Від виживання до зростання. Що має зробити новий уряд для економічного прориву

Триває четвертий рік повномасштабної війни, яка спричинила багато людських жертв і економічних втрат. Українська економіка опинилася в ситуації, коли мільйони громадян виїхали за межі країни, сотні тисяч працездатних осіб були мобілізовані на фронт, десятки тисяч підприємств були змушені зупинити роботу.

Війна — неринкове явище і тому потребує активної ролі держави у створенні стимулів і гарантій для приватного сектора. На жаль, досі невирішеним завданням залишається повноцінне переведення національної економіки на військові рейки із ефективною централізованою системою мобілізації та перерозподілу ресурсів економіки (фінансових, трудових, матеріальних).

Міжнародна допомога — ключовий елемент підтримки економіки. Завдяки ефективній роботі уряду на міжнародній арені (насамперед роботі Міністерства фінансів), Україна отримала колосальні обсяги воєнної та фінансової допомоги від партнерів (близько 150 млрд дол. за 2022–2025 роки). За рахунок цієї допомоги щороку забезпечується понад 20% національного ВВП. Однак дуже мала частина міжнародної допомоги (лише близько 11%) залишається в Україні та йде на підвищення економічного потенціалу країни.

Економічне відновлення залишається слабким. Темп річного приросту ВВП за 2024 рік становив +2,9%, а поточного року — лише +1,0%, що значно нижче прогнозів. Рівень реального ВВП у 2025 році становить лише 77% відносно довоєнних показників. На цей момент жодна з виробничих галузей економіки не відновила свого довоєнного рівня. Промисловість втратила значну частину власних виробничих потужностей і формує найбільший негативний внесок у рівень ВВП. Зростання торгівлі обмежене пригніченим приватним споживчим попитом. Галузі сільського господарства, транспорту та будівництва демонструють найінтенсивніше відновлення, проте ще не надолужили падіння 2022 року.

Рівень імпортозалежності економіки суттєво збільшився і перевищує 50% ВВП. Експорт лише наполовину покриває імпорт. Торговельний дефіцит товарів становить близько 40 млрд дол. у річному вимірі. Основні причини суттєвого торговельного дефіциту — воєнні потреби, значний імпорт енергетичного обладнання та енергоносіїв, руйнування потужностей підприємств-експортерів, порушення транспортних маршрутів для експорту, низька конкурентоспроможність українського виробничого сектора.

Фактори низьких темпів приросту ВВП: низька інвестиційна активність і дефіцит трудових ресурсів. Поточний рівень капітальних інвестицій становить лише 5–6% ВВП, що в два рази нижче від довоєнного рівня і в чотири рази нижче за середньосвітові показники. Ключові фактори стримування інвестицій: продовження війни, жорстка монетарна політика, логістичні й інфраструктурні обмеження. За 2022–2025 роки з України виїхало 6,9 мільйона осіб (17% довоєнного населення). Кількість зайнятих у реальному секторі скоротилася на 2 мільйони осіб (на 20%) порівняно з довоєнним періодом, з них 750 тисяч було мобілізовано до ЗСУ. Відновлення втраченого потенціалу відволікає ресурси від інвестиційного розвитку.

Ключове завдання уряду — забезпечити ефективну мобілізацію та перерозподіл ресурсів на цілі максимального зміцнення оборонного та економічного потенціалу країни. Новостворене Міністерство ресурсів мало б відгравати провідну роль у вирішенні цього питання.

Зрозуміло, що перехід до активного відновлення економіки стримується воєнними ризиками, дефіцитом робочої сили, жорсткою процентною політикою центрального банку, низьким рівнем інвестицій, проблемами енергопостачання. Інфляція переважно визначається структурними чинниками, пов'язаними із зростанням цін виробників, підвищенням тарифів, девальвацією та наслідками минулорічних погодних умов. На ринку праці одночасно спостерігаються і дефіцит кадрів, і структурне безробіття. Очікуване припинення воєнних дій посилюватиме дисбаланси на ринку праці унаслідок формування надлишку робочої сили з демобілізованих солдатів і мігрантів. Основний внесок у відновлення економіки 2025 року забезпечила сфера послуг — торгівля і державне управління. Відновлення ВВП відбувається переважно за рахунок сфер, які не формують нового виробничого потенціалу. 2025-го розширився торговельний дефіцит, що стало наслідком слабких темпів приросту внутрішнього виробництва та збільшення потреб у критичному імпорті після ворожих обстрілів. Негативний ефект від розширення торговельного дефіциту становив близько 7 відсоткових пунктів падіння реального ВВП за чотири місяці поточного року. Державний і приватний попит — основні компоненти приросту сукупного попиту 2025 року. Однак рівень приватного споживання та інвестицій залишається значно нижчим за довоєнний рівень. Міжнародна допомога відіграла ключову роль у підтримці попиту. За рахунок міжнародної допомоги профінансовано 18% видатків державного бюджету, однак ефективність її використання для розвитку виробничого потенціалу залишається низькою — лише 11% допомоги пішло на розширення гривневих оборотів реального сектора.

Держава має створити умови для активного залучення бізнесу до питань економічного відновлення, а також сама бути активним гравцем — здійснювати державні інвестиції в галузі критичної інфраструктури, сприяти збереженню та розвитку гуманітарного капіталу, проводити ринкові реформи, фінансувати оборонне замовлення.

