Чаша з 18 людьми та чотирма коровами: археологи досліджують ритуальну посудину з бронзової доби

Чаша Вунуса – це унікальний ритуальний артефакт бронзової доби, знайдений в гробниці на півночі Кіпру. Вік керамічної посудини оцінюється приблизно між 2025 і 1850 роками до н.е. Вона була виявлена під час розкопок доісторичного некрополя в місцевості Вунус-Беллапаїс у 1930-х роках, повідомляє LiveScience. 

Попри часткове розграбування поховань ще до досліджень, археологам вдалося зібрати цілу колекцію багатої гробничної кераміки. Найбільшу наукову увагу привернула саме ця чаша.

Чаша, що нині зберігається в Кіпрському музеї, є неглибокою круглою посудиною діаметром 37 см і висотою 8 см. Особливістю артефакту є складна мініатюрна сцена, розміщена всередині: 18 людських фігур, чотири фігурки корів у загонах, архітектурні елементи, такі як колони, перекладини, хвилясті лінії, а також предмети, схожі на лавки, трон та інші меблі. На одному з боків чаші є прямокутний отвір, який, ймовірно, символізує вхід або дверний прохід у споруду.

Археологи Луїза Стіл з Університету Уельсу Трініті Сент-Девід та Едгар Пельтенбург з Единбурзького університету, у своїх дослідженнях підкреслюють, що посудина, ймовірно, використовувалась у ритуальному чи сакральному контексті. Зокрема, Стіл припускає, що чаша Вунуса слугувала засобом візуального символічного спілкування у час, коли кіпрські громади почали активно проводити публічні бенкети, обрядові церемонії та складні похоронні ритуали. Її вигляд і зміст свідчать про спробу зафіксувати важливі соціальні або релігійні процеси, характерні для того історичного періоду.

Пельтенбург у своїй інтерпретації бачить у чаші три окремі сцени: одна – пасторальна, з тваринами; інша – демонструє політичну владу через постать у головному уборі на троні; третя – духовна, в якій кілька фігур стоять на колінах перед можливою святинею. Разом ці елементи можуть символізувати зародження нової соціальної ієрархії, що виникла внаслідок демографічних, економічних та культурних змін.

Незвичайність чаші полягає не лише у сцені всередині – це рідкісний приклад використання ліплення для формування тривимірного зображення в керамічному посуді. Подібна практика не була поширена в доісторичному Кіпрі, що підсилює думку про винятковість об'єкта. Ймовірно, чаша мала особливе значення й була похована разом із впливовою або шанованою особою, з метою увічнення подій або статусу, пов’язаного з релігією, владою чи громадським життям.

Таким чином, чаша Вунуса є цінним джерелом для розуміння соціальних структур, ритуальної практики та мистецької уяви давніх мешканців Кіпру. Вона дає змогу простежити трансформації в поглядах на владу, громаду і релігійне життя в період бронзової доби, коли суспільства Східного Середземномор’я швидко змінювалися й ускладнювалися.

Нещодавно Поблизу річки Євфрат, на кургані Тадим, археологи знайшли унікальну споруду енеоліту зі слідами жертвоприношень, вівтарем і артефактами релігійного призначення. Храмовий комплекс, віком близько 6000 років, містив кам’яний вівтар з порізами від ножа, скам’янілі рештки людей і тварин, а також фігурки ідолів та предмети побуту. Дослідники вважають знахідку першим відомим храмом у цьому регіоні та свідченням ранньої міської організації й соціальної структури східної Анатолії.