 

А взимку 2013-2014 років Роман став одним із ключових творців Самооборони нового Майдану, входив у його штаб. Він відповідав, зокрема, за розгортання та підтримку мереж спротиву в областях. 

Від початку АТО допомагав у формуванні добровольчих батальйонів та їх забезпеченні волонтерською допомогою. З 2016 року здобув військову освіту, став офіцером. Добровільно пішов служити ще у 2020 році. 

В боях на Донецькому напрямку Роман зазнавав поранень, втім, після реабілітації знову повертався на передову. 

З початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року обороняв Київську область, з 2-ю мотопіхотною ротою 72-ї окремої механізованої бригади "Чорних запорожців" брав участь у боях за Кодему, Бахмут і Вугледар на Донеччині. 

Юрій Юзич розповів, як Роман, який в організації мав псевдо "Орлик", готувався до повномасштабної війни. У лютому 2022 року він був при посаді командира взводу 72-ї бригади та водночас - членом національного керівництва "Пласту". 

«Пішов на контракт у ЗСУ, хоч міг цього не робити. Не хотів бути "піджаком", хотів пройти справжній бойовий вишкіл. А паралельно розвивав себе і оточення в тих сферах, які вважав критично важливими», - розповів Юзич. 

Пластунський досвід Роман використовував і на посаді командира. Юрій розповів, що Роману пропонували перейти на спокійніший режим, але той відмовлявся. 

«Якось після поранення запитав його, чи йому вже щось дісталось, ну, медаль якась. А він жартував, що немає нічого і не думає про це. Про хлопців свої думає», - пригадав Юзич. 

47-річний капітан Роман Орищенко загинув на фронті від російського удару КАБом 2 липня 2025 року. 

«Ми втратили наставника, ми втратили. Але ми і радіємо, тому що ми його мали. Ми мали його як орієнтир. Ми радіємо, тому що він нас навчав, тому що ми вчилися у нього. Ми радіємо, тому що ми маємо що згадати», – каже його побратим, учасник обох Майданів, музикант Святослав Бойко. 

Попрощалися з командиром роти 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Романом Орищенком 9 липня у Михайлівському золотоверхому соборі Києва. Поховали Героя на Берковецькому кладовищі. 

У військовослужбовця залишилися дружина та двоє дітей. Його син Андрій і донька Дарина є активними пластунами. Андрій нині захищає Україну. 

Ріднім загиблого воїна вручили Золотий пластовий хрест.  

Шана Герою!

Фото: Фейсбук Роман Орищенко

За матеріалами Фокус, Лівий берег, Радіо Свобода