Тінь Зеленського: FT розповіла, які побоювання викликає Єрмак в Україні

Права рука президента Володимира Зеленського, керівник Офісу президента України Андрій Єрмак викликає занепокоєння з приводу повзучого авторитаризму.

Як передає "Хвиля", про це пише головний кореспондент FT в Україні Крістофер Міллер.

У морозний ранок 1 грудня 2023 року, трохи за східною околицею Києва, міжнародний аеропорт "Бориспіль" прокинувся після довгої військової сплячки. Терминал D, колись центр для відпочивальників і ділових мандрівників, мовчав із того часу, як перші російські ракети атакували Україну в перші години повномасштабного вторгнення майже два роки тому.

Але коли сніг покрив порожню злітну смугу і заморозив іржаві протитанкові загородження, що охороняли її периметр, колона затемнених позашляховиків із приблизно 80 іноземними послами, урядовими міністрами та керівниками міжнародних гуманітарних організацій прослизнула через барикади. Усередині термінала шипіли кавомашини еспресо, а кіоски були наповнені свіжою випічкою. Табло вильотів знову замиготіло назвами місць, з якими Україна прагнула відновити зв'язок: Берлін, Лондон, Нью-Йорк, Тель-Авів.

Уніформовані бортпровідники видавали гостям глянцеві фальшиві посадкові талони з обнадійливим пунктом призначення: Формула миру України. Повідомлення було чітким. Це був не просто саміт, це була заява про те, що найкривавіший збройний конфлікт на європейській землі з часів Другої світової війни не завершиться в окопах Донбасу чи за столами переговорів, де іноземні лідери ділитимуть країну. Майбутнє України плануватиметься з Києва.

Проведений через кілька тижнів після того, як широко розрекламована польова кампанія не змогла прорвати російську оборону, це було контрнаступом іншими засобами.

Учасники розсілися за гігантським круглим столом, зібраним у центрі термінала. Серед них була українська нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук, кілька урядових міністрів і заступники керівника Офісу президента. Були посли США, Франції та Італії. Річард Бренсон з'явився по відеозв'язку зі свого австралійського відпочинкового номера, його голос майже заглушувався звуком водоспаду.

Після вітальних промов настало тривале очікування. Двадцять хвилин. Тридцять. Минуло майже 40 хвилин, коли всі погляди звернулися до головного входу. Багато хто очікував, що президент України Володимир Зеленський увійде з військовою помпезністю, яка зробила його знаменитим. Замість цього з’явилася важча фігура, яка організувала денні заходи.

Андрій Єрмак, колишній кінопродюсер, а тепер глава адміністрації Зеленського, був не просто господарем амбітного заходу. Кожна сцена, символ і рядок формули миру несли його відбиток. Із цього замерзлого форпосту Єрмак намагався знову направити шлях країни вперед.

Людина за троном

Світ знає Зеленського як коміка, що став військовим президентом, який став однією з найвпізнаваніших політичних фігур XXI століття, викликаючи порівняння з Вінстоном Черчиллем. Це лідер, який залишився на своїх позиціях у Києві, коли російські війська штурмували кордон, а вбивці полювали на нього. Два слова з його знаменитого відеозвернення у першу ніч вторгнення, знятого зухвало в темряві біля президентського комплексу, стали національним закликом до єдності: "Ми тут".

Кремезний чоловік, який стоїть біля лівого плеча Зеленського в тому відео, не є загальновідомим ім’ям, хоча він з'являється на безлічі зображень, майже завжди в межах досяжності президента. На фотографії, зробленій на мирному саміті у Швейцарії в червні 2024 року, він стоїть попереду й у центрі, височіючи над десятками присутніх світових лідерів і майже закриваючи віцепрезидентку США Камалу Гарріс, яка витягує голову, щоб бути видимою. ("Я не знаю, як, чорт забирай, він це зробив і як ми це допустили", – сказав один американський чиновник про фото.)

Але серед українців, іноземних лідерів і дипломатів він є людиною величезного та поляризуючого впливу. Коли йдеться про переговори з високими ставками – обмін полоненими з Москвою; повернення викрадених українських дітей; угоди щодо збереження потоку зерна через Чорне море – Єрмак керує процесом.

Андрій Єрмак не є президентом України. Але він часто діє як президент. Як керівник Офісу президента України – його офіційний титул – 53-річний Єрмак розробляє мирні плани, керує закулісною дипломатією та особисто відбирає урядовців. Прем'єр-міністр і вище військове керівництво часто підпорядковуються йому. Коли йдеться про переговори з високими ставками – обмін полоненими з Москвою; повернення викрадених українських дітей; угоди щодо збереження потоку зерна через Чорне море – Єрмак керує процесом. Європейські уряди координують із ним військову та фінансову допомогу. Він на "ти" з глобальними брокерами влади та голлівудськими зірками.

