"Інший лідер України": Єрмак затьмарює Зеленського і концентрує владу — FT

Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак дедалі частіше опиняється в центрі уваги міжнародних медіа та аналітичних кіл як одна з найвпливовіших фігур у владній вертикалі під час повномасштабної війни. Видання Financial Times присвятило Єрмаку розгорнутий матеріал, у якому головний кореспондент FT в Україні Крістофер Міллер розповідає про стрімке зростання політичного впливу посадовця, неформальний контроль над ключовими процесами в державі — від зовнішньої політики й оборонної допомоги до кадрових рішень — та дедалі гучніші застереження всередині країни і серед західних партнерів щодо концентрації влади та авторитарних ризиків в українському керівництві.

Редакція ZN.UA подає переклад статті Financial Times без змін, щоб надати читачам можливість ознайомитися з думками західного журналіста в оригінальному вигляді.

"Поляризуюча сила Андрія Єрмака, іншого лідера України в часи війни"

Світ знає Зеленського як коміка, який став президентом у воєнний час і одним із найвідоміших політичних діячів 21 століття, якого порівнюють із Вінстоном Черчиллем. Він — лідер, який залишився в Києві, коли російські війська вторглися через кордон, а вбивці полювали на нього. Два слова з його знаменитого відеозвернення в першу ніч вторгнення, знятого в темряві біля президентської резиденції, стали національним гаслом: "Ми тут".

Кремезний чоловік, що стоїть ліворуч від Зеленського на цьому відео, не є широко відомим, хоча він з'являється на незліченних знімках, майже завжди поруч із президентом. На фотографії, зробленій на мирному саміті в Швейцарії в червні 2024 року, він стоїть попереду і в центрі, височіючи над десятками присутніх світових лідерів і майже затуляючи віцепрезидентку США Камалу Гарріс, яка витягує шию, щоб її було видно. ("Я не знаю, як, чорт забирай, він це зробив і як ми дозволили цьому статися", — сказав один американський чиновник про цю фотографію). Але серед українців, іноземних лідерів і дипломатів він є людиною з величезним і поляризуючим впливом.

Андрій Єрмак не є президентом України. Але він часто поводиться як президент. Як глава Офісу президента України — його офіційна посада — 53-річний Єрмак розробляє мирні плани, керує непублічною дипломатією і особисто відбирає урядовців. Прем'єр-міністр і вищі військові чини часто звертаються до нього за порадою. Коли йдеться про переговори з високими ставками — обмін полоненими з Москвою, повернення викрадених українських дітей, угоди про збереження поставок зерна через Чорне море — Єрмак керує процесом. Європейські уряди координують з ним військову та фінансову допомогу. Він на "ти" зі світовими політиками та голлівудськими зірками.

У позолочених залах президентського комплексу в Києві Єрмак керує згуртованою командою з близько двох десятків особисто відібраних, відданих радників, які мають доступ до брифінгів з питань національної безпеки та зустрічей з главами держав, що відвідують Україну, що за стандартами більшості західних урядів вважається вкрай неортодоксальним. Разом ця група керує країною. Роль Єрмака описують по-різному ті, хто спостерігав за ним — від правої руки Зеленського до фактичного віцепрезидента України. Але його союзники і критики сходяться на думці, що в Україні майже нічого не відбувається без його відома і схвалення. Ніхто не може потрапити до президента, не пройшовши через нього.

Для таких відданих прихильників, як Андрій Сибіга, колишній заступник Єрмака, який наразі обіймає посаду міністра закордонних справ України, Єрмак є "чудовим менеджером, особливо в кризових ситуаціях". Колишній прем'єр-міністр Данії та генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен, який написав текст на підтримку включення Єрмака до списку 100 найвпливовіших людей 2024 року журналу Time, сказав, що був свідком здатності Єрмака "забезпечувати функціонування уряду... під час нашої роботи над гарантіями безпеки для України", що призвело до "мережі двосторонніх угод з союзниками".

Але його судження поставлене під сумнів багатьма спостерігачами, включаючи тих, хто близький до нього. Саме Єрмак, всупереч порадам американських і українських чиновників, наполягав на зустрічі з Дональдом Трампом в Овальному кабінеті в лютому, коли Київ прагнув отримати підтримку США і укласти угоду про корисні копалини. Фіаско, яке сталося за цим, майже зруйнувало відносини між двома країнами і було сприйняте як доказ надмірної самовпевненості Єрмака.

"Його проблема — мікроменеджмент. Він намагається бути всюди і робити все", — сказав Олександр Роднянський, кінопродюсер і давній друг Єрмака.

