«Бути собі ціллю»: у столиці презентували виставку про лідерство жінок з інвалідністю під час війни

У столичній книгарні «Сенс» громадська організація Fight For Right відкрила фотовиставку «Бути собі ціллю», яка розповідає про досвід, силу та стійкість жінок і дівчат з інвалідністю в умовах повномасштабної війни. Авторка серії фотопортретів — Олена Бродзинська. Фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко відвідав відкриття і зафіксував подію.

На експозиції представлено 19 світлин українок, кожна з яких має за собою потужну історію — від волонтерства й військового досвіду до громадського активізму, творчої діяльності, спорту та кейс-менеджменту. Через об'єктив фотографа героїні розповідають про біль і втрати, однак головне у цих історіях — шлях до сили, підтримки інших і самореалізації.

«"Бути собі ціллю" — про відчуття власної цінності саме тут і зараз.  Це голоси тих дівчат і жінок, які не хочуть бути "виключенням із правил", а є уособленням сили, гідності, видимості всіх дівчат і жінок з інвалідністю в Україні, які попри виклики війни реалізують свій потенціал», — зазначила кураторка виставки Олександра Вовченко.

Виставка покликана посилити голоси тих, чий досвід часто ігнорують. Проєкт націлений на подолання бар'єрів і зміну уявлень про роль жінок з інвалідністю в умовах війни.

Героїні виставки

• Анастасія Закутна
  Волонтерка з Охтирки, яка почала допомагати ще під час Революції Гідності. З 2014 року разом із бабусею підтримувала військових, а з початком повномасштабного вторгнення їздить на деокуповані території. Попри вмовляння рідних і військових відмовитися від поїздок, продовжує працювати заради тих, хто потребує допомоги. Планує створити громадську організацію для розвитку доступності в місті.
  
  
• Іванна Михайленко
  Правозахисниця та очільниця ГО World of Silence, яка об'єднує молодь з порушеннями слуху. Після початку повномасштабної війни надає безоплатну юридичну допомогу нечуючим і створює відео жестовою мовою з важливою інформацією для спільноти. Попри упередження, закінчила бакалаврат із відзнакою та продовжує навчання й активну участь у громадському житті. Стажувалась у правозахисних структурах і пройшла школу політичної участі для жінок з інвалідністю.

• Марія Нікітіна
  Керівниця ГО «Чернівецьке об’єднання "Захист"». До початку повномасштабної війни організація працювала з молоддю в кризових ситуаціях і просувала ідеї безбар’єрності. Уже 25 лютого 2022 року офіс «Захисту» перетворився на прихисток для ВПО, який працював понад 500 днів і допоміг майже 1800 людям. Команда також підтримувала людей з інвалідністю та облаштовувала інші шелтери побутовою технікою. Досі зберігає зв’язок із багатьма з тих, кому надали допомогу.

• Олександра Кутас
  Модель, підприємниця та громадська діячка. Після початку повномасштабної війни переорієнтувала свою діяльність на допомогу Україні. У Великій Британії працює у благодійній організації Choose Love, де очолює напрям підтримки українців. Раніше розвивала адаптивний модний бренд і будувала модельну карʼєру, однак війна докорінно змінила її пріоритети. До цього також долучалась до ініціативи Techfugees, що допомагала українським біженцям.

• Христина Стиранець
  Проєктна асистентка у Fight For Right. За фахом психологиня, до війни проводила заняття для підлітків з інвалідністю та планувала продовжити освіту в галузі психотерапії. Після вторгнення долучилася до команди екстреного реагування Fight For Right як кейс-менеджерка, а з 2024 року працює над реалізацією проєктів і комунікацією з партнерами. Вважає свою роботу важливою для суспільства і зростає разом із командою.
  
  
• Аліка Микал
  Блогерка й експертка з трансплантації та донорства. Почала публічну діяльність ще у 2018 році, коли через ускладнення діабету її нирки відмовили. Відсутність доступу до трансплантації в Україні змусила її відкрито говорити про свій досвід — як людини з інвалідністю та реципієнтки. Завдяки знанням у SMM і маркетингу перетворила власну історію на інструмент інформування й боротьби зі стигмою. За кілька днів до початку повномасштабної війни перенесла трансплантацію нирки, а згодом створила подкаст «Видимі люди», щоб підвищити видимість людей з інвалідністю в суспільстві.

• Марина Литовченко
  Спортсменка, багаторазова призерка Паралімпійських ігор та чемпіонатів світу з настільного тенісу. Учасниця трьох Паралімпіад, віцечемпіонка Ігор-2024, чемпіонка Європи та світу. Після початку повномасштабної війни змушена виїхати до Чехії, де відновила тренування й продовжила спортивну кар'єру. Попри втрати й сумніви, не зупинилася: «Найголовніше, що я отримала за цей час — це внутрішня сила». Паралельно здобуває освіту в аспірантурі, а для допомоги рідному Харкову продала свою золоту паралімпійську медаль.

• Віра Запорожець
  Журналістка та активістка одеського колективу SAD (Street Aid Daily). Під час повномасштабного вторгнення змушена була виїхати за кордон з дитиною, де підтримувала інших переселенців — переважно людей з інвалідністю та вразливих груп. Повернувшись в Україну, продовжує волонтерську діяльність, допомагає військовим, людям з інвалідністю та безпритульним. Віра наголошує на гострій проблемі бездомності в Одесі та відсутності ефективних програм її розв’язання.
  
  
• Анна Серпутько
  Редакторка у Braille Studio, проєкті ГО Fight For Right, який робить книги доступними для людей з порушеннями зору шляхом друку шрифтом Брайля та універсальним дизайном. З початком повномасштабної війни команда проєкту розʼїхалася по Європі, Анна опинилася в Польщі без необхідного обладнання, яке згодом надали волонтери. Через нестачу фінансування друк нових видань призупинили на майже рік, проте продовжували розповсюджувати наявні книжки та передавали електронні версії для українських школярів у Польщі.

• Олена Герасим’юк (позивний «Гера»)
  Письменниця та парамедикиня батальйону «Госпітальєри». Війна стала частиною її життя ще з 2014 року, коли після активної участі у Революції Гідності почала волонтерити і збирати кошти для армії. У 2017 році приєдналася до медиків-добровольців. Попри підготовку, повномасштабне вторгнення 2022 року стало несподіванкою. Того ж дня, замість запланованого літературного клубу, Олена долучилася до організації системи допомоги пораненим. Через проблеми зі здоров’ям поки що не змогла служити в екіпажах, але продовжує підтримувати військових і залишатися письменницею.

Повні розповіді про життя, виклики та досягнення цих дівчат і жінок з інвалідністю зібрані у спеціальній брошурі, що супроводжує виставку. Вона дає змогу глибше зрозуміти їхній шлях і надихнутися прикладом сили та стійкості.