Путін анонсував "великий удар" – що чекає на Покровськ, Костянтинівку та Куп'янськ

За інформацією американського телеканалу CNN, російська армія готується до значного посилення літнього наступу. Очікується, що це відбудеться "протягом кількох днів або тижнів" і може включати залучення до 160 тисяч нових військовослужбовців, які наразі зосереджуються поблизу лінії фронту. Згідно з повідомленнями видання, агресор має намір спробувати відрізати українські угруповання у трьох стратегічно важливих містах України: Покровську, Костянтинівці та Куп'янську. Яка ситуація на кожному з цих напрямів, які стратегічні пріоритети літньої кампанії РФ? Як Путін використає потенційне "50-денне вікно" від Трампа? Як стабілізувати лінію фронту та змусити російського диктора сісти за стіл переговорів – пояснювали експерти.

Путін анонсував Трампу підготовку до наступу

За даними видання Axios, 3 липня, під час телефонної розмови Путін анонсував Трампу підготовку до “великого наступу”, який мав розпочатися протягом наступних 60 днів. Ця заява стала сигналом, що російський лідер не має наміру йти шляхом деескалації конфлікту в Україні. Навпаки, вона чітко вказує на його рішучість посилити військові дії. За оцінками Axios, саме це повідомлення Путіна стало одним із ключових факторів, що спонукали Дональда Трампа до кардинальної зміни його риторики щодо Москви. Очевидно, отримана інформація змусила його переглянути попередні позиції. 

У публікації Axios описується зміст заяви президента Росії: “Путін зазначив, що протягом наступних 60 днів він відновить зусилля для окупації території аж до адміністративних меж українських регіонів, де Росія має значний плацдарм… Очевидно, йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області України”. Це свідчить про амбітні територіальні плани Кремля. Реакція Трампа на почуте була миттєвою та показовою. Невдовзі після розмови з Путіним він передав президенту Франції Еммануелю Макрону своє враження: “Він хоче забрати все”, – цитує Трампа видання. Пєсков зазначив, що під час згаданої розмови президент Путін знову підтвердив зацікавленість Росії у досягненні своїх цілей у ході "спеціальної операції", переважно використовуючи політико-дипломатичні засоби. Однак, за словами Пєскова, доки досягнення цих цілей дипломатичним шляхом залишається неможливим, Росія продовжуватиме військові дії.

Експерт Кейр Джайлз з Королівського інституту міжнародних відносин вважає, що термін у 50 днів, який висунув російському диктатору президент США Дональд Трамп, дає РФ достатньо часу, щоб розробити власний альтернативний план і знову переграти Вашингтон за допомогою дипломатичного ходу, який Трамп цілком може охоче прийняти”.

Плани Путіна на літню кампанію

Сергій Галушко, керівник оборонних програм “Українського інституту майбутнього” в коментарі ТСН.ua розповів, що плани та характер дій агресора загалом залишаються без змін. Противник продовжує стратегічну наступальну операцію в межах літньої кампанії. Її мета — захоплення якомога більше території, розгром угруповань українських військ та просування вглиб. Зокрема, ворог прагне повністю окупувати Донецьку та Луганську області, а також частини Херсонської та Запорізької областей. 

Крім того, пояснює експерт, агресор намагається створити "буферну зону" на територіях Харківської, Дніпропетровської, Сумської та, ймовірно, Чернігівської областей. Сергій Галушко зазначає, що експертна спільнота України звертає увагу на те, що інформація медіа про створення ЗС РФ нового угруповання військ чисельністю 160 тисяч особового складу потребує підтвердження. Російське поповнення на фронт дійсно прибуває на постійній основі з одночасним формуванням противником низки нових військових частин/з’єднань. Але існують підстави вважати про обмежені можливості РФ стосовно значного нарощування або створення нових наступальних угруповань військ в такі стислі терміни.