Усередині позолочених залів київського президентського комплексу Єрмак курує згуртовану команду з близько двох десятків особисто відібраних, відданих радників, які мають доступ до брифінгів із національної безпеки та зустрічей з лідерами іноземних держав – домовленість, що вважається надзвичайно неортодоксальною за стандартами більшості західних урядів. Разом ця група керує країною.

Роль самого Єрмака описувалася по-різному тими, хто спостерігав за ним — від правої руки Зеленського до де-факто віцепрезидента України. Але його союзники та критики погоджуються: майже нічого не відбувається в Україні без його відома та схвалення. Ніхто не потрапляє до президента, не пройшовши через нього.

Для відданих прихильників, таких як Андрій Сибіга, колишній заступник Єрмака, який з вересня обіймає посаду міністра закордонних справ України, Єрмак — "великий менеджер. Особливо в кризових ситуаціях." Андерс Фог Расмуссен, колишній прем’єр-міністр Данії та генеральний секретар НАТО, який написав супровідний текст до включення Єрмака до списку 100 найвпливовіших людей 2024 року за версією журналу Time, сказав, що був свідком здатності Єрмака підтримувати "роботу уряду... на власні очі під час нашої роботи над гарантіями безпеки для України", що призвела до "мережі двосторонніх угод із союзниками".

Але його судження ставили під сумнів багато спостерігачів, включно з тими, хто наближений до нього. Саме Єрмак, всупереч порадам американських та українських чиновників, наполягав на зустрічі в Овальному кабінеті з Дональдом Трампом у лютому, коли Київ шукав підтримки США та угоду щодо мінералів. Подальше фіаско ледь не зруйнувало відносини між двома країнами й розглядалося як свідчення самовпевненості Єрмака.

"Його проблема — мікроменеджмент. Він намагається бути всюди й робити все", — сказав Олександр Роднянський, український телевізійний керівник і давній друг Єрмака.

Символ дебатів про демократію

Єрмак став уособленням дебатів, що вирували в країні, про те, чи можуть централізовані повноваження, запроваджені військовою адміністрацією, зашкодити демократичному майбутньому України після завершення війни. Для багатьох українців він є символом старого порядку, від якого вони відчайдушно прагнуть відійти.

Цього тижня Зеленський зіткнувся з найсерйознішим внутрішнім викликом свого президентства після масштабного кроку з усунення незалежних антикорупційних органів України, що спричинило перші великі масові протести з початку війни. Серед натовпу тисяч людей, що зібралися в Києві, лунали гасла "Єрмака — геть" і "Нах... Єрмака".

В інтерв'ю з понад 40 людьми, включно з нинішніми та колишніми українськими чиновниками, західними дипломатами в Києві та представниками урядів Європи й Вашингтона, які мали справу безпосередньо з Єрмаком, мені часто говорили, що він має такий самий вплив, як Зеленський, а можливо, і більший.

Для недоброзичливців Єрмак — це невибраний цар, що накопичує необмежену владу — підриває демократичні стримування та противаги, які Київ впровадив після Революції Гідності 2014 року. Він складає списки внутрішніх політичних ворогів для санкціонування Радою національної безпеки і оборони України. Його звинувачують у маніпулюванні судовими розслідуваннями для дискредитації опонентів і гальмуванні антикорупційних розслідувань. Кажуть, що він організовує чорні операції, поширюючи зливи та чутки через анонімні Telegram-канали.

"Його мета — централізувати все в пострадянському стилі управління, що нагадує щось не дуже відмінне від автократії", — сказав один із тих, хто тісно працював з Єрмаком в Офісі президента.

Минулого тижня одна з близьких союзниць Єрмака, Юлія Свириденко, була призначена новою прем’єркою України — крок, широко висвітлений як свідчення його зростаючого контролю над Зеленським.

Західний посол описав роль Єрмака прямо: "Він президент, прем’єр, міністр закордонних справ... усі міністри разом узяті."

Один український міністр попередив мене, що небагато хто всередині уряду наважується говорити про Єрмака офіційно — передбачення, яке справдилося. "Майбутнє і становище кожного, — сказав він, — визначає Андрій Єрмак."

Шлях до влади

Союзники Єрмака стверджують, що він не "сірий кардинал", який ховається й формує політику в тіні, а щось нове в пострадянському політичному світі України: "зелений кардинал", який командує і приватною, і публічною сценою у своїй оливковій бойовій формі.

Попри це, він не прийшов через політику чи армію. Він не був частиною оточення друзів дитинства Зеленського або актором у його комедійній трупі "Квартал 95". Народжений у радянському Києві 1971 року, Єрмак користувався багатьма привілеями радянської інтелігенції середнього класу. Його батько, Борис, працював на відомому оборонному заводі "Артем", перш ніж стати високопоставленим дипломатом у радянському посольстві в Афганістані під час радянсько-афганської війни. Це призначення викликало припущення, що його роль включала зв’язки з радянськими спецслужбами. Коли я згадав про ці чутки Єрмаку, він різко відкинув їх: "Де докази?"

