Ховається під Червоним морем: затонулий порт змінив шлях міграції людей 20 000 років тому

Дослідники вже давно зацікавилися землями, які колись населяли ранні люди, а зараз лежать під водою, затоплені внаслідок давніх коливань рівня моря. Ці тепер приховані території, особливо вздовж континентальних узбереж і навколо острівних ланцюгів, можуть містити важливі підказки про історію та розвиток людства, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Джером Добсон, почесний професор Університету Канзасу, разом із Джорджо Спада з Болонського університету та Гая Галассі з Урбінського університету нещодавно опублікували результати досліджень, які переоцінюють стародавні міграційні маршрути з Африки.

Їхнє дослідження, опубліковане в Comptes Rendus Géoscience, поєднує вдосконалену модель постійного руху раніше вкритих льодом земель з археологічними даними та аналізами ДНК.

Добсон наголосив, що розуміння того, як змінювався рівень моря після останнього льодовикового максимуму, може розкрити, як ці зміни вплинули на переміщення ранніх цивілізацій в Африці.

"Цікавим висновком є те, що багато підводних ландшафтів мають археологічне значення, і це картографування дає вченим кращі шанси їх знайти, — сказав Добсон. — Ми сподіваємося, що це дозволить людям побачити і дослідити вкриті ландшафти під час останнього льодовикового періоду, особливо під час останнього льодовикового максимуму 21 000 років тому".

Дослідження переосмислює розуміння берегових ліній та міграційних коридорів в Африці та Західній Азії. Воно пропонує альтернативні шляхи для ранніх людей, включаючи маршрути через Суец, Баб-ель-Мандебську протоку та Акабську затоку.

Модель коригує попередні припущення і враховує зміщення земної кори під тиском льодовиків — чого не можуть зробити прості дані про висоту над рівнем моря. Докази ДНК додатково підтверджують географічне картографування, простежуючи походження ранніх людей поблизу сучасного північного сходу Судану і припускаючи, що археологічні знахідки більш переконливо підтверджують північні маршрути через Синай.

Особливо примітним місцем у дослідженні є затока Фоул уздовж єгипетського узбережжя Червоного моря. Добсон виділив її як коротшу і потенційно більш судноплавну альтернативу довший перехід через Суец, особливо в періоди нижчого рівня моря.

"Дві речі роблять затоку Фоул важливою: по-перше, це альтернативний маршрут, коли рівень моря низький, — сказав Добсон. — Суец має ширину понад 500 кілометрів — це такий довгий і сухий перехід. Ми очікували, що люди віддадуть перевагу проходженню через затоку Фоул до Першого порогу Нілу, що становить лише 300 кілометрів. Навіть у сприятливі часи люди бояться довгих подорожей з півночі на південь по Червоному морю, яке є вузьким і має величезні коралові рифи, особливо на західному боці. Затока Фоул була б важливою альтернативою для всіх, хто прямує з Червоного моря до Середземного або навпаки".

Порт Береніс міг служити ключовим пунктом перетину або поселення. За словами Добсона, коралові рифи поблизу затоки можуть містити більше підказок.

"Добре відомо, що коралові рифи залежать від міцної основи, — сказав він. — Наші непрямі докази цікаві, але вони вимагають підтвердження шляхом ретельного пошуку доказів людського будівництва.

Відкритий доступ до набору даних науковців, зібраного командою, має на меті підтримати подальші дослідження в різних дисциплінах, включаючи кліматологію, археологію та охорону природи.

"Це ресурс для спільноти", — пояснив Добсон, виділивши важливість надання іншим можливості досліджувати історичні ландшафти та їх еволюцію з часом.

Раніше Фокус писав про бронзові обладунки, які виявили в Чехії. Ці предмети були частиною ритуального підношення, що проливає світло на соціальні та символічні практики того часу.

А також ми розповідали про гробницю таємної дружини Фрідріха-Вільгельма II.