За словами Сергія Галушко, питання припинення в поточній ситуації вогню/воєнних дій з боку Росії наразі не розглядаються. Російська сторона декларує, що так звана "спеціальна військова операція" проводиться відповідно до існуючих планів, а її активність у дипломатичній та інформаційній сферах є фактично різновидом "гібридного протиборства", спрямованого на виграш часу для досягнення як воєнних, так і воєнно-політичних цілей війни. Загальна ситуація для Сил оборони України залишається досить складною. Противник володіє певною ініціативою на тактичному рівні, що забезпечує його просування на українській території на окремих напрямках. Водночас, відсутність достатніх військових спроможностей досягти перемоги на полі бою спонукає керівництво РФ до пошуку додаткових шляхів впливу на ситуацію, зокрема, шляхом активізації повітряного терору.

Битва за Покровськ

Ситуація на Покровському напрямку залишається однією з найскладніших та найінтенсивніших на всій лінії фронту. Російські окупаційні війська зосередили значні сили на цьому напрямку, і, за даними українських офіційних джерел, кількість окупантів на цьому відтинку фронту перевищує 100 тисяч осіб. Ворог  активно залучає авіацію та техніку. Це свідчить про те, що головні бої за місто вже розпочинаються, або знаходяться на дуже активній фазі. За словами речника оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" Віктора Трегубова, частково щодо цього регіону  зараз діє режим тиші, бо триває операція зі знищення та витіснення ворога. За словами речника, у ворожої армії є амбіція обійти Покровсько-Мирноградську агломерацію зі східного боку, водночас активізувавши атаки і на західному напрямку, де раніше зазнали значних втрат. Попри великі втрати, окупаційні сили продовжують наступ, що вказує на наявність чіткого політичного наказу — діяти за будь-яку ціну, подібно до ситуації на Новопавлівському напрямку. Ціль армії РФ –  контроль над Донецькою областю чи принаймні, щоб у 2025 році встановити контроль над Покровськом або його околицями.

Покровськ, 23 липня 2024 і 2025 роки. Джерело: DeepState

Керівник оборонних програм “Українського інституту майбутнього” Сергій Галушко також називає незмінним та головним пріоритетом РФ — захоплення Покровська, Костянтинівки, а в перспективі — Слов’янська та Краматорська з метою повного захоплення Донецької області. 

“Залишається складною ситуація на Покровському напрямку, де Росія зосередила понад 100 тисяч військових, кинувши туди основні сили літнього наступу. Попри тиск, СОУ продовжують стримувати ворога та вести важкі оборонні бої, – каже він.

Експерт зазначає, що інтенсивність боїв за позаминулий тиждень на Покровському напрямку зросла приблизно на 17% порівняно з попереднім періодом до 453 бойових зіткнень. Минулого тижня спостерігається певне зменшення інтенсивності атак - до 370, але все рівно це набагато більше у порівнянні з іншими ділянками фронту і свідчить про пріоритетність для Росії цього напрямку.  Однак, якщо розглядати динаміку просування противника, то, попри середній показник у 15 квадратних кілометрів на добу за всі напрямки, ворог стикається зі значними труднощами. Його втрати є колосальними, а щоденне просування становить по кілька сотень метрів. Це вказує на те, що противник не може розраховувати на швидкий успіх. Аналіз карти бойових дій чітко показує, що противник намагається завдавати ударів з флангів, створюючи так звані "тактичні мішки". Метою таких дій є спонукання до відступу або втягування українських сил у бій в оточенні. Ця тактика, що супроводжується також "м'ясними штурмами" та колосальними втратами, демонструється ворогом вже не перший рік. 

ДРГ у Покровську: тактика “тарганів на кухні в гуртожитку”

Старший лейтенант Сил оборони України на позивний “Алекс” розповів, що активізація ворожих ДРГ – доволі тривожний дзвіночок і може свідчити про нову спробу противника захопити Покровськ. Востаннє російські ДРГ намагалися активно заходити в місто, коли хотіли його захопити одразу після взяття Селидово і ряду інших населених пунктів восени 2024-го.Тоді обороні України вдалося стабілізувати ситуацію, організувати контрнаступальні дії, після чого проникнення ДРГ у місто припинилося. 