Єрмак став уособленням дебатів, що розбурхують країну, про те, чи може централізація влади, запроваджена воєнною адміністрацією, зашкодити демократичному майбутньому України після закінчення війни. Для багатьох українців він є символом старого ладу, який вони відчайдушно прагнуть залишити в минулому. Цього тижня Зеленський зіткнувся з найсерйознішим внутрішнім викликом за час свого президентства, після того як радикальний крок щодо усунення незалежних антикорупційних органів України викликав перші масові протести з початку війни. Серед тисяч людей, що зібралися в Києві, лунали гасла "Єрмак геть" і "До біса Єрмака".

В інтерв'ю з понад 40 людбми, серед яких були нинішні та колишні українські чиновники, західні дипломати в Києві та представники європейських урядів і Вашингтона, які безпосередньо мали справу з Єрмаком, мені часто говорили, що він має такий самий вплив, як Зеленський, а може, й більший. Для критиків Єрмак є не обраним царем, який накопичує безмежну владу, підриваючи демократичні механізми стримувань і противаг, які Київ запровадив після революції Євромайдану в 2014 році. Він складає списки внутрішніх політичних ворогів для санкцій Ради національної безпеки і оборони України. Його звинувачують у маніпулюванні судовими розслідуваннями з метою дискредитації своїх суперників і затягування антикорупційних розслідувань. Кажуть, що він організовує таємні операції, поширюючи витоки інформації та чутки через анонімні канали в Telegram.

"Його мета — централізувати все в пострадянському стилі правління, який нагадує щось не дуже відмінне від автократії", — сказав один із тих, хто тісно співпрацював з Єрмаком в офісі президента.

Минулого тижня одна з близьких соратниць Єрмака, Юлія Свириденко, була призначена новим прем'єр-міністром України — цей крок широко розцінюють як доказ його зростаючого впливу на Зеленського. Один західний посол відверто описав роль Єрмака: "Він є президентом, прем'єр-міністром, міністром закордонних справ... всіма міністрами разом узятими".

Один український міністр попередив мене, що мало хто в уряді наважиться говорити про Єрмака офіційно — і це передбачення виявилося правдивим.

"Майбутнє і доля кожного, — сказав він, — визначаються Андрієм Єрмаком".

Союзники Єрмака стверджують, що він не є "сірим кардиналом", який ховається в тіні та формує політику, а є чимось новим у пострадянському політичному світі України: "зеленим кардиналом", який командує приватними та публічними сценами у своїй оливковій бойовій формі.

Однак він не пройшов політичну чи військову кар'єру. Він не був частиною оточення Зеленського з дитинства чи колегою по комедійній трупі "Квартал 95". Народившись у радянському Києві в 1971 році, Єрмак користувався багатьма привілеями середнього класу інтелігенції СРСР. Його батько Борис працював на відомому оборонному заводі "Артем", а потім став високопоставленим дипломатом у радянському посольстві в Афганістані під час радянсько-афганської війни. Це призначення дало привід для спекуляцій, що його роль була пов'язана з радянськими спецслужбами. Коли я заговорив про ці чутки з Єрмаком, він різко відкинув їх: "Де докази?".

У молодості Єрмак мріяв стати пілотом винищувача. Натомість він вступив до Національного університету імені Тараса Шевченка, де отримав ступінь магістра міжнародного права. Хоча багато його однокурсників продовжили навчання на Заході і влаштувалися в провідні європейські юридичні фірми, Єрмак залишився в Києві і відкрив власну юридичну практику, зосередившись на праві інтелектуальної власності. "Він мені сподобався, бо був не схожий на інших хлопців у Києві того часу, — згадує Роднянський. — Він знав іноземні мови".

У 2011 році, коли Єрмак почав надавати юридичні послуги телеканалу "Інтер", він познайомився з молодим Володимиром Зеленським, який уже був національною зіркою і генеральним продюсером каналу. Їхня перша розмова була недовгою, але вони відразу знайшли спільну мову. "Я відразу зрозумів, що він дуже розумна, інтелігентна людина, — згадує Єрмак. — Мені сподобалося, як він говорив про свою дружину, дітей". Незабаром після цього Єрмак перейшов у розважальний бізнес. Він заснував медіагрупу і спродюсував кілька фільмів категорії B, які отримали прохолодні відгуки, зокрема боксерську драму 2017 року "Правила бою".

На початку 2019 року він зробив крок у політику, приєднавшись до президентської кампанії Зеленського. Коли Зеленський виграв вибори, він призначив Єрмака своїм головним помічником із міжнародних справ. Навіть близькі до нового президента люди були здивовані. Команда Зеленського в основному складалася з друзів, яких він знав ще зі шкільних років у суворому промисловому місті Кривий Ріг. Але разом ці двоє чоловіків почали працювати над деякими з найамбітніших обіцянок Зеленського, зокрема над припиненням війни, яка точилася на сході України з 2014 року, коли Росія анексувала Крим і вторглася в Донецьку та Луганську області.

