Юго Екітіке: чи стане він тим №9, якого Ліверпуль шукає ще з часів Торреса?

Перший гол — класика гри центрфорварда. Гравець під дев’ятим номером відкочується трохи назад, приймає м’яч, віддає на фланг, а вже звідти м’яч повертається в центр на ривок півзахисника. У цей момент "дев’ятка" вже набігає у воротарський майданчик і спокійно відкриває рахунок.

Згодом у тому ж матчі він забиває з майже тієї ж позиції — один дотик, і м’яч влітає у верхній кут. Результат — Вулверхемптон 0:3 Ліверпуль. Дата — 22 січня 2011 року. Гравець у червоній формі з легендарною дев’яткою на спині — Фернандо Торрес. Останній справжній центрфорвард, якого підписував Ліверпуль. І, що важливо, підписання це було безсумнівно вдалим.

(якщо у вас не відображається відео нижче, то можете переглянути його за посиланням)

Зараз Уго Екітіке — черговий, хто намагається змінити цю тенденцію. Перехід нападника до Ліверпуля вже оформлений, і сума угоди може сягнути £79 мільйонів.

Втім, не лише Ліверпулю важко знайти стабільного центрфорварда. У Арсенала ця позиція вже кілька років як проблемна, а Челсі досі по-справжньому не замінив Дрогба (можливо, з винятком Дієго Кости).

Сам Торрес, до речі, теж не став рятівником — щонайменше для Челсі. Через дев’ять днів після дубля Вулвз він перейшов до лондонців за рекордні 50 мільйонів фунтів. А замість нього в Ліверпуль прийшов Енді Керролл з Ньюкасла за 35 мільйонів фунтів. У класичному сенсі це теж був центрфорвард — повз такого важко було пройти. Він мав свої яскраві моменти, зокрема у дербі проти Евертона, тож повною невдачею його не вважають. Але вже за півтора року його віддали в оренду, а потім і продали до Вест Гема за 15 мільйонів фунтів.

Далі — Яго Аспас. Чергова дев’ятка, про яку навіть важко сказати, ким саме він був на полі — грав дуже мало. Єдиний його гол за Ліверпуль прийшовся на матч Кубка Англії проти скромного Олдгема у 2014-му. Він пробув в команді лише один сезон, як і наступник — Рікі Ламберт, великий фанат клубу з дитинства. Але на Енфілді він так і не забив жодного м’яча, а згодом перейшов до Вест Брома.

У ті роки в команді вже був Даніель Старрідж, а до Ламберта — Луїс Суарес, якого спершу підписали в пару до Торреса. Проте Торрес пішов, а Суарес і Старрідж стали зірковим дуетом. Кожен з них виправдав вкладені гроші — але чи були вони класичними дев’ятками?

Суарес у сезоні-2013/14 забив 31 гол у 33 матчах Прем’єр-ліги — ніби очевидно. Та його найкраща гра, як і у Старріджа, — на флангах, на вільному просторі. Якщо дивитися в історичному контексті, вони були ближчі до Кенні Далгліша, ніж до Іана Раша — найкращого бомбардира в історії клубу.

Після Ламберта прийшов Крістіан Бентеке — влітку 2015-го, за 32,5 мільйони фунтів з Астон Вілли. Це була вже третя дев’ятка за останні роки, що не протрималася й сезону. За Брендана Роджерса Бентеке мав діяти високо в центральній зоні. Але новий тренер — Юрген Клопп — хотів іншого...

Роберто Фірміно став "дев’яткою" Ліверпуля, але коли влітку 2015-го приєднався до клубу, він не був класичним форвардом. За вісім років у команді його роль важко було чітко окреслити. Замість того, щоб завершувати атаки, він більше диригував грою — створював моменти для інших, ніж забивав сам.

У 2022-му, після переходу з Бенфіки за рекордні для клубу 85 мільйонів фунтів, футболку Фірміно успадкував Дарвін Нуньєс. Але через проблеми з реалізацією моментів він так і не закріпився в основі, і, ймовірно, покине клуб уже цього літа.

Після Торреса були й інші претенденти на статус головного нападника. Дівок Орігі, наприклад, забивав у фіналі Ліги чемпіонів, хоч і зазвичай залишався в тіні партнерів. У перші роки за Клоппа він грав не лише в центрі, а й на флангах.

Згодом засяяв Діогу Жота — мабуть, найбільш "чистий" центрфорвард у команді останніх років. Торік Джеймі Каррагер навіть заявив, що вважає його найкращим завершувачем у складі, навіть кращим за Салаха. Але й Жота, коли прийшов у 2020-му, не був типовою дев’яткою — у Вулверхемптоні він частіше грав зліва. Саме там Ліверпуль і помітив у ньому потенціал бомбардира.

Минулий сезон команда Арне Слота виграла без чітко вираженого центрфорварда. Цю роль по черзі виконували Жота, Нуньєс і Луїс Діас — усе залежало від того, хто був у формі або в строю.

Хоча Екітіке й грав на флангах за Реймс і ПСЖ, у Айнтрахті минулого сезону він діяв переважно в центрі й забив 15 голів у Бундеслізі. До речі, стільки ж мав і єгиптянин Омар Мармуш, який перейшов до Манчестер Сіті посеред сезону.

Слот не раз наголошував, що цінує багатофункціональних нападників. Але якщо клуб викладає майже 80 мільйонів за гравця, який уже довів, що може забивати на топ-рівні, то й оцінювати його будуть у першу чергу за кількістю голів.

Цікаво, який номер отримає Екітіке. Дев’ятка звільниться тільки тоді, коли відхід Нуньєса стане неминучим. А з часів Торреса, окрім Фірміно, ще троє гравців не змогли реалізувати себе з цією цифрою на спині.

Рікі Ламберт зізнавався, що тиск від "дев’ятки" відчувався не лише через сам номер, а й через відповідальність — після відходу Суареса здавалося, що вся команда чекає саме від нього рішень в атаці.

Любов Ламберта до клубу почалася ще тоді, коли Іан Раш носив ту саму футболку — і саме тому багатьом спершу було складно зрозуміти, чому Фірміно не бомбардир, а радше мотор команди. Хоча сам Раш, як і Фірміно, був не лише голеадором, а й майстром пресингу, який працював за двох.

Екітіке — не Фірміно. Він стрункіший, швидший, і любить грати на межі офсайду, вискакуючи з-за спин захисників. І його справжнє випробування настане в ті моменти, коли він опинятиметься сам на сам із воротарем — так само, як це робив колись Торрес.

The Athletic