За інформацією командира відділення 24-ї окремої штурмової бригади "Айдар" Станіслава Бунятова на позивний "Осман", активізація спроб противника проникнути між українськими позиціями здійснюється як вночі — пішим ходом, так і вдень — з використанням мотоциклів. Основною метою таких маневрів є дестабілізація лінії бойового зіткнення. На ділянках, де ефективно працюють підрозділи БПЛА, ворог, як правило, не досягає навіть власних позицій, оскільки його виявляють та ліквідовують на відстані 1-5 кілометрів. 

Військовий оглядач Богдан Мирошников зазначає, що зараз триває активна фаза підготовки наступного етапу "Покровської операції", у якій РФ, імовірно, зробить ставку на одночасний тиск на фронт, фланги і тил. Ціль — прорвати хоча б один сегмент оборони і розвинути успіх, використовуючи перевагу в кількості живої сили. Ворог спробує просочити свою піхоту  в тил до СОУ з подальшим закріпленням. За словами оглядача, це тактика “тарганів на кухні в гуртожитку”. Експерт переконаний, якщо атакувати безперервно й масово, з часом навіть найстійкіші оборонні позиції можуть не витримати. Постійні загрози з різних напрямків змушують оборонців постійно маневрувати, змінювати позиції, що збільшує ризик потрапити під удари FPV-дронів. Російське командування не зважає на кількість загиблих — у них достатньо піхоти, щоб підтримувати тиск хвиля за хвилею. Така стратегія, каже Мирошников, попри її високу ціну, дає результат. Заради контролю над Покровськом і Мирноградом Кремль готовий втрачати скільки завгодно живої сили — це частина їхнього підходу до війни на виснаження. Військові 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша також розповіли, що попри те, що тут досі живуть люди без світла, води та газу, – ворог кидає на місто все, що має – КАБи, артилерію, рої FPV-дронів. 

Битва за Костянтинівку

Ситуація навколо Костянтинівки на Донеччині також є вкрай напруженою та має тенденцію до ускладнення. Місто, яке до повномасштабного вторгнення було відносно тиловим, зараз перетворилося на прифронтову зону, і російські війська активно намагаються просуватися в його напрямку. Костянтинівка щодня перебуває під щільними обстрілами з боку російських військ. Ворог використовує КАБи, FPV-дрони, ствольну та ракетну артилерію. Вибухи майже не припиняються, лише зрідка настають короткі перерви. Аналітики кажуть, що росіяни намагаються взяти Костянтинівку в кільце з трьох напрямків. Захоплення Костянтинівки є важливим для Росії, оскільки це місто є ключовим логістичним вузлом та останнім форпостом перед Краматорсько-Слов'янською агломерацією. Бої за Костянтинівку, ймовірно, будуть одними з найзапекліших у найближчому майбутньому.

Костянтинівка, 23 липня 2024 та 2025 роки. Джерело: DeepState

За оцінкою видання “The New York Times”, російські війська створили 16-кілометрове оточення навколо українських підрозділів, що боронять місто, частково блокуючи їх зі сходу, півдня та заходу. Згідно з опублікованими матеріалами, майже кожен рух у цій зоні постійно відстежується російськими безпілотниками. Українські військові часто перебувають у вкрай важких умовах протягом кількох тижнів без ротації та можливості евакуювати поранених. Загалом, Костянтинівка є ключовим пунктом, що фактично слугує “південними воротами” до низки міст, які формують оборонний рубіж України на Донеччині. Сергій Галушко каже, що російські війська активно продовжують літній наступ. Хоча вони досягають певних просувань і навіть захоплюють окремі території, загальна динаміка не свідчить про значні прориви.  

“Хоча росіяни і просуваються тут, їхнє просування, як і раніше, повільне. Взяти Покровськ чи Костянтинівку їм буде складно”, – зазначив експерт.