Як молодий чоловік, Єрмак мріяв стати пілотом винищувача. Замість цього він вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка й здобув ступінь магістра міжнародного права. У той час як багато його однокласників поїхали навчатися на Захід і приєдналися до провідних європейських юридичних фірм, Єрмак залишився в Києві й відкрив власну практику, зосередившись на праві інтелектуальної власності.

"Він мені подобався, бо виглядав як дуже небагато хлопців у Києві того часу", — сказав Роднянський. "Він говорив іноземними мовами."

Саме коли Єрмак надавав юридичні послуги телеканалу "Інтер" у 2011 році, він зустрів молодого Володимира Зеленського, вже національну зірку й генерального продюсера каналу. Їхня перша розмова тривала недовго, але вони одразу знайшли спільну мову.

"Я одразу зрозумів, що він дуже розумна, дуже інтелігентна людина", — згадував Єрмак. "Мені сподобалося, як він говорив про свою дружину, своїх дітей."

Невдовзі після цього Єрмак перейшов у сферу розваг. Він заснував медіагрупу й продюсував кілька фільмів категорії B, які отримали стримані відгуки, зокрема боксерську драму 2017 року "Правила бою".

На початку 2019 року він зробив крок у політику, приєднавшись до президентської кампанії Зеленського. Коли Зеленський виграв вибори, він призначив Єрмака своїм головним помічником із міжнародних справ. Навіть ті, хто був близьким до нового президента, були здивовані. Команда Зеленського в основному складалася з друзів, яких він знав ще зі шкільних років у суворому індустріальному місті Кривий Ріг.

Але разом ці двоє почали працювати над деякими з найамбітніших обіцянок Зеленського, включно із завершенням війни, яка тліла на сході України з анексії Росією Криму в 2014 році та вторгнення в регіони Донецьк і Луганськ.

Випробування вогнем

Під час першої перевірки його політичної проникливості того літа Єрмак став головною точкою контакту між Києвом і оточенням президента США Дональда Трампа, оскільки американські чиновники тиснули на Україну з вимогою відкрити розслідування ймовірної корупції з боку демократичного опонента Трампа Джо Байдена та його сина Хантера.

Діючи як неформальний канал до особистого адвоката Трампа Руді Джуліані, Єрмак обговорював можливу заяву про співпрацю — умову для зустрічі в Білому домі та розблокування військової допомоги США на суму 400 мільйонів доларів. Переговори призвели до сумнозвісного дзвінка Трампа "зробіть нам послугу".

Дехто в Києві звинувачував Єрмака у втягуванні України в скандал, але Зеленський приписував йому захист від більш серйозних наслідків. Цей епізод позначив початок еволюції Єрмака в головного “проблем-вирішувача” для президента.

Найбільшим успіхом Єрмака влітку 2019 року були переговори щодо обміну полоненими з Москвою, які забезпечили повернення визнаного режисера Олега Сенцова та ще 34 людей. Він особисто полетів у Москву, щоб забрати полонених — момент, про який згодом згадував зі змішаним відчуттям гордості та образи.

"Моєї фотографії взагалі немає", — сказав він мені. Він помилявся. Одне фото таки з’явилося — на його власній сторінці у Facebook, де він стоїть за плечем Зеленського. Жоден із звільнених українців не потрапив у кадр.

"Я не думаю, що я якийсь герой", — сказав Єрмак. "Я просто... дивись, я думаю, що роблю те, що повинен робити".

На початку 2020 року Зеленський звільнив свого главу адміністрації та призначив замість нього Єрмака.

Військові узи

Зв’язок між Зеленським і Єрмаком справді загартувався у горнилі війни. З 24 лютого 2022 року, коли війська Путіна перетнули український кордон, вони двоє нерозлучні. Вони живуть і працюють усередині президентського комплексу, барокової козацької будівлі, в якій до незалежності України в 1991 році розміщувався Центральний комітет Комуністичної партії України.

Будівля з її розкішними кришталевими люстрами, паркетними підлогами та зеленими мармуровими колонами є дивним тлом для мішків із піском, тепер складених перед укріпленими вікнами і вздовж коридорів. Офіс Єрмака знаходиться на два поверхи нижче від кабінета Зеленського. Там він працює за великим столом, оточеним подарунками від іноземних сановників та українських військових, зокрема керамічним черепом, розмальованим зображенням палаючого Кремля.

Єрмак, який не одружений і не має дітей, повністю присвятив себе роботі. Його стара квартира здебільшого пустує, і він рідко навідує батьків, які залишаються в Києві.

"Він може працювати 24 години поспіль, без перебільшення", — сказав Сибіга, міністр закордонних справ. “Це не тільки його амбіції. Це його операційна система”.

Відносини між двома чоловіками виходять за межі роботи, говорять їхні помічники та союзники. "Він найближчий соратник президента", — сказав Сибіга. Слово перекладається як щось на кшталт товариша або брата по зброї.

Вони сплять поруч один з одним у бункері будівлі, захищені від російських авіаударів, які посилилися з весни цього року. Там, після довгого робочого дня, вони можуть розслабитися, граючи в настільний теніс або дивлячись класичні фільми, які знають настільки добре, що можуть декламувати репліки. Більшість ранків починається з тренування — двоє поруч піднімають гирі.

