Стамбул-3 чи Мінськ-3 — що показали і приховали перемовини України та Росії у Туреччині

У традиційному вечірньому зверненні в четвер, 24 липня президент Зеленський розповів про те, що заслухав доповідь української перемовної команди після повернення з Туреччини. «Я дуже вдячний хлопцям за цю роботу. Наші представники, які були в Туреччині на зустрічі з росіянами, запропонували вже вкотре російській стороні реальне припинення вогню, негайне та повне. Запропонували зустріч лідерів, щоб справді ухвалити рішення для миру. Україна готова працювати максимально швидко, максимально продуктивно», — резюмував голова держави.

Водночас представник пресслужби Держдепартаменту Томмі Піготт під час брифінгу 25 липня наголосив, що США закликають Україну та Росію до продовження прямих переговорів задля повного припинення вогню та мирного врегулювання. «Можу запевнити, що ми продовжуємо сприяти прямим переговорам між Україною та Росією», — додав речник Держдепу.  

Як виглядає Стамбул-3 у дзеркалі світових медіа 

Нещодавні перемовини у Стамбулі активно аналізують впливові іноземні ЗМІ. Чимало оглядачів констатуючи, що суттєвого прогресу досягти не вдалося, висловлюють надію на те, що це може статися в найближчому майбутньому.

«Попри відсутність прориву, останній раунд переговорів у Стамбулі все ж таки дав натяки на прогрес.

• По-перше, готовність обох сторін продовжувати вирішувати гуманітарні питання являла собою рідкісну загальну позицію в конфлікті, внаслідок якого загинуло чи постраждало понад мільйон людей.
• По-друге, голови делегацій провели другу особисту зустріч перед офіційними переговорами. Приватна зустріч пана Умєрова та пана Мединського тривала довше за офіційну частину переговорів. Саме ці неформальні зустрічі можуть стати основою більш змістовних майбутніх обговорень», — зазначає The New York Times. 

Натомість CNN акцентує: «Зустріч у Стамбулі відбулася за кілька днів після того, як президент США Дональд Трамп дав Москві 50-денний термін на укладання миру, інакше їй загрожують «дуже жорсткі мита». Путін публічно не визнав ультиматум Трампа, а Москва продовжує обстрілювати українські міста безпілотниками та ракетами, тоді як її сухопутні війська просуваються на сході. Крім погроз Трампа запровадити нові санкції проти Росії та інших країн, які закуповують російську нафту, США також уклали угоду про постачання нової зброї Києву через європейських союзників. Ці кроки помітно відрізняються від попереднього підходу американського лідера до врегулювання конфлікту. Щоправда, досі неясно, чи вплинуть останні рішення Трампа на позицію Москви в плані її готовності до мирного врегулювання».

Китайське державне інформ агентство «Сіньхуа», коментуючи Стамбул-3, наголошує: «Після короткого третього раунду переговорів у Стамбулі, надії на припинення вогню між Росією та Україною залишаються, що не дивно, настільки ж крихкими, як і раніше. Жодна із сторін не говорить про прорив. Щоправда, є рідкісний проблиск прогресу: угода про ще один обмін полоненими, до якого вперше включено й цивільних осіб. Окрім чергового обміну полоненими, обидві сторони зробили й інші зусилля у повільному просуванні миру, але їх поки не розголошують».

Водночас впливове турецьке видання Daily Sabah зауважує наступне: «З самого початку Туреччина відігравала ключову посередницьку роль, організувавши перші переговори між Україною та Росією у 2022 році. Тристоронні переговори відновилися поточного року завдяки дипломатичному імпульсу, наданому президентами США та Туреччини, які підтримували прямий зв’язок і з Путіним, і з Зеленським. Наразі військовий глухий кут зберігається: Росія утримує близько 20% території України, включаючи Крим та частини Донбасу. Між тим обидві сторони у непублічних розмовах висловлюють обережну готовність до предметних мирних переговорів, враховуючи тупикову ситуацію, що зберігається на полі бою і зростаючу економічну напруженість». 

Чому нинішні перемовини України та Росії в Стамбулі є особливими 

Стамбул-3, на переконання політолога, кандидата політичних наук Олексія Буряченка, докорінно відрізняється від попередніх двох. Аргументуючи свою оцінку у розмові з Фокусом, експерт підкреслив: «Перші два раунди стамбульських перемовин були ініційовані Путіним і ним, а також російською пропагандою трактувалися, як продовження перемовин у Стамбулі зразка 2022 року, де ключовий акцент – фактична капітуляція України. Тепер же ситуація змінилася і точкою зміни стала нещодавня розмова Трампа та Путіна – дуже невдала для очільника Кремля. В результаті, тоді як Трамп не поспішав говорити про необхідність чергового раунду в Стамбулі, російська сторона в своїх заявах постійно на цій темі наголошувала, заявляючи про важливість цього майданчика. Тобто, стамбульські перемовини завжди були і залишаються частиною гібридної стратегії РФ. Але ми зараз дійсно бачимо певну видозміну в результатах». 