"Буферна зона"

За оцінкою Сергія Галушко, Росія прагне вийти на можливі майбутні переговори, перемир'я чи припинення вогню з максимально вигідної для себе позиції. Ця "виграшна позиція" передбачає не лише захоплення бажаних територій, але й створення вздовж них так званої “буферної зони” на українській території. Подібні прагнення можуть стосуватися й Дніпропетровської області. За словами експерта, ворожі дії в Сумській області також розглядаються як спроби формування такої “буферної зони”. Також активність ворога на Сумському напрямку змушує Україну тримати значні сили для оборони кордону. Однак, глибше просування на цій ділянці фронту наразі ускладнене для противника через активні дії українських військ, недостатні ресурси, несприятливі умови та значні втрати. Українські сили на цьому напрямку не лише тримають оборону, а й здійснюють контратаки та просуваються вперед на окремих ділянках. Побоювання щодо наближення російських військ на відстань стабільних обстрілів ствольною артилерією та FPV-дронами до Сум не виправдалися. Російський наступ тут розвивався за сценарієм, подібним до торішнього наступу на північ від Харкова: просування на кілька кілометрів від кордону з подальшою зупинкою українськими силами. За повідомленнями Держприкордонслужби України, бойова активність російських військ на Сумському напрямку дещо знизилася, особливо щодо використання бронетехніки. Це може бути пов'язано з перекиданням основних сил ворога на більш пріоритетні для них напрямки, такі як Покровський.

Щодо кордону з Чернігівською областю, важливо розуміти, що, попри обстріли та активність дронів, Росія не здійснювала перетину кордону угрупованими військами. Потенційна загроза, безумовно, існує, і з українського боку створені загородження та розгорнуті угруповання військ для оборони. Проте, каже експерт, Росія наразі не демонструє явних ознак безпосередньої підготовки до переходу у наступ.

Куп’янський напрямок

Куп'янськ є великим залізничним вузлом, другим за величиною в Харківській області після Харкова. Він розташований лише за 40 кілометрів від кордону з РФ. Контроль над Куп'янськом та Куп'янськом-Вузловим дозволяє Росії значно покращити свою логістику для переміщення військ, техніки та боєприпасів з території Бєлгородської області до російських угруповань на інших напрямках, зокрема на Донбасі. Наразі у Куп’янську ситуація – надважка. Голова Харківської ОДА розповів, що російські війська безперервно атакують місто Fpv-дронами, обстрілюючи будь-який район. Ворог б’є по цивільній інфраструктурі, яку відновлювати наразі неможливо. Відсутнє водопостачання, електроенергія поки є. Головною природною перешкодою для російського просування є річка Оскіл. Загарбники вже протягом року безуспішно намагаються закріпитися на західному березі річки, але наразі до самого міста дістатися їм не вдалося. Окрім того, розширення російського плацдарму біля Борової (Харківська область) має прямий і значний вплив на їхні спроби захопити всю Луганську область. Цей напрямок також є ключовим для реалізації довгострокових стратегічних цілей Кремля, адже Борова розташована на межі двох областей.

Росіяни хочуть розширити плацдарм через річку Оскіл. 23 липня 2024-2025 років. Джерело: DeepState

Навчання "Запад 2025" та Білорусь

За словами Сергія Галушко, на території Республіки Білорусь постійно перебувають незначні російські сили, включаючи підрозділи протиповітряної оборони, радіотехнічні підрозділи та особовий склад для їх обслуговування. Крім того, в органах управління Білорусі присутня оперативна група Міністерства оборони Росії, що діє у форматі взаємодії. Щорічні навчання, такі як "Запад 2025", традиційно охоплюють полігони по всій території Білорусі. 

Однак цього року, за словами експерта, білоруське керівництво опинилося в цікавій ситуації через відчутний тиск з боку західних країн щодо цих навчань. У відповідь на це, Мінськ був змушений публічно заявити про переміщення районів проведення навчань у глибину країни. Це зроблено для того, щоб вони були якнайдалі від кордонів з Польщею, балтійськими країнами та Україною. Тобто, територіально навчання не відбуватимуться поблизу українських кордонів. 

Офіційно заявлена кількість російських підрозділів, які будуть залучені до навчань, є відносно незначною. Хоча завжди існує ймовірність, що заявлені дані можуть відрізнятися від реальних. Але формально задекларована кількість сил не є достатньо потужним угрупованням для здійснення значних активних дій проти України, навіть у разі швидкого перекидання. Таким чином, хоча потенційна загроза з цього напрямку існує, і розвідувальні органи України та партнерів звертають на неї увагу, наступ з Білорусі російських військ ними загалом розглядається, але  як малоймовірний сценарій. З точки зору пріоритетності, це не найбільша загроза, яку варто розглядати на тлі інших. 

