Чому українські дрони не доходять до фронту, попри рекордне виробництво

Зростання виробництва дронів в Україні справді вибухове: від кількох тисяч FPV-дронів у 2022 році до понад 2 мільйонів у 2024-му та 200 тисяч щомісяця в 2025 році. Президент Володимир Зеленський заявив, що країна вже здатна виробляти до 4 мільйонів дронів щорічно, йдеться в ексклюзивному матеріалі 24 Каналу.

Які проблеми має індустрія дронів в Україні?

Однак стрімкий розвиток виробництва виявив гостру проблему: дисбаланс між обсягами виготовлення та державними закупівлями. Попри те, що на ринку працює вже близько 500 компаній, у 2024 році підприємства були завантажені лише на 37% своїх можливостей. Це не лише гальмує обороноздатність, а й загрожує відтоком інженерів і скороченням виробництва.

Одна з причин – недостатній обсяг контрактів від держави. Хоча частина компаній вже досягла високого рівня локалізації (деякі виробляють дрони повністю з українських компонентів), тривалість контрактів залишається короткою, а механізми стимулювання – обмеженими. До того ж індустрія досі залежить від іноземного фінансування.

Українська влада розглядає різні варіанти виходу з кризи, зокрема відкриття експорту з прив'язкою до внутрішніх замовлень або запровадження експортного мита на користь ЗСУ. Проте без системного підходу ця ініціатива не дасть очікуваного ефекту.

Ще одна важлива проблема — низький рівень патентування та науково-дослідної діяльності (R&D). Світова кількість патентів у цій сфері зростає, тоді як в Україні їх залишається критично мало. Це може призвести до втрати технологічної переваги у довгостроковій перспективі.

Окрім цього, безпекові ризики, зокрема загроза ракетних ударів та шпигунства, змушують компанії децентралізовувати виробництво. Але в умовах активної фази війни це лише частково вирішує проблему.

Для подолання дисбалансу аналітики рекомендують:

• укладати довгострокові контракти на 2 – 3 роки;
• встановлювати стандарти якості та взаємосумісності продукції;
• інвестувати у високотехнологічні розробки (ШІ, волоконно-оптичне керування, рої дронів тощо);
• підтримувати наукові центри, акселератори, стартапи та надавати податкові пільги;
• розширювати участь у міжнародних програмах НАТО та ЄС.

За менш ніж три роки Україна створила індустрію, яка не лише забезпечує потреби фронту, а й формує основу для післявоєнного економічного прориву. Проте для збереження цієї динаміки потрібна ефективна державна політика, стабільне фінансування та стратегічне бачення розвитку галузі.