Журналістку Hromadske Мар’яну П’єцух атакують онлайн через матеріали про УПЦ, війну та національну ідентичність

Журналістка Hromadske Мар’яна П’єцух регулярно стикається з хвилями онлайн-насильства, особливо після виходу матеріалів на чутливі теми — УПЦ, декомунізацію, національну ідентичність, війну. Коментарі на YouTube часто містять мову ворожнечі, сексизм, мізогінію та персональні образи, спрямовані на дискредитацію її як журналістки. Про це йдеться у повідомленні ГО «Жінки в медіа».

Хвиля нападів активізувалась ще у 2022 році після виходу її репортажу про Харків «В партизани піду — москаль в мене здохне!». Відео викликало критику з боку проросійського блогера Анатолія Шарія, який присвятив їй окремий сюжет, що призвело до нової хвилі коментарів з образами та приниженнями.

Після початку повномасштабної війни хейт тимчасово зменшився, але відновився, коли П’єцух почала працювати над темами, пов’язаними з УПЦ.

«Загалом після повномасштабної війни хейт щодо зовнішності припинився — до цього це завжди було, писали, що страшна журналістка, алкоголічка тощо. На будь-яку тему — просто людям нудно. З найбільш смішного я пригадую коментар під репортажем про Горішні плавні від прихильниці назви Комсомольск, що я без поваги приїхала в таке славне місто, бо якось негарно одягнулася. Після повномасштабної це відновилося десь за рік, коли я почала брати в роботу теми УПЦ і декомунізації», — підкреслює Мар’яна П’єцух.

Після репортажу з Почаївської лаври «Ви — служитель диявола» (2023) та сюжету про релігійний конфлікт у селі Усть-Путила (2025), в коментарях знову почали з’являтися образи зовнішності, прокльони та звинувачення в «провокаціях».

Голова ГО «Жінки в медіа»Ліза Кузьменко наголошує: випадки, з якими стикається П’єцух, мають бути визнані як онлайн-насильство, а не «суб’єктивна критика». Знецінення роботи через зовнішність, емоційність чи походження — це форма гендерно зумовленого насильства, яка має системний характер.