Видозміна в результатах, на переконання політолога, обумовлена тим, що в межах Стамбулу-3 Росія, передусім, мала дати політичний сигнал США про готовність не лише до обмінів, а й до двох речей: «Перший момент – зрушення з місця питання cease-fire, другий – початок синхронізації мирних меморандумів. Зрозуміло, що по цих двох напрямках росіяни займаються абсолютною імітацією, але разом з тим я би в цьому контексті звернув увагу, що РФ запропонувала створити три робочі групи. Це означає, що Росія хоче перейти у стадію перетворення Стамбулу на «Мінськ», де також було багато груп, які безкінечно збиралися і щось обговорювали».

Цікавим моментом, «який абсолютно усі обійшли стороною», каже Олексій Буряченко, є пропозиція росіян перейти в подальшому до перемовин в онлайн форматі. «Ця ініціатива свідчить про те, що російська сторона не хоче бути залежною від американців та українців стосовно наступних стамбульських турів перемовин. При такому сценарії вони абсолютно в будь-який момент можуть говорити, що, мовляв, їхні робочі групи в полі чола напрацьовують якісь рішення, а питання наступного Стамбулу не буде для них настільки критичним, як було зараз. Росіяни дуже перелякалися, що третього туру може не бути, а тепер, як то кажуть, видихнули з величезним полегшенням», — акцентує політолог. 

Загалом, на переконання Олексія Буряченка, допоки пролонговано стамбульський мирно-перемовний процес, «американській стороні легше тримати контрольований рівень ескалації». 

«Всім зрозуміло, що Путін продовжить воювати, попри все. Однак допоки триває хоча б такий імітаційний перемовний процес, все одно рефлексувати, скажімо, на обстріли мирних українських міст американцям та європейцям буде легше. Це, по-перше. По-друге, є дуже практична складова, а якій зацікавлені і ми, і наші партнери — час для налагодження фінансово-логістичного механізму по передачі американського озброєння за європейські кошти Україні. Допоки крапки над «і» в цьому питанні до кінця не розставлені і це потребує певного часу», — зазначає експерт.

Важливо Побачення з вбивцею: чому Україна вимагає зустрічі Зеленського та Путіна і коли вона відбудеться

У сухому залишку, вважає політолог, за підсумками Стамбулу-3 Україна перетягнула ініціативу на себе, запропонувавши зустріч Зеленського та Путіна вже у серпні, РФ – пролонгувала подальші перемовини, уникаючи санкцій, а європейці та американці отримали час для того, щоб домовитися між собою щодо озброєння для України. 

Безпосередній контакт лідерів України та РФ, на якому наполягає Київ, міг би надати відчутний поштовх мирному процесу, проте, констатує Олексій Буряченко, Путін усіляко уникатиме такої «дуже некомфортної зустрічі».    

Коли у мирно-перемовному процесі чекати суттєвих зрушень 

Констатувавши, що позиції Києва та Москви щодо встановлення миру є абсолютно різнополярними, політолог, кандидат політичних наук Станіслав Желіховський у розмові з Фокусом, зауважив: «Попри досить оптимістичні нотки у західних медіа, особисто я би не став сподіватися на якийсь прогрес в процесі мирного врегулювання, оскільки Росія свою позицію фактично не змінила. Тобто, Москва й надалі наполягає на своїх максималістських вимогах, які не вкладаються не те, що в правове поле — в межі здорового глузду».

Підступною грою Кремля вважає експерт, озвучену в межах Стамбулу-3 пропозицію РФ щодо подальших контактів делегацій в онлайн форматі: «Російська сторона каже, що ця ідея продиктована мотивами економії, щоб, мовляв, кожного разу не літати до Туреччини. Але насправді річ не в цьому. Я думаю, це все означає зведення нанівець відчутного прогресу у найближчі тижні-місяці. Тобто, Москва прогнозовано тягне час». 

Що ж стосується ймовірної зустрічі Володимира Зеленського з Путіним, то політолог вважає її нереальною у найближчій перспективі. 

Наразі, переконаний Станіслав Желіховський, є велике питання щодо того, чи вийде взагалі за межі гуманітарних тем, стамбульський формат. Цілком можливо, прогнозує експерт, ближче до осені у порядку денному з’явиться політичне коло питань, яке зрушить ситуацію в переговорному треку з мертвої точки і тоді вже можна буде говорити про зустріч лідерів України та Росії. Дорогу цій зустрічі, на думку аналітика, гіпотетично може відкрити попередній вже анонсований контакт Трампа із Сі Цзіньпінем.