Південний напрямок

Запорізький напрямок, зокрема Оріхівський, демонстрував найменшу кількість бойових зіткнень порівняно з іншими 12 напрямками фронту протягом минулого тижня. Сергій Галушко зазначає, що це свідчить про відносно спокійну ситуацію, яку важко порівнювати з інтенсивністю боїв на інших ділянках фронту, зокрема, з Покровським. Щодо активності на островах Дніпра, моніторингові ресурси відзначають певне її збільшення. Однак, ця активність має переважно тактичний характер і пов'язана, зокрема, з літніми умовами та наявністю "зеленки", що дозволяє більш приховано діяти. З огляду на географічні особливості місцевості, значне просування противника з цього боку є вкрай складним. Російські заяви про відвоювання певних населених пунктів, які були звільнені Україною у 2023 році, розглядаються як незначні територіальні здобутки. Ці просування обчислюються лише сотнями метрів і, хоча є відчутними на тактичному рівні під постійними обстрілами, у порівнянні з іншими напрямками фронту, вони не свідчать про значну активізацію чи масштабні наступальні дії. 

Попри відносну стабільність, потенційна загроза на Запорізькому напрямку зберігається. Але експерт наголошує, що противник застосовує адаптивне планування, постійно шукаючи слабкі місця в українській обороні – зменшення кількості військ на певній ділянці, їх перекиданням на інший напрямок, або ж введенням у бій бригад з меншим рівнем боєздатності, підготовки чи забезпечення озброєнням. Виявлення таких "слабких місць" стає для ворога приводом для нових “експериментів” та спроб наступу. Завдання українських сил полягає у тому, щоб не дати противнику виявити та використати ці вразливі місця в обороні.

Як зупинити армію РФ? Армійські корпуси в дії

Питання стабілізації лінії фронту та зупинки наступу російської армії наразі є ключовим для України. Сергій Галушко каже, що одним із фундаментальних кроків для цього є  формування нових армійських корпусів. Це передбачає надання командирам корпусів постійних смуг відповідальності та власних комплектів частин, замість тимчасово приданих підрозділів, які постійно переміщуються. Такий підхід забезпечує чітке підпорядкування, ефективне забезпечення та управління військами. Коли ці корпуси займуть свої місця та досягнуть повної спроможності, це значно підвищить рівень відповідальності та сприятиме стабілізації ситуації на фронті. Варто зазначити, що Росія також стикається з подібними проблемами, воюючи тимчасовими угрупованнями та перекидаючи підрозділи, що створює нестабільний склад військ. Швидке вирішення цього завдання Україною, що вже активно відбувається через формування корпусів, покращить загальну ситуацію, вважає експерт.

Роль безпілотних та роботизованих систем

Він додає, що значний внесок у стабілізацію лінії фронту робить реалізація проєктів, пов'язаних з дронами та наземними роботизованими комплексами, таких як проєкт "Лінія дронів" та діяльність Командування Сил безпілотних систем. Щомісяця фіксується зростання кількості уражень противника саме безпілотними засобами. Це не лише зменшує ризики для української піхоти та особового складу, але й створює передумови для перелому. Як зазначає командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді, коли кількість втрат противника перевищить його спроможність до поповнення на конкретних ділянках фронту, – це стане ключовим фактором для зміни ситуації.

Виснаження мобілізаційного ресурсу РФ

Сергій Галушко додає, що Росія активно проводить мобілізаційні заходи, зокрема через контрактну систему, пропонуючи значні виплати. Хоча наразі у них достатньо охочих  людей, які підписують контракти через фінансову мотивацію, цей ресурс не є безмежним. Рано чи пізно кількість втрат може досягти рівня, який унеможливить підтримку активності на фронті у поточному форматі. Це є другою важливою передумовою для зупинки противника.