"Він любить виглядати красивим чоловіком", — сказав Роднянський, друг Єрмака і кінопродюсер. “Обидва вони інтенсивно тренуються”.

У перші дні вторгнення Єрмак і Зеленський тримали автомати напохваті на випадок, якщо російські війська прорвуться в комплекс. Як згадував один помічник, автомати були там, щоб або прорватися, або забезпечити гідний кінець, а не потрапити у полон.

"Я не боявся", — сказав мені Єрмак. "Я думав про цей момент... але за себе не хвилювався. Я боявся за свою родину та український народ".

Коли Кремль зателефонував до Києва в перші години їхнього повномасштабного вторгнення, щоб змусити українців визнати поразку, задзвонив саме телефон Єрмака. На лінії був заступник голови адміністрації Путіна Дмитро Козак. Він сказав Єрмаку переконати Зеленського здатися або бути готовим зіткнутися з усією міццю російської армії.

"Ідіть на х...!", — відповів Єрмак, поклавши слухавку.

Вплив на воєнні операції

За словами двох українських чиновників, які брали участь у військовому плануванні, Єрмак у кількох випадках скасовував рішення військового керівництва і в певних ситуаціях мав "повний вплив" на бойові операції. Одним із найяскравіших прикладів, за їхніми словами, був його вплив на битву за Бахмут.

Бахмут був зведений як фортеця у 1571 році, коли Іван Грозний наказав захищати південний кордон Росії. Він ніколи не передбачався для повернення до своєї початкової ролі, але наприкінці 2022 року місто знову опинилося в облозі, коли російські війська наблизилися.

Багато командирів на фронті в Україні закликали до стратегічного відступу, але Єрмак побачив можливість розповісти іншу історію. Завдяки своєму минулому фортеця Бахмут несла в собі певну потужну наративну силу. Вона мала стати символом незламного спротиву України. Зеленський також хотів великої перемоги на полі бою, щоб підняти національний моральний дух. Бахмут не повинен був впасти; він не міг.

Але Бахмут уже був пеклом після семи місяців запеклих боїв. Коли я висвітлював місто на початку грудня 2022 року, центр був зруйнований. Російські наземні атаки були невпинними — навіть досвідчені американські генерали були вражені жорстокістю боїв та величезними втратами Москви. Але вони все одно продовжували наступати.

У розпал битви, 20 грудня, Зеленський з Єрмаком поруч здійснив таємний і ризикований візит на фронт у Бахмуті. Наступного дня Зеленський відлетів до США і представив на спільному засіданні Конгресу пошарпаний український прапор, підписаний військовими у Бахмуті. Спікерка Палати представників Ненсі Пелосі підняла його над трибуною під стоячі овації. В України з’явився свій Аламо.

За лаштунками західні чиновники були стривожені втратами. Українські командири скаржилися, що ресурси витрачаються даремно заради мінімальних тактичних здобутків. Багато хто казав, що рішення залишатися було прийнято в президентському колі, а не військовими.

"Політичний маневр, замаскований під героїзм", — так описав це мені один командир у бою.

Зрештою, фортеця Бахмут пала. Втрати підкосили український контрнаступ 2023 року, який також завершився невдачею.

"Було помилкою залишатися в Бахмуті так довго", — сказав високопоставлений український чиновник, що брав участь у військовому плануванні. "У нас були накази".

Я спитав, від кого, і він назвав командувача Сухопутних військ України. Але цей генерал отримав свій власний наказ, додав співрозмовник. Він надійшов із президентського офісу. "Можете здогадатися, від кого".

Особистість і стиль

За зросту шість футів два дюйми (близько 188 см) та міцної статури Єрмак справляє вражаючий вигляд, але не грубий. Його руки доглянуті, а м’яке овальне обличчя обрамлене акуратно підстриженою щетиною. На лівому зап’ясті він носить шкіряні пов’язки та браслети з дерев’яних бусин.

«Вони щось на кшталт талісмана», — сказав він мені, перебираючи бусини між пальцями. Ми розмовляли у стильно оформленій кімнаті неподалік його офісу. Освітлена неоновими лампами, вона більше нагадувала знімальний майданчик, ніж робочий простір.

Публічно Єрмак говорить розважливо, майже монотонним голосом, трохи вищим, ніж очікуєш від чоловіка його статури. Його промови настільки довгі, що суть часто губиться.

«Спочатку я думав, що це така тактика — виснажити нас і зробити менш зацікавленими в подальшому інтерв’ю», — сказав український журналіст, який не захотів називатись. «А тепер розумію: він просто багато й довго говорить».

Особисто Єрмак може бути різким. «Інколи він жорсткий», — визнав міністр закордонних справ Сибіга. Коли я попросив навести приклад, він лише хитро всміхнувся: «Будь ласка, спитайте інших чиновників».

