/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fe6b7367dd835d39d2e81a790470b9cef.jpg)
"Людина-легенда": спогади рідних і близьких про загиблого льотчика Костянтина Оборіна
У 2014 році воїн врятував із полону 29 українських військових, ризикуючи власним життям. Про те, як військового згадують рідні та близькі, читайте в матеріалі 24 Каналу.
Як згадують Костянтина Оборіна?
Про загибель Костянтина Оборіна в суботу, 19 липня, у соцмережах повідомила його донька. За словами Поліни Оборіної, її батько був надійною опорою не лише для сім'ї, але й для друзів і побратимів.
На жаль, "Камікадзе", нашого татуся, дідуся, коханого чоловіка, легендарного воїна, живої легенди більше нема. Це трапилось вчора, на завдані. І так, на жаль, наш супер герой не безсмертний. Як би мені не хотілось прокинутись сьогодні й подумати, що це страшний сон,
– написала донька.
Волонтерка та очільниця благодійного фонду "Корпорація монстрів" Катерина Ножевнікова назвала захисника "Людиною-легендою". Він продовжував служити попри свій вік і дуже любив життя.
Кожен раз, коли він приїжджав до нас, я починала скиглити: "Костя, в тебе купа онуків. Тобі вже за 60, ну ти ж можеш списатися! Ти обіцяв!" На що він казав: "Ні, маленька, я ще повоюю. Ти ж бачиш, як зараз із людьми",
– згадує Катерина.
За її словами, Костянтин щороку їздив до Києва, аби отримати дозвіл продовжувати захист країни.
Близькі поділилися світлинами з військовим: дивіться фото
Воєнна кореспондентка Наталія Нагорна також прокоментувала трагедію. Вона була знайома з загиблим майже 14 років і згадує його як дуже хорошу та добру людину.
Він писав "про себе", що не боїться "не жити". Останнє слово від Кості у моєму месенджері – "Побачимось!". А ще обіцяв, що ми переможемо. І політаємо на повітряній кулею над Одесою. Костя – небесна людина. Рекордсмен України з парашутного спорту. Повітроплавець. Це те, чим я намагаюсь себе переконати, що він відразу потрапив на небо,
– розповіла журналістка.
До слова, Костянтин був досвідченим наставником для молодих захисників. Під час повномасштабної війни він підняв літак у небо над Одесою, щоб розвіяти прах одного з учнів – Героя України Владислава Бувалкіна.