Комплексний підхід та глибокі удари

Експерт наголошує, що не існує єдиної "срібної кулі" для вирішення всіх проблем оборони. Необхідна сукупність рішень, які мають бути застосовані вчасно, системно та ефективно. Одним з таких елементів є активні дії по середній, більшій та дальній глибині противника, так звані "deep strikes". Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення ударів по залізничній інфраструктурі ворога. Це ускладнює перекидання поповнень військ, пального, боєприпасів до лінії фронту, зменшуючи навантаження на українські підрозділи на передовій. Партнери України також активно рекомендують збільшувати кількість ударів по об'єктах оборонно-промислового комплексу та залізничній інфраструктурі Росії. Проблеми з потоками ресурсів неминуче призведуть до зменшення інтенсивності бойових дій.

Чи можна виграти війну далекобійними ударами?

Згідно з оцінкою керівника оборонних програм “Українського інституту майбутнього”, спостерігається зростання інтенсивності ворожих далекобійних ударів із застосуванням дронів та ракет. Російські війська неодноразово встановлювали нові рекорди за кількістю запущених безпілотників, і до кінця літа не виключається, що кількість нальотів "Шахедів" може сягнути до 1000 одиниць за добу. Щодо можливості виграти війну виключно далекобійними ударами, Сергій Галушко зазначає, що це залежить від вибору цілей. Якщо метою є терор мирного населення з метою змусити його до капітуляції, такий підхід в історії майже ніколи не був успішним. Однак систематичні удари по військових підприємствах та логістиці можуть виявитися ефективними. Проблема в оцінці успішності дій як росіян, так і українців полягає в тому, що частина російських атак спрямована на військові цілі та інфраструктуру, тоді як інша частина має на меті терор мирного населення. Натомість українські атаки здійснюються виключно по військово-промисловій інфраструктурі РФ. У відсотковому співвідношенні до кількості витрачених безпілотників українські удари, очевидно, є ефективними. Проте, за словами С.  Галушка, оцінити їхню ефективність в абсолютних цифрах на даний момент передчасно.

Впевненість Путіна у перевазі РФ

Західні джерела повідомляють про стійку особисту переконаність Володимира Путіна у зростаючій перевазі Росії на полі бою. The New York Times стверджує, що російський лідер вважає, що оборона України може не витримати тиску та впасти вже найближчими місяцями. Ці джерела зазначають, що президент РФ ігнорує висловлене Дональдом Трампом розчарування і продовжує свою наступальну операцію в Україні. Більше того, він, схоже, вже врахував потенційний новий тиск з боку Сполучених Штатів у своїх подальших планах. З огляду на інтенсивність та тривалість наступальних дій, Путін, як вважається, розглядає припинення бойових дій на поточному етапі як неможливе без значних поступок з боку Києва. Стає дедалі очевиднішим, що російський диктатор готовий ризикувати відносинами з американським лідером заради досягнення своєї головної мети – змусити Україну капітулювати перед його вимогами.

Примушення до переговорів через силу

Путін розраховує на затягування війни, вважаючи, що ресурсна перевага у людях та техніці дозволить йому вести тривалу війну. Однак, якщо розглядати спільні ресурси України та її партнерів, які продовжують програми підтримки (як це було підтверджено, наприклад, на останньому засіданні у форматі "Рамштайн"), сподівання Путіна на "гру вдовгу" стають дедалі проблематичними. Більшість прогнозів, наголошує експерт УІМ, включаючи оновлений макроекономічний прогноз Міжнародного валютного фонду, вказують на те, що активні бойові дії можуть тривати й наступного року. Це вимагає від України та її союзників готовності до тривалої боротьби, оскільки швидкого закінчення війни очікувати не варто. Ключовим важелем для примушення Путіна сісти за стіл переговорів є "сила через силу". Це не обмежується лише військовою складовою. Вона включає економічну, зовнішньополітичну, інформаційну та фінансову міць. Створення "нестерпних умов" для всіх елементів російської спроможності – економічної, політичної, військової та ресурсної – є найкращим аргументом для початку переговорів. Без цього, "цивілізований" діалог з Росією не має сенсу, оскільки країна-агресорка публічно декларує, що так звана "спеціальна військова операція" йде за планом і має намір продовжуватися. Тому, необхідні скоординовані зусилля усіх партнерів для формування цієї всеосяжної сили та її ефективного проєктування на Росію.