Вперше перевіривши свою політичну проникливість, того літа Єрмак став головною контактною людиною між Києвом і оточенням президента США Дональда Трампа, коли американські чиновники тиснули на Україну, щоб вона розпочала розслідування щодо ймовірної корупції демократичного суперника Трампа Джо Байдена та його сина Гантера. Виступаючи в ролі неформального посередника між Трампом і його особистим адвокатом Руді Джуліані, Єрмак обговорював можливу заяву про співпрацю — умову для зустрічі в Білому домі та надання військової допомоги США на суму 400 млн доларів. Переговори призвели до скандального дзвінка Трампа з проханням "зробити нам послугу". Дехто в Києві звинувачував Єрмака в тому, що він втягнув Україну в скандал, але Зеленський віддав йому належне за те, що він захистив його від більш серйозних наслідків. Цей епізод ознаменував початок еволюції Єрмака як головного "рішали" президента.

Найбільшим досягненням Єрмака влітку 2019 року стали переговори з Москвою про обмін полоненими, що забезпечили повернення відомого режисера Олега Сенцова та 34 інших бранців Кремля. Він полетів до Москви, щоб особисто забрати полонених — момент, про який він пізніше згадував з поєднанням гордості та образи. "Жодної моєї фотографії", — сказав він мені. Він помилявся. На його власній сторінці у Facebook з'явилося одне фото, на якому він стоїть за плечем Зеленського. Жоден із звільнених українців не потрапив у кадр. "Я не вважаю себе героєм", — сказав Єрмак. "Я просто... дивіться, я думаю, що роблю те, що повинен робити". На початку 2020 року Зеленський звільнив свого главу адміністрації і призначив на його місце Єрмака.

Зв'язок між Зеленським і Єрмаком був справді викуваний у вогні війни. Із 24 лютого 2022 року, коли війська Путіна перетнули український кордон, ці двоє стали нерозлучними. Вони живуть і працюють у президентському комплексі, бароковій козацькій будівлі, в якій до здобуття незалежності від Радянського Союзу в 1991 році розміщувався центральний комітет Комуністичної партії України. Будівля з розкішними кришталевими люстрами, паркетними підлогами та зеленими мармуровими колонами є дивним тлом для мішків з піском, які зараз складені перед укріпленими вікнами та вздовж коридорів.

Офіс Єрмака знаходиться на два поверхи нижче офісу Зеленського. Там він працює за великим столом, оточеним подарунками від іноземних високопосадовців та українських солдатів, серед яких керамічний череп, розмальований зображенням Кремля в полум'ї. Єрмак, який не одружений і не має дітей, повністю присвятив себе роботі. Його стара квартира майже не використовується, і він рідко відвідує своїх батьків, які залишаються в Києві.

"Він може працювати 24 години поспіль, без перебільшення", — сказав Сибіга. — "Це не просто його амбіції. Це його операційна система".

Стосунки між Зеленським і Єрмаком виходять за межі роботи, кажуть їхні помічники та соратники. "Він є найближчим соратником президента", — сказав Сибіга. Вони сплять поруч один із одним у бункері будівлі, захищеному від російських авіаударів, які посилилися з весни цього року. Там, після довгого робочого дня, вони можуть розслабитися, граючи в настільний теніс або дивлячись класичні фільми, які знають настільки добре, що можуть цитувати діалоги. Більшість ранків починаються з тренування, під час якого вони разом піднімають вагу в тренажерному залі.

"Він любить виглядати як привабливий чоловік", — сказав Роднянський. — "Вони обидва інтенсивно тренуються".

У перші дні вторгнення Єрмак і Зеленський тримали під рукою штурмові гвинтівки на випадок, якщо російські війська прорвуться на територію Банкової. Як згадує один із помічників, гвинтівки були там або для того, щоб пробитися назовні, або для того, щоб забезпечити гідний кінець, а не потрапити в полон.

"Я не боявся", — сказав мені Єрмак. — "Я думав про цей момент... але не турбувався про себе. Я боявся за свою сім'ю і український народ".

Коли з Кремля зателефонував до Києва в перші години повномасштабного вторгнення, щоб змусити їх визнати поразку, задзвонив телефон Єрмака. На лінії був заступник глави адміністрації Путіна Дмітрій Козак. Він сказав Єрмаку переконати Зеленського здатися або бути готовим зіткнутися з усією міццю російської армії.

"Іди у дупу!", — відповів Єрмак і поклав слухавку.

За словами двох українських чиновників, залучених до військового планування, Єрмак неодноразово ігнорував військове керівництво і в певних ситуаціях мав "повний вплив" на бойові дії. Одним із найяскравіших прикладів, за їхніми словами, була його роль у битві за Бахмут.