Я питав декількох людей різних рангів, які працювали з Єрмаком у різних ролях, але більшість відмовилися говорити за будь-яких обставин. «Кар’єрне самогубство», — сказав один. «Ні, вибачте», — відповів інший. «Я хотів би зберегти свою роботу».

Один із близьких радників описав Єрмака як «жорсткого, але ефективного». Інший додав, що він «безжальний» і «хитрий». Можливо, в мирний час це не та людина, яка потрібна у владі, але зараз війна. І хто ще міг би робити те, що він робить для президента?

Зеленський відмовився від інтерв’ю для цього матеріалу, але президент люто захищав свого главу адміністрації, сказавши журналісту торік, що Єрмак — «один із найсильніших менеджерів» у його команді. «Я поважаю його за результат, він виконує те, що я йому кажу».

В одному з наших інтерв’ю Єрмак визнав, що може бути суворим із підлеглими, але відмахнувся від скарг, що він — авторитарний. «Неможливо не бути жорстким і мати результат, розумієте?» — сказав він. «Більшого критика, ніж я сам, не існує».

«Я — менеджер президента», — продовжив Єрмак. «Він не просто лідер України зараз — я вірю, що він лідер всього вільного світу. Моя робота — зробити його максимально ефективним. Мета — виграти цю війну, повернути наші території, наших людей, отримати компенсацію та відбудувати країну. Це мій фокус. Я — людина, яка дає результат. Для мене краще відчувати, що я справді зробив дуже важливу справу…»

Відчувши, що Єрмак розговорився, Дар’я Зарівна, 36-річна колишня медіапідприємниця і його найвідданіша помічниця, втрутилася: «Якщо дозволите, я скажу, що пан Єрмак створює й керує процесами як головний операційний директор для кожного ключового проєкту, який пріоритизує президент».

У перші дні вторгнення Єрмак і Зеленський тримали штурмові гвинтівки під рукою на випадок, якщо російські війська прорвуться до комплексу.

У дипломатичних колах Єрмак часто буває предметом шепоту на коктейльних прийомах. Дехто насміхається з його схильності згадувати знаменитих акторів, таких як Шон Пенн і Джессіка Честейн, вітаючи їх у соцмережах із днем народження. Але саме через свої зв’язки зі знаменитостями Єрмак мобілізував велику групу відомих людей, щоб вони стали «послами» підтримки України — збирали гроші на гуманітарні ініціативи та дрони для фронту.

Мабуть, найрозповсюдженіша критика стосується розміру його его. «Планетарне», — так охарактеризував його один західний посол, який мав із ним справу роками. «Галактичне — це ще краще слово», — заперечив інший дипломат.

Самовпевненість Єрмака призвела до зіткнень з кількома західними посланниками, призначеними до Києва, ні з ким більше, ніж з колишньою послом США Бріджит Брінк, яка пішла у відставку з посади в квітні на знак протесту проти української політики Трампа.

Помічники Єрмака звинуватили Брінк у тому, що вона не підготувала Зеленського до суперечливої зустрічі з міністром фінансів США Скоттом Бессентом у Києві в лютому. Бессент привіз із собою документ для українського лідера: першу версію запропонованої Вашингтоном угоди щодо корисних копалин. Вона передбачала 50 відсотків прав України на рідкісноземельні та критично важливі корисні копалини в обмін на 500 мільярдів доларів — цифру за минулу військову допомогу, яку Трамп довільно встановив.

Високопоставлені українці сказали, що Бессент наполягав на тому, щоб Зеленський підписав угоду на місці, що президент пізніше підтвердив мені. «Він приїхав і сказав: «Ви повинні підписати це зараз»», — сказав Зеленський. «Я сказав йому: «Перестаньте стукати пальцем по документу і давайте серйозно поговоримо»».

Зеленський не вважав документ у його першій версії справедливим, оскільки «він включав положення, що суперечать нашій конституції та законам».

Помічники Єрмака сказали, що він часто відчував, що посольство США під керівництвом Брінк працювало проти офісу українського президента, занадто інтенсивно фокусуючись на питанні корупції в Україні — і численних урядових перестановках, які консолідували більше влади в руках Єрмака — і недостатньо на забезпеченні більшої військової допомоги.

Люди, близькі до Брінк, не погодилися з цим, сказавши, що ніхто в Києві не боровся сильніше, ніж вона, за забезпечення американської допомоги для оборони.

Відносини України з другою адміністрацією Трампа складні. При президенті Байдені, сказав колишній американський чиновник, «керівною політикою була підтримка України, і все інше — включаючи управління Єрмаком — було підпорядковано цьому пріоритету». Але команда Трампа працює не так.

Україна сильно покладалася на американську військову та фінансову допомогу з початку російської війни. Вашингтон виділив близько 175 мільярдів доларів, з яких 67 мільярдів було на військову підтримку, включаючи зброю, навчання та розвідку.

