Волейболістка Кристина Нємцева: Соледар – душа, яку в мене забрали

Жіноча збірна України з волейболу здобула перемогу у Золотій Євролізі-2025. У вирішальному поєдинку підопічні Якуба Глушака обіграли збірну Угорщини і втретє у своїй історії стали переможцями турніру.

Про перемогу, перспективи та сьогодення українського волейболу кореспонденту Коротко про розповіла ліберо (гравець, що спеціалізується на прийомі та захисті, виділяється яскравою контрастною формою) жіночої національної збірної Кристина Нємцева.

Можемо показувати рівень і перемагати

- Кристино, ви разом із командою виграли Золоту Євролігу. Що для вас означає це досягнення?

- Це дуже важливо для мене, я думаю, що й для кожного гравця нашої команди, тому що перемога в таких змаганнях - це результат і доказ важкої роботи.

 - Вдалося вам показати на турнірі свій максимум?

- Я завжди ставлюся до себе самокритично, тому скажу, що робота була непогана, але я знаю, що можу краще.

- Як вам рівень суперниць? Чи були опонентки, рівень гри яких вас вразив, і ви можете виділити їх як топових спортсменок?

- Важко грати проти таких гравців, як Хаак зі Швеції, вона топовий гравець світу, але я задоволена, що у півфіналі ми змогли протистояти їй.

- Які перспективи, на вашу думку, має нинішня жіноча збірна з волейболу? Чи зможе вона конкурувати з сильнішими суперницями?

- Ігри Золотої Євроліги показали, що ми можемо грати дуже добре і показувати свій рівень гри. Я думаю, що у нас великі перспективи, і сподіваюся, що наступного року ми будемо показувати свої сили у змаганнях вищого рівня - Ліги Націй.

Спочатку було весело, потім затягнуло

- З чого почалося знайомство з волейболом у вашому житті?

- Я почала займатися волейболом у 5 років, тому що займалася моя двоюрідна сестра. Походила, спробувала, і мені сподобалося.

- Чим вас закохав у себе цей вид спорту?

- Як дитині - подобалося, тому що це було весело. Але вже коли стала дорослішою, зрозуміла, що подобається командна гра і ті емоції, які дає волейбол.

- Багато дівчат після початку повномасштабної війни вирішили виїхати з України. А ви залишилися. Чому?

- На це було багато причин, одна з яких - сімейні обставини. На той час, я думаю, це було вірне рішення - залишитися.

- Де ви знаходите мотивацію так наполегливо працювати над собою і бути кращою з сезону в сезон?

- Для мене важливо саморозвиток і не зупинятися на досягнутому, хочеться показати себе ще краще.

- На вашу думку, як війна вплинула на волейбол в Україні? І яким тепер буде майбутнє цього виду спорту?

- Багато гравців виїхали грати за кордон, і я їх розумію. Тому що страшно. Щодо майбутнього можу сказати, що сподіваюся, що у українського волейболу все найкраще ще попереду, і у нас є хороша молодь, яка може піднімати рівень волейболу в Україні.

Особисте життя спорту тільки допомагає

- Ви родом із міста Соледар, що під Бахмутом. Чи пов'язувало вас щось із цим містом у дорослому житті? Якісь спогади залишилися?

- Це дуже важка тема насправді для мене, це мій дім, це моя душа… Яку в мене забрали, і залишилися тільки мої спогади та надії… У Соледарі починався мій волейбольний шлях, тому важко розуміти і сприймати, що моє місто в такому стані.

- Розкажіть, будь ласка, про особисте життя. Вдається поєднувати наполегливу працю на спортивній ниві з особистим життям? Чи виходить бути успішною і там, і там?

- Про деталі свого особистого життя говорити не хочу, це тільки моє (Кристина намагається не виносити в публічну площину особисті моменти з життя, віддаючи перевагу максимальній зосередженості на спортивній кар'єрі. – Авт.). Але в чому точно впевнена - особисте життя великому спорту не заважає, а скоріше допомагає. Це завжди додаткова підтримка.

- Про що мрієте зараз?

- Зараз, як і кожен українець, мрію, щоб війна закінчилася і жити під мирним небом, повернутися додому. Як спортсменка, звісно, мрію потрапити на Олімпіаду.