Бахмут був збудований як фортеця в 1571 році, коли Іван Грозний наказав захищати південний кордон Росії. Вона ніколи не мала повернутися до свого первісного призначення, але наприкінці 2022 року місто знову опинилося в облозі, коли російські війська наблизилися. Багато українських командирів на передовій закликали до стратегічного відступу, але Єрмак побачив можливість розповісти іншу історію. Завдяки своїй історії "фортеця Бахмут" мала певну сильну наративну силу. Вона мала стати символом незламного опору України. Зеленський також хотів великої перемоги на полі бою, щоб підняти національний моральний дух. Бахмут не мав падати, він не міг.

Але Бахмут вже був пеклом після семи місяців запеклих боїв. Коли я робив репортаж з міста на початку грудня 2022 року, центр був зруйнований. Російські наземні атаки були невпинними — навіть загартовані американські генерали були вражені жорстокістю боїв і приголомшливими втратами Москви. І все ж вони продовжували наступати.

У розпал боїв, 20 грудня, Зеленський у супроводі Єрмака здійснив таємний і ризикований візит на бахмутський напрямок. Наступного дня Зеленський вилетів до США і представив на спільному засіданні Конгресу пошарпаний український прапор, підписаний військовими в Бахмуті. Спікерка Палати представників Ненсі Пелосі підняла його над трибуною під бурхливі овації. Україна мала своє Аламо.

За лаштунками західні чиновники були стурбовані втратами. Українські командири скаржилися, що ресурси марнуються, не приносячи значного тактичного ефекту. Багато хто говорив, що рішення залишитися було прийнято в оточенні президента, а не військовими.

"Політичний маневр, замаскований під героїзм", — так описав це мені один із командирів, який брав участь у боях.

Врешті-решт "фортеця Бахмут" впала. Ця поразка підірвала контрнаступ України 2023 року, який також закінчився невдачею.

"Було помилкою залишатися в Бахмуті так довго", — сказав високопоставлений український чиновник, залучений до військового планування. "У нас були свої накази". Я запитав, від кого, і він назвав командувача сухопутних військ України. Але цей генерал отримав власний наказ, додав чиновник. Він надійшов з офісу президента. "Ви можете здогадатися, від кого".

Із ростом 190 см і міцною статурою Єрмак виглядає імпозантно, але не грубо. Його руки доглянуті, а м'яке овальне обличчя обрамлене ретельно доглянутим щетиною. На лівому зап'ясті у нього надіті шкіряні ремінці та браслети з дерев'яних намистин. "Це свого роду талісмани", — сказав він мені, потираючи намистини між пальцями. Ми розмовляли в яскравій кімнаті в кінці коридору від його офісу. Освітлена неоновими лампами, вона більше нагадувала кіностудію, ніж робоче приміщення. Це було одне з трьох ексклюзивних інтерв'ю, які ми провели протягом двох років. Єрмак не відповів на подальші запити про коментарі до цієї статті.

На публіці Єрмак говорить виваженим, майже монотонним голосом, трохи вищим, ніж можна було б очікувати від чоловіка його статусу. Він говорить так довго, що часто втрачається сенс його слів. "Спочатку я думав, що це тактика, щоб втомити нас і зменшити наш інтерес до інтерв'ю з ним", — сказав український журналіст, який не захотів називати своє ім'я. "Але тепер я розумію, що він просто говорить і говорить".

Приватно Єрмак може бути різким. "Іноді він буває жорстоким", — зізнався міністр закордонних справ Сибіга. На прохання навести приклади він лише хитро посміхнувся: "Будь ласка, запитайте інших чиновників". Я запитав кількох чиновників різного рангу, які працювали з Єрмаком на різних посадах, але більшість відмовилися говорити за будь-яких обставин.

"Це кар’єрне самогубство", — сказав один. "Ні, вибачте", — відповів інший. "Я хочу зберегти свою роботу". Один близький радник описав Єрмака як "жорсткого, але ефективного". Інший визнав, що він "безжальний" і "хитрий". Він, можливо, не той тип людини, якому ви хотіли б допомагати керувати в мирний час, додав він, але зараз війна. І хто ще міг би робити те, що він робить для президента?

Зеленський не погодився дати інтерв'ю для цієї статті, але президент запекло захищав свого главу адміністрації, сказавши журналісту минулого року, що Єрмак є "одним з найсильніших менеджерів" у його команді: "Я поважаю його за його результати, він робить те, що я йому кажу".

В одному з інтерв'ю Єрмак визнав, що може бути суворим до своїх співробітників, але знехтував скаргами, що він може бути занадто владним. "Неможливо не бути жорстким і досягати результатів, розумієте? — сказав він. — Більшого критика мене, ніж я сам, не існує".