На початку березня Білий дім Трампа наказав тимчасово заморозити розвідку разом із призупиненням військової допомоги, як частину кампанії з примушування команди Зеленського до співпраці з планами Трампа щодо закінчення війни на умовах, які Київ розглядає як сильно схилені на користь Москви.

Тепер сумно відомий лютневий візит Зеленського до Білого дому, організований наполегливим Єрмаком проти порад американських чиновників — і деяких скептично налаштованих членів його власної команди — є показовим прикладом.

Як подарунок для Трампа Зеленський привіз пояс, що належав українському боксеру Олександру Усику. Однак, слідуючи рекомендації Єрмака, Зеленський спочатку представив Трампу папку з фотографіями погано поводжених українських військовополонених.

За словами американського чиновника та радника українського президента, цей жест кинув тінь на зустріч. Коли новинні камери були спрямовані на Зеленського, Трамп і його віце-президент Джей Ді Венс накинулися на українського лідера. Трамп звинуватив Зеленського в «грі з третьою світовою війною», в той час як Венс відчитав його за невдячність за американську допомогу.

З Єрмаком, тихо сидячим збоку, Зеленський намагався захистити себе, оскільки відносини України з її найважливішим союзником ледь не зійшли з рейок.

Відносини не покращилися до останньої поїздки Єрмака до Вашингтона минулого місяця. Він з'явився в надії на ключові зустрічі з кількома топ-людьми Трампа, які були або кардинально скорочені, або повністю провалилися. Зустріч з главою адміністрації Білого дому Сьюзі Уайлс так і не відбулася. «Вони зустрілися в коридорі, проходячи повз один одного», — сказав один чоловік, обізнаний із взаємодією. Коли Уайлс пішла далі, Єрмак встиг сказати одне речення: «Я хочу сказати, що ми виграємо війну».

Спроба зустрітися з державним секретарем і радником з національної безпеки Марко Рубіо пройшла лише трохи краще. Команда Венса виявила йому холодний прийом. «Це була катастрофа», — визнав один український чиновник.

На зустрічі в Джидді в березні угода між українськими та американськими чиновниками про запропоноване Трампом 30-денне припинення вогню з Росією ледь не провалилася, тому що Єрмак відмовився підписати, боячись, що навіть тимчасове перемир'я може дати Москві час перегрупуватися, згідно з чиновниками, знайомими з питанням.

Рубіо і тодішній радник Трампа з національної безпеки Майк Уолц сильно наполягали на угоді. Але Єрмак стояв твердо. Знадобилося зусилля Уолца в останню хвилину по неофіційних каналах, щоб зв'язатися з Зеленським напряму. Коли український президент зв'язався з Єрмаком по телефону, його повідомлення було ясним: погодитися на припинення вогню.

Єрмак зумів досягти незвичайного подвигу — роздратувати американських політиків по обидва боки проходу, згідно з нинішніми та колишніми чиновниками в Києві та Вашингтоні, двопартійне досягнення, яким мало хто може похвалитися і яке не варто святкувати в Києві.

«Він робить все складніше, ніж потрібно. Він не генерує жодних творчих ідей. Він також має тенденцію робити все про себе», — сказав колишній американський чиновник, проінформований про поїздку Єрмака. «Одна з найгостріших критик полягає в тому, що він іноді здається щиро не зацікавленим у своїй власній країні. Все справа в тому, щоб вставити себе в центр прийняття рішень, до такої міри, що це активно шкодить Зеленському та Україні».

Чиновники не заперечували, що Єрмак здобув деякі перемоги. Двоє відзначили його мирний саміт у червні 2024 року в Бюргенштоці в Швейцарських Альпах, який, на їхню думку, допоміг залучити кілька країн глобального півдня, які залишалися нейтральними у війні або схилялися до підтримки Москви.

Але інші сказали, що саміт і його попередник в аеропорту Бориспіль були погано задумані. «PR-шоу», — сказав один західний посол, враховуючи, що Росія та Китай не брали участі.

«На жаль, часто Андрій фокусувався на речах, які, як мені здається, не були критичними для їхньої перемоги у війні», — сказав колишній американський чиновник, який працював з Єрмаком.

Більше одного західного чиновника згадали передбачуваний зв'язок Єрмака з анонімними Telegram-каналами — з назвами такими як Vertical, Joker і House of Cards — які неодноразово атакували його критиків. (Єрмак заперечував будь-яку участь у каналах.)

Звичайно, Єрмак, здається, ніколи не буває далеко від скандалів. Деякі критики зосередили свою увагу на Олегу Татарові, одному з найближчих союзників Єрмака всередині уряду, який був предметом множинних журналістських розслідувань, що стверджують корупцію та зловживання владою. Хоча він був обвинувачений у 2020 році в передбачуваній схемі хабарництва, справа врешті-решт була закрита.

Вони стверджують, що Татаров діє як виконавець Єрмака, пропонуючи захист і тихо здійснюючи контроль над обширними службами безпеки та правоохоронними органами України. Цей контроль, за їхніми словами, здійснив тиск на антикорупційних слідчих, загальмував судові переслідування і призвів до вибіркового правозастосування, яке захищає союзників, тримаючи опонентів під контролем.