Економічна доктрина для бізнесу має включати чотири блоки: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування, доступ до страхування від воєнних ризиків.

Доступ до ринків збуту має передбачати сприяння збуту української продукції на міжнародних ринках (включаючи умови безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів), підтримку інфраструктури логістичних шляхів і каналів збуту продукції, удосконалення практик державних закупівель (включаючи операції Держрезерву).

Доступ до трудових ресурсів має включати допомогу уряду у пошуку кваліфікованих працівників (у тому числі серед закордонних мігрантів), участь у підготовці та перепідготовці кадрів, підтримку інвестицій у роботизацію та автоматизацію виробничих процесів для заміщення фізичної праці.

Доступ до фінансування має передбачати умови доступного банківського кредитування, програми кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу.

Страхування повинне передбачати компенсаційні механізми від збитків, завданих воєнними факторами.

Окремий акцент державних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проєктах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дасть можливість не тільки підвищити виробничу продуктивність економіки, а й знизити валютні ризики.

Поточний дефіцит держбюджету (без грантів) становить близько 23% ВВП (на річному горизонті останніх 12 місяців), що вище визначених на 2025 рік параметрів у 22% ВВП. Поточні темпи доходів перевищують поточні темпи видатків, однак потреби країни в оборонних видатках постійно зростають. Дефіцит бюджету формує суттєвий стимулюючий вплив на економіку. Однак обсяг фіскальних стимулів компенсує лише близько 2/3 втрат сукупного попиту порівняно з довоєнним періодом. Переважання воєнних витрат і ризики воєнної невизначеності знижують мультиплікативний ефект державних видатків. Воєнні витрати фундаментально не створюють нової ринкової доданої вартості, а невизначеність спонукає населення до заощаджень на майбутнє замість поточних витрат, які стимулювали б попит. Рівень покриття потреб держбюджету України власними доходами 2025 року перебуває близько 60%. Для покращення ситуації необхідно розширити податкові джерела фінансування фіскального дефіциту та покращити якість адміністрування платежів (зокрема в рамках реалізації Національної стратегії доходів на період до 2030 року). Суттєвий ризик існує з боку фінансування дефіциту за рахунок нових розміщень ОВДП. Висока вартість внутрішніх запозичень формує ризики для боргової стійкості державних фінансів.

Податки. Курс податкових реформ, розпочатий 2024 року, треба продовжити у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків і прийняття податкових норм acquis Європейського Союзу, посилення ефективності та зниження корупційності податкового адміністрування.

Державні інвестиції. Важливо зміцнювати інституційну і правову базу для реалізації державних інвестицій із застосуванням міжнародних стандартів. Стратегічна інвестиційна рада вже затвердила Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026–2028 роки. Підзвітність і підконтрольність публічних інвестицій — запорука їхньої ефективності.

Гуманітарний і трудовий капітал. Держава повинна відігравати активну роль арбітра у питанні забезпечення соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, підвищення податків на багатство — можливі варіанти посилення перерозподільної ролі фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів сприяє більш продуктивному їхньому використанню в економічному обороті країни.

Потрібні спеціальні програми для залучення ветеранів, жінок і людей з каліцтвами до продуктивної участі в функціонуванні тилової економіки. Країна одночасно стикається як з проблемою дефіциту трудових ресурсів, так і з проблемою структурного безробіття в окремих категоріях незадіяних осіб.

Державний борг. Необхідно провести подальшу реструктуризацію зовнішнього державного боргу, відстоювати переговорну позицію щодо отримання знижки (дисконту) не менш як 60% від номіналу боргових зобов'язань.

Продовження структурних реформ у судовій і правоохоронній системах покращуватиме міжнародний імідж України і слугуватиме базисом для залучення додаткового зовнішнього приватного й офіційного фінансування, а також стимулюватиме внутрішні інвестиції.

Взаємодія з НБУ. Жорстка монетарна політика призводить до стиснення мультиплікатора грошової маси, гальмування роботи фінансових посередників і пригнічення економічного відновлення. В економіці та банківській системі накопичено колосальні фінансові ресурси, однак їхній перерозподіл на інвестиційні цілі через фінансових посередників здійснюється вкрай слабо. Вартість кредитних ресурсів є вищою за очікувані темпи зростання виробництва, що обмежує залучення кредитів у економіку, знижує конкурентоспроможність реального сектора. Висока вартість кредитного ресурсу призводить до посилення кредитних ризиків. Обслуговування кредитів утруднене погіршенням перспектив економічного зростання (на 2025 рік прогноз приросту реального ВВП становить 2,7% проти 2,9% у 2024 році, поточні темпи зростання — лише 1,0%). Висока вартість позичкового ресурсу обмежує можливості держави здійснювати стимулюючу політику підтримки реального сектора та негативно впливає на боргову стійкість державних фінансів.

Функціонування економіки неодмінно пов’язане із грошовим обігом. Надмірна жорсткість монетарних умов, посилена неринковими структурними шоками, здатна кардинально загальмувати економічну активність — грошові кошти залишатимутися в рамках фінансової системи і не надходитимуть у проєкти економічного відновлення. Тому важливим аспектом нормалізації економічного відновлення є конструктивна взаємодія між центральним банком та урядом у питанні здійснення єдиної скоординованої політики макроекономічної стабілізації, спрямованої на підтримку конкурентоспроможності реального сектора та розвиток ринкових фінансово-кредитних відносин.