"Я менеджер президента, — продовжив Єрмак. — Він не просто лідер України сьогодні — я вважаю, що він лідер вільного світу. Моя робота — допомогти йому бути якомога ефективнішим. Мета — виграти цю війну, повернути наші території, повернути наших людей, отримати компенсацію і відбудувати нашу країну. Це моє головне завдання. Я людина, яка досягає результатів. Для мене краще відчувати, що я дійсно виконав дуже важливу роботу...".

Відчувши, що Єрмак відхиляється від теми, 36-річна Дарія Зарівна, колишня медіапідприємиця і його найвідданіша помічниця, втрутилася: "Якщо дозволите, я б сказала, що пан Єрмак будує і керує операціями як головний операційний директор для кожного ключового проєкту, якому президент надає пріоритет".

У дипломатичних колах Єрмак часто стає предметом шепотіння на коктейльних вечірках. Дехто висміює його схильність згадувати імена відомих акторів, таких як Шон Пенн і Джессіка Честейн, публікуючи їм привітання з днем народження в соціальних мережах. Але саме завдяки своїм зв'язкам із знаменитостями Єрмак мобілізував велику групу відомих особистостей, які виступили "послами" на підтримку України, збираючи кошти на гуманітарну допомогу та дрони для військ на передовій.

Мабуть, найпоширеніша критика стосується розміру його его. "Планетарне", — так описав його мені один західний посол, який безпосередньо мав з ним справу протягом багатьох років. "Галактичне — це краще слово", — заперечив інший посол. Самовпевненість Єрмака призвела до конфліктів з кількома західними послами, які працюють у Києві, зокрема з колишньою послом США Бріджет Брінк, яка у квітні подала у відставку на знак протесту проти політики Трампа щодо України.

Помічники Єрмака звинуватили Брінк у тому, що вона не підготувала Зеленського до суперечливої зустрічі з міністром фінансів США Скоттом Бессентом у Києві в лютому цього року. Бессент привіз із собою документ для підписання українським лідером: першу версію запропонованої Вашингтоном угоди про корисні копалини. Вона передбачала 50% прав України на рідкісні землі та критично важливі корисні копалини в обмін на 500 млрд доларів, суму, яку Трамп довільно встановив як військову допомогу в минулому.

Говорили, що Бессент тиснув на Зеленського, щоб той підписав угоду на місці, що президент пізніше підтвердив мені. "Він прийшов і сказав: "Ви повинні підписати це зараз, — сказав Зеленський. — Я сказав йому: "Припиніть стукати пальцем по документу і давайте поговоримо серйозно". Зеленський не вважав, що документ у першій редакції був справедливим, оскільки "він містив положення, що суперечили нашій конституції та законам".

Помічники Єрмака сказали, що він часто відчував, що посольство США під керівництвом Брінк працювало проти офісу українського президента, надто зосереджуючись на проблемі корупції в Україні — і численних кадрових перестановках в уряді, які консолідували більше влади в руках Єрмака — і не приділяючи достатньо уваги забезпеченню більшої військової допомоги. Люди, близькі до Брінк, не погоджувалися з цим, кажучи, що ніхто в Києві не боровся так завзято, як вона, за забезпечення допомоги США для оборони країни.

Відносини України з другою адміністрацією Трампа є складними. За словами колишнього американського чиновника, за президентства Байдена "основною політикою була підтримка України, і все інше — включаючи управління Єрмаком — було підпорядковано цій пріоритетній задачі". Але табір Трампа діє інакше. Із початку війни з Росією Україна значною мірою покладалася на військову та фінансову допомогу США. Вашингтон виділив до цього часу близько 175 млрд доларів, з яких 67 млрд — на військову підтримку, включаючи озброєння, навчання та розвідку. На початку березня адміністрація Трампа наказала тимчасово заморозити розвідку, а також призупинити військову допомогу в рамках кампанії, спрямованої на те, щоб змусити команду Зеленського співпрацювати з планами Трампа щодо закінчення війни на умовах, які Київ вважає надто вигідними для Москви.

Прикладом цього є тепер уже сумнозвісний лютневий візит Зеленського до Білого дому, організований оптимістичним Єрмаком всупереч порадам американських чиновників і деяких скептично налаштованих членів його власної команди. Як подарунок для Трампа Зеленський привіз пояс, що належав українському боксеру Олександру Усику. Однак, слухаючи рекомендації Єрмака, Зеленський спочатку показав Трампу папку з фотографіями знущань над українськими військовополоненими. За словами американського чиновника і радника українського президента, цей жест затьмарив зустріч.

Коли камери журналістів були спрямовані на Зеленського, Трамп і його віцепрезидент Джей Ді Венс обернулися до українського лідера. Трамп звинуватив Зеленського в "азартній грі з третьою світовою війною", а Венс дорікнув йому за невдячність за американську допомогу. Поки Єрмак тихо сидів осторонь, Зеленський намагався захищатися, коли відносини України з її найважливішим союзником майже зійшли з рейок.