Кілька гучних справ таємничо втратили імпульс, як тільки вони досягли агентств в орбіті Татарова. Татаров неодноразово заперечував усі обвинувачення в корупції або зловживанні владою.

Прихильники жорсткої лінії «Америка передусім» Трампа скористалися критикою Єрмака, зображуючи їх як відображення самого Зеленського. «У вас є ці люди у світі МАГА, які експлуатують те, як (Єрмак) діє, і говорять, ось чому (Україна) не може внести вклад у США жодним чином і врешті-решт чому ми повинні їх кинути», — сказав колишній американський чиновник, який працював над українською політикою. «Дійшло до того, що це небезпечно... Вашингтон занадто складний для односторонньої дипломатії».

Один високопоставлений український чиновник, який тісно працював з офісом президента, порівняв відносини між Зеленським і Єрмаком з відносинами Джорджа Буша-молодшого та його впливового віце-президента Діка Чейні. «Сцена з "Віце"», — сказав чиновник, маючи на увазі фільм 2018 року, який простежує сходження Чейні до влади та вплив на Буша, «сцена, де вони ділять обов'язки, це схоже на те».

Один скандал зокрема переслідував Єрмака. У липні 2020 року військова розвідка та внутрішні спецслужби України планували операцію по захопленню 33 найманців з сумно відомої російської групи Вагнер, пов'язаної з Кремлем воєнізованої сили, відомої своєю жорстокістю в операціях від України до Африки.

Їх заманили до Білорусі з обіцянкою фальшивої місії до Венесуели. План полягав у тому, щоб перехопити їхній рейс до Południової Америки, змусити його приземлитися в Києві та заарештувати їх по прибутті.

Але операція була різко відкладена. Згідно зі слідчою групою Bellingcat, яка посилалася на українські та зарубіжні розвідувальні джерела, наказ надійшов від Єрмака, який нібито боявся, що операція зірве зароджуюче та крихке припинення вогню з Росією.

Через кілька днів найманці були заарештовані в Мінську білоруськими властями та відправлені назад до Росії, викликавши обурення та звинувачення в саботажі в Україні, коли деталі стали публічними. Були навіть публічні заяви про те, що Єрмак може бути російським шпигуном.

Єрмак заперечував звинувачення, називаючи їх дезінформацією. Глава військової розвідки України Кирило Буданов захистив його, сказавши мені, що Єрмак був несправедливо зроблений козлом відбувайла і грав лише маргінальну роль. Тим не менш, п'ять років потому, «Вагнергейт» залишається джерелом суперечок.

Єрмак, який вважає серед своїх героїв кардинала Рішельє та Генрі Кіссінджера, відмахується від будь-якого припущення, що він затьмарив свого лідера. «Іноді проти мене ведуться кампанії, інформаційні атаки. Люди говорять, що Єрмак робить те чи інше. Це дурниця. Ми новий тип політичної сили в Україні... Це робить деяких людей незручними або наляканими», — сказав він.

«Дивіться, дуже небагато людей готові присвятити 100 відсотків свого життя та часу країні. Коли вони бачать, що не можуть контролювати або впливати на когось як я, це їх турбує. Але чесно? Мені все одно».

Звинувачення, до якого Єрмак, як відомо, чутливий, стосується його молодшого брата Дениса, бізнесмена, який був у центрі кількох звинувачень у корупції. Минулого місяця нові звинувачення були тихо висунуті проти нього тим же главою військової розвідки Будановим, який захищав Єрмака переді мною. Він стверджував, що Денис намагався використовувати своє становище для збагачення.

Денис заперечував усі звинувачення, висунуті проти нього, і Єрмак намагався відсторонити Буданова, сказали мені двоє людей, знайомих з питанням. Один з них стверджував, що інцидент ледь не переріс у відкрите повстання.

Олег Рибачук знає, що означає бути людиною за троном. Як глава адміністрації Віктора Ющенка, третього глави держави України, з 2005 по 2006 рік, він займав ту ж посаду, яку Єрмак займає сьогодні. В теорії їхні обов'язки були ідентичними. В реальності вони дуже різні.

«Тепер немає шляху до Зеленського, який обходить Єрмака», — сказав мені Рибачук. «І в цьому проблема».

Рибачук вказав на звільнення Валерія Залужного, популярного колишнього головнокомандувача України; Дмитра Кулеби, воєнного міністра закордонних справ Зеленського; та Олександра Кубракова, реформістського міністра інфраструктури.

Згідно з двома колишніми високопоставленими українськими чиновниками, Єрмак курував звільнення Залужного, а також його PR-керівника Людмили Долгоновської. Доля Залужного була вирішена після того, що багато хто розглядав як незвично пряму оцінку військових перспектив України восени 2023 року: «Швидше за все, не буде глибокого та красивого прориву», — сказав Залужний. Тепер він служить послом України в Лондоні, далеко від центру прийняття рішень у Києві.