До останньої поїздки Єрмака до Вашингтона минулого місяця відносини не покращилися. Він приїхав, сподіваючись на важливі зустрічі з кількома високопоставленими чиновниками Трампа, які були або різко скорочені, або взагалі не відбулися. Зустріч з главою адміністрації Білого дому Сьюзі Вайлз так і не відбулася.

"Вони зустрілися в коридорі, проходячи повз один одного", – розповів один із присутніх. Коли Вайлз пішла далі, Єрмак встиг сказати лише одне речення: "Я хочу сказати, що ми виграємо війну".

Спроба зустрітися з держсекретарем і радником з національної безпеки Марко Рубіо пройшла лише трохи краще. Команда Венса проігнорувала його. "Це була катастрофа", – зізнався один з українських чиновників.

На зустрічі в Джидді в березні угода між українськими та американськими чиновниками щодо запропонованого Трампом 30-денного перемир'я з Росією ледь не зірвалася, оскільки Єрмак відмовився її підписати, побоюючись, що навіть тимчасове перемир'я може дати Москві час для перегрупування, за словами чиновників, обізнаних у цій справі. Рубіо та тодішній радник Трампа з національної безпеки Майк Волтц наполегливо домагалися укладення угоди. Але Єрмак залишився непохитним. Волтцу довелося в останній момент вдатися до неформальних каналів, щоб зв'язатися безпосередньо із Зеленським. Коли український президент зателефонував Єрмаку, його повідомлення було чітким: погодитися на припинення вогню.

За словами нинішніх і колишніх чиновників у Києві та Вашингтоні, Єрмак домігся незвичайного успіху, роздратувавши американських політиків з обох сторін, що є досягненням, яким можуть похвалитися небагато хто, і яке не варто святкувати в Києві.

"Він ускладнює все більше, ніж потрібно. Він не генерує жодних креативних ідей. Він також має схильність ставити себе в центр уваги", — сказав колишній американський чиновник, який був проінформований про поїздку Єрмака. "Однією з найгостріших критичних зауважень є те, що він іноді не виявляє щирого інтересу до своєї країни. Йому важливо бути в центрі процесу прийняття рішень, навіть якщо це шкодить Зеленському та Україні".

Чиновники не заперечували, що Єрмак досяг деяких перемог. Двоє з них згадали його мирний саміт у червні 2024 року в Швейцарських Альпах, який, на їхню думку, допоміг залучити кілька країн з глобального півдня, які залишалися нейтральними щодо війни або схилялися до підтримки Москви. Але інші сказали, що саміт і його попередник в аеропорту Бориспіль були непродуманими.

"PR-шоу", — сказав один західний посол, враховуючи, що Росія і Китай не брали в ньому участі.

"На жаль, Андрій часто зосереджувався на речах, які, на мою думку, не були критичними для перемоги у війні", — сказав колишній американський чиновник, який працював з Єрмаком. Більше ніж один західний чиновник згадував про нібито зв'язки Єрмака з анонімними каналами Telegram — з такими назвами, як "Вертикаль", "Джокер" и "Карточный офис" — які неодноразово атакували його критиків. (Єрмак заперечив будь-яку причетність до цих каналів).

Безумовно, Єрмак, здається, ніколи не буває далеко від суперечок. Деякі критики зосередили свою увагу на Олегу Татарову, одному з найближчих соратників Єрмака в уряді, який був предметом численних журналістських розслідувань, в яких йому інкримінували корупцію та зловживання владою. Хоча в 2020 році йому висунули звинувачення у хабарництві, справу зрештою закрили.

Вони стверджують, що Татаров діє як виконавчий орган Єрмака, надаючи захист і тихо контролюючи величезні органи безпеки та правоохоронні органи України. Цей контроль, за їхніми словами, чинить тиск на антикорупційних слідчих, гальмує судові переслідування та призводить до вибіркового правозастосування, яке захищає союзників, тримаючи опонентів під контролем. Кілька гучних справ таємничо втратили імпульс, коли потрапили до відомств, що перебувають у сфері впливу Татарова. Татаров неодноразово заперечував усі звинувачення в корупції або зловживанні владою.

Прихильники жорсткої політики "Америка понад усе" Трампа підхопили критику Єрмака, зображуючи її як відображення самого Зеленського.

"У світі MAFA є люди, які експлуатують те, як діє (Єрмак), і кажуть, що саме тому (Україна) не може ніяк допомогти США і що в кінцевому підсумку ми повинні відмовитися від неї, — сказав колишній американський чиновник, який працював над політикою щодо України.  — Справа дійшла до того, що це стало небезпечно... Вашингтон занадто складний для дипломатії однієї людини".

Один високопоставлений український чиновник, який тісно співпрацював з офісом президента, порівняв відносини між Зеленським і Єрмаком з відносинами Джорджа Буша і його впливового віцепрезидента Діка Чейні. "Сцена з фільму "Віце", — сказав чиновник, маючи на увазі фільм 2018 року, який розповідає про сходження Чейні до влади і його вплив на Буша, — сцена, де вони розподіляють обов'язки, — це саме так".

Особливо Єрмака переслідує одна суперечка. У липні 2020 року українські військові та внутрішні розвідувальні служби запланували спецоперацію з затримання 33 найманців із відомої російської групи "Вагнер", пов'язаної з Кремлем парамілітарної сили, яка відома своєю жорстокістю в операціях від України до Африки. Їх заманили до Білорусі обіцянкою фальшивої місії до Венесуели. План полягав у тому, щоб перехопити їхній рейс до Південної Америки, змусити його приземлитися в Києві і заарештувати їх після прибуття. Але операція була раптово відкладена. За даними слідчої групи Bellingcat, яка посилається на українські та іноземні розвідувальні джерела, наказ надійшов від Єрмака, який нібито побоювався, що операція зірве крихке перемир'я з Росією, яке тільки починало налагоджуватися.

Через кілька днів найманці були заарештовані в Мінську білоруськими силовиками і відправлені назад до Росії, що викликало обурення і звинувачення в саботажі в Україні, коли подробиці стали відомі. Навіть з'явилися публічні заяви, що Єрмак може бути російським шпигуном. Єрмак заперечив ці звинувачення, назвавши їх дезінформацією. Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов захистив його, сказавши мені, що Єрмак був несправедливо зроблений "козлом відпущення" і відігравав лише незначну роль. Проте, п'ять років по тому, "Вагнергейт" залишається джерелом суперечок.

Єрмак, який вважає своїми героями кардинала Рішельє та Генрі Кіссінджера, відкидає будь-які припущення про те, що він затьмарив свого лідера. "Іноді проти мене проводяться кампанії, інформаційні атаки. Люди кажуть, що Єрмак робить те чи інше. Це нісенітниця. Ми — новий тип політичної сили в Україні... Це викликає у деяких людей дискомфорт або страх, — сказав він. —"Послухайте, дуже мало людей готові присвятити 100% свого життя і часу країні. Коли вони бачать, що не можуть контролювати або впливати на когось такого, як я, це їх турбує. Але чесно кажучи? Мені байдуже".

Звинувачення, до якого Єрмак ставиться особливо чутливо, стосується його молодшого брата Дениса, бізнесмена, який був у центрі кількох корупційних скандалів. Минулого місяця проти нього були тихо висунуті нові звинувачення тим самим начальником військової розвідки Будановим, який захищав Єрмака переді мною. Він стверджував, що Денис намагався використати своє становище для збагачення. Денис заперечив усі звинувачення проти нього, а Єрмак намагався усунути Буданова, розповіли мені дві людини, обізнані з цією справою. Одна з них стверджувала, що інцидент ледь не переріс у відкрите повстання.

Олег Рибачук знає, що означає бути людиною за троном. Як керівник апарату Віктора Ющенка, третього президента України, він обіймав ту саму посаду, яку сьогодні займає Єрмак. Теоретично їхні обов'язки були ідентичними. Насправді ж вони дуже відрізняються.

"Зараз немає шляху до Зеленського, який оминає Єрмака, — сказав мені Рибачук. — І в цьому проблема".

Рибачук вказав на звільнення популярного колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, міністра закордонних справ Дмитра Кулеби та міністра інфраструктури і прихильника реформ Олександра Кубракова. За словами двох колишніх українських високопосадовців, Єрмак керував звільненням Залужного, а також його керівника відділу зв'язків з громадськістю Людмили Долгоновської. Доля Залужного була вирішена після того, як він висловив, на думку багатьох, надзвичайно відверту оцінку перспектив війни України восени 2023 року: "Швидше за все, не буде ніякого глибокого і прекрасного прориву", — сказав Залужний. Зараз він обіймає посаду посла України у Великій Британії, далеко від центру прийняття рішень у Києві. Кулеба — привітний політик і дипломат — також вважався занадто популярним, за словами трьох високопоставлених чиновників, обізнаних у цій справі.

Звільнення Кубракова викликало резонанс як у Києві, так і в західних столицях. Колишній посол США Брінк разом з послами G7 в Україні опублікували в соціальних мережах повідомлення на його підтримку, виступивши на його захист. Щоб стримати наслідки, Зеленський скликав зустріч з послами, нібито для обговорення енергетичної безпеки. Але коли дипломати зібралися в його кабінеті, стало зрозуміло, що справжньою темою зустрічі був Кубраков. Вони вимагали відповідей від президента і Єрмака, який також був присутній. Зеленський розлютився, відкинувши їхні запитання, розповіли мені деякі з цих послів. "Зустріч була скандальною", — сказав один з послів.