Кулеба, привітний політик і дипломат, також був визнаний занадто популярним, згідно з трьома високопоставленими чиновниками, знайомими з питанням.

Відставка Кубракова послала брижі через Київ і західні столиці. Колишній американський посол Брінк разом з послами G7 в Україні розмістили підтримуючі повідомлення в соціальних мережах, згуртувавшись навколо нього.

Щоб стримати наслідки, Зеленський скликав зустріч з послами, нібито для обговорення енергетичної безпеки. Але коли дипломати скупчилися в його офісі, стало ясно, що справжня порядок денний була про Кубракова. Вони зажадали відповідей від президента та Єрмака, який також був присутній.

Зеленський прийшов у лють, відкинувши їхні запити, сказали мені деякі з цих посланників. «Зустріч була скандалом», — сказав один з послів.

Після цього Telegram-канали, які, як кажуть західні чиновники та українські журналісти, пов'язані з Єрмаком, почали поширювати безпідставні чутки про корупцію, які Кубраков відкинув. Єрмак заперечував участь, а його помічники заперечували будь-який зв'язок з каналами.

Рибачук описав президентський офіс як в основному закриту систему, яка цінує лояльність вище компетентності. «Зеленський не хоче обтяжуватися складністю. Він хоче швидких, простих рішень. Єрмак це забезпечує», — сказав він. «Говорити про Зеленського — значить говорити про Єрмака. Говорити про Єрмака — це Зеленський. Вони стали одним цілим».

«Тепер немає шляху до Зеленського, який обходить Єрмака» — Олег Рибачук, колишній глава уряду України

Тим не менш, додав Рибачук, у Зеленського є мандат на керівництво. «У Єрмака його немає. І все ж він приймає рішення, які скасовують міністрів, очолює дипломатичні делегації та говорить від імені держави... Це велике конституційне питання в нашій країні».

На думку Рибачука, геній Єрмака не в управлінні, а в його здатності управляти президентом. «Він як F-16 з далекобійним радаром. Якщо хтось набирає популярність, Єрмак перший шепоче про це Зеленському на вухо. Він грає на настроях Зеленського. Він точно знає, що сказати і коли це сказати, щоб усунути політичні загрози. Він змушує здаватися, що захищає Зеленського, але насправді ослаблює його. Тому що без сильних особистостей навколо вас, ви починаєте жити в бульбашці».

Результатом є своєрідне «персоналізоване управління», яке «провалило кожного українського президента», сказав Рибачук. «Ніхто з них не побудував справжніх політичних партій для розподілу відповідальності. І Зеленський повторює ту ж помилку».

Деякі вважають, що рішення Зеленського доганяють його. Хоча він залишається популярним, його рейтинги схвалення мають тенденцію до зниження. Одне червневе опитування показало, що 65 відсотків українців довіряють президенту — на 9 процентних пунктів менше, ніж місяцем раніше.

Дані відображають глибшу невизначеність про те, яке суспільство вийде з воєнного часу: рухається Україна до глибшої демократії чи повільно скочується до авторитаризму?

Інше опитування в кінці травня виявило суспільство, розділене з цього питання: відповіді залежали менше від ідеології, ніж від довіри до Зеленського та його адміністрації. Серед тих, хто сказав, що не довіряє президенту, більше 80 відсотків бачили ознаки авторитаризму, що підкрадається.

Протягом останніх кількох місяців Єрмак працював над своєрідним вінцевим проектом: найбільшою перестановкою кабінету міністрів України з початку війни. Минулого тижня він успішно завершив її, призначивши свого протеже прем'єр-міністром, що депутати, лідери громадянського суспільства та західні дипломати описали як закріплення його контролю над урядом.

Денис Шмигаль, 49-річний технократ, який служив прем'єр-міністром з 2020 року, був замінений Юлією Свириденко, 39-річною першим заступником прем'єр-міністра та міністром економіки, яку в Києві часто називають однією з людей Єрмака.

З початку війни, коли Єрмак потребував поїздок за кордон з офіційними справами, він включав Свириденко як формального главу делегації. Як глава адміністрації, Єрмак не мав права використовувати урядовий літак, але Свириденко, тоді півший заступник прем'єр-міністра, мала.

Свириденко розглядається багатьма як розумний менеджер, і вона досягла того, що Єрмак досі не зміг зробити: побудувати здорові відносини з адміністрацією Трампа, особливо з міністром фінансів Бессентом, після того як вона втрутилася, щоб довести до фінішу дуже рекламовану угоду щодо корисних копалин.

Але найбільш визначальним активом нового прем'єр-міністра може бути її непохитна лояльність Зеленському та його впливовому главі адміністрації.

«Не можна управляти країною на інстинктах», — сказав Рибачук. «Потрібна структура, інститути, стратегія. Цього не вистачає. Єрмак і Зеленський, вони усунули будь-яку життєздатну конкуренцію на даний момент. Але після війни прийде розплата».

Раніше Єрмак приоткрив завісу переговорів Зеленського та Трампа.