Після цього в Telegram-каналах, які, за словами західних чиновників і українських журналістів, пов'язані з Єрмаком, почали з'являтися безпідставні чутки про корупцію, які Кубраков заперечив. Єрмак відкинув свою причетність, а його помічники заперечили будь-який зв'язок з цими каналами.

Рибачук описав президентську адміністрацію як переважно закриту систему, яка цінує лояльність більше, ніж компетентність. "Зеленський не хоче обтяжувати себе складнощами. Він хоче швидких, простих рішень. Єрмак це забезпечує, – сказав він. — Говорити про Зеленського — це говорити про Єрмака. Говорити про Єрмака — це говорити про Зеленського. Вони стали одним цілим".

Проте, додав Рибачук, Зеленський має мандат на керівництво. "Єрмак його не має. І все ж він приймає рішення, які переважають рішення міністрів, очолює дипломатичні делегації та виступає від імені держави... Це велике конституційне питання в нашій країні".

На думку Рибачука, геніальність Єрмака полягає не в управлінні, а в його здатності керувати президентом. "Він як F-16 з далекобійним радаром. Якщо хтось набирає популярність, Єрмак першим шепоче про це Зеленському на вухо. Він грає на настроях Зеленського. Він точно знає, що і коли сказати, щоб усунути політичні загрози. Він створює враження, ніби захищає Зеленського, але насправді він його послаблює. Бо без сильних особистостей навколо себе ти починаєш жити в бульбашці". Результатом є своєрідне "персоналізоване управління", яке "завадило кожному українському президенту", сказав Рибачук. "Жоден з них не створив справжніх політичних партій, щоб розділити відповідальність. І Зеленський повторює ту саму помилку".

Дехто вважає, що рішення Зеленського даються взнаки. Хоча він залишається популярним, його рейтинг схвалення має тенденцію до зниження. Одне з червневих опитувань показало, що 65% українців довіряють президенту — це на 9% менше, ніж місяцем раніше. Ці дані відображають глибшу невизначеність щодо того, яке суспільство виникне після війни: чи рухається Україна до більш глибокої демократії, чи повільно ковзає до авторитаризму? Інше опитування, проведене наприкінці травня, показало, що суспільство розділилося з цього питання: відповіді залежали не стільки від ідеології, скільки від довіри до Зеленського та його адміністрації. Серед тих, хто заявив, що не довіряє президенту, понад 80% бачили ознаки повзучого авторитаризму.

Протягом останніх кількох місяців Єрмак працював над своєрідним коронаційним проєктом: найбільшою перестановкою в Кабінеті міністрів України з початку війни. Минулого тижня він успішно завершив її, призначивши свою протеже прем'єр-міністром, що, на думку депутатів, лідерів громадянського суспільства та західних дипломатів, забезпечило йому контроль над урядом. 49-річного технократа Дениса Шмигаля, який обіймав посаду прем'єр-міністра з 2020 року, замінила 39-річна Юлія Свириденко, перша віцепрем'єрка та міністерка економіки, яку в Києві часто називають однією з людей Єрмака. Із початку війни, коли Єрмаку потрібно було виїжджати за кордон з офіційними справами, він включав Свириденко в склад делегації як офіційного її главу. Як керівник апарату, Єрмак не мав права користуватися урядовим літаком, але Свириденко, яка на той час була першим віцепрем'єром, мала таке право.

Свириденко багато хто вважає розумним менеджером, і вона досягла того, чого Єрмаку досі не вдалося: налагодила здорові відносини з адміністрацією Трампа, зокрема з міністром фінансів Бессентом, після того як вона втрутилася, щоб довести до кінця гучну угоду про мінерали.

Але найважливішим активом нового прем'єр-міністра може бути її непохитна лояльність до Зеленського та його впливового глави адміністрації.

"Не можна керувати країною, покладаючись на інтуїцію, — сказав Рибачук. — Потрібні структура, інститути, стратегія. Саме цього зараз бракує. Єрмак і Зеленський на даний момент усунули будь-яку реальну конкуренцію. Але після війни настане час розплати".

Чому саме тепер Банкова злетіла з котушок? У чому силовики Зеленського звинуватили НАБУ й САП, щоб прикрити політичну операцію ліквідації незалежності антикорблоку? Як ручний парламент реалізував сценарій влади, який давно розроблявся на Банковій?

Відповіді у статті "Облава на НАБУ й САП. Президент Зеленський за крок до авторитаризму" дає редактор відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова.